УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА - СВЯЩЕННИЙ ОБЕРІГ

МОГО НАРОДУ.

Мета заходу:

пізнавальна: поповнити знання учнів про прикладне мистецтво українців, закріпити і розширити уявлення про красу та багатство української вишивки, символіку орнаментів та кольорів, засвоїти поняття «народна вишивка», спонукати до опанування мистецтвом вишивки;

виховна: виховувати прагнення до прекрасного, гордість за багаті та давні традиції нашого народу, продовжити виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, інтерес до історичного минулого, до невмирущого національного оберегу – української вишивки, заохочувати до відновлення національних традицій, їх збереження і впровадження в життя,  виховувати повагу до майстрів народних ремесел.

розвиваюча: формувати організаторські та творчі здібності, розвивати пізнавальні інтереси. практичні уміння, розвивати навички виразного читання, усне мовлення школярів, старанність  та кмітливість.

Місце проведення: шкільна навчально - просвітницька лабораторія «Сковородинівська світлиця» Сиваського ліцею № 2

Методичне та матеріальне забезпечення: ТЗН (ноутбук, відео проектор, мікрофони, музична апаратура),   відео презентація; виставка зразків української вишивки, крилаті вислови про вишиванку, фонограми українських пісень.

Методи і форми, що використовуються при проведенні заходу: відео презентація, інсценізація, зустріч з місцевими майстринями народної вишивки, виразне читання поезій, виконання пісень, виставка художні полотен.

                         Перебіг заходу

(Учні одягнені у національні костюми. Кожна розповідь ілюструється слайдами із зображеннями візерунків, окремих фрагментів, вишитих виробів, картин).

Звучить пісня «Два кольори».

Учитель: Рідна оселя…Тут зростають діти, тут на нас чекають радість спілкування з найріднішими людьми, спокій, взаєморозуміння, лагідний затишок. А ще обов’язково повинна чекати на нас у нашій домівці краса. Краса, яка б віддзеркалювала наш внутрішній світ, нашу особистість, робила б наше помешкання індивідуальним, оригінальним. Вдало підібрана картина чи панно, майстерно вишиті рушники прикрасять наш побут.

       Протягом століть створювалося народне декоративно - ужиткове мистецтво, розмаїте й багатогранне. Виникло воно з любові до рідного краю, всього навколишнього світу і з потреби не тільки бачити й відчувати красу, а й творити її власними руками. З потреби та любові виникло і рукоділля. Не розвагою, а тяжкою жіночою працею були ткання, шиття, в’язання, плетіння мережив, килимарство, вишивання і виготовлення прикрас.

Сьогодні ми ближче познайомимося з історією та особливостями української вишивки. У нашому сьогоденні чудово поєдналося  традиційне і сучасне творче начало. Гляньте навколо – і ви пробачите, як до лиця нашим сучасникам і сучасницям вишиті  сорочки і блузки, свитки й кожушки, як гарно доповнюють сучасний інтер’єр рушники й килими.  На наш захід ми запросили майстринь, які продемонструють нам своє вміння та вже готові роботи, а також ви побачите роботи своїх однокласниць, що свідчать про те, що народні традиції вишивання живуть і будуть жити.

Наші гості Клочкова Галина Федорівна,  Сучко Любов Фадіївна, Гусак Марія Михайлівна.

Ведучий 1:  Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Ведучий 2:    Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою,

Ніжність материнської руки,

Пісні ще весільної веселої.

Ведучий 1.   Дух народу в колір заплете, 

                      Проросте і піснею, і цвітом.

           А над світом, гляньте, а над світом

           Українська вишивка цвіте!

Ведучий 2. Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». А ми додамо: «І без вишивки». Адже вишитий рушник, картина, ікона та вишита сорочка - це народні символи - обереги.

Пісня «Вишиванка» (відеоролик).

Вчитель. Вишивання існує з незапам'ятних часів. Про вишивку згадується в Біблії та «Іліаді» Гомера. Нею був прикрашений одяг скіфів. Руси теж носили вишитий одяг. Вишиванням споконвіку займалися жінки. Це рукоділля відтворює характер і душу жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі і людям.

