Українська народна вишивка. Практичний посібник для 5-9 класів

Опорний навчальний заклад«Городницька загальноовітня школа І-ІІІ ступенів. Городницької селищної ради. Новоград- Волинського району Житимирської області»Українська народна вишивка. Практичний посібник. Городниця - 2021

Затверджено на засіданні педагогічної ради. ОНЗ «Городницька ЗОШ І-ІІІ ступенів», протокол №10 від 30.11.2020 Автор: Грибан Неля Адамівна, вчитель трудового навчання ОНЗ «Городницька ЗОШ І-ІІІ ступенів», спеціаліт вищої категорії, «старший вчитель». Рецензенти: Сеньків Валентина Захарівна, заступник директора ОНЗ «Городницька ЗОШ І-ІІІ ступенів » з навчально-виховної роботи; Нагірняк Ірина Валеріївна, заступник директора ОНЗ «Городницька ЗОШІ-ІІІ ступенів» з навчально-методичної роботи. У посібнику показано види орнаментів, символів та групи лічильних швів української народної вишивки. Посібник рекомендується для використання при проведенні занять з учнями 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів за програмою, що затверджена Наказом МОНУ від 07.06.2017 № 804 Робота розкриває, що вишивка – це один із видів декоративно-ужиткового мистецтва, вона є невичерпним багатством творчих сил народу, вершиною його мистецького хисту. 2

Зміст. Вступ …………………………............................................4 I. Основна частина1. Види орнаментів української вишивки:1.1 геометричний………………………………………...…...51.2 рослинний…………………………………………...…....6 1.3 зооморфний…………………………...………………. …7𝐈𝐈. Основні знаки-символи українського орнаменту,калина…………………………………………... 8 III. Класифікація видів швів української вишивки………......................................................................19 IV. Особливості лічильних швів української вишивки…..20 Список використаних джерел….………………………...31 Додатки……………………………………………………...32 3

Вступ Майстрині впродовж віків створювали справжні шедеври декоративного мистецтва. Народні орнаменти та символи – це складна мова малюнку вишивки, яка багато розповідає про мистецтво особливого бачення світу, що втілюється за допомогою художніх засобів, магічних узорів-оберегів. Символіка використовувалася з певною інформативною метою і завжди несла певний зміст та смислове навантаження. Упродовж віків було накопичено величезну кількість різних технік виконання декоративних швів, які можна розділити на дві групи: лічильні та вільні. Лічильні техніки виконують за лічбою ниток тканини, а вільні - по нанесеному контуру малюнка на тканині. Всі ці різновиди швів утворили складні техніки і узори. Вишивкою прикрашали не тільки одяг, але і житло, що вносило красу у щоденний побут української оселі, захищаловід злих сил. ЇЇ інформативна та комунікативна функції – це своєрідна прамова, що розкриває душу народу. 4

Геометричний орнамент Орнамент поєднує геометричні елементи: квадрат, ромб, трикутник, круг, пряму лінію, які утворюють різноманітні узори лінійного типу.5

Рослинний орнамент Орнамент складається зі спрощеного зображення рослинних елементів – квітів, листя, дерев, що переп-літаються у барвисті різнокольорові узори. 6

Зооморфний орнамент. Орнамент поєднує стилізовані зображення тваринного світу: птахів (орел, сокіл, півень, лелека, голуб, лебідь, соловей, зозуля), тварин (лев, кіт, ведмідь, олень, заєць). 7

Калина Калина - символ любові, щастя, багатства, краси й надії. У давні часи калину пов‘язували з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця й Зірок. Вона символізувала жінку «в повній силі» і була присутньою як один з елементів весільних обрядів. Вишивали калинові мотиви на жіночих сорочках, весільних рушниках.8

Дуб Дуб – уособлює світове дерево, що росте в раю і поєднує світи. Він - символ чоловічої енергії, розвитку, життя. Парубки і молоді чоловіки завжди мали при собі цей чарівний оберіг живильної сили свого роду.9

Хміль Хміль можна віднести до молодіжної символіки. Він . є знаком розвитку, молодості і буяння, родючості і любові, гнучкості. Хміль – це символ весільної сим-воліки його найчастіше вишивали на весільних рушниках і сорочках.10

Лілія. Лілія – один із головних жіночих символів, символ дівочої чарівності, чистоти, краси і цноти. Лілія є оберегом від хвороб. Іноді над квіткою вишивали краплі роси, які символізували зачаття.11

Ніжна квітка маку несе в собі незнищену пам'ять роду, символізує безсмертя, молодість, красу та швидкоплинність життя. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід. Мак 12

Давня назва її - ружа, яка співзвучна стародавній назві Сонця – Ра. Крім того, це ще й давня назва крові – руда. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний круг з вічним оновленням. Вона - символ дівочої краси. Троянда 13

Це найважливіший елемент орнаменту, зображується у вигляді квітки або квітучого дерева, букета або вазона. Символізує материнську силу природи, наскінченність життя, безперервність роду. Її вишивали нитками червоного кольору, який був символом очищаючого вогню та сонця і мав охоронні, лікувальні властивості. Берегиня 1,14

Вишиваний рушник – це один із головних символів українців, що супроводжує людину впродовж усього її життя, єднає її з родом предків. Пави, жар-птиці несуть в собі сонячну енергію, символізують теплоту сімейного вогнища, щирість кохання, злагоду, взаєморозуміння та щасливу долю. Вишиті на рушниках соколи, голуби і півні, звернені один до одного голівками, з ягідками калини в дзьобиках розповідають про красу почуттів. Голуб – це символ чистоти, очищення. Цей святий «Божий» птах походить із християнсь- кої традиції: у вигляді голуба Святий Дух зійшов з небес під час хрещення Ісуса Христа Рушники 15

