Будинок був побудований в кінці 1690 року. Першим господарем був Яків Лизогуб. Після смерті Лизогуба його вдова продала будинок Івану Мазепі. З 18 століття тут розташовувалася полкова канцелярія Чернігівського козацького полку. Пізніше сюди перенесли архів. Довгий час будівля не використовувалася і піддавалася руйнуванням. У 1954 році вперше пройшла повна реставрація всіх приміщень. І тепер пам`ятка радує красою і розкішшю.Історія. Будинок полкової канцелярії побудований в стилі українського бароко. Виконаний з білої цегли. Має два поверхи і велике підвальне приміщення. У 18 столітті було зроблено кілька прибудов. Одна з них – тамбур з фасадної сторони будинку. Він був прикрашений фігурним фронтоном. Ще один тамбур відкривав доступ до підвалу безпосередньо з двору. У 19 столітті були переконструйовані вікна. Також був зроблений додатковий люк на горище. З роками у всьому будинку були розібрані всі печі. Незважаючи на всі перебудови, будинок зберіг свою самобутність і унікальність. Архітектура. Ходять легенди, що у величезних підвалах будинку Іван Мазепа заховав бочки з золотом. Але знайти їх нікому не вдалося. Наречена Івана Мазепи, Марія, була проклята своєю матір`ю за зв`язок з опальним гетьманом. Тому її дух досі перебуває в цих стінах і оберігає скарби Мазепи. За деякими даними, гетьман Мазепа був в цьому будинку лише один раз і то проїздом. Цікаві факти про будинок Мазепи
Собор Святого Юра у ЛьвовіОднією із найвизначніших будівель 18 століття на західноукраїнських землях вважають собор Святого Юра у Львові. І не дарма, цей храм заворожує своєю вишуканістю. Його варто хоча б раз у житті побачити. Собор зводився у період із 1744 і до 1762 року. Для будівництва церкви залучалися найкращі тогочасні майстри. Так, на фасаді Свято-Юрського собору скульптури виконані І. Пінзелем. А головним фундатором та меценатом виступив греко-католицький митрополит Анастасій Шептицький.
Історія храму. За переказами, на Святоюрській горі ще на початках християнства жили ченці. У одній із печер жив відлюдник Василько. Він був нечесаним, з довгою та густою бородою. Він був дядьком короля Данила. Згодом король будує тут перший дерев'яну церкву. Після захоплення галицького міста польським королем Яном Казимиром, дерев'яний собор Святого Юра у Львові згорів. Єдина пам'ятка, що залишилась від старого храму – дзвін 1341 року, який часто називають Дмитром. На ньому написано, що його дзвін ще чув Дмитро Петько, який керував Галицькою державою після кончини князя Юрія Болеслава. Першу кам'яну церкву Святого Юра будують одночасно з Вірменською церквою. Обидва храми зводить один майстер. Собор Святого Юра у Львові є свідком багатьох історичних подій. На майдані перед храмом розташовувався у 1655 році табір гетьмана Богдана Хмельницького, а у 1672 році собор понівечили татари. Особливу роль у житті Святоюрського собору відіграла династія Шептицьких. Новий мурований храм зводить Анатасій Шептицький. Перший камінь у фундамент майбутнього собору заклали 1 жовтня 1744 року. Спроектував майбутній бароковий храм Бернард Меретин. Закінчили будувати собор Святого Юра у Львові у 1764 році, а декоративні роботи продовжувались до 1780 року.
