Українські народні ігри для дітей молодшого шкільного віку.

 

Українські народні ігри для дітей молодшого шкільного віку

 

 

1. Баранець

        Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається "баранець". Решта - його "хвостики". Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть "баранець".
За сигналом "хвостики" починають бігти за "баранцем", а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього "баранець" то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється. "Хвостики" намагаються не "відриватися" від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся або хто "відірвався" від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався "хвостиком". Потім він стає "баранцем".
 

                                     2.Бездомний заєць

        Гравці, крім двох, стають парами у коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців - "заєць", другий - "вовк". "Заєць", який тікає від "вовка", ховається в середину пари. Той, до кого "заєць" став спиною, стає "безпритульним зайцем". Якщо "вовкові" вдається догнати "зайця", вони міняються ролями.

                                                            

                                                              3. Бій півнів             
       На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом "півні" починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.
       Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою. Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками. Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.
                                                       

                                          4. Білки, жолуді, горіхи
        Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у колі дістає назву: "Білка", "Жолудь", "Горіх". Одного з дітей вибирають ведучим. На виклик вчителя "Горіхи!", "Білки!", або "Жолуді!" діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравцям, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.
                                             5. Бузьки
        Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: "Бузьки полетіли!". Всі учасники гри бігають по майданчику, махають "крилами".
Учитель забирає одне "гніздо" і говорить: "Бузьки прилетіли!". Всі учасники займають будь-які "гнізда" і стоять на одні нозі. Хто не має "гнізда" і не може стояти на одній нозі - вибуває з гри.
                                          6. Виклик номерів
        Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують...). Команда, гравець, якої першим виконає рухову дію, отримує очко.
                                          7. Вище землі
         Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого. За сигналом ведучий намагається догнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Цей гравець, до якого доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: "Я ведучий!" Щоб не впіймав ведучий, можна стати "вище землі" (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел, перекладина, бруси і т.д.). Стояти "вище землі" можна 5 секунд, потім знову треба перебігати. Коли гравець стає "вище землі", ведучий відходить від нього на 2 м і говорить: "Раз, два, три з цього місця зійди!", і гравець має перебігти з цього місця на інше.
                                           8. Вітер і флюгер              
        Вчитель спершу з'ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру. Вчитель — "вітер", учні — "флюгери". Коли вчитель говорить: "Вітер дме з півдня", "флюгери" повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: "Вітер дме зі сходу" — "флюгери" повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: "Буря", "флюгери" обертаються на місці, "штиль" - усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.
                                      9. Влучи м'ячем                     
         Діти шикуються в коло на майданчику, у центрі стоїть учень із маленьким м'ячем у руках. Він підкидає м'яч угору і називає ім'я будь-кого з дітей. Усі швидко розбігаються, а учень, ім'я якого назвали, намагається спіймати м'яч. Як тільки учень спіймав або взяв м'яча, він голосно вигукує : "Стій!". Усі зупиняються, а ведучий кидає м'яча у будь-кого, намагаючись влучити в ноги. Той, у якого влучили, стає ведучим. Якщо йому не вдається влучити у когось з гравців, то він швидко піднімає м'яча, бере його в руки і знову вигукує "Стій!" дітям, які в цей час тікають від нього. Якщо ведучому не вдасться за три кидки в кого-небудь влучити, гра повторюється спочатку.
                                                     10. Влучи у мішень
         Учні утворюють дві команди і стають на протилежних сторонах майданчика. Кожний гравець тримає в руках малий м'яч, всередині майданчика лежить великий м'яч. Вчитель дає сигнал, після чого всі водночас кидають свої м'ячі у великий м'яч, намагаючись зсунути його на бік суперника. Коли м'яч буде зрушено, гравці збирають свої м'ячі й стають на місця; гра продовжується.
Виграє команда, яка більше разів зрушить м'яч суперника.

Учасники гри стають у коло. У центрі - ведучий. Кидаючи м'яч кому-небудь з учнів, він вигукує одне з трьох слів: «земля», «вода», «повітря». Якщо ведучий говорить: «Земля», той, хто спіймав м'яч, повинен назвати якусь свійську тварину; якщо говорить: «Вода» - гравець називає якусь рибу, «повітря»- птаха. Якщо ведучий вигукне: «Вогонь!» - усі учасники гри повинні розмахувати руками. М'яч при цьому ніхто не ловить. Ведучий сам піднімає м'яч з землі, і гра триває. Неуважні виходять з кола.

 

«Заборонений рух»

Усі гравці стають у коло. Керівник також стає з гравцями у коло. Він пропонує повторювати за ним усі рухи, за винятком «забороненого», який встановлюється керівником. Хто з учасників гри помилиться, той робить крок уперед або штрафується.

«Подивись і запам'ятай»

Учасники розподіляються на дві команди. Гравці однієї дивляться в одну сторону, а гравці іншої - стоять до них спиною і дивляться у протилежну. Кожен гравець за ЗО секунд повинен запам'ятати все, що бачив перед собою, і розповісти. Потім команди міняються місцями. Виграє команда, яка набирає більше очок.

«Їстівне, неїстівне»

Учитель називає будь-який предмет. Якщо він їстівний - учень піднімає руки вперед, якщо неїстівний - розводить руки в сторони. Завдання вчителя - виявити найуважніших.

