Університет як автономна інституція. Поява вищих навчальних закладів технічного профілю

Урізноманітнення форм і напрямів освіти. Університет як автономна інституція. Поява вищих навчальних закладів технічного профілю. Наукові й технічні досягнення.

Саме в XIX ст. формується педагогіка як самостійна наука. Її проблеми обговорювалися і теоретиками-філософами, і практиками. На розвиток освіти впливали події світового й загальноєвропейського масштабу, а також соціальні процеси в кожній країні. Школа розвивалася в умовах поступального економічного розвитку, зростання промисловості, і тому створення нової системи освіти стало історично неминучим. У Пруссії «Загальним положенням про школи» (1794 р.) всі навчальні заклади оголошувалися державними. У 1798 р. у Пруссії була створена Вища рада з освіти. Через десять років Рада була замінена відділом Міністерства внутрішніх справ з питань шкільної освіти. Американський прогрес. Картина художника Джона Гаста (1872 р.)

У Франції запровадження такого законодавства фактично почалося в роки наполеонівської імперії. Тоді був визначений статус державних середніх шкіл (ліцеїв), створена система шкільних округів (університетів). У 1801 р. був прийнятий закон про організацію комунальних початкових навчальних закладів. У 1824 р. у Франції було засноване Міністерство освіти. У 1881 р. прем’єр-міністр Франції Ж. Феррі провів закон про безкоштовну шкільну освіту. У 1882 р. він домігся, щоб для дітей від шести до шістнадцяти років навчання було обов’язковим.

У 1830 р. парламент Великої Британії уперше фінансував школу. У 1847 р. був виданий закон про державне інспектування навчальних закладів. У 1840-і роки у країні запроваджувалася обов’язкова початкова освіта, були створені урядові комітети для нагляду за відвідуваністю шкільних занять. У 1891 р. ухвалено закон про безкоштовну шкільну освіту. Британський департамент з освіти регулярно виступав із законодавчими ініціативами й щорічно готував навчально-методичні рекомендації — «Шкільні кодекси». У США розробка державного шкільного законодавства почалася відразу після завоювання незалежності. Протягом XIX ст. в окремих штатах були видані акти й постанови, що законодавчо визначали діяльність навчальних закладів. Майже скрізь за зразок бралося законодавство Нової Англії. У 1867 р. у Вашингтоні створено федеральний департамент (Бюро) народної освіти. Перший уроку школі. Картина художника Беньяміна Вот’є (1870 р.)

Організація управління шкільною справою в країнах Заходу відбувалася через взаємодію двох основних тенденцій: централізацію й децентралізацію. У Пруссії й Франції здійснювалася централізація шкільної справи. У середині XIX ст. у Пруссії була різко посилена роль центральних шкільних органів. На місцеві громади покладався обов’язок виконувати приписання центру, які були настільки регламентованими, що школа своїми порядками скоріше нагадувала армію. Ініціатива вчителів обмежувалась. Керівництво шкільною справою опинилося в руках бюрократичного апарату Міністерства освіти. Усі без винятку навчальні заклади підлягали державному контролю. Учителі початкових шкіл вважалися державними службовцями й призначалися урядом.

У Франції управління школою перебувало під контролем урядових органів на чолі з міністром освіти. На місцях в управлінні школи брали участь впливові особи із заможних верств населення: представники комун і кантонів. Країна була поділена на педагогічні округи (академії). У середині XIX ст. було шістнадцять таких академій. Ректори академій підпорядковувалися міністрові освіти. У Великій Британії й США розвиток шкільної системи відбувався в напрямку децентралізації. Прерогативи Департаменту освіти у Великій Британії й Бюро освіти в США зводилися насамперед до координації загальнонаціональної шкільної політики. У Великій Британії шкільне законодавство надавало більші права й функції місцевим органам. Власні статус й адміністрацію, наприклад, мали школи Лондона. У США децентралізована система шкільного управління складалася за особливих умов, коли державність тільки формувалася, і штати мали значну самостійність.

В усіх шкільних системах Заходу існували приватні навчальні заклади, які перебували під державним контролем. Особливо багато їх було у Великій Британії та США. Переважна частина приватних навчальних закладів перебувала в руках представників різних конфесій і церков. Історичні подробиці. У Великій Британії викладання релігії в школі не було обов’язковим, але фактично практикувалося в усіх навчальних закладах. Учням громадських (публічних) шкіл надавалося право вибору навчання основам тієї або іншої релігії. У Пруссії утверджувалися віротерпимість і світський характер освіти. На хвилі революційних подій 1848-1849 рр. відбулося певне зміцнення світської освіти. Однак за умов післяреволюційної реакції вплив шкільних клерикалів знову посилився. Так, у Пруссії, за конституцією 1850 р., у школі зберігалося викладання релігії, Священнослужителі могли бути викладачами. Початкові навчальні заклади залишилися під наглядом місцевої духовної влади.

