Урочиста лінійка пам’яті загиблих Куп’янчан
в зоні Анти Терористичної Операції
Вихователь:
24 серпня 1991 року Україна проголосила про свою незалежність. Наша країна на початку своєї незалежності прагне жити в мирі та дружбі з усіма державами світу, однак не виключена можливість виникнення воєнних конфліктів, тому 6 грудня 1991 року верховна Рада прийняла постанову про створення Збройних Сил. А в 1993 році 6 грудня офіційно вважають Днем Збройних Сил України.
Українська армія, шлях її утворення та формування такий же непростий, як і становлення самостійної держави Україна.
1 учень:
Український хлопче, майбутній солдат
Очима історії ти поглянь назад
Бо багато крові пролилося колись
Щоб твої мрії сьогодні збулись.
2 учень:
Щоб світило мирне сонце над землею
Щоб Україна йшла у майбуття
Молоді вкраїнці долею своєю
На вівтар свободи поклали життя.
3 учень:
Не схилимо голови, душі не скорили
У ярмі чужому не схотіли жити
Гордість Українців в світі не згубили
Вірити навчились і Бога любити
4 учень:
Будь же гідний, хлопче, пам’яті такої
Знай, що Батьківщину треба захищати
І в час небезпеки, як хоробрий воїн
Відзовись, як кличе Україна мати!
Вихователь:
У нашого Українського народу було славне минуле. Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, яка боронила свою землю і Український народ від завойовників. Служити в Українському війську, служити Україні – було справою честі і життя. Українська армія по праву пишається своєю історією, своїми традиціями. Ніколи наші війська не загарбували чужих територій, не посягали на чуже добро, чужі землі. Наші діди с честю дали відсіч фашистській чумі, наші батьки пройшли важкими дорогами Афганістану. І ось коли наша країна нарешті стала незалежною, війна постукала в наші двері. І наш Український народ знову взяв до рук зброю. Пішли захищати незалежність нашої неньки України наші батьки, брати, сини… Наші земляки Куп’янчани не залишилися осторонь, за зовом свого серця вони вступили в ряди захисників батьківщини. Але війна «жорстока тітка», не всі повернуться до рідної хати, не всі обіймуть своїх батьків, своїх дітей. Ось наші воїни герої, що загинули в зоні Анти Терористичної Операції :
Хтось читає:
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
(Хвилина мовчання. Звучить метроном)
1 учень:
В нас клятва єдина і воля єдина
Єдиний в нас клич і порив
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою ніяких катів!
2 учень:
Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою ніяких катів.
Ведучий: Слава Україні! Героям Слава!