 «Визнач орієнтир»

Всі учасники гри знаходяться в такому місці, звідки відкривається широкий простір для огляду. Керівник заздалегідь встановлює декілька орієнтирів (перекладина, ворота і т. д.), віддаль до яких учні повинні визначити кроками. Перемагає гравець, який найбільш точно визначить відстань до предметів.

«Визнач час»

Після бігу, з переходом на спокійну ходьбу по колу, учні повинні виз­начити відрізок часу (45-60 сек.) за сигналом вчителя. Діти під кожен крок починають подумки підраховувати час. Визначивши проміжок часу, учень робить крок в сторону і зупиняється. Переможуть тільки уважні і точні.

«Клас, струнко!»

Вчитель стоїть обличчям до дітей, які вишикувались в одну шеренгу. Він подає різні команди. Команда виконується тільки тоді, коли вчитель перед нею говорить слово: «Клас!» Той, хто помиляється, робить крок уперед, але продовжує брати участь у грі. Гра триває до 3 хвилин.

ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СТРИБУЧОСТІ

«Хто далі на одній нозі?»

Учні стають у дві або три колони. За сигналом керівника учасники, які стоять першими в колонах, починають стрибати на одній нозі (без зміни ніг). Після того, як вони зроблять 8-10 стрибків, дається сигнал для початку руху гравцям, які стоять наступними в колоні. Оголошується переможець-учасник, який найдальше дострибав. Цю гру можна провести одночасно з усім класом, якщо всіх учасників вишикувати в одну шеренгу з певним інтервалом.

«Човник»

Гравці діляться на дві команди і шикуються на протилежних сторонах майданчика. Між ними проводиться лінія - місце старту.

Команди вибирають капітана. Одна команда стрибає вліво, а друга - вправо до лінії виграшу. Перемагає команда, останній гравець якої скоріше перестрибне через лінію виграшу.

«Вовк у канаві»

Впоперек майданчика креслять дві паралельні лінії на відстані 1,5-2 кроки одна від одної. Це - «канава». З обох боків майданчика - ще дві паралельні лінії, які відокремлюють два «будинки». У «канаві» знаходяться два гравці, призначені вчителем. Це - «вовки». Решта гравців, що знаходяться в одному з «будиночків» - «кізоньки». За сигналом вчителя «кози» перебігають на другий бік, перестрибуючи при цьому «канаву». «Вовки» намагаються спіймати «кіз»; спіймана відходить у визначене місце. Після 3-4 перебіжок вибираються нові «вовки».

«Вудочка»

Гравці стають у коло обличчям до центру. Відстань між ними 1-2 кроки. Керівник стоїть у центрі і крутить мотузку з мішечком на кінці (вудочку) так, щоб вона, ковзаючись по підлозі чи по землі, пролітала під ногами гравців. Діти стрибають, а якщо когось вудочка зачепить-гравець вибуває.

«Гігантські кроки»

Учні стають у дві колони. За вказівкою вчителя по черзі долають «канаву» завширшки 6-8 метрів. Виграє той, хто долаючи «канаву» зробить менше кроків.

«Бігуни і скакуни»

Участь беруть дві команди - бігуни і скакуни. Позначається стартова лінія, де стають скакуни. За 15-20 м від неї накреслюється зона, завширшки 1,5-2 м - «канава». За першим сигналом обидві команди займають певне положення старту, за другим - прямують уперед. Скакуни намагаються швидше досягти канави і перестрибнути через неї, а бігуни - наздогнати і схопити стрибунів. Кому вдасться це зробити - отримує очко. Потім команди міняються ролями.

«Горобчики-стрибунчики»

На майданчику креслять коло, посередині якого стає «кішка», а всі інші гравці - «горобчики» - перебувають за межами кола. «Горобчики» весь час стрибають у коло і вистрибують з нього. «Кішка» намагається спіймати того, хто затримується у колі. Спійманий гравець стає «кішкою», і гра триває.

 

 

 

«Зайці, сторож і Жучка»

Майдан позначається трьома лініями. Посередині майданчика - діти, що тримають скакалку, утворюють «паркан» заввишки 40-50 см від землі. З одного боку майданчика - ведучі - «сторож» та «Жучка».

За сигналом керівника «зайці» вибігають вперед, скачуть через скакалку на город та «їдять капусту». Коли «зайці» опиняються на городі, «сторож», за знаком керівника, тричі плескає в долоні. «Зайці» втікають, пролізаючи під скакалкою. За другим сигналом керівника «Жучка» вибігає і наздоганяє «зайців». Спіймані «зайці» залишаються на тому місці, де їх торкнулася «Жучка». Потім «зайці», «сторож» і «Жучка» міняються ролями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ НАВИЧОК МЕТАННЯ          

«Мисливці та лисиці»

Вибирається три-чотири ведучих - «мисливці», які мають маленькі м'ячики. «Мисливці» стають у різних місцях майданчика. Інші - «лисиці».

«Лисиці» бігають по майданчику. За сигналом учителя вони зупиняються, і «мисливці» по черзі кидають м'ячем в «лисиць». Гравець, у якого влучили, отримує штрафне очко.

 

 

«Влучно в ціль»

Гравці стають у дві шеренги на відстані 12-15 м обличчям один до одного. Посередині майданчика проводять лінію, вздовж якої ставлять 10 городків. Учасники однієї команди намагаються за домовленою кількістю кидків збити городки, а потім міняються. Виграє команда, яка більше зіб'є городків.

