Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

1.В наслідок проведення у 1848 році аграрної реформи проведеної 2/3 селянських господарств мали в середньому менше 10 моргів землі кожне, близько чверті – менше 2 моргів. Лише десята частина селянських господарств мела не менше 10 моргів землі, які тоді забезпечували прожитковий мінімум. Щоб вижити селяни змушені були орендувати землю у панів. Зберігалося велике поміщицькі землеволодіння

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

2. Селяни ставали господарями свого наділу не безоплатно. З 1858 року протягом 40 років селяни повинні були виплачувати борг за землю. Щорічні платежі селян перевищували річні прибутки поміщиків від орної землі майже удвічі. Також за користування лісами, луками  та  пасовищами селяни повинні були сплачувати панам значні кошти або відпрацьовувати. За свою працю вони отримували в чотири рази менше, ніж сільськогосподарські робітники в інших провінціях імперії Габсбургів. Лихварі давали в борг середньому під 150-250%.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

3. Розвиток капіталістичного виробництва на селі відбувався повільно. Селянські господарства зазвичай не виходили за межі напівнатурального виробництва. Застосування техніки у селянських господарствах було неможливим через відсутність коштів. Для великих землевласників  велика кількість дешевої робочої сили безземельних селян робила невигідним імпорт недешевих сільськогосподарських  машин.

ПРОМИСЛОВІСТЬ

1.70-90 роки ХІХ ст. стали для Західної України періодом становлення фабрично-заводської промисловості, але здійснювався з явним відставанням від розвинутих європейських країн. Показовим свідченням цього є те, що австрійський уряд скасував середньовічні цехові відносини і дозволив вільну промислово-підприємницьку діяльність лише у 1859 році. Якщо у західних провінціях Австро-Угорщини наприкінці 60-хрр. ХІХ ст.. промисловий переворот уже завершувався, то в Східній Галичині тільки розпочинався. Промислові підприємства Галичини почали переобладнуватися паровими двигунами лише – 70-х років. На Галичину, у якій  проживало 28% населення Австро-Угорщини, припадало лише 5,5% парових двигунів імперії.

ПРОМИСЛОВІСТЬ

2.Наприкінці ХІХ ст. на західноукраїнських землях нараховувалося 220 середніх і великих промислових підприємств. Решта – майже 95% - залишалися дрібними (мали до п’яти осіб). На них працювало більше половини зайнятого в промисловості населення. Кожний сьомий працював на невеликому підприємстві, власником якого й був. Платня на підприємствах була дуже низькою -15-30 карбованців. Робітники виживали тільки за рахунок своїх городів.

ПРОМИСЛОВІСТЬ

3.На відміну від українських, австрійським підприємствам надавалися значні податкові пільги. Західноукраїнська промисловість не могла витримати конкуренції дешевих австрійських та чеських товарів і почала занепадати. Особливо це стосувалося обробної промисловості: цукрової, текстильної, шкіряної, паперової, сірникової. Краще розвивалися сировинні  галузі, які не мали конкуренції в імперії (нафтова, лісопильна, солеварна, озокеритова) . Причиною цього була митна політика австрійського уряду, який не обмежував вивіз сировини, зате накладав високі мита на експорт готових товарів.

ПРОМИСЛОВІСТЬ

4. Протягом 60-70х рр. ХІХ ст. Західна Україна була з’єднана з Західною Європою. У 1861 році завершилося будівництво залізниці Краків-Перемишль, а у 1864 році вона була добудована до Львова. Проте будівництво залізниці не призвело до бурхливого економічного розвитку, тільки до зростання кількість вивезеного лісу, збіжжя та нафти. На початок ХІХ ст. іноземний капітал з Карпат щорічно вивозилося 608 млн. куб м лісу. Лише 1912 р. в одній Галичині площа лісів скоротилася більше, ніж на 1100 га. Внаслідок хижацьких методів експлуатації на початку XX ст. були виснаженими верхні озокеритові поклади, що стало однією з причин занепаду цієї галузі.