Архітектура собору. Сьогодні цей собор вражає своїм незвичайним виглядом, зокрема архітектурним комплексом. Перед глядачем він відкривається не відразу, а поступово. Спочатку ви минаєте вхідну браму, прикрашену динамічними статуями, що символізують Віру, Надію, Грецьку церкву та Римську. Взагалі, ідея єднання православної та католицької церков відігравала особливу символічну роль у декорі будови. Далі дорога веде на площу перед собором. Збоку храму перед вами постане дзвіниця, побудована за проектом архітектора Гаєка. Щоб потрапити усередину храму, вам треба піднятися парадними сходами. Над входом ви помітите балкон, над яким – аттик, увінчаний кінною статуєю Юрія Змієборця. Це скульптурне оформлення фасаду собору та скульптури Лева й святого Афанасія є роботою Івана Пінзеля. Його персонажі ніби живі, у їхніх поривчастих жестах стільки емоцій, стільки життєвої сили! А подивіться, як майстерно вирізаний кожний ліхтарик, що прикрашає фасад собору.Інтер'єр храму. Зайшовши у середину храму, перше, що привертає увагу – це легкий, нетрадиційний, ніби прозорий іконостас, прекрасні українські вишивки. Вівтар собору прикрашають ікони з постатями пророків видатного українського художника 18 століття Луки Долинського. За свою роботу митець був нагороджений золотим перснем австрійського імператора Йосифа ІІ. Огляньте також цінну реліквію храму – Чудотворну ікону Теребовлянської Богоматері 17 століття. За переказами, у 1663 році з очей Богородиці сорок днів текли сльози як попередження про напад турків. У 1704 році ікона сльозоточила, коли король Карл XII загарбав Львів. Сучасні вчені дослідили ікону та підтвердили, що залишки рідини дуже нагадують людські сльози. Крипта собору Святого Юра відкрита для відвідування. Тут знайшли вічний спокій митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосип Сліпий, кардинали Сильвестр Сембратович, Мирослав Іван Любачівський та владика Володимир Стернюк.
Історія церкви Святої Катерини. Церква Святої Великомучениці Катерини була побудована в 1715 році братами Семеном і Яковом Лизогубами на честь славетної битви чернігівського козацького війська. Під командуванням гетьмана Якова Лизогуба в 1696 році козаки штурмом взяли ворожу фортецю Азов. Тепер білосніжна п’ятикупольна церква нагадує про великі подвиги і героїзм чернігівських воїнів. Церква Святої Катерини була споруджена на руїнах старовинної будівлі, яка знаходилась тут з часів Київської Русі 12–13 століть. Історія церкви є достатньо багатою й насиченою. За часів козацтва вона використовувалась як укріплений фортифікаційний вузол, який прикривав головну фортецю міста. У подальші роки церква Святої Катерини часто руйнувалась, вона пережила дві пожежі та Вітчизняну війну. Архітектура церкви. За своєю структурою вона подібна до традиційних дерев’яних храмів. Завдяки відсутності горизонтальних ліній на фасаді будівлі церква Святої Катерини здається вищою. П’ять золотих куполів розташовані у вигляді хреста. Центральна баня знаходиться на місці перетину двох ліній, які ніби проведені від бічних куполів. Всі вікна в церкві мають форму хрестів. Пізніше деякі з вікон були розширені. Церква має парадні проходи з трьох сторін – східної, північної і південної. Церкву часто перебудовували, у результаті чого вона отримала дещо асиметричну форму. Однак дефект храму добре прихований завдяки вдалій реконструкції 2004–2005 років.