Ще у глибоку давнину люди навчилися створювати нескладні малюнки з умовних знаків-символів, де кожна лінія чи фігура мали лише певне значення. Так пряма лінія означала землю, горизонтальна хвиляста - воду, а вертикальна хвиляста - дощ, трикутники - гори, дві схрещені лінії - блискавку, коло, квадрат або ромб – сонце і т.д. Окремі знаки - символи повинні були охороняти, захищати, оберігати від злих духів, приносити щастя. Тому називали їх оберегами. Поступово ці зображення змінювалися і перетворювалися на узори та орнаменти. Орнаменти бувають геометричні, рослинні, тваринні, антропоморфні. Мати Лесі Українки Олена Пчілка була відома як збирачка вишивок, навіть впорядкувала альбом з візерунками вишивок і присвятила його найменшій доні Доруні.

Презентація  слайдів з видами вишивок.

1-й учень. Вишивка, як і барвисте ткацтво, з давніх-давен була улюбленим засобом художнього оздоблення різноманітних форм українського побуту. І зараз вишивка залишається найпоширенішим видом українського декоративно-ужиткового мистецтва. Ще не так давно важко було знайти таке українське село, де б не було бодай кількох прославлених вишивальниць, де б вишивка не знаходила застосування в хатньому побуті – на одязі, скатертині, рушнику, простирадлі, на подушці, фіранках, тощо. І скрізь вона зберігає свої локальні особливості, як в характері орнаментальних мотивів, так і в техніці виконання. Протягом століть викристалізувався яскраво виражений український національний стиль художньої вишивки. Створювалось багатство її мистецьких особливостей (улюблені кольори, техніка виконання, окремі орнаментальні елементи, малюнки й композиції) в різних областях і регіонах України. Скажімо,  на Київщині, переважають рослинний орнамент з улюбленими гронами винограду, з ягідками та невеликими за розміром квітками, червоний і чорний кольори вишивок, виконаних «занизуванням», «гладдю», «набіруванням», «хрестиком», тощо.

2- й учень. У нашій навчально-просвітницькій лабораторії «Сковородинівська світлиця» є експозиція, яка називається «Українська вишивка». Тут  роботи наших гостей, з любов’ю подаровані для  того, щоб учні знайомилися з традиціями вишивання  рідного краю (учень проводить міні-екскурсію по експозиції). Григорій Савич Сковорода, на честь якого названа наша світлиця, був закоханий у рідну землю, яку сходив з кінця в кінець, несучі людям філософію правди  життя, призначення «сродної праці в житті людини». Він носив звичайний селянський одяг, їв звичайну селянську їжу, та в пам’яті поколінь він був і  є нашим любомудром, людиною честі і совісті, яка три століття живить нас своїм поетичним, глибоко моральним, філософським словом. Його афоризми  житимуть у віках, віддзеркалюючи глибинну суть життя нашого народу, його побуту і традицій. Найбільше у світлиці  представлено вишитих сорочок. Бо мамина сорочка – це найкращий оберіг, оспіваний в піснях і поезії.                   Пісня «Мамина сорочка» 

Ведучий 1. Сорочці наші предки поклонялись як чарівній силі, як оберегу. Кажуть, було так... В Токіо, піл час одного з концертів української капели бандуристів, виступ сприймався слухачами стримано. Тоді відомий японський композитор Гао Кітагава, який вів концерт, пішов за лаштунки, одягнув вишиту сорочку й знову вийшов на сцену. Вишиванка справила магічну дію. Слухачі були зачаровані!

Ведучий 2. Живі струни бандури, краса і багатство народної пісні, вишита сорочка бандуриста дійсно справляють чарівне враження і мають магічну силу. Отож переконаймось у цьому!

