Урок - екскурсія «Мандрівка в ліс»

Урок - екскурсія

 «Мандрівка в ліс»

Мета: збагатити знання дітей про ліс і заходи його охорони; закріпити правила поведінки в лісі; ознайомити дітей з рослинним і тваринним світом лісу; учити школярів правильно поводитися в природі, спостерігати за змінами в довкіллі; формувати екологічну культуру; виховувати любов до природи, бережливе ставлення до всього оточуючого.

Вікова категорія: учні  3- 4, 5- 6 класів

Місце проведення: ліс

Хід екскурсії

   І. Вступна бесіда

Людина живе серед природи і тому зобов’язана її берегти. Природа – це не тільки джерело здоров’я і радості, краси людської душі, вона наш вірний друг, неоціненне багатство. Природа вимагає від людини любові та поваги, турботи та бережливого ставлення.

Україна здавна славилась своїми природними багатствами: лісами, горами, річками, морями.

- Діти! Сьогодні ми будемо з вами подорожувати. Ви дізнаєтесь багато цікавого про природу - дерева, кущі, трави, узнаєте, що природа дарує  людині для життя і як людина повинна охороняти все живе.

  Пройдіть! Подивіться! Відчуйте! Але куди – відгадайте загадку?

 Навесні веселить

 Влітку ходить,

 Восени годує,

 Влітку гріє. (Ліс)

ІІ. Повторення правил поведінки в природі

Ми будемо з вами подорожувати в ліс. Перед прогулянкою лісом, пригадаємо провила поведінки у лісі:

• У лісі не галасувати, щоб не злякати пташок, тварин;
• Не підходьте до гнізд  і не чіпайте їх руками;
• Не розпалюйте вогнищ;
• Не залишайте після себе сміття, дотримуйтеся чистоти;
• Не зривайте квітів, які занесені до Червоної книги України. Для букетів зірвіть декілька квітів;
• Не виривайте грибів із коренем, а зрізуйте ножем;
• Не ламайте гілок, не руйнуйте мурашники;
• Памятайте, що в лісі ми – гості.

- Діти, ми прийшли до лісу. На цій лісовій галявині ми побачимо і почуємо багато цікавого. Прислухайтесь, будь ласка, до голосу природи. Що ви чуєте? ( Відповіді учнів)

ІІІ. Основна частина бесіди  з учнями про ліс

Закрийте будь – ласка очі і уявіть ліс. Ось ми і зазирнули з вами до лісу. Навколо стоять прекрасні, схожі на казкових велетнів, дерева. Дзвінко співають птахи, повіває легенький вітерець, шумить листя, по землі стелиться мальовничий килим з лісових трав і квітів. А ще ліс – це великий дім. В ньому мешкають багато звірів, комах, птахів.

Діти, яка зараз пора року (Весна). Весною природа навкруги пробуджується оживає. Життя відновлюється, кипить, вирує. І такою барвистою, пахучою, діяльною і гомінкою сприймається весняна краса. Сонечко вже не тільки світить, а й своїми промінцями зігріває землю. Весна вже гарно потрудилася і сьогодні вирішила разом з нами відпочити.

Я пробуджую поля,

небеса і ручаї

та заквітчую гаї

і усякий мене зна

відгадали я Весна

 

• В яку пору року, на вашу думку, ліс  найчарівніший?

Манить до себе ліс у будь – яку пору. Тихим шумом зеленого листя, пташиним щебетом, веселим жебонінням струмка, живою райдугою, що розсипалась по галявинах між чагарниками, на узліссях. Квітнуть квіти, дарують неповторні хвилини спілкування із земною красою. Чарує, хвилює, радує, пробуджує особливі почуття скромна врода наших квітів. Очей не відірвати від різнобарвного лісового дива Давайте ближче познайомимось з його мешканцями. Запам’ятайте таке правило: багато лісу – не губи, мало лісу – бережи., немає лісу – посади.

Ліс – це велика скарбниця природи. Треба оберігати його багатства, вміло їх використовувати. Ліс відкриє світ таємниці лише тому, хто приходить до нього як друг. Якщо більше ви будете знати про ліс, то більше любитимете його.

