"Українські землі в системі міжнародних відносин"

9 клас  історія України

Тема: “Україна в системі міжнародних відносин”

Мета: з’ясувати, яке місце посідала Україна в системі міжнародних відносин в першій третині ХІХ ст., як вплинули на життя українців  війни Російської імперії, як склалася доля козаків після ліквідації Запорозької Січі, Задунайська Січ та Азовське козацьке військо, дати характеристику діяльності Йосипа Гладкого; розвивати в учнів уміння працювати з історичними джерелами, аналізувати їх, робити висновки, виділяти головне і другорядне, систематизувати історичний матеріал, висловлювати  свою точку зору щодо певних історичних подій, складати історичний портрет Йосипа Гладкого;виховувати в учнів національні та патріотичні почуття; виховати в учнях любов до Батьківщини; зацікавити учнів у подальшому вивченні матеріалу.

Основні поняття: братовбивча війна,  наполеоніди, військові поселення, козацьке ополчення, земське ополчення, Чорноморське козацьке військо,  Задунайська Січ, Азовське козаче військо, Кубанське козацьке військо.

Обладнання: В.С. Власов Історія України.: підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів /В.С. Власов. –Київ: Літера ЛТД, 2017.-304 с., документи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

•          визначати хронологічну послідовність подій даного періоду;
•          показувати на карті місця та напрями військових дій та територіальні зміни;
•          на основі різних джерел інформації: визначати цілі (мотиви) участі українців у війнах за їхніми діями; з’ясовувати причини, сутність і наслідки утворення Азовського козачого війська, піднесення національної ідеї, національного та суспільно-політичного рухів; здійснювати критичний аналіз джерел та давати власну оцінку історичним документам,
•          складати історичний портрет  Йосипа Гладкого.

Структура уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань учнів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

                 План

1. Російсько-турецька війна.
2. Україна в російсько-французькій війні 1812 р.
3. Азовське козацьке військо.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

V. Підсумки уроку.

VІ. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Ознайомлення з темою і метою уроку.

ІІ. Актуалізація знань учнів.

 Бесіда по запитаннях:

1. Між якими імперіями були поділені українські землі?
2. Скільки було губерній на території підросійської України? Назвіть ці губернії.
3. Які українські землі, що входили до складу Австрійської імперії?
4. Назвіть реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ. Яку роль відіграли реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ  у розвитку суспільного та економічного життя в Галичині та Буковині?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Мотивація. Правильно чи помилково стверджувати, що Україна не проводила самостійну зовнішню політику? Відповідь обґрунтуйте.

1. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.

Розповідь вчителя. В першій половині ХІХ ст.  не маючи власної держави українці стають об’єктом у політичних комбінаціях інших держав. В цей час загострюються відносини між Росією і Туреччиною, що призводить до збройного протистояння. Так як  на той час українські землі  були просто частинкою Російської імперії, тому звичайно українці брали участь у зовнішній політиці Російської імперії і підтримували Росію у всіх її війнах, її походах і тому подібне.

На початку ХІХ століття загострилися відносини між Росією та Османською імперією і це призвело до нової російсько-турецької війни.

Гра:  Хто? Коли? Чому? Результат

Прослухавши повідомлення учня, складаємо схему: 

Росі́йсько-туре́цька війна́ 1806—1812 (також Російсько-османська війна 1806—1812 років) — воєнний конфлікт, що був викликаний політикою Османської імперії. Приводом до війни стали порушення Османською імперією договору 1805 р. про порядок проходу російських суден через протоки та російське вторгнення в османську Далмацію, в листопаді — грудні 1806 р., куди були введені війська під командуванням генерала І. І. Міхельсона.

На початку ХІХ ст. між Російською та Османською імперіями запанував період нетривалого миру і навіть короткочасного союзу. Об’єднала ці постійно ворогуючі країни спільна небезпека з боку Франції. Проте цей союз не міг бути міцним і тривалим, оскільки Росія, захопивши внаслідок війн проти Туреччини Причорномор’я і Крим, не збиралася припиняти свою експансію. Коли 1804 р. спалахнуло повстання в Сербії, яке започаткувало національно-визвольний рух проти турецького панування на Балканах, Росія вирішила втрутитись у ці події. Порушуючи свої союзницькі зобов’язання, вона надіслала повстанцям кораблі зі зброєю. У відповідь Туреччина закрила протоки для російських кораблів і, забезпечивши собі підтримку Франції, оголосила у грудні 1806 р. війну Росії.

