Упровадження нової економічної політики. Кампанія українізації в УСРР

§ 19. УПРОВАДЖЕННЯ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ. КАМПАНІЯ УКРАЇНІЗАЦІЇ В УСРР

Розшифруйте абревіатури:1 УСРР2 СРСР3 МАСРР4 РРФСР5 ВУЦВК6 ЦК РКП(б)7 ЦК КП(б)У8 АРА

І. ЯК ВІДБУВАВСЯ ПЕРЕХІД ДО НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Нова економічна політика була започаткована постановою X з’їзду РКП(б) у березні 1921 р. «Про заміну розверстки натуральним податком». Надзвичайна сесія ВУЦВК ухвалила закон про заміну розверстки податком, а РНК УСРР оприлюднила декрет про норми й розмір податку. Продподаток з урожаю 1921 р. було визначено в розмірі 117 млн пудів замість установленої раніше розверстки в 160 млн пудів.

Працюємо з термінами. Продрозкладка - система заготівлі продовольства, двічі вводити в Росії з 1916 по 1921 роки і передбачала здачу державі селянами всіх надлишків за затвердженими цінами. Продподаток - натуральний, чітко зафіксований податок на продовольство, що збирається за селянських господарств в Росії і потім в СРСР з 1921 по 1923 роки.

Нова економічна політика означала відмову радянської влади від спроб створити економіку, цілком позбавлену товарно-грошових відносин.• Держава повертала товаровиробникам право на вільні купівлю і продаж продукції.• У відносинах із селянством вона відмовлялася від реквізицій продукції, а у відносинах з робітниками - від примусових мобілізацій.• Виробнича діяльність підприємств державного сектору переводилася на госпрозрахунок.• Припиняючи запровадження в життя своєї доктрини (як наголошувалося - тимчасово), державна партія визнала за приватними підприємствами право на існування і здійснила роздержавлення малих підприємств.

НЕП – це серйозно і надовго.

Ці заходи сприяли легалізації підприємницької діяльності. З’явилася так звана нова буржуазія - орендарі, комісіонери, маклери, торговці-гуртовики, промисловці. їх назвали непманами. Діяльність непманів сприяла швидкому подоланню економічного хаосу і розрухи.

У жовтні 1922 р. з’явилися забезпечені золотом банківські білети - червінці. На початку 1924 р. грошова реформа успішно завершилася. В Україні запровадження непу загальмувалося внаслідок голоду 1921-1923 рр.

ІІ. ЩО ЗМІНИВ НЕП У ГОСПОДАРСЬКОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ

• Трести почали організовувати з осені 1921 р. Більшість великих шахт, де на початок 1923 р. працювало близько 94 тис. робітників, об’єднав трест «Донвугілля».• У тресті «Південсталь» зосередилося 15 металургійних заводів (більшість з них була законсервована) і чимало вугільних шахт.• Усю залізорудну промисловість об’єднував Південнорудний трест (ПРТ). У хімічній промисловості створили три трести: «Хімвугілля», «Склосода», «Коксобензол».• З утворенням трестів на Українську раду народного господарства (УРНГ) було покладене загальне керівництво державною промисловістю У країни.

Водночас формувався державний ринок засобів виробництва на основі синдикатів (організацій для закупівлі сировини, планування торговельних операцій і збуту однорідної продукції групи трестів), гуртових ярмарків, товарних бірж. В оренду організаціям (кооперативам, комнезамам, артілям) і приватним особам, включно з колишніми власниками, було передано 5200 малих підприємств. У 1925/26 господарському році (господарські роки починалися з 1 жовтня і закінчувалися 31 вересня наступного календарного року) довоєнний рівень промислового виробництва було перевищено, що дало підстави для спрямування певної частини капіталовкладень на новобудови. Відразу постало питання: де взяти кошти на новобудови?

Будівництво Дніпровської ГЕС у Запоріжжі, Краматорського заводу важкого машинобудування, Криворізького металургійного заводу, десятків інших підприємств потребувало мільйонів і мільярдів рублів. Джерело фінансування індустріалізації в радянської влади було одне - сільське господарство.

Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато 15 березня 1927 року, в рамках програми індустріалізації СРСР. Внаслідок підйому води після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів. Перший гідроагрегат ввели в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а вже 1939 року стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. к. Вт. 8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс», ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила». Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював полковник Г'ю Лінкольн Купер інженерного корпусу Сполучених Штатів. Він був головним інженером-консультантом проєкту на запрошення радянського уряду.

Крім вироблення дешевої електроенергії, станція мала вирішити проблему судноплавства Дніпра. Адже його русло перетинали дев'ять порогів. Нижче були унікальні історичні місця — Запорізька Січ і фортеця Кодак. Під затоплення потрапляли 22 населені пункти (затопили 50). Саме через велику кількість пам'яток історії, архітектури та культури електростанцію на Дніпрі не наважилися будувати царські інженери. Та більшовиків це не зупинило.