Гра – відпочинок. Будьте уважні

• Якщо ви смітите у лісі – почухайте собі носик;
• Якщо ви не смітите у лісі – пострибайте 3 рази;
• Якщо ви не руйнуйте гнізда пташок – сплесніть 3 рази у долоні;
• Якщо ви не руйнуєте мурашники – поглядьте себе по голівці;
• Чи болить вас душа, коли бачити зламану гілку або молоде деревце. Якщо так то покладіть руку на серце.
• Якщо хочете дружити, жити в злагоді з природою, то потисніть один одному руки.

Діти, ось ми прийшли з вами на лісову галявину. Подекуди ще лежить сніг, поступово наші луки і галявини вкриваються чарівними білоквітими вишиванками — це розквітає білоцвіт весняний. В проталинах, де тягнуться до сонця перші паростки, біля струмочків з талого снігу на соковитих квітконосах погойдуються великі білі дзвіночки білоцвіту весняного, багаторічної трав'янистої цибулинної рослини з широкодзвониковидними квітками.. Білоцвіт зацвітає одним з перших - у березні. Своїми квітами рослина дещо схожа на підсніжник. Саме тому одна з німецьких назв її перекладається як великий підсніжник, а інша — березневий келих. Наукова назва роду походить від грецького слова leucos, що означав “білий” та ion — “фіалка”. Перша частина назви пов'язана з білим кольором квіток, а друга — з їхнім фіалковим ароматом. Деякі наші народні назви також відображають ранньовесняне цвітіння рослини — скороспілка весняна, лісовий нарцис. Є й інші назви — дідух, жовтка. Остання назва виникла, певно, тому, що на пелюсточках квіток є жовтувато-зелені плями. Первоцвіти ще мають іншу назву – ефемероїди. Це слово грецького походження і в перекладі означає “скороминучий”, “швидкоплинний”. Така назва пов’язана з тим, що ці рослини дуже швидко зацвітають. Ефемероїди готуються до весни ще восени, накопичуючи в своїх цибулинах запаси поживних речовин, щоб раніше від інших рослин зустріти весну та потішити нас своєю красою. Їм не страшні ані сніг, ані злі морози – до примхливої природи ці ранні квіти чудово пристосувались. Білоцвіт зустрічається на вологих луках, в листяних лісах де м’яка і товста підстілка з опалого листя, охороняє їх від замерзання, серед чагарників. Коли цвітуть підсніжники – лунають пісні пернатих посланців весни. Маленькі, тендітні, вони кивають голівками, ніби вітають гостей.

Діти, а які ще ранньовесняні квіти ви бачити на нашій галявині? (первоцвіт звичайний,  проліска, фіалка, анемона, мати й мачуха,барвінок)

Первоцвіт звичайний зацвітає в березні. Спочатку з’являються оберненоланцетні, поступово звужені в крилатий черешок прикореневі листки; зверху вони голі, а знизу по жилках волосисті. Потім з пазух цих листків виходять квітконіжки з поодинокими квітками. У первоцвіту звичайного віночки світло-жовті. Рослина багаторічна, з коротким кореневищем, від якого відходять бурі корені, розеткою прикореневих листків і квітконосними стрілками.

Росте первоцвіт у мішаних лісах, на галявинах, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Міжнародна назва походить від латинських слів, що означають «перший» і «звичайний».

Пролісок всім знайома скромна невисока рослина, яка першим оживає після зими в наших лісах і садах, найперша квітка, що зацвітає навесні.Це маленька, але мужня рослинка має тоненьке стебельце з малесенькими видовженими листочками, що розташовані попарно. Квіточка проліска має ніжні, видовжені, загострені на кінці пелюстки синього кольору.У неї ніжні, ледь чутні пахощі. Ця рослинка така тендітна, що незрозуміло як вона пробиває корку весняного снігу і витримує такі нічні морози. Йому не страшні ні сніг, ні зимові морози, ні весняні заморожування. І ось вже безліч голубих дзвіночків прикрашають перші проталини. І це вірний знак - весна зовсім близько!

Легенда про пролісок

Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім.’я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка. Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима уходитиме, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця. Так з'явилася квітка  Пролісок.

