Урок - дослідження у 8 класі "Олешківська Січ - Інкогніто"

Даушкіна Анна Василівна, вчитель географії

Фізична географія України 8 клас

Урок географії

Тема: Олешківська Січ – інкогніто

Мета:

Навчальна:   охарактеризувати географічне положення Олешківської Січі, вказати географічні координати та територію, яку вона займала; проаналізувати причини (географічні та історичні) через які Січ зникла з цієї території, визначити геологічні та кліматичні умови території м.Олешки;

Розвивальна: розвивати географічне мислення, історичне мислення, уяву, кмітливість, творчі здібності

Виховна: виховувати географічну грамотність, інтерес до предмета.

Обладнання: ментальні карти створені учнями, фізична карта України, атласи

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, умінь та навичок 

Хід уроку

Херсонщина багата пам'ятками славного козацького минулого України. На території області кілька сотень років тому була розташована відома Олешківська Січ. На її місці зараз встановлено пам'ятний знак.

І. Організаційний момент

Психологічне налаштування класу

Учитель. Доброго дня, шановні учні! Я рада нашій сьогоднішній зустрічі, адже вона така очікувана. Я б хотіла звернути увагу на карту нашої держави. Подумки перенесіться в той куточок нашої великої Батьківщини, про який щойно подумали. Уявіть його… можливо, в когось перед очима з’явилися  високі гори, у когось синє море, хтось уявив себе на безкрайому пшеничному полі, хтось почув шелест степових трав, хтось морський прибій, а хтось шепіт пустельних пісків… І ми з вами опинимося сьогодні серед степу, але трохи незвичайного степу. Того степу, на якому замість трави видно тільки безкраю піщану пустелю.

Що стало причиною утворення Олешківської пустелі – цікаве питання, що досі огорнуте легендами, науковим гіпотезами та таємницями. Масштабні геологічні катаклізми льодовикової епохи; падіння метеориту; висихання старого русла древнього Дніпра; чи винищення незліченними овечими отарами високих трав… Яка б з перелічених гіпотез не була правдою, та сьогодні на території Херсонської області розкинулися 200 гектарів гарячого піщаного моря, що ховає на своєму дні багато таємниць людської бездумності та мудрості, трагедій та слави, смерті і безсмертя…

Отже, давайте починати!

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

На сучасній території Олешківської Січі про її існування нагадує хіба що пам'ятний знак, виготовлений із дерева скульптором Н. А. Гепардом у формі стилізованої арки-дзвіниці із зображенням тризуба й увінчаної хрестом. Його встановили 1991 року і вже кілька разів реставрували. У 2016 році пам'ятник завалився під власною вагою, вочевидь, від старості та недостатнього нагляду за ним. 

VІ. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Сьогодні ми з вами будемо працювати за планом (Додаток 1) та в кінці уроку оцінимо свою роботу, також учні готували доповіді, які сьогодні нам презентують.

Додаток 1

Учитель. Отже, розпочнемо вивчення цього унікального географічного комплексу саме із географічного положення

1.                   Географічне положення (повідомлення учня)

Олешківські піски - другий за розмірами піщаний масив у Європі, розташований у Олешківському районі за 30 км на схід від міста Херсона, за Дніпром, та за 30 км. від узбережжя Чорного моря. Власне дніпровські піски займають площу 161 200 га, а з міжаренними землями — 210 000 га. Назва походить від назви міста Олешки. Піски складені з безмежних барханів («кучугурів»), висотою близько 5 м, давніх піщаних алювіальних відкладень Дніпра. У складі пісків - 7 необліснених арен: Каховська, Казачолагерна, Олешківська, Чалбаська, Чулаківська, Іванівська, Кінбурнська. Найбільша з них у діаметрі має розмір близько 15 км. Національним банком України у 2015 році випущено ювілейну монету Олешківські піски.

На території Олешківських пісків організовано природоохоронну зону — Національний природний парк «Олешківські піски».

Учитель. Давайте з вами подумаємо, чому ж на території степової України утворилася така величезна пустельна арена?

Метод «Кубик Блума»

Учні працюючи з кубиком ставлять запитання до тексту (додаток 2)

Додаток 2 .

У нинішньому своєму вигляді піски з'явились порівняно недавно. У низинах Дніпра піски існували завжди, але їхнє просування стримував покрив степової рослинності. У XIX сторіччі сюди почали завозити овець (один лише барон Фальц - Фейн, засновник заповідника Асканія-Нова, володів величезними отарами до мільйона голів), які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. За словами П. Костичева, який вивчав Олешківські піски у 1880-х роках, не більше ніж за сто років до того часу піски були суцільно закріплені рослинністю, місцями деревами. Думки, «ніби поява пісків відбулася від зміни кліматичних умов місцевості», Костичев вважав абсолютно голослівними. « Утворення сипких пісків і перепони до їх закріплення обумовлюються однією і тією ж і притому лише однією причиною: посиленим випасанням худоби».

Учитель. Але ця територія відома не лише своїми унікальними пісками, але й тим, що в 18 столітті тут був осередок українських козаків.

