Предмет завдання курсу

«Украћнська мова (за професийним спрямуванням»)

Предметом курсу “УкраТнська мова (за професпйним спрямуванням))) Е мова як соц1ально-культурний феномен заоб сгнлкування, зокрема у професпЙнпЙ

сфер!.

0CHOBHl завдання курсу:

•          розвиток МОВЛеННЕВОТ компетентносп майбутнж фахвцв, формування комункативних якостей культури професнйного мовлення;

•          набуття практичних навичок профеаЙного усного й писемного

•          сгнлкування, культури мовлення студентв як носй'в украТнськоТ мови;

•          виховання поваги до украТнськоТ литературноТ мови, П культури,

•          формування мовленневот компетентность

•          навчання теоретичних засад нормативносп украТнськоТ мови;

•          вироблення навичок правильного використання рвних мовних засобв

•          залежно      сфери мети сгнлкування;

•          складання дилових паперв та робота з текстами дилових паперв.

Нормативн1 документи про державний статус украТнсько( мови

Державна мова - закрнллена традицкю або законодавством. Мова, вживання якоћ Е обовязкове в органах державного управтння та дтоводства, громадських органах та ОРГанваЦВХ, на гмдприемствах, у державних закладах освпи, науки, культури, в сферах звязку та информатики.

Держава забезпечуе всебичний розвиток функцюнування укра1нськоТ мови в VCIX сферах сусгмльного життя на вой територй' УкраТни. В Yl<paTHl гарантуеться вм1ьний розвиток, використання I захист роснйськоТ) 1нших мов нацюнальних меншин УкраТни. Застосування мов в УкраТни гарантуеться КОНСТИТУЦКЮ УкраТни та визначаеться законом. Отже, Конституцкю УкраТни статус державнот мови надано украТнсьюй мов1. це повн1стю видповџхае державотворчнй роли украТнськоТ нацй', яка сторично проживае на територй' Укрални, складае абсолютну ольш1сть П населення дала офп-џЙну назву державк

ЗАКОН УКРАЈНИ

                                                               25 квпня 2019 року                                                                        2704-Vlll

Про забезпечення функцюнування украТнськоТ мови як державноТ

Стаття 1. Статус украТнськоТ мови як единоТ державноТ мови в УкраТ1-п

1.                        Единою державною (Оф1ЦНЙНОЮ) мовою в УкраТ'-п Е укратнська мова.

2.                        Статус украТнськоТ мови як единоТ державно[ мови зумовлений державотворчим самовизначенням украТнськоТ нацй.

з. Державний статус украТнськоТ мови Е невщтльним елементом КОНСТИТУЦ'ЙНОГО ладу УкраТни як унпарноТ держави.

ч. Статус украТнськоТ мови як единоТ державноТ мови в УкраТ}-11 визначаеться виключно Конституцкю УкраТни.

5.                       Порядок функцюнування застосування державноТ мови визначаеться виключно законом.

6.                       Навмисне спотворення украТнськоТ мови в Оф1ЦIЙНИХ документах текстах, зокрема навмисне застосування П з порушенням вимог украТнського правопису стандартв державноТ мовл а також створення перешкод та обмежень у застосуванн1 украТнськоТ мови тягнуть за собою встановлену законом.

7.                       Статус украТнськоТ мови як %диноТ державноТ мови передбачае обовязковкть П використання на вс•й територ•Т УкраТни при здљасненн-п повноважень органами державноТ влади та органами МЮЦеВОГО самоврядування, а також в :нших публ•чних сферах сусп:льного життя, яю визначен: цим Законом.

8.                       УкраТнська мова як едина державна мова ВИКОНУЕ функцй• мови МТ<еТНIЧНОГО сгнлкування, Е гаранткю захисту прав людини для кожного украТнського громадянина незалежно його етнвчного ПОХОДЖеННЯ) а також Е фактором едносп нацюнальноТ безпеки УкраТни.

Стаття з. Завдання Закону

D захист державного статусу украТнськоТ мови;

2) утвердження украТнськоТ мови як мови м»кеТНВЧНОГО спилкування в УкраТН1;

з) забезпечення функцюнування державноТ мови як инструмента обкднання украТнського сусгнльства, засобу зхтцнення державноТ едносп та територЕльноТ цинсносп УкраТнл П незалежноТ державносп нацюнальноТ безпеки;

ч) забезпечення застосування украТнськоТ мови як державноТ на вой територй' УкраТни у сферах сусгпльного життя) визначених цим Законом, а також у м»кнародному СПIЛКУВаНН1, г-пд час здпйснення посадовими та службовими особами представницьких функцн7;

5)                  забезпечення розвитку украТнськоТ мови для ЗМIЦНеННЯ нацюнальноТ џхентичносп, збереження нацюнальноТ культури, традицн7) звичаТв, сторичноТ памяп та забезпечення П подальшого функцюнування як державотворчого чинника украТнськоТ наци;

6)                  поширення украТнськоТ мови у та сприяння в задоволенн1 мовних потреб закордонних украТнцв громадян УкраТни, яю проживають або тимчасово перебувають за межами УкраТни.