«Захист фортеці»

Гравці стають у коло. В центрі його - «фортеця» - м'яч.  Біля фортеці» стоїть «захисник». Гравці, перекидаючи м'яч один одному, намагаються влучити у «фортецю». Захисник відбиває м'яч. Гравець, який влучає у «фортецю», стає захисником.

«Снайпери»

Гравці поділяються на 3-4 команди і шикуються вздовж лінії. На відстані 10-15 кроків від них накреслено другу лінію - «прикриття». За «прикриттям» кілька гравців, що тримають мішені. За сигналом вчителя вони піднімають мішені і через 3-5 секунд опускають. Перемагають ті, хто більше разів поцілить у мішень.

«Хто далі кине?»

На майданчику лінією окреслено «дім», у якому на всю ширину майданчика шикуються 2-3 шеренги гравців. Кожна шеренга - команда. У руках гравці тримають предмети для метання (м'ячі, мішечки з піском). Попереду, на відстані 10-20 м, креслиться ряд паралельних ліній. За сигналом вчителя команда, яка стоїть першою, кидає предмети якомога далі. Вчитель рахує, скільки предметів впало якнайдалі, і оголошує переможців.

«Перекинь швидше»

На майданчику натягується мотузка або волейбольна сітка на висоті 1,5-2 м. Гравців поділяють на дві команди, які стоять з обох боків сітки. Кожна команда отримує м'яч. Після умовного сигналу треба перекинути м'яч на поле суперника. Кожна команда намагається досягти того, щоб обидва м'ячі опинились на боці суперника.

«М'яч у повітрі»

Гравці стають у коло на відстані витягнутих в сторони рук. Ведучий з волейбольним м'ячем - у центрі кола. Він підкидає м'яч та відбиває його волейбольною передачею будь-якому гравцю.

Той відбиває його кому-небудь з гравців або ведучому, який у свою чергу перекидає м'яч далі. Мета гри - не дати м'ячу торкнутися землі. Як тільки м'яч впаде на землю - «винуватець» вибуває з гри.

«Вибий ведучого»

Гравці утворюють два кола (одне - хлопчики, друге - дівчатка) діаметром 12-15 м. У кожному - по одному волейбольному м'ячу. У центрі кола - ведучий, якого потрібно вибити м'ячем. Гравець, який виб'є ведучого, займає його місце.

 

 

 

                             ІГРИ З ЕЛЕМЕНТАМИ БІГУ            

Всі гравці діляться на декілька груп з 8-10 чол. та стають у коло, розміщуючись по всьому майданчику. У кожній групі - прапорець різного кольору. Всі гравці, крім тих, що стоять з прапорцями, за сигналом керівника розбігаються і заплющують очі. В цей час гравці, які стоять з прапорцями, тихо та швидко змінюють свої місця за вказівкою вчителя. За сигналом вчителя: «До своїх прапорців!», гравці відкривають очі, шукають свої прапорці і стають у коло біля них. Перемагає та група, яка зробить це швидше.

Гравці діляться на дві групи. Перша, взявшись за руки, утворює коло (мишоловку). Друга група розташовується поза колом - «миші». Гравці, що зображують «мишоловку», піднімають руки вгору і пропускають «мишей». Гравці, що зображують «мишей», починають вбігати в «мишоловку» та вибігати з неї. За сигналом учасники гри, що стоять у колі, опускають руки донизу і присідають. «Миші», що не встигли вибігти з кола, вважаються спійманими і стають у коло.

«Зайці в городі»

Креслять два концентричні кола на відстані 3-4 м. Внутрішнє коло -«город», на якому знаходиться «сторож». Всі інші гравці - «зайці» і перебувають між колами. Вони стрибають у «город» і вистрибують назад. «Сторож» несподівано починає ловити «зайців». Наздоганяти їх він може до зовнішнього кола. Коли спіймано 3-4 «зайці», обирається новий «сторож».

 

«Таємничий пакет»

Керівник заздалегідь готує пакет, у якому знаходиться завдання - естафета (чи гра) - і свисток. Цей пакет ховають на території школи. Учасник, який знайшов пакет, розриває його і свистком скликає всіх учнів. Далі виконується те завдання, що зазначено у пакеті.

«Квач, дай руки!»

Клас обирає ведучого - «квача», який намагається «поквачити» решту гравців. Учасник, що рятується від «квача», підбігає до найближчого гравця і бере його за руки. Вони зупиняються, стоячи обличчям один до одного. Якщо гравці стоять у такому положенні, «квач» не може їх «поквачити». Якщо «квач» наздогнав гравця, вони міняються ролями.

«Збір урожаю»

Всі гравці шикуються в шеренгу. Учитель розкидає тенісні м'ячі, а гравці збирають їх у визначені місця. Виграє той, хто збере більшу кількість м'ячів.

«Садіння картоплі»

Всі гравці діляться на кілька команд. Команди стоять у колонах за лініями старту. З протилежного боку на відстані 10-15 м перед кожною — командою накреслюється три кола. Гравці, що стоять першими в колонах, тримають мішечки з картоплинами (тенісними м'ячиками). За сигналом гравці біжать і «садять» (кладуть) по одній «картоплині» в кожне коло. Другі біжать і збирають кожну «картоплину».

«Як переміщатися?»

