Українські землі в системі міжнародних відносин

Тема уроку: Українські землі в системі міжнародних відносин.

Мета: охарактеризувати місце України в системі міжнародних відносин; розвивати вміння працювати з картою, історичними документами на основі яких робити висновки, узагальнення; виховувати патріотичні  та національні почуття.

Основні поняття: Азовське козаче військо, наполеоніди, Задунайська Січ.

Обладнання: підручник, карта «Українські землі у планах Наполеона І»,  документи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ . АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями.

1. Охарактеризуйте особливості адміністративно – територіального та регіонального поділу українських земель у складі Австрійської імперії.
2. Як ви вважає те, яку роль відіграли реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ для розвитку економічного, суспільного, релігійного і культурного життя Галичини та Буковини?
3.  Охарактеризуйте становище українського селянства після скасування реформ Йосифа ІІ.
4. Визначте позитивні та негативні наслідки впливу реформ періоду освіченого абсолютизму на греко – католицьке духівництво.
5. Назвіть позитивні та негативні прояви в житті міст і сіл Західної України наприкінці XVIII -  у пер. третині ХІХ ст..

ІІІ . ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь вчителя

1. Як російсько-турецька війна 1806–1812 рр. торкнулася України

 Російсько-турецька війна 1806–1812 рр. була спричинена, з одного боку, прагненням Османської імперії повернути собі втрачені позиції на Балканах і в Північному Причорномор’ї. З іншого – імперськими бажаннями Росії просунутися в напрямку до протоків Боспор і Дарданелли, захопити території від Дунаю до Стамбула. У цій війні українські землі правили за найближчий тил* для російської армії.

Робота з термінами

Тил – територія, що розташована позаду лінії фронту.

Розповідь вчителя

Як і в багатьох інших краях Росії, у Київській, Чернігівській, Полтавській, Хар ківській, Херсонській і Катерино славській губерніях було прове дено мобілізацію до війська. Селяни мусили давати для армії велику кількість волів, коней, возів, фуражу, провіанту. Російські війська, якими командував Михайло Кутузов, здобули на Дунаї низку перемог. Унаслідок цього в 1812 р. у Бухаресті між Росією і Туреччиною було укладено мирний договір, за яким до Росії відійшла частина Молдавії – Бессарабія. У краї поряд з територіями, населеними здебільшого молдаванами, були й землі, де переважало українське населення: Хотинський (північна частина Бессарабії) та Ізмаїльський і Акерманський (Південна Бессарабія) повіти. Бессарабія 1828 р. була приєднана до Новоросійського генерал-губернаторства.

2. Якою була участь українців у російсько-французькій війні 1812 р. Що передбачали плани Наполеона І Бонапарта стосовно України

Тільки-но було укладено Бухарестський мир 1812 р., як Україну захопив вир нової, ще тяжчої війни, яка тепер точилася між Російською та Французькою імперіями. Ця війна, що унаслідок суперечностей між обома державами була неминучою, розпочалася в червні 1812 р. 600-тисячна армія французького імпе ратора й полководця Наполеона І Бонапарта, який прагнув встановлення свого панування в Європі, переправившись через р. Німан, перетнула тодішній російський кордон у районі м. Ковно (нині Каунас) у Литві. Звідти Наполеон розгорнув наступ на Москву.

Робота в групах

 Про які наміри свідчать висловлювання Наполеона напередодні воєнної кампанії 1812 р.? Якою була роль України в реалізації цих планів?

1. «Невблаганною долею Росію приречено до знищення, і саме мені судилося здійснити це призначення... московит – варвар, ворог європейської цивілізації, якого слід відкинути у пустелі Азії».

2. «Якщо я здобуду Київ, я візьму Росію за ноги, якщо я оволодію Петербургом, я візьму її за голову, захопивши Москву, я влучу їй у саме серце».

У серпні – вересні 1812 р. наполеонівські війська захопили західні повіти Волинської губернії. Зрозуміло, що українські землі мали переділити відпо відно до планів французького імператора. Ще напередодні воєнної кампанії 1812 р. французькі стратеги виношували плани створення під протекторатом Франції двох нових держав – так званих наполеонід. Одна з них мала охопити Лівобережжя (Чернігівщину й Полтавщину), а друга – Південну Україну (Катеринославщину, Херсонщину, Крим, а також терени від Дінця до Дону).

Правобережна Україна відходила до Герцогства Варшавського (його створення ініціював Наполеон у 1807 р.). Волинь була обіцяна Австрії за воєнну допомогу у війні проти Росії.

Цікаво, що Наполеон планував приєднати до Герцогства Варшавського й Галичину. З цього приводу імператор висловився так: «Іллірія в моїх руках була ключем до серця Австрії, воротами до Дунаю. Я її взяв як заставу, оскільки мав намір поміняти на Королівство Галіції у відродженій Польщі».