Оскільки українські землі були безпосередньо наближені до головного театру воєнних дій у Молдавії, Валахії та Болгарії, то вони сповна відчули тягар цього конфлікту.

У Чернігівській, Харківській, Полтавській, Київській, Херсонській та Катеринославській губерніях було оголошено набір до ополчення. Кожна губернія повинна була направити до російського війська кілька тисяч ополченців. На потреби армії з Лівобережної України було реквізовано понад 6 тис. возів, близько 14 тис. волів, понад 1 тис. коней у супроводі 4 тис. селян-погоничів. Козаки були вимушені, як і українці у складі російської армії, битися за чужі інтереси і проливати кров братів-одновірців.

Війна тривала довго, без будь-яких рішучих дій з обох боків до 1812 р., коли Росія, відчуваючи наближення війни з Францією, активізувала свої дії та завдала вирішальної поразки турецькій армії під Рущуком. У травні 1812 р. було підписано Бухарестський мир, внаслідок якого Росія отримала Бессарабію. Більшість її населення складали молдовани, але частину її території (Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти) населяли українці.

Схема: Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.

Російська імперія та Османська імперія  - 1806-1812 рр. - Османська імперія- повернути втрачені позиції у Північному Причорномор’ї та на Балканах; Російська імперія- захоплення територій від Дунаю до Стамбула - 1812 р.-  Бухарестський мир. Росії відійшла Бессарабія, в трьох повітах (Хотинський, Ізмаїльський, Акерманський) якої проживали українці.

Опрацювавши схему визначте. Чи була ця війна потрібна Україні?

Ні, тому що на українські губернії ліг тягар продовольчого забезпечення російської армії,  українцям доводилось йти «брат на брата», в турецькій армії були підрозділи задунайських запорожців а й ніяких змін в зовнішній та внутрішній політиці України не відбулося.

2. Україна в російсько-французькій війні 1812 р.

Слово вчителя: Наступне, про що ми з вами поговоримо, це російська-французька війна 1812 р., російські історики називають цю війну  - вітчизняною війною, тому що на них Франція напала, а для нас це просто французько-російська війна,  тому що Франція напала на росіян у 1812 р. Мабуть ви пам'ятаєте, з курсу всесвітньої історії, що був собі такий Наполеон Бонапарт, який прийшов до влади у Франції в результаті французької революції він представник ідеалів великої французької  революції. Тобто, що він хотів загалом? Коли він підкорював якісь території, то він звільняв людей від кріпацтва, він запроваджував такі собі більш демократичніші  порядки. Тобто ось ці ідеали великої Французької революції. Як ви думаєте в Росії, де існувало кріпацтво, панщина, де дворяни собі круто жили за рахунок кріпаків. Вигідно там було відміняти кріпацтво і панщину. Тішилися собі загалом російські дворяни, що Наполеон на них їде? Звичайно, що ні. Ідеї Наполеона в Російській імперії не були популярними не серед царя, не серед дворнян, не серед прибічників царя і тому власне коли Наполеон напав у 1812 р. Росія зібрала війська і почала оборонятися проти Наполеона. Треба було побільше зібрати війська, тому що в Наполеона військо було просто величезне (640-тисяч) і як завжди росіяни в таких випадках вирішили підняти українців. А просто так українці не підуть, тому росіяни сказали: “Хлопці, ми відновлюємо козацтво. Хто хоче знову стати козаком? Ми звільняємо вас від кріпацтва, ми роздамо вам землі. Просто записуйтесь в козацькі полки, ставайте козаками і підемо дружно воювати проти Наполеона. І на території України було створено чимало таких козацьких полків, а точніше було 9 козацьких полків. Тобто українці, свято вірили, тому що вони хотіли звільнитися від кріпацтва. Але зосереджую вашу увагу на тому, що насправді п'ятий козацький полк на Полтавщині очолював  Іван Котляревський. Доречі ви знали, що Іван Котляревський був військовим? Ну, я думаю, що “Енеїду” він написав всі знають, а що він був військовим не всі знають. Для НМТ це важливо знати.