П'яти видам переміщення - плаванню, ходьбі, лазінню, стрибкам, бігу відповідають умовні імітаційні рухи на місці, які учні повинні відтворити після того, як вчитель називає того чи іншого представника тваринного світу. Наприклад: горобець, кенгуру, качка, зайчик, змія.

«М'яч по землі»

На майданчику креслять лінії старту та фінішу. За лінією старту шикуються у колони гравці, поділені на кілька команд. Навпроти кожної команди лежить «вантаж» (палиці, кубики). За сигналом вчителя гравці швидко шикуються ланцюжком і перекладають увесь багаж з лінії старту на лінію фінішу. Команда, яка швидше впорається з вантажем, виграє.

«Два Морози»

Гравці розташовуються на одній стороні майданчика. Двоє ведучих, Морози», стоять посередині майданчика обличчям до гравців і промовляють: «Ми два брати молоді, два Морози молодецькі. Я Мороз - Червоний ніс, я Мороз - Синій ніс. Кого з вас мороз не лякає, хто в путь-доріженьку вирушає?». Діти дружно відповідають: «Не боїмося ми погроз, не завадить нам мороз» і перебігають на іншу сторону майдан­чика. «Морози» дотиком «морозять» тих, що перебігають. Гравці міняються ролями після 2-3 перебіжок.

Варіанти: спіймані підраховуються; спіймані «заморожуються», стоячи на тому місці, де до них доторкнулися «Морози»; «заморожених» можна «відморозити» - доторкнутися рукою під час чергових перебіжок; -заморожені», не сходячи з місця, «заморожують» тих, що близько пробігають (торкаються рукою).

«Пусте місце» (на лижах)

Усі гравці пересуваються на лижах один за одним по замкненому колу. Дистанція між ними - 1,5-2 м. Ведучий на лижах перебуває за колом і йде в протилежну сторону. На свій розсуд він несподівано для всіх подає команду «Стій!», палицею доторкається до палиці одного з гравців і продовжує швидко рухатися по кругу. За сигналом усі зупиняються, а гравець, до чиєї палиці доторкнувся ведучий, швидко біжить у тому ж напрямі, в якому рухалися гравці. Кожний з них прагне зайняти вільне місце. Той, що залишився без місця, стає ведучим, і гра триває.

 Варіанти: бігти на лижах з лижними палицями; без палиць; з однією палицею.

«Квачик простий» (на лижах)

Гравці на лижах вільно розміщуються на обмеженому майданчику (40x40 м). Ведучий за сигналом піднімає лижну палицю, вигукує: «Я - квачик!» і починає доганяти інших гравців, стараючись палицею торкну­тися лиж втікаючого. Той, до кого він доторкнеться, стає «квачиком».

Діти пересуваються на лижах по замкненому колу. Ведучий (також на лижах), перебуваючи за межами кола, йде поряд, доторкаючись палицею до палиці будь-якого гравця, і промовляє: «За мною!» Гравець, залишивши палиці на місці, прямує за ним. Так ведучий відводить багатьох або всіх гравців подалі від кола, потім несподівано подає команду: «До палиць!» Всі рушають до своїх палиць. Той, що прибіг останнім, стає ведучим.

«Хто далі?» (на лижах)

Гравці діляться на 3-4 команди, які шикуються в колону по одному. Перед кожною колоною прапорцями позначені умовні лінії (відмітки) і прокладена лижня. Діти грають в цю гру на лижах без палиць. За сигналом вихователя перші в колонах розганяються на лижах до відмітки (3-4 кроки), потім ковзають, стараючись проїхати якомога далі. Хто зуміє проїхати далі всіх, приносить команді 1 очко і займає 1-е місце, за 2-е місце команда отримує 2 очка і т.д. Після перших стартують другі, треті і т.д.

Виграє команда, яка набере меншу кількість очків.

Варіанти: розгін з палицями, а ковзання без палиць; другі беруть старт з того місця, де закінчили ковзання перші, і т.д.

«Влучний кидок»

Відмічається лінія старту, дистанція (100-150 м), визначаються З цілі (щити-мішені, сніжні баби, окоп). У кожного гравця 3-5 сніжків. Зі старту йдуть по одному. Завдання гравців - попасти в кожну ціль. Дозволяється під час метання сповільнити хід.

Виграє той, хто більше уразить цілей, використавши для цього більшу кількість сніжків (цілей уражено три, а влучень п'ять).

«Хто кине далі?» (на лижах)

Діти шикуються в 3-4 колони. Спереду колон на відстані 6-8 м одна від одної проводиться кілька ліній. У кожного з тих, що стоять першими в колонах, у руках сніжки. За сигналом керівника гравці кидають сніжки на дальність. Вчитель відмічає того, хто далі всіх кине сніжку. Той, хто зробив кидок, стає в кінець колони.

Виграє команда, в якій виявиться більша кількість сніжків, закинутих за найдальшу лінію.

«Естафета» (на санках)

Гравці діляться на 2-3 команди, а всередині команд - на пари. У перших пар кожної команди - санки з мотузкою. Один з пари сідає в-санки, інший береться за мотузку і по сигналу вихователя везе партнера до орієнтира (лижної палиці, прапорця і т.п.). На зворотному шляху діти міняються місцями. Ті, що повернулися, передають санки наступним гравцям, а самі встають в кінець своєї колони.

Виграє команда, що закінчила «Естафету на санках» першою.