Фіа́лка запашна́ багаторічна трав'яниста ранньовесняна рослина, 5-15 см заввишки з прикореневою розеткою при основі стебла, з повзучим малорозгалуженим кореневищем і з повзучими надземними пагонами. Листки чергові, широкоовальні або округло-яйцеподібні, квітки запашні, поодинокі, на довгих квітконіжках,  роздільнопелюсткові, оцвітина подвійна, з п'яти тупих чашолистків і п'яти різних пелюсток. Нижня пелюстка з шпоркою, на верхівці виїмчаста, інші — округлі, віночок синьо-фіолетовий, рідше рожевий або білий. Фіалка запашна росте в листяних, рідше мішаних лісах і в чагарниках. Тіньолюбна. Цвіте у квітні - травні.

Анемона дібровна. Майже кожної весни настає період, коли посилюються вітри. Саме в цю пору в наших широколистяних і мішаних лісах зацвітає надзвичайно ніжна і красива рослина — анемона дібровна. Наукова назва роду походить від грецького слова anemos, що в перекладі означає “вітер”. Цим підмічено зв'язок періоду весняних вітрів з цвітінням певних видів роду. Бо й справді весняні вітри розхитують білі голівки квіток, тріпочуть їхніми пелюстками, хвилюючи білопінну поверхню квітчаного моря.

Багаторічна тендітна рослина з поодинокими квітками на кінці стебла. Оцвітина проста, пелюсткоподібна, складається з шести-восьми ніжно-білих, інколи зовні трохи рожевих чи фіолетових пелюсток. Всередині квітки багато тичинок і маточок. У негоду і на ніч вона закривається і схиляється. І хоч який рвучкий буває весняний вітер, а все ж не здолати йому ніжної на перший погляд квітки.

У лісі, де ростуть анемони, земля ніби встелена ніжним білим мереживом. Чарівниця-весна щедрою рукою розсипала сніжно-білі квіти серед яскравої зелені трійчастих листків, ніби вигаптувала казкової краси візерунчасте покривало. Місцями квіток так багато, що вони зливаються в суцільну тканину з ніжних білих пелюсток. Поширена анемона дібровна в лісових  районах України.  Цвіте у квітні -  травні. В наших лісах поширена ще анемона жовтецева {Anemone ranunculoides L.) з такими ж ніжними, проте не білими, а золотисто-жовтими квітками. Цих квіточок буває на стеблі одна-дві, а інколи навіть три-чотири. Цвіте цей вид анемони у березні-травні.

Серед народних назв анемони дібровної можна зустріти такі, що відображають характер умов, у яких вона зростає: колопенька, тобто рослина, що зростав в лісах коло пеньків, праліска, приліска. За раннє цвітіння і білий колір квіток рослину називають ще снігурка, раст білий, ягличка весняна, праліска біла, колопенька біла. А от анемону жовтецеву називають в народі жаб'яче зілля, козелець, вітряк, сліпота жовта, куроліска.

Мати-й-мачуха як тільки сходить сніг, по берегах річок і струмків, обривів, уздовж доріг скрізь у нас з'являються дрібні жовтувато-золотистого кольору квіти мати і мачухи.Одна із найбільш ранньоквітучих рослин. Має велику кількість назв: підбіл звичайний, мачушник, підбій. Але в народі найбільше прижилася назва мати-й-мачуха.                                                                                                          

Стебло - прямостояче,  висотою до 25 см. Квітковий кошик - складається з жовтих квіток. У вечірній час, а також у похмурі і дощові дні кошики закриваються і никнуть. Листя - прикореневі, великі, спочатку з обох сторін вкриті войлочком, потім зверху голі, знизу з білим м'яким повстяним опущенням. Росте у тінистих широколистяних і мішаних лісах, глинистих, піщаних, вапнякових грунтах і відслоненнях, по берегах річок, ставків, а також як бур'ян па полях і городах, в Карпатах також на лісосіках.