У Франції протягом усього XIX ст. відбувалося поступове повернення до світської шкільної політики революції 1789 р. У 1816 р. було запроваджено обов’язкове релігійне навчання. Трохи спала хвиля шкільного клерикалізму в часи Липневої монархії (1830-1848 рр.) і під час революції 1848 р. У 1850 р. ухвалено «закон Фаллу», що фактично віддавав школу під владу клерикалів. Закон 1867 р. трохи обмежив діяльність приватних католицьких навчальних закладів. Стратегічний курс на зміцнення світськості освіти був проголошений законами 1881-1886 рр. Історичні подробиці. У Великій Британії створення таких шкіл відбувалося до 70-х років XIX ст. До програми вищої початкової школи, крім предметів елементарного навчання, були включені математика, фізика, історія, латина, французька мова. З 1891 р. навчання в школі такого типу оголошено безкоштовним.

У Німеччині перші вищі початкові школи були відкриті на початку XIX ст. Тут, крім загальноосвітньої програми, викладали право, діловодство, бухгалтерію тощо. У Франції створення вищих початкових шкіл передбачалося «законом Гізо» (1833 р ). їх відкривали в містах з населенням не менше 5 тис. жителів. У США перша вища початкова школа була заснована в 1821 р. в Бостоні. Термін навчання становив три-чотири роки. У XIX ст. у країнах Заходу з’явився новий тип навчального закладу — вища початкова школа. Її поява була відповіддю на потреби суспільства в підвищенні рівня масової освіти. У XIX ст. в Західній Європі й США відбувається становлення систем середньої освіти. У Великій Британії основним типом середньої школи була граматична школа. З порівняно доступної в минулому вона перетворилася на заклад для заможних. У Пруссії у сфері середньої освіти співіснували два основних типи шкіл: гімназія й міська школа (реальне училище). У Франції основними типами шкіл у системі середньої освіти були ліцеї та коледжі. У США головним типом навчального закладу середньої освіти на початку XIX ст. була академія.

Вищу освіту в Європі та США здобували переважно в університетах. Вищу освіту у Великій Британії можна було одержати в університетах, інститутах, коледжах. У XIX ст. у зв’язку з потребами індустріальної епохи в країні відкривалися політехнічні інститути, які готували інженерів, технологів з багатьох спеціальностей. Найпрестижнішими вищими навчальними закладами не тільки Великої Британії, а й усієї Європи вважалися Кембриджський та Оксфордський університети. Досить високу репутацію мали вищі навчальні заклади в Лондоні, Ліверпулі, Ньюкаслі, Бірмінгемі, Глазго, Единбурзі та інших містах Великої Британії. Диплом приватної школи дозволяв завершити освіту в Оксфорді або Кембриджі, що, у свою чергу, відкривало широкі можливості для успішної кар’єри в парламенті або уряді. Болонський університет. Італія. Кембриджський університет. Оксфордський університет

Історичні подробиці. Найдавніший у Європі університет — медичний — був заснований у Салерно не пізніше першої половини XI ст. Близько 1100 р. був відкритий університет в Болоньї, який спочатку являв собою школу, де на основі римського права розроблялися юридичні норми. На базі кількох монастирських шкіл наприкінці XII ст. постав Паризький університет. У 1117 р. був заснований Оксфордський університет в Англії, але після конфлікту професури й студентів з жителями Оксфорда в 1209 р. деякі вчені й студенти втекли на північ, де заснували Кембриджський університет. У XIV ст. з’явилися університети в Празі — у 1342 р., у Кракові — 1364 р., у Відні — 1365 р., у Гейдельберзі — 1385 р., потім у Лейпцигу — 1409 р., у Базелі — 1459 р. і т.д. Промислова школа у Ліверпулі

Провідне місце в системі вищої освіти німецьких держав займали класичні «старі» університети, історія яких сягала коріннями в середньовіччя. Це Гейдельберзький університет (заснований у 1386 р.), університети у Фрейбурзі, Тюбінгені тощо. Спочатку до їхнього складу входили лише філософський, медичний і теологічний факультети. Згодом додалися й інші напрями підготовки, але ці факультети залишилися провідними. З XIX ст. зразком для всієї Європи став Берлінський університет (заснований у 1810 р. В. фон Гумбольдтом). Університети деяких німецьких держав, особливо в першій половині XIX ст., були оплотом демократичних сил, серед яких провідну роль відігравали студентські корпорації разом з ліберальною професурою. Незважаючи на автономію університетів, вони піддавалися суворій цензурі з боку офіційної влади. У Франції вищі навчальні заклади в XIX ст. були представлені університетами, що перебували під контролем держави, й вищих шкіл, що були переважно приватними. Студентська вечірка. Студенти Кембриджа. 1892 р.