Ведучий 1. Ми не втрачаємо віри в обереги та їх магічну силу! Ми віримо, що прокладаючи по білому полотну нитяні стібки, ми беремо червоний колір від сонця, чорний - від землі, блакитний - від неба, зелений - від трав і листя. Одягаємо таку сорочку і відчуваємо, як додає вона сили і наснаги, краси і ніжності.

Ведучий 2. Сорочка має чарівну силу. Чи не тому вона й досі бажана в нашому вбранні, а хвилини, проведені у спілкуванні з вишивкою, такі приємні для нас. Про це свідчить конкурс вишиванок, які вишили наші старшокласниці на уроках трудового навчання. (модельний показ дівчаток-учениць у вишиванка).

Ведучий 1.    З українськими вишиванками пов'язано багато прикмет і повір'їв:

- як неділя, той сорочка біла;

- як мати рідненька, той сорочка біленька;

- шити сорочку починали у четвер - благополучний день тижня;

- першу сорочку дитині шили із полотна, в якому її хрестили;

- як є готова сорочка, то Бог милого швидко пошле.

3-й учень. Вишиваючи, дівчата й жінки ніби малювали нитками на полотні, вкладаючи у свої візерунки мрії про радість і щастя. Із покоління в покоління передавали майстрині  своє вміння і повагу до праці, своє розуміння прекрасного й секрети рукоділля. Від матері до дочки, від бабусі до онуки переходили у спадок крій одягу, орнаменти, їх композиційні мотиви, кольорові сполучення, характерні для різних областей , районів і навіть окремих сіл. Так народжувалися народні традиції. Кожне покоління відбирало все найкраще, створене до нього, і доповнювало його новими зразками.

4-й учень. У кожної вишивки  своя історія, своя доля, своє художнє обличчя.  В філософській системі української вишивки дуже часто присутній візерунок червоної калини – дерева, що символізує живучість українського народу. Калина, яка має свою назву від давньої назви «сонце – коло», пов’язувалася в дохристиянські часи з народженням всесвіту, вогненної трійці: сонця, місяця і зорі. Червоні, як кров, ягоди калини стали символом невмирущого народу і початку життєтворчого українського ланцюжка: «крапелька крові – жінка – народження – Україна відродження». Не випадково тоді на весільних рушниках й сорочках молодої і молодого виступають часто соковиті грона калини:

             У полі калина, у полі червона, хорошенько цвіте.

             Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний,

             Не цураймося, признаваймося, бо багацько нас є.

5-й учень.  Калина – дуб, як мотиви найбільш поширені на сорочках парубків, поєднують у собі символи невмирущої краси і незвичайної сили. Дуб, як уособлення Перуна, бога сонячної чоловічої енергії разом з деревом роду-калиною – запевнювали життєдайну силу свого роду. Натомість символ вишиваного винограду розкриває радість – красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка вирощує і піклується деревом їхнього роду. Мотив винограду виступає найчастіше на родинних рушниках Чернігівщини й на жіночих і чоловічих сорочках Київщини й Полтавщини.

                  Пісня «Одна калина за вікном»

 1-й учень. З давніх-давен в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак  має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками.
            Для сім’ї, яка втратила на війні батька, чоловіка, брата чи нареченого вишивана дівчиною на сорочці ніжна трепетна квітка маку була символом незнищенної пам’яті свого роду та прагнення до його збереження і продовження.

Пісня «Маки червоні»

2-й учень.       Таємницю життя приховує багато інших квітів, особливо лілія і ружа, а також таке зілля, як хміль, шавлія, любисток. Легендарна квітка лілії – це символ дівочих чарів, чистоти.  В орнаменті лілію доповнює знак,що нагадує хрест. Він магічний, тому благословляє пару на створення сім’ї. Квіти троянд, укладені у систему геометричного узору, це квіти і зорі, які уособлюють уявлення народу про систему всесвіту.

             Мотиви такого зілля, як   хміль, а також шавлія, любисток і м’ята дуже близькі до символіки винограду. Хміль вказує на молоде буяння та любов. Гарно вишита червона полуниця (від ще одної давньої назви сонця – Полель) – це ще один мотив вишиваних узорів – символів, що прославляють сонце.  