Барвінок малий — вічнозелений півкущик 30-60 см заввишки. Стебла барвінка — повзучі, розгалужені. Листки — супротивні, еліптичні, шкірясті, вічнозелені, голі, зверху блискучі, по краях гладенькі. Квітки — двостатеві, правильні, пазушні, поодинокі, на довгих квітконосах, віночок синій, Кореневище — тонке, горизонтальне. Барвінок малий росте у листяних лісах, переважно в грабових або в грабово-дубових, часто утворює суцільні зарості на десятках гектарів. Тіневитривала рослина. Період цвітіння — у травні — червні.

Традиція привозити із заміської прогулянки чи дарувати букетик квітів зробила свою справу: багато рослин вже важко знайти в їх природних місцях зростаннях. Ця проблема характерна для густонаселених областей, тому тут опинилися під загрозою не тільки ті рідкісні види, які занесені до Червоної книги України, але й широко поширені рослин, за долю яких до недавнього часу не було сумнівів.

Пам'ятайте що, зриваючи певні види квітів, ми просто позбавляємо майбутні покоління, бачити їх у живій природі.            

Гра. Треба – неможна)

• Садити квіти, дерева;
• Охороняти рідкісні рослини рвати багато квітів;
• Ловити метеликів, бабок;
• Підгодовувати зимуючих птахів;
• Руйнувати мурашники. .

У серці кожної людини живе любов до рідної землі. Нам, мешканцям України, доля подарувала чарівний і неповторний край — у ньому є глибокі моря, величні гори, просторі степи й густі ліси. Неможливо уявити нашу рідну Батьківщину без ніжної берізки, могутнього дуба, красеня клена, тендітної калини. І сьогодні ми разом із вами завітаємо у казкове лісове царство, де мешкають наші зеленокосі друзі дерева.

Люди з давніх-давен вважали дерева своїми братами та сестрами, ставилися до них із повагою та любов’ю. Отже, було великим гріхом скривдити дерево: зламати гілку чи без потреби знищити його. Люди знали, що, завдаючи болю дереву, вони вбивають його душу. Тай хіба можна кривдити таку красу? Що може бути гарнішим за першу весняну поросль, духмяну тендітну квіточку. Навесні, коли сади, парки та ліси вкриваються легким, майже прозорим зеленим серпанком, весь світ наче дихає свіжістю.

Ранньою весною дерева, зігріті сонцем, поволі оживають, наповнюються соком. Рух соків означає, що коріння дерев починає всмоктувати воду з ґрунту. Вона розчиняє запаси мінеральних речовин, що підживлювали дерева взимку. Цей розчин рухається від коріння аж до бруньок, і невдовзі віти вже вкриті  молодою зеленню.

Уважно послухаємо, що шепочуть навесні дерева: «Так, так, ми вже прокинулись, тому що сонечко своїми теплими промінчиками торкається наших гілочок...» Я дерево. Я росту у весняному лісі. Мої ноги – то коріння у прохолодній землі. Моє тіло – міцний стовбур, мої руки – тонкі гілочки. Вони піднімаються до неба, відчувають сонячне тепло, вбирають його, воно розливається по всьому тілі. Я – дерево. Я ваблюся з вітром, який гойдає мої тоненькі гілочки. Я вмиваюся краплинами до сну і радію його прохолоді

Отже, друзі, давайте знайомитись із дерева, які ростуть у нашому лісі? Як називаються ці дерева (Береза, Бук, Граб, Ялина,Ялиця біла).

Береза. Я однією з перших відгукуюся на поклик весни, тому й перший весняний місяць назвали в Україні на мою честь — березень!

Красиве дерево від 7 до 25 м заввишки,  з ажурною кроною та повислими гілками, вкрите сріблисто -сірою корою. Кора стовбура і основних гілок в молодому віці гладка, біла, у старшому – знизу стовбура чорно – сіра. Стовбур часто ребристо-незграбний, гладкий у верхній частині, але потрісканий у нижній. Листя трикутно - ромбічне, загострене, з зубчастими краями, зверху темно-зелене, а в осінній період їх забарвлення змінюється від темно-пурпурового до лимонно-жовтого. Квітки одностатеві, запилюються вітром, адже суцвіття звисають до низу на гілках сережками, які з'являються навесні. Чоловічі сережки -  продовгуваті, на кінцях гілок з червоно – бурими війчастими лусочкам, закладаються ще з осені, жіночі сережки циліндричні, короткі,  на вкорочених бокових пагонах. Плід - невеликий горіх, овальної форми, бурого забарвлення, ребристий на дотик. Береза здавна надихала поетів своєю тендітністю, зі мною порівнювали красивих дівчат: «Струнка і ніжка, як берізонька»,— казали в народі. А ще я — рослина-цілитель. Настій моїх бруньок вживають при простуді та болях у суглобах, березовий сік дуже смачний і корисний. Тільки не треба калічити дерево, цідячи з нього сік. Після того, як дерево поділиться з нами солодким соком, слід обов'язково залічити його ранку — замазати її глиною