«День і ніч» (на лижах)

Діти, розділившись на 2 команди, рівні за кількістю гравців, шикуються на лижах (з палицями, у дві колони по одному, з проміжками між гравцями в колоні на довжину лиж) по обидві сторони середньої лінії майданчика на відстані 2 м від неї.

Одна команда має назву «День», інша - «Ніч». За 25 м від середньої лінії з кожної сторони майданчика знаходяться «міста» обох команд. Вони обмежуються лініями, паралельними середній лінії. Вчитель у будь-якому порядку вимовляє назви команд. Названа команда робить поворот у бік свого «міста» і біжить за його лінію. Гравці іншої команди повертаються до тих, що тікають, і намагаються їх наздогнати, торкнувшись палицею до їхніх лиж. Підраховується кількість зупинених, після чого вони приєднуються до своєї команди. Потім обидві команди знову займають свої місця біля середньої лінії.

Після кількох пробіжок гра закінчується. Перемагає команда, у якої виявиться менша кількість зупинених гравців.

«Естафета» (на лижах)

Гравці діляться на 3 команди. Парні і непарні номери кожної команди встають один проти одного на відстані 80 м. Перед парними і непарними номерами креслиться лінія старту. За сигналом вчителя всі номери, що стоять перед ним, вибігають на лижах вперед (обумовленим ходом) і перетинають протилежну лінію (з лівого боку від чергового непарного номера своєї команди). Як тільки лижник перетне позначену лінію, вперед вибігає наступний, непарний номер і т.д.

Команда, в якій останній по порядку лижник здійснив перебіжку, закінчує естафету. Виграє команда, яка раніше за інших закінчила перебіжку.

«Хто далі ковзне на одній нозі»

Катання на ковзанах. Дітей шикують у шеренгу по лінії старту. Гравців попереджують, що зараз буде виконуватись ковзання на правій нозі. За сигналом гравці відштовхуються лівою ногою і ковзаються на правій нозі. Підводячи підсумки, вчитель відзначає трьох кращих гравців, які подолали найбільшу відстань. Потім гру повторюють з ковзанням на лівій нозі.

«Сніжками в городки»                 

        Учнів розподіляють на команди. Перед кожною командою на відстані 6-8 кроків ставлять городки. За сигналом гравці кидають сніжками в городки. Збиті городки відставляють далі на один крок. Перемагає команда, яка за допомогою певної кількості сніжків перемістила свої городки далі.

Катання на санчатах - «трійках»

Три учні впрягаються в санчата, четвертий - пасажир. Трійки шикуються на стартовій лінії. Чия трійка швидше пробіжить певну відстань (20-30 м), та й перемагає.

«Хто далі проїде на одній лижі»

Учні шикуються у шеренгу на лінії старту. У всіх учнів на ногах по одній лижі. За сигналом учні відштовхуються однією ногою (без лижі), роблять розгін і ковзають на одній лижі. Перемагає той, хто проїде на одній лижі якнайдалі.

 

«Санчата - швидкоходи»

Учні поділяються на дві команди. Команди шикуються в колону по одному паралельно одна одній. Кожній команді видаються санчата. Один з гравців кожної команди лягає на санчата обличчям униз і згинає ноги так, щоб, тримаючись за його ноги, партнер, що стоїть позаду, міг не тільки штовхати санчата, а й правити ними. Довжина дистанції 30-40 м. За сигналом пари починають просуватися вперед до позначки в кінці дистанції. Доїхавши до позначки, партнери міняються місцями і повертаються до лінії старту. Тут їх чекає наступна пара гравців, яким вони передають естафету (санчата), а самі стають у кінець своєї колони. Перемагає команда, гравці якої першими закінчать естафету.

«Гонки на санчатах»                   

Учнів поділяють на команди і шикують в колони по двоє. За командою перші пари виходять на лінію старту, один учень сідає на санчата, а другий береться за мотузку і везе санки до обумовленого місця (прапорці встановлені на відстані 15-20 м від лінії старту проти кожної з команд). Там учні міняються місцями і повертаються назад, передаючи санки наступним парам.

Перемагає команда, яка закінчила гонку першою.

«Спритний лижник»               

Гравців шикують в одну шеренгу. За сигналом гравці пересуваються на одній лижі, відштовхуючись ногою (без лижі). Хто фінішує першим, той перемагає.

«Спускання з гірки вдвох на лижах»

Для спускання вибирають невисоку гірку довжиною 10-15 м. Відбу­вається спускання учнів в основній стійці. Гра на краще виконання вправи.

«Сніговий тир»

На місцевості стоять мішені. Гравців ділять на команди, які шикуються на вершині гори в колону по одному, на одній спільній лінії старту. За 30-60 м від підніжжя гори, двома прапорцями, відзначають лінію фінішу. За сигналом вчителя всі гравці спускаються з гори і намагаються влучити сніжками в мішені. Виграє команда, яка буде мати більшість попадань.

«На гірку і з гірки»

Дві команди лижників шикуються колонами біля підніжжя гори. За сигналом керівника всі учасники стараються чим швидше вибратися на гірку. Способи піднімання довільні - з палицями, без палиць, «ялинкою». Виграє команда, яка швидше підніметься на гірку і потім, спустившись з неї, вишикується на місці старту.

«Спуск шеренгами»

За сигналом керівника шеренга лижників спускається вниз, нама­гаючись якомога далі проїхати по схилу, не загубивши жодного члена команди. В заїзді можуть брати участь дві-три шеренги.