 Що ж до Бессарабії та межиріччя Дністра і Південного Бугу, то їх мали повернути Османській імперії. Із просуванням «Великої армії» Наполеона настрої серед вищих прошарків українського суспіль ства змінювалися.

У суспіль стві не було єдності. Одні співчутливо сприймали поширювані наполео нівськими агентами чутки про те, що з приходом французької армії Україна стане автономною, а може, і незалежною державою без кріпосницьких порядків. Інші зберігали лояльність до Росії (причому таких було більшість): не бувши «втаємниче ними» в плани французького уряду, вони «не бачили жодної вигоди в тому, щоб піти з-під російського панування, аби потрапити під владу Наполеона». Українське дворянство розцінювало сприяння Франції полякам як загрозу відновлення нової Речі Поспо литої. Воно також побоювалося втрати сво їх станових привілеїв, зокрема не хотіло звільнення селян.

Робота в групах

Прочитайте фрагмент джерела. 1. Що змусило російського імператора вдатися заходу, про який ідеться?  2. Які обіцянки давав уряд тим, хто вступав до лав козацького війська? З якою метою? 3. Спрогнозуйте подальші дії царського уряду стосовно цих вояків.

 З розпорядження російського уряду від 5 червня 1812 р.: «Військо це передбачаємо утворити в Україні з людей, до козачої служби здібних і здавна відомих звичкою й охотою до неї... Людей можна призначати на козаків, незважаючи ні на роки, ні на зріст, а також маловажні тілесні вади, але єдино тільки із збереженням сил і здібностей до служби цього роду... Як мине в українських полках потреба, всі вони мають розпускатися по своїх домівках, але вже назавжди залишаться належними до війська і за першою потребою повинні з’явитися на службу і склас ти знову свої полки, для чого вони повинні мати в постійній справ ності зброю, одяг і коней, утримуючи все це своїм коштом, але звільняючись зате від усяких інших по державі повинностей. Діти їхні, які народжені від (часу) вступу у військо, належатимуть також до нього...»

Істотна кількісна перевага французів зумовила потребу посилити регулярну армію. Уряд узявся до формування народного ополчення на території Росії, а також в Україні. Протягом літа в земські піхотні та кінні козацькі полки записалося майже 70 тисяч добровольців – 35 % загальноросійського ополчення. Лише в Лівобережній Україні, колишній Гетьманщині, з ініціативи Малоросійського генерал-губернатора Якова Лобанова-Ростовського, який пообіцяв скасувати рекрутську повинність і відновити козацьке військо, було сформовано 15 козацьких полків: 9 – полтавських і 6 – чернігівських. Українські ополченці брали участь у бойових діях. Після закінчення війни і закордонних походів російської армії 1813–1814 рр. ополченські загони було розформовано. Добу наполеонівських війн завершив Віденський конгрес 1814– 1815 рр. За його ухвалами до Росії було приєднано значну частину Герцогства Варшавського (з Холмщиною і Підляшшям). Створюваному Царству Польському «дарувалася» конституція. Росія віддавала Австрії Тернопільський округ.

3. Якою була доля українських козаків після ліквідації Запорозької Січі. Як відбувалася військово-козацька колонізація кубанських земель

Розповідь вчителя

Ви вже знаєте, що після ліквідації Запорозької Січі найнепокірніші запорожці подалися за межі Російської імперії – за Дунай, на землі, що були під владою турецького султана. Там вони заклали Задунайську Січ. Нелегко жилося козакам-задунайцям у турецькому підданстві, бо султан намагався використати їх для придушення національно-визвольних рухів греків, сербів, румунів, болгар та інших народів Балканського півострова. Брали участь задунайці на боці Османської імперії і у війнах з Росією.

У 1787 р. розпочалася російсько-турецька війна. Наступного року російським коман дуванням було сформоване Військо вірних козаків (трохи згодом почали називати Чорноморським).

• Кавказька війна 1817–1864 рр. – війна Російської імперії з гір ськими народами Північного Кавказу. Закінчилася приєднанням Чечні, гірського Дагестану й ПівнічноЗахідного Кавказу до Росії.

Українські козаки, з яких складалося Чорноморське вій сь ко, уславившись у численних битвах, сподівалися відродити на землях між Південним Бугом і Дністром давні козацькі звичаї та розширити свої володіння аж до Дону за рахунок колишніх земель Війська Запорозького. Це занепокоїло російський уряд; він змінив своє попереднє рішення і дав згоду на оселення чорноморців між річками Кубанню та Доном. Там вони мали зайняти землі знищених російською армією ногайців, заселяючи пустки й водночас захищаючи південні рубежі Російської імперії.