Бук лісовий, європейський або звичайний (Fagus sylvatica L.) —заввишки 20-45 м. Стовбур вкритий гладенькою сріблясто -сірою корою. Листки яйцеподібні, цілокраї, майже шкірясті, зверху темно-зелені блискучі, зісподу світліші. Досить теплолюбна, тіньовитривала рослина, вибаглива до вологості повітря. Утворює зімкнуті чисті деревостани. При переході в більш високі гірські пояси до бука домішуються ялина і смерека. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні — жовтні. Поширений у Карпатах. Букові горішки — улюблений корм для багатьох видів диких тварин, зокрема диких свиней, вивірок, сарн, але головними їхніми споживачами є різноманітні дрібні мишовидні гризуни, насамперед нориці руді та мишаки жовтогруді.

Граб звичайний – дерево висотою до 20 м з густою яйцеподібною кроною. Стовбур  ребристий, покритий гладкою сірою корою. Листя овально – продовгувате, загострене, по краях подвійно- зубчасте, зверху темно – зелене, знизу світліше, з 10 – 15 жилками з обох боків. Квіти одностатеві: чоловічі – циліндричні, зелено – червонуваті сережки, жіночі- рідкі зелені колосочки, з’являються разом з розпусканням листя у квітні. Плоди – продовгувато – мякі супліддя. Насіння – кулястий, ребристий горішок з трилопатевою лускою, дозріває восени. Тіневиносливий, відносно теплолюбний, вибагливий до родючості і вологи грунту.

- Якщо всі ці дерева ростимуть в одному лісі, то як називатиметься цей ліс? (Листяний). Але, діти, бувають не тільки листяні дерева. У хвойних дерев є хвоїнки — це теж різновид листочків. Які хвойні дерева ростуть в нашому лісі? (Ялина, Ялиця біла)

Ялина (смерека) вічнозелене дерево. Кора сіра або червонувато-бура з дугоподібними вертикальними тріщинами або лусками. Молоді пагони зелені з загостреними буруватими бруньками. Хвоя розміщена почергово, шорстка, колюча, чотиригранна, загострена, блискуча, темно - зелена тримається 5—6 (12) років. Кріпиться хвоя до спірально розташованих виростах кори — подушечках, які залишаються після опадання хвої, добре помітні на пагонах. Чоловічі шишечки видовжено - циліндричні червонуваті, згодом жовті сережки, розміщені на кінцях торішніх пагонів. Жіночі шишечки дрібненькі, червоно – фіолетового кольору, згодом зелені шишки, розміщені на кінцях молодих гілочок. Шишки містяться на кінцях гілок і звисають донизу. Луски на шишках з дрібно – зубчастим краєм, блискучі. Після випадання насіння (лютий, березень) шишки  опадають, не розсипаючись. Росте ялина у верхньому ярусі хвойних і мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина. З деревини виготовляють меблі, стовпи, музичні інструменти. З тирси отримують спирт. Хвоя ялини багата на вітаміни. У неї є «нянька» — береза, оскільки береза захищає молоді ялинки від заморозків і променів сонця.