2.                   Історичні події (доповідь учня)

Олешківська Січ — територіально-військова організація запорозьких козаків України у пониззі на лівому березі Дніпра на території володінь Кримського ханства. Землі під Січ були надані ханом Девлет-Гіреєм ІІ на прохання кошового отамана Костя Гордієнка.

Заснована у 1711 році після зруйнування царським військом у 1709 році Старої Чортомлицької Січі.

Фортеця Січ розташувалася в урочищі Олешки, навпроти сучасного міста Херсона. Спершу територія Олешківської Січі була незначною, з 1712 року, після поразки Московського царства у війні з Османською імперією, запорозькі володіння поширилися на північ до річок Орель та Самара. З цієї Січі козаки на певний час переселялися на місце колишньої Кам'янської Січі, але повернулися назад.

Січ являла собою правильний чотирикутник з ровами й валами заввишки 1,5 метри, з редутами по кутах та брамою з північного боку. У центрі розташовувалися курені-напівземлянки (вони досліджувалися археологами у 1990—2003 роках). На захід від коша стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці, зроблена з очерету, біля якої був цвинтар і криниця, де ніколи не замерзала вода.

Учитель. Олешківську Січ 1711 року заснували запорожці, які підтримали Івана Мазепу і разом з ним долучилися до повстання проти Росії. Зараз це місце в колишньому Цюрупинську (віднедавна, знову Олешках) мало би бути священним і недоторканим: все-таки одне з трьох вцілілих місць розташуваня козацьких січей, проте, крім кількох невигадливих пам'ятників, флагштоків без прапорів, бетонних парканів, бур'янів та свіжого будівництва тут нічого немає. Його рідко відвідують туристи, нечасто - чиновники. Що казати, коли про нього не знає навіть Google maps. Про всяк випадок, маємо координати: 46.63094, 32.75846.

3.                   Клімат (доповідь учня)

 Мікроклімат піщаної арени напівпустельний. Влітку пісок нагрівається до 70 °C, і гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розганяють дощові хмари. Тому дощів тут менше, аніж у Херсоні, що на іншому березі Дніпра. Трапляються піщані бурі.

Учитель. У квітні 1928 року в степових та лісостепових регіонах України вітер підняв з площі 1 млн км² більше 15 млн т чорнозему. Чорноземний пил був перенесений на захід і осів на площі 6 млн км² у Прикарпатті, у Румунії та Польщі. Висота хмар пилу досягла 750 м, потужність чорноземного шару в постраждалих областях Україні зменшилася на 10-15 см.

 У лютому 1951 р. на Приазов'ї пройшли сильні бурі зі швидкістю 16-18 м/с. Вони знесли слабкий сніговий покрив і почали видувати оголений сухий ґрунт. Сніг разом із видутим ґрунтом створював чимало перешкод, утворюючи чорні кучугури заввишки до 1−1.5 метри. Видування ґрунту і посівів озимих тривало і у весняні місяці. Нині пилові бурі тимчасово виникають на півдні України. Насамперед у Херсонській, Миколаївській та Одеській областях.

 Про несприятливі кліматичні умови ми можемо дізнатися і з історичних джерел. (робота з історичними джерелами)

1. «За розповідями Феоктиста Горбатенка, Василя Киріяша, Афанасія Плохого і Данила Бурлаченка Олешківська Січ була цілою до того часу, коли, за розпорядженням уряду, з огляду на небезпеку для міста бути занесеним піщаними кучугурами, вона разом із міськими околицями була заорана й засаджена лозою й червоною шелюгою. Це було 1845 року. Наскільки пам'ятають згадані діди, Січ розташовувалася навпроти впадіння річки Лазнюка в Конку, гілку Дніпра, й мала лише дві десятини землі. Це був правильний чотирикутник з ровами й валами заввишки до двох аршинів, з редутами по кутах і з воротами завширшки у два сажні з північного боку. На всю довжину Січі була рівна й гладенька, мов виметена віником, площа завширшки до 40 сажнів. Коли діди були ще хлопчаками, вони знаходили на місці Січі різні дрібні монети — копійки, пари, леви, а разом з ними й різну зброю, переважно чотиригранні списи».

2. «Оце, бувало, як задме великий вітер та на Січі підніме пісок, ми й кричимо один одному через тин: „А ходімо, Василю, чи там Даниле, на городок копійки збирати“. Та й біжимо туди». Крім грошей та зброї, знаходили й інші речі — срібні хрестики, воскові свічки у трунах, шматки смоли, кільця дроту, свинцеві кулі, різний череп'яний посуд, зокрема глечики або «кумани». «Багато чого доводилось бачити на тій Січі: якось наткнулися ми аж на п'ятнадцять трун, і труни ті зовсім не схожі на наші, вони були наче човни з обрізаними носами, Доводилось бачити й людські голови: вони як гарбузи валялись. А покійники лежали так, як і у нас кладуть». Скільки пам'ятають діди, Січ з давніх часів у літній час була вкрита травою, тому хлопчаки гнали на неї телят пастися; але згодом її мало-помалу стало заносити піском із сусідніх кучугур. 1845 року була «драна» зима: снігу майже не було, зате шалені вітри майже всю землю «обідрали». Здійметься, бувало, вітер і почне рвати землю: рве-рве, сипле-сипле піском та досиплеться до того, що й із міста вийти нікуди — навколо кучугури піску, мов гори намуровані.