тат тя 7.

Обовязок володпи державною мовою для набуття громадянства

УкраТни

I. Особа, яка мае намр набути громадянство УкраТни, зобовязана засвщчити вщповщний рвень волод!ння державною мовою.

Особи, яю мають визначн-п заслуги перед УкраТною, у тому чисјн ll--103eM14l та особи без громадянства, яки в установленому законодавством УкраТни порядку проходять в1Йськову службу у Збройних Силах УкраТни та нагороджени державною нагородою, I особи, прийняття яких до громадянства УкраТни становить державний интерес для УкраТни, мають право на набуття громадянства УкраТни без засвщчення рвня волод1ння державною мовою. Таю особи зобовязан1 опанувати державну мову на визначеному законодавством, упродовж одного року з дня набуття громадянства.

2. Вимоги до рвня володння державною мовою) необ>«дного для набуття громадянства УкраТни, визначае Нацюнальна комкя 31 стандартв державноТ мови.

з. Складання испиту на рвень волод1ння державною мовою, для набуття громадянства УкраТни, ЗДIЙСНЮЕТЬСЯ в порядку, встановленому Кабинетом УкраТни.

Мова як генетичний код нац1Т, заоб пвнання, мислення, сгплкування, як показник рвня культури людини

“Мова - не пльки заоб сгнлкування а й инструмент мислення та пвнання      (1.Ющук).

Мова Е наЙОльшим, наЙЦIНЮШИМ надбанням як людського сусгпльства в [-џлому, так кожноТ людини зокрема.

За допомогою мови люди сгилкуються собою, виражають своТ ДУМКИ) почуття, збершають Тх передають нащадкам.

Мова псно повязана з мисленням. Без мислення не може бути мови, а мислення неможливе поза мовою. Мова I думка виникли одночасно неВЏЏЏЛЬН1 одна однот протягом ускт кторй' людства. Однак мову мислення не можна ототожнювати. Кожна окрема мова належить певному колективу, гругп людей (нацй] народносп тощо), а мислення - явище загальнолюдське.

Мов: властива пвнавальна ФУНКЦЯ, яка нерозривно повязана з 1ншими.

Вищою формою пвнавальноТ двльносп людини Е мислення.

У таюЙ взаемодй' ФУНКЦIЙ мова сприймаеться як явище сусгильне. Немае I не може бути сусгнльства без народу, який Е П творцем.

Мова Е характерною ознакою сучасноТ нацй'. Коли мова перестае виконувати свою основну функцю - бути засобом сгмлкування мислення, вона    стае мертвою, не розвиваеться ВДОСКОНаЛЮЕТЬСЯ.

Мова, обслуговуючи во сфери сусгнльного життя здатна виконувати ще одну функцио естетичну. НаЙПОВНIШе вона ВИЯВЛЯЕТЬСЯ в ХУДОЖНIЙ литератури, де слово Е засобом художнього зображення навколишнього свпу.

l<PlM мови, Е ще lHUJl засоби СПIЛКУВаННЯ) але вони так чи пнакше теж повязанн з мовою мисленням. це жести, P13HI види сигналв, Pl3Hl системи науковоТ символки, рвнома\-птн! коди. Знаки, сигнали, символи можуть бути засобом сгмлкування бо вони сприймають органами зору I слуху I передають 1НфОРМаЦ!Ю) значення якот зрозукшле пльки тим, хто користуеться даними знаками.

Мова принципово ВЩРВНЯЕТЬСЯ вщ 1нших допом1жних знакових систем. Т!льки вона мае загальнонародне поширення може передавати будь-яку информацию.

стиги литературнот украТнськоТ мови

Стиль литературноТ мови рвновид мови, що характеризуеться вщбором таких засобв в багатоманпних мовних ресурсв, я« найкраще вщповщають завданням сгнлкування лювьми в даних умовах. це СВОЕРIДНе мистецтво добору и ефективного використання системи мовних засобв з певною метою в конкретних умовах й обставинах.

Кожний стиль мае

сферу поширення вживання (коло мовцв); функцюнальне призначення (регулювання стосункв,

ПОВЩОМЛеННЯ) вплив, сгнлкування);

- характернп ознаки (форма та споаб викладу); - систему мовних засобв I стил1стичних норм (лексику, фразеолопю, грамати'-п--п форми, типи речены.