Ялиця біла вічнозелене дерево висотою 30 – 45 м. Поширена в Карпатах. Крона високо піднята, стовбур циліндричний з гладенькою тонкою темно-сірою корою. Пагони довгі, гладенькі, сірі з дворядно розміщеною хвоєю. Хвоя плоска тупа, з двома білими смугами зісподу, тримається протягом трьох-п'яти років. Чоловічі шишечки овальні (5-8 мм завдовжки), поодинокі, жовтуваті колоски, розміщені у верхній частині торішніх пагонів. Жіночі шишечки зеленуваті, містять численні насінні і покривні луски, розміщені в нижній частині торішніх пагонів. Стиглі шишки прямо стоячі, циліндричні, бурі, покривні луски їх довші за насінні і виступають у вигляді гострячка. Після достигання восени шишки розсипаються, на пагонах залишаються лише їх стрижні. Насіння велике, трикутне, смолисте з крилаткою. Тіньовитривала, вибаглива до вологості повітря рослина. Запилюється у травні. Деревина використовується для виготовлення столярних виробів, музичних інструментів, тари (діжки і ящики), а в деяких місцевостях навіть у будівництві.

Тож давайте не будемо засмічува ліси, бездумно  їх вирубувати, бо вони легені нашої планети. Давайте насаджувати нові парки, ліси, засаджувати місця вирубки молодими  деревцями. І тоді всі ми будемо дихати чистим повітрям.

Хто приносить на крилах весну – птахи? Можна багато говорити про птахів – наших друзів. Бо вони – невід’мна частина природи. Вони прикрашають діброви, луки степи, полонини. Птахи – голос наших лісів, полів, гір і пустель. Птахи – діти повітря, підкорювачі повітряного океану. Вони можуть підніматися вище хмар, перелітати через пустелі й моря. Птахи – непосиди. Скачуть з гілки на гілку, перелітають з дерева на дерево. Але так і білка уміє. А от летіти за тисячі кілометрів і потім повертатися назад можуть лише птахи. Птахи не тільки прикрашають наше життя, вони наші помічники, захисники наших лісів, садів, городів, полів від шкідників. Кожна людина повинна охороняти птахів.

Тіло птахів вкрите пірям, і складається із тулуба, голови, двох крил і хвоста, а також має дзьоб, дві ноги, розміри їх різноманітні від дуже маленьких до великих.

Птахи є перелітні, які відлітають восени в теплі краї, а весною знову повертаються до нас. З настанням весни повертаються у рідні місця перелітні птахи. Одні птахи прилітають до нас раніше, а інші - пізніше. До перелітних птахів відносяться:  шпак, жайворонок, лелека, зозуля, ластівка, соловей,дрізд.

Шпак так одним із перших птахів до рідного краю прилітають шпаки. У нього дуже привабливий вигляд. Вони дуже рухливі, жваві, непосидючі. Шпак – птах співучий, він навіть уміє співати на різні голоси. Навесні та влітку шпаки нищать багато шкідливих комах. За час гніздування сім’я шпаків поїдає понад 7800 жуків та личинок. Люди споруджують для шпаків спеціальне житло – дерев'яні шпаківні.

Жайворонок вважається першим провісником весни. Жайворонок трохи більший за хатнього горобця. Забарвлення бурувато-сіре, непоказне. Воно допомагає птахові бути зовсім непомітним на землі серед строкатої рослинності. Впізнають цю милу пташку за чудовою дзвінкою піснею, що без кінця ллється з блакитного весняного неба і дзвенить цілісінький день, від світанку до вечірніх сутінок. Співає самець, який зовні мало чим відрізняється від самки. Повертаючись із зимівлі в першій половині березня, жайворонок, ніби на крилах, приносить весну, створюючи у людей чудовий весняний настрій.

Живиться жайворонок переважно різними комахами, ловить гусінь, дощивих червяків. Рано навесні і восени поїдають насіння бур’янів, зелені частини рослин. П’ють росу з трави. Відлітають на південь пізньої осені.

Лелека: Більшість лелек селяться біля житла і вважаються священними птахами, які дарують щастя. Лелека в'є своє гніздо на хаті, або великих деревах, що ростуть на подвір'ї чи в саду. З давніх – давен існує повір’я, що лелеки гніздяться лише біля осель добрих людей. Живляться різним насінням (у тому числі пшеницею, горохом), ягодами, молодими пагонами, часто поїдають комах, найсмачніша їжа для лелек це жаби, гадюки, вужі. Лелека - перелітний птах. У польоті лелеки шикуються красивим неправильним трикутником - ключем.