 

 

«Хто швидше»

Учасники гри поділяються на команди. Шикуються на вершині гори в колону по одному на одній спільній лінії старту. За 30-60 м від підніжжя гори двома прапорцями відзначають лінію фінішу. За сигналом керівника всі гравці кожної команди з'їжджають на лижах (без палиць) униз до лінії фінішу.

Виграє команда, яка швидше від інших збереться в повному складі на лінії фінішу.

«З гори у ворота»

На схилі гори встановлюють ворота з лижних палиць. Учні по черзі спускаються вниз - без палиць, намагаючись проїхати крізь ворота і не зачепити їх. Той, кому це не вдається, одержує штрафне очко. Перемагає команда, що має менше штрафних очок.

«Сніжками по м'ячу»

Гравці поділяються на дві команди, відстань між ними 10-15 м. Посередині - волейбольний м'яч. За сигналом керівника учасники з обох боків кидають сніжки, намагаючись перекотити м'яч на бік суперника. Виграє команда, яка далі закотить м'яч.

«Сороканіжки»

Гравців поділяють на дві-три команди; члени кожної команди стають у колону по одному. Кожний лижник (без лижних палиць) тримається за довгу мотузку. За сигналом керівника команди одночасно виходять зі стартової лінії і намагаються швидше досягти фінішу. Виграє команда, яка найшвидше перетне лінію фінішу.

«Фінські гонки»

       На рівній місцевості позначають лінії старту і фінішу. Учасникам зв'язують ноги вище колін. За сигналом керівника лижники починають рухатися до фінішної лінії. Виграє той учасник, хто першим перетне лінію фінішу. Гру можна провести у вигляді естафети для цілого класу.

 

                              ЛІТНІ РУХЛИВІ ІГРИ                                            

«М'яч сусіду»

Діти утворюють коло, стоячи на відстані одного кроку один від одного. Ведучий знаходиться за колом. Гравці передають м'яч то вправо, то вліво, але обов'язково сусіду. Завдання ведучого - доторкнутися до м'яча. Якщо ведучий доторкнувся до м'яча, то гравець, у якого він був, стає ведучим.

Варіант: двоє ведучих і два м'ячі.

 

 

«Влучно в ціль»

Гравці діляться на 2 команди. Після жеребкування одна з команд виходить на «лінію вогню» (вона позначається) і шикується в шеренгу. Кожний учасник команди отримує по одному (можна по 2-3) малому м'ячу (набивному або тенісному). За 5-8 м від гравців у лінію паралельно команді розставляється 10-12 городків на відстані 50-80 см один від одного.

За сигналом вчителя всі гравці команди залпом кидають м'ячі, стара­ючись збити якомога більше городків. Збиті городки підраховуються і ставляться на місце. Команда, що відстрілялася, збирає м'ячі і передає їх іншій команді, яка теж намагається збити якомога більше городків. «Залпи» повторюються кілька разів. Виграє команда, що вибила більшу кількість городків.

 

«Хто далі кине?»

Всі учасники гри діляться на 3-4 групи і шикуються в шеренги одна за одною. Кожен з гравців першої шеренги отримує малий м'яч (мішечок з піском, хокейний або тенісний м'яч). Від лінії метання, що знаходиться за 2 м від першої шеренги, проведені лінії кидків: перша на відстані 10 м, друга - 12 м і т. д. Судді стоять збоку від лінії кидків.

За сигналом вчителя гравці першої шеренги по черзі кидають м'ячі. Судді визначають дальність кожного кидка в очках: м'яч, кинутий за першу лінію - 1 очко, за другу - 2 очка і т.д. Виграє та команда, яка набирає більшу кількість очок. М'ячі, кинуті першою шеренгою, збираються гравцями цієї ж шеренги і передаються в наступну шеренгу.

«М'яч середньому»

Гравці утворюють кілька кіл. У середині кожного кола стоїть ведучий,   . який почергово кидає м'яч своїм товаришам по команді, а ті передають— його назад. Отримавши м'яч від останнього гравця, ведучий підіймає м'яч угору. Виграє команда, що першою закінчила передачу м'яча.

Варіанти: 1) передача м'ячів триває 2-3 рази підряд; 2) гравці, крім ведучого, сидять на підлозі; шикування - 2 півкола, ведучий - в середині.

«Квач зі стрічками»

Гравці, крім ведучого, пересуваються по майданчику (по залі), як їм заманеться. У кожного з них ззаду за поясом прикріплена кольорова стрічка, один кінець якої (довжиною 20-30 см) вільно звисає. За сигналом вихователя ведучий наздоганяє гравців-утікачів, стараючись схопитись за кінець стрічки. Якщо йому це вдається, він закріплює її у себе за поясом і стає втікачем. Гравець, що залишився без стрічки, стає ведучим. Він піднімає руку і вимовляє:

«Я - квач!»

 

 

 

«Виклик номерів»

Діти діляться на дві команди. Вони стають у шеренги обличчям один до одного на відстані 6-10 м і розраховуються по порядку номерів. На відстані 8-10 м збоку від шеренги лежать набивні м'ячі. Вихователь називає який-небудь номер, наприклад, «вісім». Тоді восьмі номери обох команд біжать до набивних м'ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Той, хто прибіжить першим, принесе своїй команді очко. Потім викликається інший номер, і так доти, поки всі гравці не будуть викликані. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.