ПОЛІТИКА

1.  Деякі положення нової конституції мали важливе значення для укр. населення Австрії. Так, ст. 19 Конституційного закону про заг. права громадян королівств і областей, які представлені в рейхсраті, від 21 груд. 1867 встановлювала, що: 1) усі народи держави, які належать до різних рас, рівні в правах; 2) кожна раса має невід'ємне право підтримувати і культивувати свою національність і свою мову; 3) держава визнає за всіма мовами, вживаними в областях монархії, рівне право на використання у школах і при здійсненні функцій та різноманітних актів держ. життя; 4) в областях, нас. яких належить до різних рас, установи нар. освіти повинні бути організовані таким чином, щоб кожна раса, не маючи потреби вивчати ін. мову, мала можливість отримувати власною мовою необхідні елементи своєї освіти. Ст. 2 цього акта проголошувала рівність усіх громадян перед законом, а ст. 3 – однакову доступність держ. посад для всіх осіб, які мають права австрійс. громадянства.

ПОЛІТИКА

2. Конституція 1860р. проголосила передачу управління національними землями сеймам, які отримували широкі права у внутрішньому житті.  Виборча система, за Конституцією1860, будувалася за становим принципом. Для проходження одного кандидата у сейм від поміщиків достатньо було 52 голосів, а за одного депутата від селян мали проголосувати 8764 виборці. Землевласники складали близько 3 % населення, а селяни — понад 70 % населення. Українці, які складали більшість населення краю, були селянами тому частка українських депутатів у Галицькому сеймі ніколи не перевищувала 15%.

Щоб  поляки не вимагали відокремлення, як угорці, їм була надана вся повнота влади у Галичині. Відтоді намісниками та міністрами у справах Галичини призначалися тільки поляки. Австрійців звільняли з адміністративних посад , а туди призначалися поляки. Від 1869  року мовою освіти і адміністрування стала польська. Міністр закордонних справ Фрідріх фон Бейс сформулював зміст позиції Відня так: «Чи можуть існувати русини і до якої міри, залишається в компетенції Галицького сейму».

ПОЛІТИКА

3. Остаточно австро-угорська угода була юридично оформлена 21 груд. 1867 (згодом угода поновлювалася щодесять років). Австрійс. імперія перетворювалася на дуалістичну монархію (наприкінці 1868 Франц-Йосиф I Габсбург повелів назвати державу Австро-Угорщиною, а себе – іменувати цісарем Австрії і апостоличним королем Угорщини). Річка Лейта (слов'ян. – Літава; нині р. Лайта, бас. Дунаю) розмежувала дві частини д-ви Габсбургів, що мали окремі уряди й парламенти. Навіть прапор нового держ. утворення складався з двох половин. ). Королівство Галіції і Лодомерії (з центром у Львові і теренами до Кракова включно)належали до Ціслейтанії (офіційно "Королівства і землі, представлені в Імператорській раді. По той бік Літави розташовувалось Угор. королівство (Землі корони св. Іштвана, куди входила і Закарпатська Україна. При цьому Королівство Галіції та Лодомерії не було поділене на Західну і Східну частину, як того вимагали українці ще з 1848 року.

ДЕМОГРАФІЯ

1.Протягом другої половини ХІХ ст.. кількість населення західноукраїнських земель збільшилася . На 1900 рік мешкало 3814т тис українців. Зростання чисельності населення дедалі більше загострював місцеві соціально-економічні проблеми. 95% населення трудилося на землі, а близько 1% працювало на промислових підприємствах. Західноукраїнська інтелігенція, з місцевим духовенством включно, була чисельно невеликою. Так у Східній Галичині вона становила близько 0,5 %від загальної кількості населення. Рівночасно поляки, скажімо, складали 22% мешканці Східної Галичини, а їхня інтелігенція становила понад 3% загальної кількості населення.

ДЕМОГРАФІЯ

2.Ситуацію з малоземеллям у сільському господарстві ускладнив демографічний бум, що охопив у другій половині ХІХ ст. всю Україну, у тому числі і Західну. З1857 року до кінця ХІХ ст.. населення західноукраїнських земель збільшилося з 3,9млн до 6 ,4 млн осіб. Українці з их становили відповідно2,6 млн і 4,6 млн, решту – поляки, євреї, німці, угорці та ін. Слабка промисловість не могла поглинути надлишок сільського населення. Аграрне перенаселення досяг великих масштабів і надзвичайно здешевила робочі руки.