Історія монастиря. Невдовзі після заснування монастиря, 1654 року, його відвідав патріарх Константинопольський Афанасій на шляху з Москви до Константинополя. Тяжко перехворівши, священнослужитель помер у монастирі. Його поховали в усипальниці Преображенського собору, а згодом виявили, що його мощі є нетлінними. Тож 1662 року святителя Афанасія канонізували, а до монастиря почали приходити паломники для поклоніння святині. 1785 року на галявині, де священнослужитель любив молитися, спорудили дзвіницю, яку будували понад 50 років. Під час воєнний подій у 20 столітті усі її дзвони зняли і переплавили на зброю. За радянських часів монастир стояв пусткою, і лише 1993 року його повернули православній церкві. Що можна побачити. Головним храмом Спасо-Преображенського монастиря є Преображенський собор, збудований 1662 року, у якому збереглися дивовижні розписи із зображенням святого Миколая. У зовнішній архітектурі монастирського комплексу вдало поєдналися риси давньоруського зодчества та українського бароко. Сьогодні до його складу входять такі споруди: Преображенський собор;Благовіщенська церква;Дзвіниця; Залишки настоятельського комплексу;Скитська церква Святого Афанасія; Келійний корпус і частина старовинної огорожі. Також на території монастиря розташовані іконна крамниця і невеликий магазинчик, в якому можна купити продукти, виготовлені ченцями: хліб, масло, сир, мед тощо. Окрім того, обитель славиться старовинними традиціями вирощування лікарських трав, його ченці займаються птахівництвом і тваринництвом, видають власний журнал та ведуть активну просвітницьку діяльність
Преображенська церква у Великих Сорочинцях. У Великих Сорочинцях є шедевральний храм українського бароко. Рік його народження – 1732-й. Завдячувати появі собору потрібно гетьманові Данилу Апостолу, який там і похований. Спасо-Преображенський храм є унікальним. Він належить до українського бароко, але разом тим відрізняється від пам’яток цієї епохи.
Історія костелу. Домініканці отримали дозвіл на будівництво у Львові католицького монастиря. Перший дерев’яний храм згорів. Пізніше у 16 столітті домініканці будують собор з цегли у готичному стилі. У середині 18 століття стіни готичного костелу почали тріскатись, тому його невдовзі розібрали. У 1749 році на місці цього храму за проектом військового інженера Яна де Вітте був закладений фундамент нового Домініканського костелу. Кошти на будівництво давали коронний гетьман Юзеф Потоцький та меценат Микола Василь Потоцький. Домініканський костел у Львові – це велична архітектурна пам’ятка пізнього бароко. Привертає погляд напис латиною на фасаді споруди: «Єдиному Богу честь і слава». Скульптурне оздоблення та велика кількість декоративних прикрас надає споруді палацового вигляду. Вас вразить будівля своїм містичним пафосом. Над одним віконцем ви побачите герб Домініканського ордену – під короною на Біблії лежить пес з факелом в зубах. Під величезним куполом костелу знаходяться дерев’яні скульптури домініканців, серед яких ви побачите фігури святих Домініка та Августина. Пишний зовнішній вигляд костелу гармоніює з його розкішним інтер’єром. До Домініканського костелу примикають декілька каплиць: Св. Антонія, Св. Томаша, Св. Домініка, де є надгробок у стилі ампір графині Юзефи Борковської. У радянський час в приміщенні Домініканського костелу у Львові розташовувались склади, а у 1973 році в монастирських келіях відкрили Музей атеїзму (нині – Музей історії релігії). Тепер у частині келій розташовується галерея мистецького об'єднання «Дзиґа», арт-кафе «Квартира 35» та кав'ярня «Під клепсидрою».
Цікаві історії, пов'язані з Домініканським костелом. Домініканський костел у Львові був свідком багатьох подій. На площі перед ним у 1559 році розігрались справжні баталії за наречену. Магнат Лукаш Ґурка влаштував перед костелом театр воєнних дій, вимагаючи віддати йому Галишку Острозьку, яка на той час була однією з найбагатших спадкоємиць Речі Посполитої. Дівчина заховалась у монастирі, а наполегливий наречений обстрілював храм. Внаслідок такого «сватання» у Львові на декілька тижнів припинилась торгівля. Розлючений король наказав припинити стрілянину в місті; водотяг, який вів до костелу, перерізали, а невдовзі облога храму закінчилась. Лукаш Ґурка все ж заполучив Галишку Острозьку.
Успенська соборна церква Почаївської лаври. Далі рухаємося на захід, і зупинкою буде Тернопільщина. У місті Почаїв є Успенська соборна церква Почаївської лаври, яка вражає своїми розмірами. Храм зведений у 1771–1783 роках в стилі бароко за проектом Готфріда Гофмана. Інтер’єр та екстер’єр Успенського собору виглядають помпезно.