УМОВНІ РЕФЛЕКСИ ЛЮДИНИ. НАБУТА ПОВЕДІНКА

Утворюються і здійснюються за участю вищих відділів ЦНС (кори й підкірки),

у яких і відбувається утворення тимчасових нервових зв’язків.

Можуть об’єднуватися в складні ланцюги умовних рефлексів –динамічні

стереотипи, які є фізіологічною основою умінь, навичок, звичок і способів

діяльності

Біологічна роль умовних рефлексів:

1)           забезпечують пристосовуваність організмів доконкретних умов існування, а для людини – навчання й різноманітність інтелектуальної діяльності;

2)           забезпечують відповідь на безумовний подразникще до початку його дії,

тобто мають сигнальне значення;

3)           є основою для формування умовних рефлексіввищого порядку і ВНД людини.

Набута поведінка потребує попереднього научіння.

Научіння людини – це способи накопичення індивідуального досвіду.

Основними видами научіння є звикання, наслідування

(соціальне научіння), закарбування, научіння шляхом спроб та помилок, осяяння, вироблення умовних

рефлексів та ін

 Основні центри, що контролюють виникнення проявів набутої поведінки, розташовані в корі та підкірці

півкуль великого мозку. Ці структури беруть участь у

регуляції умовно-рефлекторної діяльності організму та вищих емоцій, що виникають за наявності

певного рівня інтелекту та є продуктом соціального

впливу. Це моральні, інтелектуальні, практичні й

естетичні почуття

 Основною відмінністю набутої поведінки людини від умовно-рефлекторної діяльності тварин є наявність проявів розумової

діяльності, що формується в суспільстві за

участю праці, мови й абстрактного мислення.

Продуктом мислення є свідомість, що забезпечує особливе відображення людиною

навколишнього світу, себе та інших людей у ньому. Завдяки свідомості людина пристосовується до умов життя в суспільстві