Наука в XIX ст. дала світові відкриття, що змінили подальший рух цивілізації. На мапах з’явилися докладні обриси материків, але внутрішні землі залишалися маловивченими. Відтак, уряди європейських країн організовували експедиції, які вирушали углиб територій (це сприймали також як розвідку для подальшого захоплення та утворення колоній). У 1820 р. кораблі капітанів Фабіана Готліба фон Беллінсгаузена (Російського імператоського флоту) та Едварда Брансфілда (Військово-Морських сил Великої Британії) досягли берегів Антарктиди. В середині XIX ст. британець Девід Лівінгстон здійснив мандрівку до Центральної та Південної Африки. Російський дослідник українського походження Микола Миклухо-Маклай обстежив острови Океанії, залишивши ґрунтовні записи про життя, побут та вірування тубільців. Микола Миклухо-Маклай. Девід Лівінгстон

Видатний російський математик М. Лобачевський зробив справжню революцію в математичній науці, висунувши теорію неевклідової геометрії. Вражаючими були досягнення вчених-фізиків. Учення про тепло, як про рушійну силу молекул, розробляв англійський учений В. Томсон. Установлення механічного еквівалента теплоти є заслугою Дж. Джоуля (Велика Британія), Г. Гельмгольца (Німеччина) та ін. Французькі хіміки розробили нову хімічну номенклатуру, уперше ввели такі терміни, як «кисень», «водень». Французький зоолог Ж. Батист створив вчення про еволюцію («ламаркізм»), першим увів термін «біологія». Англійський лікар Е. Дженнер розробив першу вакцину проти віспи. Едвард Дженнер робить щеплення хлопчику від віспи. Микола Лобачевський

Кінець XVIII і початок XIX ст. ознаменувалися подальшим удосконаленням машин для текстильної промисловості, які були розраховані на застосування парового двигуна. Так, механічний ткацький верстат Е. Картрайта приводився в рух паровою машиною. З’явилися нові типи металообробних верстатів. Англійський механік Г. Моделі винайшов повністю механізований токарський верстат. У 1818 р. американський винахідник Е. Вітні сконструював фрезерний верстат з багаторізальним інструментом (фрезою). Не відставала хімічна промисловість. Наприкінці XVIII ст. француз Н. Леблан започаткував заводське виробництво соди з глауберової солі. У 1839 р. американський винахідник Ч. Гуд’їр відкрив процес вулканізації каучуку. Процес вулканізації

У першій половині XIX ст. у Великій Британії, Німеччині, Франції розгорнулося будівництво залізниць, почали застосовувати колісні річкові пароплави з паровим двигуном, у країнах Заходу вітрильний морський флот поступився місцем паровому. Зростало значення засобів зв’язку. У 1837 р. американський художник С. Морзе винайшов апарат, що передавав короткі й довгі електричні імпульси, які прийомний пристрій зображував у вигляді крапок і тире. Розвиток технічного прогресу не залишив осторонь побут і повсякденне життя людей. У 1814 р. в Лондоні було встановлено газове освітлення вулиць, що з’єднувалося з головним газопроводом. Шотландський хімік Ч. Макінтош винайшов водонепроникну тканину, з якої почали шити верхній одяг. У 1834 р. сліпий французький тифлопедагог Л. Брайль розробив рельєфно-крапковий шрифт для письма й читання сліпих.азбука Морзе

Французький фізик Ж. Фуко в 1851 р. здійснив дослідження з маятником (так званий «маятник Фуко»), які підтвердили добовий оберт Землі. У 1897 р. англійський фізик Дж. Томсон відкрив першу елементарну частку — електрон, що входив до складу атома. Француз П. Кюрі й французька фізик польського походження М. Склодовська-Кюрі вперше впровадили термін «радіоактивність». У 1869 р. видатний російський учений Д. Менделєєв відкрив періодичну систему хімічних елементів. На базі розвитку науки наприкінці XIX ст. виникла велика хімічна індустрія. П'єр. Кюрі та його дружина Марія Склодовська-Кюрі