Розкидані по рукавах і зібрані в геометричний орнамент зірки дають уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а впорядкованим і гармонійним. Вони засівають узори, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи. Зірки 16

Ромби Щедро засіяна земля зображена у вигляді ромбів. Вони символізують нематеріальне начало: перетин його діагоналей утворює хрест – символ вічності. Ромб був неподільним в орнаментах української вишивки, бо як оберіг, приносив щастя і сприяв родючості землі.17

1. Прості –уперед і назад голку.2. Обкидні – «через край», «петельний».3. Контурні – стебловий, «врозкол».4. Лічильні – вишивають на канві, полотні ( в основувиконання покладено постійне рахування ниток вишивки).5. Мережки – ажурні узори, виконують їх на місці прорід-жених, висмикнутих ниток малюнка вишивки.6. Гладь – виконують нитками кількох відтінків прямими або похилими стібками, що заповнюють площу узора. Види швів,18

Качалочкова гладь. Являє собою смужки гладі з паралельних стібків однакової висоти, виконаних упритул один до одного.19

Пряма гладь. Стібками гладі виконують геометричні орнаменти, які розташовані паралельно ниткам основи або піткання. Кожен стібок виконують через одну нитку тканини. 20

Коса гладь. Стібки кладуть під кутом 45 градусів до нитокоснови й піткання тканини. Вишивання узора розпочинають із того, що підбирають квадрат із ниток тканини (4 на4, 6 на 6, тощо) 21

Занизування Це техніка вишивання геометричних узорів (ромбів, квадратів, трикутників). Робоча нитка нанизує нитки тканини. Узор складається з різних за довжиною стібків, виконаних справа наліво по всій довжині вишивки. Кожен ряд повторюється 3 – 5 разів. Узори вишивка схожі на такі, що є витканими.22

Набирування. Нагадує «пряму гладь». Усі стібки вишивають паралель- но один до одного. Довжина кожного стібка дорівнює парній кількості ниток тканини. Кожен наступний стібок починають на одну нитку тканини вище або нижче від готового стібка зі зміщенням на 1 нитку тканини.23

Вирізування. Основна форма – квадрат, обшитий щвом «качалочки» Їх може бути кілька, складених у різні фігури. Спочатку вищи- вають по контуру форми «качалочки», на кутах – шов «хрес- тик» на таку саму кількість ниток тканини. Коли всю форму обшиють, вирізають біля шва «качалочки» нитки, а під «хрестиком» залишають. Нитки всередині висмикують і навивають «качалочки» на кожному стовпчику, квадрата.24

Виколювання По периметру квадрата голка має виходити з виворітного боку на лицьовий з кроком в 1 нитку тканини, при цьому слід стежити, щоб у центральній точці стібка голка входила точно по центру, не зачіпаючи тканину-основу й нитки вже прокладених стібків, що проходять тільки в одному напрямку, тоді кожен квадрат буде рівномірним.25

Зерновий вивід. Перший стібок роблять по вертикалі, наступний – по горизонталі, на таку саму кількіть ниток тканини, як і 1 стібок. Виконуючи повторний горизонтальний стібок, виводять голку для 3 стібка по вертикалі. Зробивши зигзаг, повертають у зворотньому напрямку. Тобто основою шва є горизонтальні та вертикальні подвійні стібки, виконуючи їх, нитку слід затягувати. Саме це робить шов ажурним. 1,26

Верхшов Вишивають ряд вертикальних стібків через 3 нитки, наприкінці ряду голку виводять на початок останнього стібка. Зліва направо захоплюють другий стібок, зверху вниз, і протягують робочу нитку. Роблять наступний вертикальний ряд, пропустивши крайні вертикальні стібки нижнього ряду. Обвивку роблять аналогічно, як в попередньому ряду. У 3 вертикальному ряду знову пропускають крайні вертикальні. Виходить піраміда.27

Косий хрестик. Виконують двома стібками, розташованими хрест-навхрест по діагоналі. Зліва направо через 1-2 нитки тканини виконують по лицевій стороні діагональні стібки в уявних квадратах малюнка вишивки до кінця ділянки, яку потрібно вишити. По виворітній стороні голка іде прямо. Потім повертаютья з нахилом по лицю в інщий бік.28

Мережка. Мережка - ажурний візерунок, виконаний на місці висмикнутих ниток тканини по горизонталі, а по вертикалі затягують різними варіантами швів. По краях роблять качалочки з 2 сторін через 1 нитку. Мережку виконують справа наліво по 1 або по 2 краях. Прутик обвивають, повернувшись назад, і, вивівши голку по діагоналі внизу через другу нитку, до кінця ряду.29

Зміст. Література:1.Є. А. Антонович, Р. В. Захарчук - Чугай. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів, 1992.2. В. К. Бондарчик, Л. А. Боцонь, Л. І. Минько та інші.-Мінськ: Наука і техніка, 1987.3. Т. Кара – Васильєва. Історія української вишивки. – Київ, 20084. О. Найден. Орнамент українського народного розпису. – Київ, 1989.5. І. Наніашвілі. Українська вишивка ( вишиваємо хрестиком). – Харків, 2013.6. В. О. Радкевич, Г. М. Пащенко. Технологія вишивки. - Київ: Вища школа, 1997..30

Додаток1 1,31

Додаток 21,32

Додаток 31,33

Додаток 4 1,34