Наполеон Бонапарт він дійсно підкорив собі значну частину Російської імперії, він навіть до Москви дійшов. Москву спалив всю цю історію ви знаєте. От власне на всіх територіях, які він завойовував, він створював нові держави. Тобто ці держави були під керівництвом Франції і ці держави називалися Наполеоніди.

Наполеоніди - це військово-адміністративні області під  протекторатом, тобто під керівництвом Франції.

На території України, Наполеон Бонапарт, теж планував створити декілька наполеонід. Тобто це мали бути окремі держави на території україни, де мали проживати українці,   але керувати ними французи. Потім ми знаємо, з курсу всесвітньої історії, що Наполеон програв. Всі козацькі полки росіяни розпустили і нічого цим людям не дали, того, що вони обіцяли. В результаті того, що Наполеон програв був проведений Віденський конгрес, треба все ж таки було підвести підсумок перемоги над Наполеоном Бонапартом. В результаті цього до Російської імперії була приєднана частинка Герцогства Варшавського, тобто частинка польських етнічних земель (Холмщина і Підляшшя).

У середовищі українського суспільства не було єдності в ставленні до війни Наполеона проти Росії.

Верхівка суспільства розкололася на два табори: «автономістів» і «консерваторів».

Були серед українського дворянства поодинокі представники, які висловлювали симпатію до Наполеона (автонімісти). Вихідці з козацької старшини, автономісти — Василь Лукашевич, Василь Капніст — сприймали Наполеона як визволителя і відкрито раділи успіхам його армії, однак до реальної підтримки французів справа не дійшла.

Більшість представників української еліти зберігала лояльність до Російської імперії (консерватори). Консервативно-патріотичний табір становила більшість українського дворянства, колишня козацька старшина – С. Кочубей, письменник І. Котляревський, поет І. Кованько.

Запитання: Чому українці розділилися на два табори щодо Наполеона? Яку позицію обрали б ви?

3. Азовське козацьке військо

Слово вчителя: В 1828 році, скориставшись ослабленням Османської імперії. Росія розвʼязала нову російсько-турецьку війну. Це якась там вже 1000 … тому  що їх справді було дуже багато. Це вже була майже одна останніх. 

Нам потрібно знати, що коли росіяни воювали з турками, то як раз на території, де велися бойові дії за річкою Дунай, там знаходилася Задунайська Січ. Її створили козаки, які втекли за Дунай і жили в володінні Османської імперії. Її очолював Йосип Гладкий. В результаті цієї війни, російсько-турецької українські козаки вирішили підтримати Росію і перейшли на бік росіян. Звичайно, що Туреччину це обурило, тому Османська імперія знищила цю січ, а росіяни прийняли на свій бік цих козаків і створили з цих козаків Азовське козацьке військо, яке існувало у складі Російської імперії до 1853 р.

Виступ учениці “Азовське козацьке військо”.

На початку російсько-турецької війни 1828—1829 років сталася подія, яка викликала бурхливу реакцію урядів Росії та Туреччини і вплинула на хід перших військових операцій. Незважаючи на те, що більшість запорозького козацтва, що мешкало за Дунаєм, не мало намірів повертатися на батьківщину, перехід Задунайського Коша в межі російської держави все таки відбувся. З переходом козаків до Росії Османська імперія втратила стратегічну ініціативу, а російська держава підкріпила авторитет визволительки християнських народів проти мусульманського світу, зміцнила позиції армії, укріпила кордони і головне — позбулася Задунайської Січі.