Лише імпортне обладнання для ГЕС коштувало 30 млн. Тому більшовики вдалися до масових поборів із селян: відбирали худобу, зерно та іншу сільгосппродукцію. Спорудження велося під егідою ОГПУ. Наймасовішою робсилою стали "зеки". Поруч із ними працювали молодь із села, колишні білі офіцери, анархісти та священики, куркулі й аристократи. Наприклад, у земельно-скельному відділі трудилися сини двох царських адміралів та колишня графиня. Завідував складом полковник-денікінець, а медичну частину очолювала дружина адвоката екс-керівника Тимчасового уряду Олександра Керенського. Землекопи, чорнороби й грабарі були переважно з місцевого населення. Чимало людей наймалися заради номерка в їдальню та місця на нічліг у бараку. Дня не минало без бійок, крадіжок, пиятик. Міліція ночами влаштовувала облави. Порушників дисципліни вивозили за 40–50 км від будови й там залишали. Основними знаряддями праці були лопата, кайло, тачка та грабарка — підвода, якою вивозився ґрунт і доправлялися будматеріали. Люди вгризалися в землю, довбали кам'яні глиби, і метр за метром відвойовували місце для ГЕС. Технікою безпеки ніхто не переймався, тому робітники часто гинули, отримували травми, невиліковні хвороби. Якось на укладку бетону поставили 16–20-річних дівчат. Вони мусили втоптувати його босими ногами. А щоб збільшити вагу "топтунів", їм на плечі клали мішки з камінням.

— Я ніколи не забуду хвилини, коли монтаж машин Дніпрогесу був закінчений і Вінтер узяв рубильник, щоб увімкнути перший струм, — згадував американський консультант Х'ю Томпсон. — Я сказав йому: "Містере Вінтер, суп готовий". На очах у нього були сльози. Ми розцілувалися за російським звичаєм. Олександр Вінтер і обладнання Дніпрогесу. Листівка 1930-х років

ІІІ. У ЧОМУ ПОЛЯГАЛА СУТЬ РАДЯНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ КОРЕНІЗАЦІЇ

Одразу після створення СРСР керівництво РКП(б) поставило на порядок денний чергового партійного з’їзду пункт про шляхи розв’язання національного питання. XII партійний з’їзд у квітні 1923 р. затвердив політику коренізації як офіційну лінію. Український різновид цієї політики отримав назву українізації. Олександр Шумський (1880-1946)

Її суть визначала така вимога: «Члени РКП на території України повинні на ділі запроваджувати право трудящих мас навчатися й розмовляти в усіх радянських установах рідною мовою». Українців намагалися переконати в тому, що радянська влада - не окупаційна, а їхня власна влада. Націонал-комуністи в керівництві КП(б)У (нечисленні більшовики українського походження і колишні боротьбисти) скористалися сприятливою політичною ситуацією в інтересах відродження української мови і культури. Микола Скрипник (1872-1933)

ІV. ЯК БУЛО УТВОРЕНОУКРАЇНСЬКУ АВТОКЕФАЛЬНУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ

В межах коренізації Москва дозволила здійснити українізацію церкви. Створена у 1918 р. Всеукраїнська церковна рада наполягала на утвердженні в Україні незалежної від російського патріархату, тобто автокефальної, церкви. Підтримка автокефалії радянською владою пояснювалася бажанням розколоти й послабити Російську православну церкву. У жовтні 1921 р. було скликано собор, який проти волі патріарха обрав митрополитом священика Василя Липківського. Так було покладено початок Українській автокефальній православній церкві (УАПЦ). Василь (Липківський) у митрополичому вбраннізно

У 1924 р. нова церква вже мала понад тисячу парафій. До неї почали приєднуватися українські парафії в Америці та Європі. Успіх став несподіванкою для влади, яка дозволила утворення УАПЦ з огляду на загальний занепад релігійного життя через церковні розколи. З 1926 р. на українську церкву почався наступ. У січні 1930 р. вона була ліквідована. Самого ж Василя Липківського у віці 73 років чекісти розстріляли. Василь (Липківський) «народний партіарх»зно

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Ухвалення ВУЦВК та РНК УСРР постанови про українізацію » Ліквідація Української автокефальної православної церкви » Ухвалення РНК УСРР постанови про запровадження засад нової економічної політики.2. Складіть речення, використавши поняття та терміни: госпрозрахункові трести, непмани, червінці, коренізація, радянська українізація, автокефальна церква.3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях доби: О. Шумський, М. Скрипник, В. Липківський.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: § 19