3-й учень. Пишні ружі рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Ружа-улюблена квітка українців,її дбайливо плекали під вікнами, адже квітка ця нагадує Сонце. На кожному українському обійсті  має рости м’ята, любисток, нагідки, чорнобривці, заплетені радісною і красивою хвилею, такою прекрасною як наша природа переносяться вони на полотно.

   Пісня «Чорнобривці»

4-й учень.  Крім квітів, зілля і дерев особливо багата на українських вишивках символіка птахів. В залежності від нагоди, з приводу якого був вишитий рушник, різні птахи виспівують відповідний зміст. Так соловейко і зозуля, вишиті найчастіше на дівочих рушниках, сидять на гілці калини і немов співають: «Соловейко щебече, собі пару кличе», а про вишиту зозулю співають: «до осені дівці гуляти та гуляти». На весільних рушниках дуже часто розсідаються  пави жар-птиці, які несуть в собі сонячну енергію, і тому символізують теплоту сімейного життя. Вишиті на рушниках соколи, голуби і півні, звернені один до одного голівками з ягідкою калини в дзьобику, зображені в основі дерева-знаку нової сім’ї – символізують шлюбну пару.

             Серед мотивів птахів є і вірна супутниця людської оселі ластівка, яка завжди приносить добру вістку.

             Згідно з філософським розумінням минулого, сучасного і майбутнього птахи розташовані при корені дерева, середині стовбура та віття з обох сторін то символи  – роду.

                          Сива пташка літала, крилами двір замітала,

                          Сподівалася вінця до свого гуменця.

5-й учень.  Створені у глибокій минувшині – збережені в орнаментах українських вишивок символи-знаки трикратної життєдайної трійці землі – води – сонця, – це ті основні символи всесвіту, які разом з зірками, що розкидані по рукаві сорочки та зібрані в геометричний орнамент, дають уявлення про структуру всесвіту, його упорядкованість і гармонійність. Сонце часто зображується у вигляді згорнутого вужа. Зірки, розкидані по рукаві і зібрані у геометричний орнамент,- це уявлення про структуру Всесвіту.

Танець «Вишиванка» (танцювальна група «Альянс»).

1-й учень. Берегине, хто ти? Тебе створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною, що тримає в собі материнську силу жінки. Ти сама Мати-природа. Твоє віття-руки обтяжене земним насінням розвитку. Берегиня - символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-Природа, і Жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту.      Пісня «Мамин оберіг»

Гостя заходу Сучко Любов Фадіївна. Діти! Сьогодні до вас на свято я принесла свої вишиті рушники. Рушник займає особливе місце в традиціях українців. Він був обов’язковою приналежністю, окрасою народного побуту, а також своєрідним народним символом. З давніх-давен українці прикрашали стіни своїх хат вишиваними рушниками, які створювали відповідний настрій, формували естетичні смаки, були взірцем людської працьовитості, майстерності та мистецьких здібностей. Вишиваний рушник донині залишається атрибутом народних обрядів і звичаїв. Рушники давали у кількох випадках. З хлібом на вишитому рушникові виходили назустріч кожному, хто приходив в оселю з чистими задумами. Рушником зустрічали рідних і гостей, вітали народження немовляти в родині, вінчали молодих та проводжали людину в останню дорогу. Від слів «давати рушник» повстає в уяві українців старовинний звичай пов’язувати сватів рушниками на знак згоди дівчини одружитися з парубком, який послав до неї старостів. Рушники стелили молодій парі під ноги, щоб стелився молодим щасливий шлях у життя. Рушник взагалі символізував щасливу дорогу. (Розповідь Любов Фадіївни про свої рушники)

Про матір, яка дарує синові вишиваний рушник, відправляючи його у далеку дорогу – говориться між іншим  у пісні П. Майбороди на слова А. Малишка:

Зараз я  заспіваю Вам цю пісню ( «Пісня про рушник»).