Учитель. На глибині 30–40 м існує прісний водонасичений пласт. Проте масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень ґрунтових вод знизиться і ліси не зможуть вже стримувати піски. Як бачимо, кліматичні умови на Олешківській Січі також були несприятливими, що доповнювалося ще й нестачею водних ресурсів. Послухайте ще одну історичну легенду

Історична легенда

 Одна з легенд пов’язує Олешківські піски з козаками-характерниками, які мали проходити у пісках обряд ініціації – вижити близько місяця без їжі та води. Розповідають, що сам отаман Сірко проходив подібне випробування. Легендарний Іван Сірко ще юнаком став у Олеші характерником. Давні перекази розповідають: “Отримав юнак від старих вчителів останнє і найскладніше завдання – зайти секрет безсмертя. Місяць прожити в пустелі без харчів та води. Кілька днів Сірко йшов Олешками, та сонце перемагало. На шостий день закінчилася вода, іти далі не міг. Та раптом у мареві з’явилася вродлива дівчина, уклала до рук якусь рослину і зникла. На світанку Сірко прийшов до тями, у руці тримав якісь стебла та корінці. А сила раптом повернулась».

Навіть сьогодні кожен може знайти у пустелі цю рослину. Вочевидь Сірко з’їв корінець любки дволистої. Людині, щоб вижити у царстві пекельного піску, достатньо з’їсти бодай один корінець.

Ось така історія. Забувають оповідачі лиш про одне – у часи Сірка на місці Олешківських пісків ще не було ніякої пустелі. Та на те вона і легенда.

Учитель: І останнє, про що ми поговоримо – це екологічні проблеми цієї території.

Екологічні проблеми та природоохоронні території (доповідь учня)

Основні фактори впливу на екологічну ситуацію в регіоні: зменшення площі лісу, зменшення шару піску. Зменшення площі лісу викликано вирубкою, пожежами, природною загибеллю соснових насаджень, нездатних до самовідтворення та може призвести до розширення піщаного масиву. З іншого боку, неконтрольоване використання піску для будівництва та розміщення сільськогосподарських об'єктів у регіоні призводить до зниження рівня ґрунтових вод та їх забруднення, що може позбавити мешканців регіону якісної питної води та негативно впливає на ліс.

З 2008 року лісові масиви інтенсивно вирубуються, тому що великі площі сильно постраждали від пожеж. Пожежі часто виникають завдяки навмисним підпалам. При пожежах сильно страждають не тільки лісові насадження, але й унікальна фауна цього піщаного масиву.

Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбардування льотчики з країн Варшавського договору. У зв'язку з цим наукове дослідження регіону було обмежене. Дотепер у пісках знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися.

У зв'язку з агресією Росії щодо України й окупацією Кримського півострова міністерство оборони України відновило військові навчання на колишньому полігоні, що перебуває під охороною й у віданні національного природного парку.

V. Закріплення нових знань

Створення та представлення учнями ментальних карт за темою уроку (ментальні карти можуть бути створені як з історичного боку так і з географічного, учні створюють карту з того, що вони запам’ятали на уроці)

VІ. Підсумок уроку

Прийом «Роблю висновок»

(вчитель підводить підсумок уроку за допомогою слайд – шоу із фото природи Олешківських пісків)

Сьогодні Олешківська пустеля – це безкрайні бархани, сипучий пісок, жарке повітря, жовті горби скрізь, куди не кинь оком. По навітряному схилу неясні криві письмена – сліди гадюк. Поодинокі билинки піщаного вівса, якісь колючі травинки, кущики. А біля хвилястої лінії горизонту, там, звідкіля тече це палаюче повітря, височіє стовп. Найсправжнісінька пустеля. Яскраве нещадне сонце, іскристий, дивовижний, але неживий пісок і всепоглинаюче мовчання пустелі.

Ще один чудовий витвір природи, яка є там – оазис. Справжній український оазис посеред справжньої української пустелі. Неперевершено!

VІІ. Домашнє завдання

Підготуватися до тематичної атестації з теми «Ландшафти та фізико – географічне районування України»

Список літератури

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/Олешківська_Січ
2. https://uk.wikipedia.org/wiki/Гордієнко_Кость
3. http://www.ukrcenter.com/Література/Адріан-Кащенко/22798-1/Кость-Гордієнко-Головко-останній-лицар-Запорожжя
4. https://uk.wikipedia.org/wiki/Олешківські_піски
5. https://05542online.com/news/674-do-knigi-rekordv-ukrayini-vnesen-2-novih-rekordi-nayblshiy-shtuchno-nasadzheniy-ls-u-svt-ta-nayblshiy-pschaniy-masiv-ukrayini.html
6. http://vsviti.com.ua/nature/24854
7. https://www.pravda.com.ua/news/2015/12/29/7094047/

Додаток 1