Варіанти: команди стоять у колонах; оббігається не тільки м'яч, а й шеренга або колона; учасники гри пересуваються стрибками на двох ногах; на одній нозі; навприсядки; долаючи перешкоди.

«Гонка м'ячів по колу»

Гравці утворюють широке коло і розраховуються на «перший» - «другий». Перші номери - одна команда, другі - інша. Два гравці, які стоять поруч, - капітани. У них у руках по м'ячу. За сигналом вихователя м'ячі передаються по колу в різні боки через одного гравцям своєї команди. Кожна команда прагне передати м'яч якнайшвидше, щоб повернути його капітану першою.

Варіант: м'яч на початку гри знаходиться у дітей, що стоять напроти, і м'ячі передаються їм в одному напрямі.

«Команда прудконогих»

Гравці діляться на 2-3 команди, які розміщуються навколо майдан­чика так, щоб у всіх був хороший огляд (можна сісти на лави). На майданчику визначається загальна стартова лінія, на яку по одному стають гравці від кожної команди. За 12-16 кроків від них малюється коло, а в ньому вміщується дерев'яна паличка.

За сигналом вихователя гравці біжать до кіл, беруть палички,  стукають ними 3 рази по землі (підлозі), кладуть палички у кола і повертаються назад. Той, хто прибіжить першим, приносить своїй команд 1   очко, другим - 2 очка і т.д. Після перших гравців встають другі, треті т.д. Виграє команда, що набрала меншу кількість очків.

Варіант: гравці біжать до кіл і назад не по прямій лінії, а оббігаючи розставлені на шляху городки, булави тощо.

«Влуч у м'яч»

Гравці діляться на 2 команди і стають у шеренги обличчям один до одного. Відстань між шеренгами 8-10 м. Посередині на табуретці лежить волейбольний м'яч. У кожного з гравців у руках по малому м'ячу. За сигналом вихователя гравці однієї команди по черзі виконують кидки, стараючись збити з табуретки волейбольний м'яч. Якщо будь-кому з них це вдається, команді зараховується одне очко. Після того, як одна команда закінчить кидки, кидають гравці іншої команди. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.

Варіанти: гравець, що попав у м'яч, має право на повторний кидок; гравці кидають м'яч не по одному, а групами по двоє-четверо; кидки виконуються одночасно всією командою.

«Рухлива ціль»

Гравці стоять за лінією кола, а в його центрі - ведучий. В одного з гравців у руках м'яч. Ті, що стоять за лінією кола, кидають м'ячем у ведучого, стараючись влучити в останнього, або передають м'яч това­ришеві, щоб той виконав кидок. Ведучий бігає, вивертається. Гравець, який не влучив м'ячем у ведучого, стає на його місце.

Варіант: гравець, що влучив м'ячем у ведучого, стає на його місце.

«Перестрілка»

Майданчик (зал) ділиться лінією навпіл на 2 рівні частини. На відстані 2-2,5 м від кожної зі сторін майданчика проводиться ще по межі. Таким чином майданчик перетворюється в поле, розділене 4-ма смугами: 2 смуги широкі - «міста», 2 вузькі - місця для «полону».

Дві рівні по кількості гравців команди розміщуються кожна в своєму «місті» в довільному порядку. Вихователь виходить на середину майдан­чика і підкидає м'яч угору. Гравці намагаються, не виходячи зі своїх

«міст», заволодіти м'ячем, і між командами починається «перестрілка». Гравці кожної команди кидають м'яч у гравців противника, щоб вибити їх з «міста» і взяти у полон.

Кожний гравець, зачеплений м'ячем, стає полоненим, після чого він переходить за смугу, проведену за «містом» іншої команди. Полонений може підбирати (або ловити) залітаючий за його межу м'яч і кидати його в гравця команди супротивника. Полонених можна визволяти. Для цього треба кинути будь-якому полоненому м'яч так, щоб він міг піймати його нальоту. Якщо полонений піймає м'яч, то, тримаючи його в руках, він вертається на своє місце і має право звідти кидати цей м'яч у , противників або ж для виручки перекинути його іншому полоненому. Обидві команди намагаються перешкодити полоненим ловити м'ячі.

Виграє команда, що полонила більшу кількість гравців іншої команди.

Правила гри: 1. У грі не дозволяється: заходити за лінії (крім випадків, коли гравців відводять у полон або виручають з полону); брати м'яч, що знаходиться на іншій лінії; бігати з м'ячем; відбивати м'яч, що летить, долонями. У разі порушення правил команда супротивника отримує право брати назад у своє «місто» будь-кого зі своїх гравців, що потрапили в полон (або не віддавати в полон зачепленого м'ячем гравця). 2. Якщо гравець піймає м'яч, кинутий в нього, або м'яч, перекинутий полоненому гравцеві, то це не вважається влученням. Якщо ж при спробі піймати м'яч гравець випустив його з рук, то в такому випадку влучення вважається дійсним і цей гравець потрапляє в полон.

                                            МАЛОРУХЛИВІ ІГРИ

Сядьте зручно, де хто забажає. Прислухайтесь до шуму літнього дощу за вікнами і спробуйте відтворити його наступними рухами.

На рахунок "раз, два, три, чотири" — вказівним пальцем правої руки вдаряйте в долоню лівої руки. Тоді двома пальцями, трьома, чотирма, долонею, а потім долонями обох рук об стегна обох ніг і, на кінець, ступнями ніг об підлогу, щоб відтворити гуркіт грому.