2-й учень. Український національний поет Тарас Шевченко, дивлячись на виконані з тонким відчуттям кольору, художнім смаком і майстерністю рушники, говорив, що з тих рушників промовляє душа обдарованого, щирого і гостинного народу.   Шевченкові не судилося дожити до дня свого шлюбу. На вишиваних рушниках, як він прагнув бачити в день вінчання, довелось українцям спускати у домовину труну з тілом пророка. Тому і тепер не дивує нікого факт, що в день шевченківських концертів, які святкують українці кожного року, над портретом Кобзаря з’являється вишиваний рушник. (демонстрація зразків вишитих портретів Т.Г.Шевченка). У нашій школі на першому поверсі також є великий портрет поета, який вишила і подарувала школі Любов Фадіївна до 190 річниці Кобзаря.

 Вчитель. А зараз я надам  слово нашій гості, майстрині Клочковій Галині Федорівні. Вона розкаже нам про свої роботи, про символіку, яку використовує та з яким настроєм вона працює, чи передала комусь свої вміння. А потім наші дівчатка, що відвідують  шкільний гурток «Дивосвіт»,  розкажуть, що надихнуло їх зайнятися вишиванням.

(Розповідь Галини Федорівни про свої вишиті роботи: ікони, серветки, рушники, накидки на подушки, простирадла).

Вишивкам Херсонщини притаманний рослинно-квітковий орнамент. Він почав з`являтися на жіночих та чоловічих сорочках ще з середини XІХ століття. Одна з найпоширеніших ідеограм – «Світове дерево», це образ прародительки – Матері-Землі. Частими були також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому.

Скільки тепла, любові і надії у кожному хрестику. Це диво пречудове. Воно примушує завмирати серце, тішить душу, зачаровує своєю незрівнянною красою. Милуйтесь і радійте! Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах!

Пісня   «Бабусина вишиванка».

Вчитель: А ще у нас сьогодні зустріч з образотворчим мистецтвом. Наша гостя, майстер народного розпису Гусак Марія Михайлівна, часто буває у нашій школі. Проводить зустрічі з учнями, презентує свої творчі виставки і роботи своїх гуртківців із студії «»Сиваський віночок». Її руками прикрашені споруди  нашого рідного селища.

Розповідь Гусак М.М. (презентація робіт).

Вчитель: Дорогі діти, шановні наші гості – майстрині,  своїми руками Ви творите диво.  Ми з вами усі - українці! Нас об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до народних традицій. Тож бажаю всім, щоб ця священна любов жила довгі роки, щоб об’єднувала покоління сивашів і не дала зів’янути кореню нашого славетного козацького роду. Пісня  «Моя земля»

Використані джерела:

     Видавництво Клуб Сімейного Дозвілля,  2021

2.  Бебешко Л. «Українські вишиванки, орнаменти, композиції»
   Видавництво Клуб Сімейного Дозвілля,  2021
   Джерело: https://nashformat.ua/products/vyshyvalni-tradytsii-ukrainy-bili-ta-pysani-sorochky -923327

3. Литвинець Е.. Голки, нитки, намистинки. – Київ: «Веселка», 1989.

4. Островська Т. О. Знаки 155 стародавніх українських вишивок. – Київ: Бібліотечка журналу «Соняшник», 1992.

5. Чумарна М.«Вишивання долі». Видавництво Апріорі, 2009. Джерело: https://nashformat.ua/products/vyshyvannya-doli-908071

6. Штельмах В. Хай міцніє нитка роду. Категорії   Культура.  Мистецтво. Вбрання. Вишивка. Видавництво Самміт-книга,  2017. Джерело: https://nashformat.ua/products/haj-mitsnie-nytka-rodu-917212

7. Вишивала я узори.  Книговидавничий центр «Посередник», 1993.

8. http://uccs.org.ua/novyny/vyshyvanka-iak-unikalnyj-kod-tvoho-kraiu-vid-luhanska-do-lvova-osoblyvosti-vyshyvanok-kozhnoho-rehionu/