Своїм поверненням до Російської держави частина задунайського населення наразила на смертельну небезпеку тих, хто не побажав повернутися на батьківщину і фактично сприяла ліквідації козацької вольниці за Дунаєм. Що ж змусило задунайців перенести козацький Кіш до Росії? На початку ХІХ ст. Задунайська Січ переживала глибоку кризу, яка охопила як задунайське козацтво, так і все населення. Саме криза Задунайської Січі, про наявність якої свідчать вкрай загострені економічні, соціальні, полі­тичні суперечності серед задунайців, породила новий тип козаків, для яких тиск з боку Росії та Туреччини в умовах підготовки війни став вирішальним. Тому питання про причини переходу задунайців у межі Російської держави практично зводяться до питання про причини кризи Січі і витоки нового типу козацтва.

У 20-ті роки ХІХ ст. соці­альний склад задунайського населення був дуже різноманітний як за походженням козаків, так і за майновим станом та статусом в Коші. Всі категорії можна умовно об`єднати в дві групи. Першу становили «старі» козаки — задунайці, які мають прямий зв`язок з колишнім запорозьким козацтвом. Це ті запорозькі козаки, які після ліквідації Запо-розької Січі «подалися за Дунай». Причому, в Туреччину пішла особлива категорія запорожців: «Отамани... роз`їхалися по зимівниках, а сірома безвісти розбрелася». Саме ця сірома «із усіх 40 куренів... забралася вся під турка». До цієї групи включаємо і чорноморських та малоросійських козаків, які до 1775 р. перебували на Січі, а за Дунай потрапили вже після першої хвилі переселенців.

Другу групу складали втікачі з Російської імперії, перехід яких не пов`язаний з подіями 1775 р. на Запорожжі. Переважно це селяни-кріпаки, державні селяни, військові поселенці, дезертири, козаки з Дону, міщани, священики тощо.

Остання група становила нове покоління Задунайської Січі. Так звані «молоді» козаки різнилися за походженням і про запорозьке козацтво з його традиціями мали загальне уявлення. Козаками вони стали вже за Дунаєм, на Січі. Відсутність випробуваних часом суворих правил та, на-віть, спеціальних процедур під час прийняття до козацького середовища давала можливість практично всім бажаючим записатися до козацького куреня чи оселитися в «запорозькій» слободі і поповнити ряди райї. Але хоч новоприбулі і називали себе козаками, рідко хто з них ставав справжнім запорожцем. Професійними вояками вони ставати не збиралися. Їх повністю задовольняв такий стан речей, коли можна було вільно займатися господарством та отримувати з цього прибутки.

Бачимо, що задунайське населення більш цікавить розвиток господарства, ніж військові справи. Економічний пріоритет призводить до занепаду військової справи. Військова служба на користь султана стала для за-дунайських козаків тяжкою і небажаною роботою. Не стимулювала військових занять задунайців навіть платня турецького уряду. Використання козацтва для придушення визвольних рухів християнського населення Османської імперії викликало протест задунайців. Вони навіть боялися показувати свої військові вміння, бо не бажали воювати «проти братів по релігії, що билися за визволення». Як наслідок, в силу внутрішніх та зов­нішніх причин, поступово занепадає військова організація задунайських козаків. Таким чином, головними причинами переходу задунайського населення в межі Російської держави є причини соціально-економічного характеру, які визначили кризу Задунайської Січі, що проявилася в еволюції козацьких традицій та звичаїв.

Як уже зазначалося, козаки, які воювали проти Туреччини в 1828–1829 рр., були об’єднані в Окреме Запорозьке військо (пізніше це військо одержало назву Азовського козацького війська). Тобто  у 1828–1829 роках російська армія здобула низку перемог і підійшла до Стамбула.             

Османи погодилися підписати Адріанопольський мирний договір, за яким до росії відходила невелика частина Задунавʼя та Кавказьке узбережжя Чорного моря.

Отже, унаслідок двох російсько-турецьких війн початку ХІХ століття. Османські імперія втратила всі етнічні українські землі на користь Росії.

 ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

Інтерактивна гра “Перший мільйон”

V. Підсумки уроку.

Українці змушені були приймати участь у військових діях, за чужі інтереси, не маючи власної держави, позбавлені волі. Навіть після війни з Наполеоном повертались до звичного нужденного життя.

Це черговий раз підказувало українцям, що лише виборовши незалежність  можливе поліпшення життя, і вирішення всіх поставлених питань.

VІ. Домашнє завдання.

Опрацювати текст підручника параграф 3.