Український фольклор "У світі лічилок"

                                       У СВІТІ  ЛІЧИЛОК

В Україні історично склалася своя система освіти, де виховання особистості відбувається через традиційну обрядовість, родинно-побутову та громадську культуру, гуманістичний моральний етикет, рідну мову, яка є одним із важелів формування особистості. Будучи живою схованкою людського духу, його багатою скарбницею, в яку народ вкладає досвід, свої мрії, свої сподівання, маючи своїм знаряддям слово, яке виховує, навчає, розвиває дитину, збагачує її знання про навколишню дійсність, - вона зберігає у своїх таїнах усну народну творчість, яка випромінює ідеали віри, добра, любові, працелюбності, патріотизму»

Особливий колорит український фольклор вносить у дитячий світ: пестушки й потішки, забавлянки, колисанки, жартівливі пісеньки, небилиці, нескінченні казочки, заклички, примовлянки, лічилки, голосяки й мовчаки, дражнили і мирилки, скоромовки, загадки, прислів’я, приказки, щедрівки тощо. У народі кажуть: «Мовлене слово не пропадає». А ще й коли воно своєчасно мовлене та ще й коли воно подобається дітям. Саме такими словами оздоблена лічилка – мініатюрний твір з чітким ритмом, який виконують речитативом, і в змісті якої прихована лічба у вигляді числівників та їхніх слів-замінників.

Лічилки відкривають дитині можливість через гру словами, звуками, словосполученнями висловити специфіку рідної мови, характерну для неї виразність, образність. Вони приваблюють дитину яскравою грою слів, ритікою. Виступаючи як віршований, ритмізований текст математичної спрямованості, вони розвивають кмітливість, фантазію. Приваблюючи дітей яскравими, незвичайними співзвуччями, вони непомітно збагачують словник.

Дітям дошкільного віку важко запам’ятати послідовність чисел від 1 до 10. На допомогу приходять лічилки, якими діти починають більше цікавитися у старшому дошкільному віці, хоча використовуються вони і в молодшому, і в середньому дошкільному віці. Лічилки вчать дітей не лише лічити, називати числа в прямому і в зворотному порядку, привчають до кількісного налізу предметів, а й розвивають інтерес до лічильних операцій, сприяють використанню лічби в побуті, іграх.

Безумовно, що де гра, там і лічилка. Бо ж як можна правильно визначити у грі ведучого? У лічилках, що їх виконують перед грою для визначення ролей окремих гравців або поділу на групи, проявляється чи не найбільше творчої фантазії. У них про все можна почути (і все це оформлено у своєрідний речитатив).

Використання життєвого досвіду української нації та добірних зерен народної творчості у поєднанні з сучасністю має прорости у серцях дітей щирим захопленням і витіснити з повсякдення побутові жаргонізми та вульгаризми.

Пропоновані лічилки стануть у пригоді як педагогам, так і батькам та дітям. Вони дадуть змогу відчути силу, глибину та багатство рідного слова, сприятимуть оволодінню лічбою, допоможуть дітям організувати гру, визначити, кому водити, ловити, жмуритися.