Білі капелюхи

збирають фактичний матеріал:Хто? Що? Коли?

Західноукраїнська демократична інтелігенція намагалася поліпшити долю селянства у міської бідноти, залучивши їх до кооперативного руху. Кооперативи були покликані забезпечити допомогу незаможним, зокрема захистити їх від лихварства, що набуло в краї масового характеру. Якщо селянин не сплачував з великими відсотками боргу, лихвар відбирав у нього землю  й продавав її з молотка.

 Спочатку товариство «Просвіта», організоване наприкінці 1860-х років для масового поширення освіти й спробувало фінансувати кооперативні крамниці та кредитні спілки. Але воно не могло забезпечити потрібну кваліфіковану допомогу та організувати спеціалізовані кооперативи. Цю потребу взявся задовольнити інженер-архітектор Василь Нагірний – піонер західноукраїнського кооперативного руху, котрий протягом десяти років вивчав досвід швейцарських кооперативів. У 1883 р. він організував споживчий кооператив «Народна торгівля», що ставив собі за мету закуповувати й продавати великі партії продуктів, оминаючи посередників, а заощадженні гроші передавати селянам. Поляки завозили товар по завищеній ціні, а кооперативи продавили  за помірними.

Кількість кооперативів швидко зростала. Зокрема відомий галицький громадсько-політичний діяч Євген Олесницький заснував у 1899р. товариство «Сільський господар», покликане навчати селян сучасних методів господарювання.

Найчисленнішим серед кооперативів були кредитові спілки. Деякі з них виникли ще в 1870-х роках, проте лише в 1890-х роках вони отримали стабільну, добре відрегульовану основу. Ще одна важлива економічна установа з’явилася в 1895 р. у Львові – страхова компанія «Дністер». Невдовзі вона мала більше ніж 200 тис. клієнтів. Польські банки давали кредити під 100 – 125%, а українські кредитні спілки під 1%.

Жовті капелюхи

подумайте які завдання вирішували кооперативи

Західноукраїнська демократична інтелігенція намагалася поліпшити долю селянства у міської бідноти, залучивши їх до кооперативного руху. Кооперативи були покликані забезпечити допомогу незаможним, зокрема захистити їх від лихварства, що набуло в краї масового характеру. Якщо селянин не сплачував з великими відсотками боргу, лихвар відбирав у нього землю  й продавав її з молотка.

 Спочатку товариство «Просвіта», організоване наприкінці 1860-х років для масового поширення освіти й спробувало фінансувати кооперативні крамниці та кредитні спілки. Але воно не могло забезпечити потрібну кваліфіковану допомогу та організувати спеціалізовані кооперативи. Цю потребу взявся задовольнити інженер-архітектор Василь Нагірний – піонер західноукраїнського кооперативного руху, котрий протягом десяти років вивчав досвід швейцарських кооперативів. У 1883 р. він організував споживчий кооператив «Народна торгівля», що ставив собі за мету закуповувати й продавати великі партії продуктів, оминаючи посередників, а заощадженні гроші передавати селянам. Поляки завозили товар по завищеній ціні, а кооперативи продавили  за помірними.

Кількість кооперативів швидко зростала. Зокрема відомий галицький громадсько-політичний діяч Євген Олесницький заснував у 1899р. товариство «Сільський господар», покликане навчати селян сучасних методів господарювання. Допомагав спілчанам купувати землю й реманент, успішно збувати продукцію. Товариство мало свої дослідницькі поля, станції, видавало часописи.

 Найчисленнішим серед кооперативів були кредитові спілки. Деякі з них виникли ще в 1870-х роках, проте лише в 1890-х роках вони отримали стабільну, добре відрегульовану основу. Ще одна важлива економічна установа з’явилася в 1895 р. у Львові – страхова компанія «Дністер». Невдовзі вона мала більше ніж 200 тис. клієнтів. Польські банки давали кредити під 100 – 125%, а українські кредитні спілки під 1%.

Чорні капелюхи

 доведіть, що кооперативи були ефективними

Західноукраїнська демократична інтелігенція намагалася поліпшити долю селянства у міської бідноти, залучивши їх до кооперативного руху. Кооперативи були покликані забезпечити допомогу незаможним, захистити майно, зокрема від лихварства, що набуло в краї масового характеру. Якщо селянин не сплачував боргу, лихвар відбирав у нього землю  й продавав її з молотка.