Типи мовлення

Тип мови - споаб викладу, що обираеться автором оркнтованиЙ (залежно вг.лсту вислову характеру текстовоТ информацй') на одне в завдань: статично змалювати дпйсн!сть) описати П; динамрчно вџрбразити дпйсн1сть, розповкти про нет; вщобразити причинно-наслщкоы звязки явищ ДНЙСНОСП.

РОЗПОВIДЬ - це повщомлення про я«сь подй•, що розгортаються в чаш. Загальна схема розповџџ така: початок ТТ; розвиток подий; юнець подй'.

ОПИС - це висловлювання про певни ознаки, властивосп предмета чи явища. В описи даеться характеристика людей) предметв, явищ природи шляхом перелвчення Тх головних, СУТТЕВИХ ознак. НаЙГОЛОВНIШе в опиа дати точне або яскраве уявлення про предмет мовлення.

РОЗДУМ (МIРКУВАННЯ) - це висловлювання про причини якостеЙ, ознак, подла.

У роздугл 060BB3l<OBl три частини:

D теза - основне твердження, ч!тко сформульована думка; 2) докази, аргументи, що гпдтверджують висунуту тезу;

з) висновок) що випливае з доказв (узагальнення).

Висловлювання усх трьох типв бувають рвних видв:

Розповщь мае так! рвновиди: власне розпое/Дь (оповтання), поетомлення, етповть, перелж, найменуеання, оголошення. КожниЙ з цих видв мае в свою чергу пщвиди. Так, у повщомленн1 розрвняемо власне повщомлення, звп, 1НформаЦIЮ, рапорт, донесення, СПОВП.цеННЯ та 'н. Власне повџ:рмлення - це розгорнута вщповщь на питання (найчаспше вщпов'дь на уроках по вивченому матер1алу).1нформацв або звп - це насамперед виклад матеталу, аналв повщомлюваних даних, визначення завдань на маибутне

Описи тляться на пеЙза>КН1, портретнк описи 1нтеркру, характеристики людини, предметв, явищ. В опис: предмета говориться про предмет (“дане“) та його ознаки ( ^и нове ^п )) в опиО м1сця про предмети ( ^и нове ^п ) та Тх мисцезнаходження ( ^и дане ^п ), в опис! стану людини про людину ( ^сване“) та П стан ( 'с нове')). В опио “014lHl<a дпйсностр» мова иде про предмети, явища, подй' ( ^и дане ^п ) та Тх ОЦIНКУ ( ^и нове ^п ).

Роздуми теж бувають рвних видв:

1НДУКТИВН1 (в1д часткового, конкретного до загального) дедуктивни (вщ загальних положень до конкретних висновюв)) роздум-твердження (доказ   ктинносп     висунутоТ   тези)     роздум-

спростування, заперечення(доказ помилковосп, хибносп висунутоТ тези), роздум з прямими доказами (справедливкть висунутоТ тези безпосередньо обфунтовуеться доводами) роздум з доказом протилежного остинн1сть основноТ тези доводиться шляхом спростування передбачуваноТ тези,      протилежноз -пй) що доводиться).

ТИПИ МОВЛЕННЯ

Назви тип'в мовлення	На яке питання _даеться у висловлюваннЈ	Про що говориться у висловлюванн[	ОСНОВНЈ частини висловлюзання
	що робить особа або предмет?		Початок дй' розвиток i заверщення
Опис	е предмет або особа?	Про ознани предмета, особи	Загал вне враження, онрем[ озз•аки, дета,л]
Роздум	чому предмет або особа тана?	Про причини ознак та	теза (думка, яка доводигься), аргументи      (докази), висновок

Особливосп леКСИКИ ОфШЏЙНО-ДИ1ОВОГО

стилю

ОфициЙНО-ДIЛОВИЙ стиль (ОДС) - функцюнальний рвновид мови) який служить для сгнлкування в державно-појнтичному, громадському й економрчному житп, законодавствк у сфер! управяпння адми-пстративно-господарською двльн1стю. Основне призначення - регулювати /3lJ10Bl стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянсью потреби людей у типових ситуацвх. ОДС мае певе-п ОЗНаКИ) яю зумовленп нормами загальнолпературнот украТнськоТ мови.

Головн! з них таю:

•           використання слв пльки у прямому значеннж

•           вживання усталених форм мовних зворотв;

•           точн1сть, яснкть) стислкть викладу думки;

•           прямий порядок слв у реченнж уникнення розмовних, еМОЦIЙНО забарвлених слв та

висловв;

•           додержання норм сучасноТ лпературнот мови, недопущення калькування змишування мов;

•           використання спец1альноТ терминологй'.