Щоб відтворити відхід дощової хмари, повторіть ті ж самі рухи у зворотному порядку.

 

                                               "Зіпсований телефон"

Гравці сідають на стільцях в коло, або в рядок на лаві. Ведучий каже тихенько на вухо гравцеві, що сидить справа від нього, слово, що є назвою предмета. Наприклад: парта, книжка, зошит, стіл, сонце, небо і т.д.

Не перепитуючи, якщо нечітко почув, гравець так само тихенько каже це слово наступному, а той — іншому і т.д.

Коли ж крайній гравець, що сидить від ведучого зліва, скаже йому, яке слово він почув, ведучий вимовляє його голосно. Якщо слово без будь-яких перекручень відповідає тому, що він сказав першому гравцеві, — гра починається спочатку. А якщо хтось із гравців його "зіпсував", то він дає ведучому "фантик" і гра починається знову. "Фантиком" може бути олівець, ручка, монетка, гумка і т. д.

Після того, як ведучий набирає 5-6 "фантиків", їх розігрують. Для цього обирають з числа гравців суддю, зав'язують йому очі, а потім, тримаючи в руці один із "фантиків" ведучий запитує: "Що цьому "фантику" присудити?" Суддя пропонує затанцювати, розказати вірш, заспівати, загадати загадку і т.д., а тоді повертає "фантик". Коли всі "фантики" у такий спосіб повернуть їх власникам, гра починається спочатку.

"Гра в камінчики"

Для цієї гри потрібно запасти торбинку з морськими, або річковими плескатими камінчиками.

Гравці можуть сидіти навколо великого ігрового стола, або на застеленій підлозі. На кожного з гравців — по 5 камінчиків. Кожний гравець по черзі бере в руку свої камінчики, підкидає їх вгору і цією ж рукою старається їх впіймати. Виграє той, хто впіймає більше.

Цю гру можна урізноманітнити ще такими завданнями:

1. Взяти в руку 5 камінчиків, один з них підкинути догори, решту швидко відкласти в сторону і встигнути цією ж рукою впіймати підкинуті.
2. Підкинути вгору 2 камінчики, взяти 3 і встигнути впіймати підкинуті.

"Мотогонки"

Для проведення гри потрібно дві іграшкові машинки, дві мотузки по 4 - 5см дві круглі палички.

      Палички і машинки з'єднайте мотузкою. Два гравці сідають поруч на стільцях, відводять від себе машинки на довжину мотузки. За сигналом ведучого обидва гравці намотують мотузку на паличку, намагаючись якомога швидше наблизити до себе машинку.

        Перемагає той, хто швидше це зробить.

"Танцюристи"

В центрі кімнати поставте колом 6 стільців. 7 гравців за командою ведучого під веселу мелодію починають танцювати навколо стільців. Несподівано ведучий вимикає музику. Гравці припиняють танцювати і кожен старається сісти на вільний стілець. Той, кому це не вдається — вибуває з гри, а ведучий по-черзі забирає по-одному стільцю. Гра продовжується доти, поки не залишається один стілець.

        Перемагає той, хто добре танцював і зайняв останній стілець.

 

"Зрозумій мене"

Розділіться на дві команди з однаковою кількістю гравців і виберіть командирів. Поставте на видному місці пісочний годинник.

Члени команди шикуються в колони на відстані витягнутої руки, зліва і справа від ведучого.

За сигналом командири команд підходять до ведучого, а всі учасники команд повертаються до них спиною. Ведучий пропонує командирам витягнути карточки, на яких написано слово, що називає добре відомий предмет (шафа, телевізор, пилосос, душ, і т.д.).

Завдання командирів — підійти до команди, повернути обличчям до себе першого гравця і мімікою та жестами пояснити йому, який предмет називає слово, написане на карточці. Цим же способом перший пояснює другому, другий — третьому і т.д.

Перемагає та команда, яка швидко (поки у пісочному годиннику пісок пересиплеться з верхньої частини в нижню) і правильно відгадає слово.

Підсумовуючи викладене про умови оптимізації розвиваючого впливу народних, рухливих та спортивних ігор, підкреслимо, що нагальна необ­хідність їх використання у навчально-виховному процесі початкової школи насамперед зумовлена недостатнім рівнем фізичної активності дитини, що негативно позначається на розвитку її рухової діяльності та на стані психічних процесів.

Максимальний вплив рухливих та спортивних ігор як засобу гармонійного розвитку особистості в початковій ланці загальноосвітньої школи залежить від оптимально створених педагогічних умов їх проведення, серед яких можна відзначити:

•      систематичність проведення упродовж дня;
• забезпечення взаємодії навчальної та позанавчальної діяльності з фізичного виховання;
• оптимальне поєднання прийомів і методів педагогічного керівництва грою в її підготовчій, основній і заключній частинах;
• використання педагогічних методів, адекватних значенню кожного з етапів керівництва грою для гармонійного розвитку особистості школяра.

Безперечно, гра має значні резерви для соціалізації дитини, що теорією та традиційною методикою ще недостатньо враховується.

Розвиваючий вплив рухливих і спортивних ігор визначає їхнє важливе місце в системі форм фізичного виховання і в режимі дня молодших школярів. Життєдіяльність дитини цього віку та її ігри - нероздільні.