У 1792 р. Катерина ІІ підписала жалувану грамоту про надання Чорноморському козацькому війську за його заслуги під час «останньої з Портою Оттоманською війни» земель на Кубані, грошей, артилерії, пільгових умов для заняття господарством та торгівлею. Перші козакичорноморці прибули на Кубань наприкінці серпня 1792 р. Загалом у першій половині 19 ст. з Ліво бережної України в Чорноморію – так згодом почали називати «землі війська Чорноморського» – переселилися близько 150 тис. осіб.

За час існування Чорноморського, згодом Кубанського, війська основним за нят тям вояків була охорона Чорномор ської лінії, яка розмежовувала Чорноморію та Закубання. Водночас чорноморців залучали до багатьох інших воєнних операцій, які вела Російська імперія, зокрема в Кавказькій війні. Чорно морцям доводилося брати участь у походах російських регулярних армійських частин проти горців та самим відбивати напади адигів на Чорноморію.

Від 1860 р. Чорноморське військо продовжило свою історію під назвою Кубанське козацьке військо. Крім Чорноморського козацького (близько 200 тис. українців), до нього увійшло Лінійне козацьке військо, що складалося переважно з росіян.

Робота з документом

Прочитайте фрагменти джерел, визначте, про що в них ідеться. kk 1. Як автори ставляться до описаних явищ? 2. У чому цінність джерела саме для вас?

Один із перших істориків Кубані Іван Попко в 1858 р. у праці «Чорноморські козаки в їхньому цивільному і військовому побуті» писав: «Весь військовий склад чорноморського народонаселення має одну фізіономію, втілений однією народ ністю – українською... Чорно морці говорять українською мо вою, що добре збереглася. Так само збереглися, під їхньою військовою кавказькою оболонкою, риси української народності в манерах, звичаях, повір’ях, у побуті домашньо му й громадському».

Кубанський історик Федір Щербина згадував у книзі «Історія Кубанського козацького війська»: «Усі ми знали, що в нас був наказний отаман, без якого не могло існувати козацьке військо, були свої військові та козацькі землі, свої станиці, свої станичні отамани та судді, свої станичні сходи та ради і взагалі козацькі порядки, а зі своєю природою з її степовими просторами, флорою та фауною ми були знайомі за власним досвідом, відчуттями та спостереженнями. Серед таких невіддільних від нашої козацької буденності умов ми народились, росли, розвивались та самовиховувались з дитинства».

 4. Як постало Азовське козацьке військо. Чим визначалася його діяльність

Розповідь вчителя

 У 1828 р. спалахнула нова війна між Ро сією та Туреччиною. Воєнні дії відбувалися на Дунаї та Кавказі. В умовах війни турецький уряд наказав козакам Задунайської Січі виступити разом з ту рецькими військами проти російської армії. Тоді на заклик кошо вого отамана Задунайської Січі Йосипа Гладкого частина козаків перейшли на бік російських військ. Сформоване з них Окреме Запорозьке військо взяло активну участь у боях проти тур ків. Після закінчення російсько-турецької війни ко закам було дозволено оселитися на північному узбережжі Азовського моря на схід від р. Берда (між Бердянськом і Маріуполем). Так виникло Азовське козацьке військо. Для управління військом було створено Військову канцелярію на чолі з наказним отаманом, якого призначав уряд. Першим наказним отаманом був Й. Гладкий.

• За Адріанопольським миром (1829), який підсумував події російсько-турецької війни 1828– 1829 рр., Росія приєднала гирло Дунаю.

Основним завданням азовських козаків було патрулювання східного узбережжя Чорного моря від контрабандистських турецьких кораблів, які постачали порох і зброю горцям. Господарюючи, козаки вирощували пшеницю, жито, овес, просо та греч ку, займалися скотарством, рибальством, бджільництвом, борошномельним та цегельним промислом. Прагнучи колонізувати південно-східні окраїни імперії, російський уряд упродовж 1862–1866 рр. організував переселення у західну частину Кавказу 1142 сімей азовських козаків. На поселення в Закубання в повному складі пішли вихідці з-за Дунаю. Тож у 1866 р. Азовське козацьке військо як самостійне військове й територіальне об’єднання припинило існувати.

• У 1832–1865 рр. населення Азовського ко зацького війська збільшилося в 5 ра зів і налічувало 10 911 осіб.

ІV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: російсько-французька війна; ліквідація Задунайської Січі; початок колонізації Кубані «Військом вірних козаків Чорноморських».

2. Покажіть на карті території, що увійшли до складу Російської імперії внаслідок російсько-турецької війни 1806–1812 рр., 1828–1829 рр., терени Задунайської Січі, Азовського козацького війська, Землі Війська Чорноморського.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати с.21-29 підручника.