Друга половина XIX ст. ознаменувалася масштабними досягненнями в галузі біології й медицини. У 1859 р. англійський учений Ч. Дарвін у своїй роботі «Походження видів» висунув теорію еволюції живих організмів шляхом природного відбору. Класичні дослідження щодо фізіології серцево-судинної системи, органів травлення здійснив російський учений І. Павлов. Основоположником сучасної мікробіології й імунології був видатний французький учений Л. Пастер. У 1851 р. німецький учений Г. Гельмгольц винайшов офтальмоскоп — прилад для дослідження анатомії ока. У 1866 р. австрійський учений Г. Мендель сформулював закономірності спадковості. Австрійський невропатолог і психіатр З. Фрейд у 1896 р. вперше визначив основи методу психоаналізу та ін. Зігмунд Фрейд під час роботи

Серцевиною технічного прогресу стали енергетика, перехід від пари й кам’яного вугілля до електрики й рідкого палива, освоєння засобів масового виробництва й передачі на далекі відстані електроенергії, використання її для приведення в дію машин, засобів зв’язку й освітлення, бурхливий розвиток електротехніки. У результаті освоєння видобування й переробки нафти, одержання різних рідких нафтопродуктів і використання їх у двигунах внутрішнього згоряння значно здешевлювалося перевезення вантажів і пасажирів, виникли нові види транспорту (автомобіль, літак). Вражаючими були досягнення в автомобілебудуванні. Німецький інженер Р. Дізель розробив поршневий двигун внутрішнього згоряння із запаленням від стиску. У 1885 р. К. Бенц (Німеччина) сконструював перший автомобіль, що працював на бензині. Винахідники перших літаків американці брати Райт. Рудольф Дизель і його поршневий двигун внутрішнього згоряння

У 1882 р. під керівництвом американського винахідника й підприємця Т. Едісона була введена в дію перша електростанція, що обслуговувала споживачів. Йому ж належить винахід першого звукозаписного пристрою — фонографа. Едісон створив промисловий зразок лампи накалювання, сконструював ряд потужних електричних генераторів. Стрімко розвивалися засоби зв’язку. У 1876 р. американський учитель шотландського походження А. Белл винайшов телефон. Через два роки в Пітсбурзі (США) була відкрита перша громадська телефонна станція. А в 1889 р. в США почали використовувати таксофон — телефон-автомат. Телефоністки — оператори стаціонарної або польової телефонної станції, що забезпечували з'єднання абонентів

У 1896 р. італійський радіотехнік Г. Марконі винайшов радіоприймач. 1895 р. вважається роком народження кінематографа. Французькі винахідники Луї й Огюст Люм’єри створили «Сінематограф» перший кіноапарат для зйомки й проекції на екран «фотографій, що рухаються».«Сце́на в саду́ Ра́ундгей» (1888) — англійський короткометражний фільм Луї Лепренса, перший плівковий фільм в історії кінематографу. Триває всього 1,66 сек. Луї Лепренс.16 вересня 1890 року Ле Пренс зник у потязі за загадкових обставин «Политий поливальник» (1895) — перша у світі короткометражна постановочна комедія (триває 49 секунд). 28 грудня 1895 року, на бульварі Капуцинок у Парижі пройшов перший у світі комерційний кінопоказ, організований братами Люм'єр. Ця дата і стала «офіційним» днем народження кінематографу«Кінь у русі» — серія з шести картотек, створених Едвардом Майбріджем. Кожна картотека складається з 6-12 хронофотографічних знімків, що зображують рух коня. Мейбрідж зняв фотографії в червні 1878 року. Всесвітню популярність здобула картотека «Саллі Гарднер у галопі»

У другій половині XIX ст. в найбільших містах світу стали активно будувати підземні залізниці, а перша «підземка» — Лондонське метро — відкрилося в 1863 р. У 1873 р. в Сан-Франциско (США) був пущений перший у світі трамвай. Багато винаходів у цей період були зроблені у сфері побуту й для повсякденного життя. У 1880 р. в США була винайдена кулькова ручка. У 1888 р. американський винахідник Дж. Істмен випустив у продаж дешевий і простий в обігу фотоапарат «Кодак». Наступного року в магазинах з’явилися перші швейні машинки з електричним приводом американської компанії «Зінгер».

У 1856 р. англійський винахідник Г. Бессемер створив конвертор, що використовував продувку повітрям рідкого чавуну для переділу його на сталь. У 1864 р. французький інженер П. Мартен винайшов метод виплавки литої сталі в печі, що одержала назву «мартен». У 1866 р. шведський винахідник А. Нобель винайшов динаміт — вибухову речовину на основі нітрогліцерину, що знайшло застосування в гірничодобувній та інших галузях промисловості.