 Спочатку товариство «Просвіта», організоване наприкінці 1860-х років для масового поширення освіти й спробувало фінансувати кооперативні крамниці та кредитні спілки. Але воно не могло забезпечити потрібну кваліфіковану допомогу та організувати спеціалізовані кооперативи. Цю потребу взявся задовольнити інженер-архітектор Василь Нагірний – піонер західноукраїнського кооперативного руху, котрий протягом десяти років вивчав досвід швейцарських кооперативів. У 1883 р. він організував споживчий кооператив «Народна торгівля», що ставив собі за мету закуповувати й продавати великі партії продуктів, оминаючи посередників, а заощадженні гроші передавати селянам. Поляки завозили товар по завищеній ціні, а кооперативи продавили  за помірними.

Кількість кооперативів швидко зростала. Зокрема відомий галицький громадсько-політичний діяч Євген Олесницький заснував у 1899р. товариство «Сільський господар», покликане навчати селян сучасних методів господарювання.

Найчисленнішим серед кооперативів були кредитові спілки. Деякі з них виникли ще в 1870-х роках, проте лише в 1890-х роках вони отримали стабільну, добре відрегульовану основу. Ще одна важлива економічна установа з’явилася в 1895 р. у Львові – страхова компанія «Дністер». Невдовзі вона мала більше ніж 200 тис. клієнтів. Польські банки давали кредити під 100 – 125%, лихварі під 150-250%, а українські кредитні спілки під 1%.

Червоні капелюхи

проаналізуйте, які емоції  викликає у вас кооперація

Західноукраїнська демократична інтелігенція намагалася поліпшити долю селянства у міської бідноти, залучивши їх до кооперативного руху. Кооперативи були покликані забезпечити допомогу незаможним, зокрема захистити їх від лихварства, що набуло в краї масового характеру. Якщо селянин не сплачував з великими відсотками боргу, лихвар відбирав у нього землю  й продавав її з молотка.

 Спочатку товариство «Просвіта», організоване наприкінці 1860-х років для масового поширення освіти й спробувало фінансувати кооперативні крамниці та кредитні спілки. Але воно не могло забезпечити потрібну кваліфіковану допомогу та організувати спеціалізовані кооперативи. Цю потребу взявся задовольнити інженер-архітектор Василь Нагірний – піонер західноукраїнського кооперативного руху, котрий протягом десяти років вивчав досвід швейцарських кооперативів. У 1883 р. він організував споживчий кооператив «Народна торгівля», що ставив собі за мету закуповувати й продавати великі партії продуктів, оминаючи посередників, а заощадженні гроші передавати селянам. Поляки завозили товар по завищеній ціні, а кооперативи продавили  за помірними.

Кількість кооперативів швидко зростала. Зокрема відомий галицький громадсько-політичний діяч Євген Олесницький заснував у 1899р. товариство «Сільський господар», покликане навчати селян сучасних методів господарювання. Найчисленнішим серед кооперативів були кредитові спілки. Деякі з них виникли ще в 1870-х роках, проте лише в 1890-х роках вони отримали стабільну, добре відрегульовану основу. Ще одна важлива економічна установа з’явилася в 1895 р. у Львові – страхова компанія «Дністер». Невдовзі вона мала більше ніж 200 тис. клієнтів. Польські банки давали кредити під 100 – 125%, а українські кредитні спілки під 1%.

Зелені капелюхи

подумайте, чи можна зараз використати кооперацію?

Західноукраїнська демократична інтелігенція намагалася поліпшити долю селянства у міської бідноти, залучивши їх до кооперативного руху. Кооперативи були покликані забезпечити допомогу незаможним, зокрема захистити їх від лихварства, що набуло в краї масового характеру. Якщо селянин не сплачував з великими відсотками боргу, лихвар відбирав у нього землю  й продавав її з молотка.

