Умовні речення – це одна із найскладніших тем в англійській мові, проте використовують їх в усному мовленні щодня. Вони бувають декількох типів, кожен з яких характерний для тієї чи іншої ситуації. Щоб навчитися вживати умовні речення в потрібному контексті та передавати правильно суть сказаного, важливо навчитися відрізняти один тип речення від іншого, про що докладно написано в цьому матеріалі.
ЩО ТАКЕ УМОВНІ РЕЧЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ?
В англійській мові всі умовні речення можна розділити на 5 типів. Незалежно від цього, кожне з них складається з двох частин: основної (main clause) та умовної (if-clause). Основне значення умовного речення наступне: якщо виконана якась умова, буде отримано певний результат.
Першою на зображенні позначено стандартну схему. У другому прикладі ви бачите, що частини речення можуть мінятися місцями, - у цьому випадку кома між ними не потрібна.
Деякі правила можуть вам стати в пригоді під час побудови речень, а саме:
CONDITIONALS: ТИПИ УМОВНИХ РЕЧЕНЬ
Zero Conditional
У повсякденному спілкуванні цей тип речення використовується досить часто. Його застосовують у тих випадках, коли йдеться про якісь універсальні, загальновідомі факти; про речі, які відбуваються завжди, щоразу, постійно, якщо дотримуватися певних умов. Запам'ятати граматичну конструкцію легко, тому що в обох частинах речення стоїть Present Simple.
У такому типі речення частинку if також можна замінити на when: When winter comes, bears go into hibernation. Коли приходить зима, ведмеді йдуть у сплячку.
First Conditional
Перша частина у цьому типі залишається без змін, але в основній частині вже інший час – тепер це Future Simple. Головна відмінність First Conditional від попереднього типу умовних речень у тому, що тут йдеться про можливі події у майбутньому. Таку конструкцію використовують, коли хочуть щось передбачити, припустити, вгадати, оцінити можливі наслідки, можливу розв'язку якоїсь дії.
Ви могли помітити, що if-частина перекладається у майбутньому часі, однак за правилами використовується Present. Тому що з граматичного погляду використання Future Simple в умовній частині неможливе.
Second Conditional
Зверніть увагу, що в умові використовується вже минулий час, а в основній частині – дієслово в умовному способі (до інфінітива додаються модальні дієслова would/could/might). Цей тип речень використовується, коли йдеться про щось неможливе у майбутньому чи теперішньому. Це можуть бути якісь мрії, поради, припущення щодо чогось.
В останньому прикладі ви могли помітити, що в конструкції «I were» стоїть нехарактерна для першої особи минулого часу форма дієслова to be. Адже було б правильно сказати I was. Але коли ви використовуєте Conditional, де частина речення з if має гіпотетичний характер, використовується саме were. Різницю можна побачити у перекладі «if I was» – якщо я був, «if I were» – якби я був.
Third Conditional
Третій тип умовного речення має складну структуру, але використовувати його легше, ніж може здатися. В основній частині стоїть модальне дієслово would (або будь-яке інший) у комбінації з дієсловом have та третьою формою головного дієслова. Використовується таке речення, коли йдеться про втрачені можливості; про дії в минулому, які не можна змінити; коли той, хто говорить, уявляє, що було б, якби він вчинив чи не вчинив якусь дію.
Mixed Conditional
Як видно на зображенні, змішані умовні речення бувають двох типів. Один з них використовується для позначення нереальних ситуацій у теперішньому з можливим (нереальним) результатом у минулому, а другий – для ситуацій, що не відбулися, у минулому та з можливим результатом у теперішньому або майбутньому. Простими словами, перший змішаний тип – це комбінація умови від Second Conditional та результату від Third Conditional, другий змішаний – умови від Third Conditional та результату від Second Conditional.
Отже, розглянемо приклади першого типу:
Другий тип: