Урок - чайна церемонія. Ясунарі Кавабата. Повість "Тисяча журавлів".

ЯСУНАРІ КАВАБАТА. ПОВІСТЬ “ТИСЯЧА ЖУРАВЛІВ”. УРОК – ЧАЙНА ЦЕРЕМОНІЯ:

Мета: дослідити роль та значення чайної церемонії у творі, в житті японців і інших народів світу; розкрити імагологічні аспекти на прикладі зв’язку Україна – Японія – Світ; розвивати навички вміння працювати в групах, дискутувати та лаконічно висловлювати свою думку; виховувати художньо-естетичні смаки учнів.

Епіграф: Ніколи так не думаєш про друга, як дивлячись на сніг, місяць або квіти. Ясіро Юкіо

“Захоплюючись сучасною літературою Заходу, я іноді намагався наслідувати її зразки. Але по суті своїй я – східна людина і ніколи не збивався з власного шляху…” Ясунарі Кавабата. - Які твори мистецтва справили вплив на становлення Ясунарі Кавабата як письменника?

Ясунарі Кавабата говорив: “Якщо ви подумаєте, що у повісті “Тисяча журавлів” я хотів показати красу душі й суті чайної церемонії, то це не так. Скоріше, навпаки, я її заперечую, застерігаю від тієї вульгаризації, від якої потерпає нині чайна церемонія”. - Розкрийте ставлення письменника до своїх творів.

У 1968 році нагороджений престижною Нобелівською премією в галузі літератури “за майстерність, яка пристрасно виражає суть японського способу мислення, втілює дух національної культури”. - Коли і за які досягнення Ясунарі Кавабата був нагороджений Нобелівською премією?

Ніде чай не має такого символічного значення в житті людини, як у Японії. Тут чаювання – спеціальна церемонія (тяною), в якій злилися споглядання природи і предметів мистецтва, роздуми і спілкування. Приготування чаю – це творчість, особливий ритуал, що вимагає тиші, самоти, спокою. – Звідки до нас прийшло мистецтво приготування та споживання чаю?

Історія чайної церемонії Батьківщиною чайного дерева вважають Китай. Саме китайці звернули увагу на здатність відвару з листя надавати тонізуючу дію на організм людини і першими почали вирощувати цю рослину. Перші згадки про чай зустрічаються в китайських рукописах, вік яких близько 5000 років. В VIII столітті був створений знаменитий «Трактат про чай». Його автор Лу Юй вважав, що першим гідно оцінив властивості чайного листя предок китайців Шень Нун. Цей гіркий настій, який використовував Лу Юй, згодом назвали зеленим чаєм. У старовину китайці вважали його ліками від 72 отрут і застосовували тільки для лікування хворих. Пізніше почали використовувати листя чайного дерева в релігійних обрядах. Китайці вірили, що відвар допомагає глибше проникнути у внутрішній світ людини, усвідомити місце людства у взаємодії Землі і Неба, Простору і Часу. Напій полюбили у всьому Китаї.

У Японію чай з Китаю в VII столітті завезли буддиські монахи, для яких він був особливим напоєм – його пили, коли славили Будду. До ХІІІ століття пиття чаю стало звичною справою у самураїв. З часом із монастирів в аристократичний світ проникла практика “Чайних турнірів” — зібрань, на яких дегустували велику кількість сортів чаю і учасники повинні були визначити сорт чаю. Чаювання ввійшло в обряд і селян, але відбувалося воно набагато скромніше: це було спільне зібрання для вживання напитку за повільною бесідою. За зразком китайської чайної церемонії японські монахи сформували свій власний ритуал спільного вживання чаю. Отож у Японії чайна церемонія сформувалася вже у ХІV ст. у період Муроматі. Існує чотири правила чайної церемонії: гармонія (ва), повага (кей), чистота (сей), спокій (секі).

Як окремий вид мистецтва чайна церемонія розвинулася з другої половини ХVІІ ст. Кожен із митців-любителів чайної церемонії удосконалював цей ритуал: будували спеціальний чайний будиночок (тясіцу), використовували керамічний посуд, згодом була організована школа чайних церемоній. Чайний будиночок складався із єдиної кімнати, в яку вів вузький і низький вхід. Отож, щоби зайти в кімнату, потрібно було нагнутися в поклоні. У минулому низький вхід не давав самураям входити на чайну церемонію з обладунками, тому зброю вони залишали за дверима. Це символізувало необхідність залишити за порогом всі турботи повсякденного людського життя, поринути у церемонію.

Чайні будиночки в Японії

Рольова гра “Асоціативний кущ”. Гармонія, чистота, повага, спокій

Існує чотири правила чайної церемонії: гармонія, чистота, повага (чемність), спокій. Гармонія у відносинах між людьми, гармонія людини і природи, гармонія чайного посуду та манери її використання. Чистота повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні. Чемність, повага передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, "зустріч почуттів" не за правилами поведінки, а через те, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та натуральності, прихильна до добра. Чайний дім - це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям з поганими думками. Головне у чайному домі - тиша та спокій, які необхідні для рівноваги духу, для бесіди «серцями».

Що не чай, то інший звичай… Споживання чаю пов'язано з національними й історичними традиціями різних країн. Для багатьох народів чай є продуктом першої необхідності, деякі народи вважають його життєво важливим продуктом харчування. Чай має давні традиції, дії і впливає не лише на душевний стан людини, а й на її фізичне здоров’я. У численних джерелах чай згадується як цілющий і корисний напій, що допомагає від «тьми хвороб». Прагнення до здорового способу життя, таке модне сьогодні, вдало поєднується і з сучасною модою на все екзотичне. В цьому плані особливу популярність мають зелений чай, чай мате, білий чай, чай каркаде та інші східні напої Наша Україна надзвичайно багата на флору і, пошукавши, можна відкрити для себе фантастичні не відомі до того рослини. Ще наші пра-пра-прабабусі збирали та сушили трави, знаючи усі їхні цілющі та смакові якості.

. Мята. Відноситься до родини глухокропивових, тому, якщо хоч раз в житті бачили кропиву, вам буде геть не важко відшукати мяту. Вона вирізняється серед трав свіжим ароматом, містить у собі ментол. Варто пити її, якщо хочеш розслабитись перед сном, хоча на декого впливає бадьоряче. Тут потрібно спробувати і визначити власну дію, але безперечно вона є дуже смачною.

Меліса. Цю рослину також називають «лимонною мятою». Адже вона має схожий, тільки слабший аромат ментолу, помішаний з лимоном, через що так була і названа. Дуже схожа до мяти на вигляд і має аналогічну лікарську дію.

 Чебрець. Ця рослина – «бог» ароматів української флори. Також цікаво те, що в давні часи шамани спалювали його як жертву богам. Запах чебрецю заворожує і дарує затишок, розслабляє і освіжає одночасно. Рослину надзвичайно просто відшукати за фіолетовими квіточками та запахом. Зазвичай чебрець росте в сонячних, більш степових місцевостях. Проте, при додаванні в чай, потрібно кидати всього декілька листочків, бо напій може стати гірким і надто насиченим.

Суничник. Це звичайні сушені листочки суниці, можна також сушити маленькі ягоди. Ростуть суниці в різних місцях, висажені самою природою та штучно. Самими корисними та запашними є лісові суниці та їх листочки. При додаванні в чай ягідки розмокають і дають кисло-солодкий смак та надзвичайно насичений аромат суниці. І ніяких вам фарбників та ароматизаторів.

Шипшина. Гарний колючий кущ з бурувато-червоними гілками та кораловими ягідками. Збирати плоди потрібно аж восени, і є це досить проблематичним, бо кущ дуже колючий. Але пожертвувавши декількома краплинками крові, ви отримаєте в результаті смачний напій з кислуватим смаком, дуже корисний людям, котрі мають проблеми з печінкою та послаблений імунітет.

. Ромашка. Надзвичайно красива рослина, що цвіте білим цвітом та має насичений аромат. Про ромашку написано вже дуже багато! Її використовують для оздоровлення всього організму, настоєм ромашки вмивають обличчя, але попри це вона ще є дуже смачною. Додавши до чаю декілька сушених квіточок, отримаєте неперевершений квітковий аромат гербати та приємний смак.

Чайний етикет в Європі Цікаво знати, що на формування сучасного чайного етикету в Європі вплинули англійці. Вони, зокрема, започаткували традицію пити чай з молоком. Чаювання по-англійськи передбачає простіші й зрозуміліші дії, ніж у японській церемонії. Англійці п'ють чай три рази у день: за сніданком, за ланчем і в знаменитий "файв-о-клок" (17 година). Оце останнє чаювання – найулюбленіше. Для проведення англійської чайної церемонії дуже важлива відповідна обстановка: однотонна або з неяскравим малюнком скатертина – біла чи синя; невелика ваза з квітами, краще живими і білого кольору; серветки (дозволяються паперові, в тон скатертини). Ну і, звичайно, сам чайний сервіз. Ясна річ, що весь чайний посуд повинен бути з одного сервізу, причому порцелянового. Чай гостям пропонують вибрати з 5-10 сортів, серед яких обов'язково є Earl Gray, Lapsang, Souchong, Assam, Darjeeling. Цінуються і власні чайні композиції.

Він показує нам дрібниці, і з ним починаєш помічати світ навкруги. Світ, де людина і природа – нерозривні, а речі, що нас оточують, все, до чого ми доторкаємося, продовжують нести частинку нашої душі. Ясунарі Кавабата – один із найтонших митців слова.

В японській символіці журавлі –  символ надії, благополуччя і щастя. Символ надії…