Спочатку товариство «Просвіта», організоване наприкінці 1860-х років для масового поширення освіти й спробувало фінансувати кооперативні крамниці та кредитні спілки. Але воно не могло забезпечити потрібну кваліфіковану допомогу та організувати спеціалізовані кооперативи. Цю потребу взявся задовольнити інженер-архітектор Василь Нагірний – піонер західноукраїнського кооперативного руху, котрий протягом десяти років вивчав досвід швейцарських кооперативів. У 1883 р. він організував споживчий кооператив «Народна торгівля», що ставив собі за мету закуповувати й продавати великі партії продуктів, оминаючи посередників, а заощадженні гроші передавати селянам. Поляки завозили товар по завищеній ціні, а кооперативи продавили  за помірними.

Кількість кооперативів швидко зростала. Зокрема відомий галицький громадсько-політичний діяч Євген Олесницький заснував у 1899р. товариство «Сільський господар», покликане навчати селян сучасних методів господарювання. Найчисленнішим серед кооперативів були кредитові спілки. Деякі з них виникли ще в 1870-х роках, проте лише в 1890-х роках вони отримали стабільну, добре відрегульовану основу. Ще одна важлива економічна установа з’явилася в 1895 р. у Львові – страхова компанія «Дністер». Невдовзі вона мала більше ніж 200 тис. клієнтів. Польські банки давали кредити під 100 – 125%, а українські кредитні спілки під 1%.

Сині капелюхи

 узагальнити все сказане .

Західноукраїнська демократична інтелігенція намагалася поліпшити долю селянства у міської бідноти, залучивши їх до кооперативного руху. Кооперативи були покликані забезпечити допомогу незаможним, зокрема захистити їх від лихварства, що набуло в краї масового характеру. Якщо селянин не сплачував з великими відсотками боргу, лихвар відбирав у нього землю  й продавав її з молотка.

Спочатку товариство «Просвіта», організоване наприкінці 1860-х років для масового поширення освіти й спробувало фінансувати кооперативні крамниці та кредитні спілки. Але воно не могло забезпечити потрібну кваліфіковану допомогу та організувати спеціалізовані кооперативи. Цю потребу взявся задовольнити інженер-архітектор Василь Нагірний – піонер західноукраїнського кооперативного руху, котрий протягом десяти років вивчав досвід швейцарських кооперативів. У 1883 р. він організував споживчий кооператив «Народна торгівля», що ставив собі за мету закуповувати й продавати великі партії продуктів, оминаючи посередників, а заощадженні гроші передавати селянам. Поляки завозили товар по завищеній ціні, а кооперативи продавили  за помірними.

Кількість кооперативів швидко зростала. Зокрема відомий галицький громадсько-політичний діяч Євген Олесницький заснував у 1899р. товариство «Сільський господар», покликане навчати селян сучасних методів господарювання. Найчисленнішим серед кооперативів були кредитові спілки. Деякі з них виникли ще в 1870-х роках, проте лише в 1890-х роках вони отримали стабільну, добре відрегульовану основу. Ще одна важлива економічна установа з’явилася в 1895 р. у Львові – страхова компанія «Дністер». Невдовзі вона мала більше ніж 200 тис. клієнтів. Польські банки давали кредити під 100 – 125%, а українські кредитні спілки під 1%.

Кооперативний рух виявився ефективним, він допоміг людям виживати в тих умовах:купувати дешевше продукти,застосовувати нові знання у веденні сільського господарства, отримувати кредити під низькі відсотки. Варто сьогодні ширше застосовувати кооперацію. Можливо це допоможе вирішити проблему заробітчанства

Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ  ст. Особливості соціально-економічного розвитку західноукраїнських регіонів

Особливості соціально-економічного розвитку західноукраїнських регіонів

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

1.__________________________________________________________________________________________________________________________

2.___________________________________________________________________________________________________________________________

3._____________________________________________________________________________________________________________________________

ПРОМИСЛОВІСТЬ

1._____________________________________________________________________________________________________________________________

2.___________________________________________________________________________________

3.___________________________________________________________________________________

4.___________________________________________________________________________________

ПОЛІТИКА

1.________________________________________________________________________________________________________________________

2._______________________________________________________________________________________________________________________

3.___________________________________________________________________________________

ДЕМОГРАФІЯ

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________

    Трудова міграція    

____________________________________________________________________________________________________________________________________