Зозуля прилітає у кінці квітня на початку травня. Гнізда не будує, дітей не висиджує. Вона наближається до чужого гнізда і підкидає туди свої яйця. Зозуля надзвичайно корисний птах, адже вона поїдає волохату гусінь, за одну годину, вона з'їдає до ста гусениць, яку інші птахи не їдять

Ластівка – перелітна пташка. Гніздо ластівка будує не тільки з бруду, але ще й з травинок і соломи. Вона носить в дзьобику болото і вибудовує своє гніздо біля вікон чи під дахом будинків. Ластівка дуже швидко літає і на льоту ловить різні комашки.

Соловей - оливково-бурий птах. Прилітають солов’ї з місць зимівлі досить пізно: у кінці квітня на початку травня. Проте з давніх-давен соловей привертає увагу людини своєю чудовою піснею. Співає соловей-самець, переважно на зорях, і вночі, особливо він заливається місячної ночі, але завжди в їх мелодіях чути: «юліть, юліть, юліть, тьох, тьох, тьох, фі, фі, фі Оселяється соловейко в листяних лісах, садах, де є густий підлісок або чагарники. Живляться солов'ї комахами та їхньою гусінню, яких здобувають на поверхні ґрунту і під опалим листям, черв'яками, а восени ще й ягодами..

Дрізд  співочий – має гарне строкате забарвлення, в якому особливо виділяється грудка — біла з темними плямами. Повертається із зимівлі в кінці березня і оселяється в лісах, парках, садах, там, де є чагарники.

Живляться дрозди переважно комахами, яких збирають на землі або видзьобують у траві. Влітку дорослі птахи живляться дощовими черв´яками, багатоніжками, личинками мух, слимаками та ягодами. Гніздо дрізд співочий мостить на зламаному стовбурі, в розгалуженні гілок, на пеньках і в кущах десь у рідколіссі. Всередині гніздо вимазане сумішшю глини з порохнявою дерева, склеєних слиною. Всередині воно гладеньке, мов фаянсова чашечка.

Птахи – наші друзі. Вони знищують шкідників лісу. А ще вони радують нас своїм співом. Бережіть птахів!

     Весна приготувала нам гру. Ви бачити листочки. Вам потрібно відгадати з якого дерева листочок, а потім відгадати загадку і дізнатися, яка пташка заховалась за ним.

  Що воно за дивина

  Світла денного боїться

  Дзьоб гачком, великі очі,

  І не спиться її щоночі

  Ху – гу – гу кричить вона

  Відгадали це  Сова

 

Вірно людям я служу

Їм дерева стережу.  Дятел

 

  Хоч сам невеликий

  А гарно співаю  Соловей

 

Швидко скрізь я літаю,                                                                                                           Безліч мошок поїдаю,                                                                                                                   За вікном гніздо будую,                                                                                                                  Тільки в вас я не  зимую.  Зозуля

Гарно дітки ви відгадуєте загадки про наших пірнатих друзів – птахів і багато цікавого і корисного дізналися. На нашій лісовій галявині крім птахів, Весна підготувала вам загадки і багато цікавої інформації про жителів нашого лісу – це тваринок і хоче щоб ви відгадали тваринок – жителів лісу.

  В темнім лісі проживає

  Довгий хвіст пухнастий має

  Їй на місці не сидиться

  А зовуть її  Лисиця

Лисиця звичайна: це дуже гарна  тендітна тварина. Хвіст у лисиці досить довгий (30-60 см), пухнастий з білим кінчиком. Руде хутро і пухнастий хвіст роблять цього хижака нарядним. Черево – біле, лапи – в чорних “панчішках”. Чорними також є загострені вуха і ніс. Спина і боки руді, але різних відтінків: від вогняного до сіруватого. У лисиць загострена мордочка, витончений тулуб і порівняно короткі лапи. А якщо додати до цього ще яскраво-руде хутро, білуваті груди та живіт, білий кінчик хвоста і вузьку хитру мордочку з темними вухами, то будь-хто відразу впізнає нашу давню знайому лисичку-сестричку – героїню багатьох дитячих казок.

Вага самців становить 5-10 кг, самок — 4-8 кг.

На території області лисиця зустрічається в кожному районі. Вона полюбляє селиться у ярках, по балках, що позаростали чагарниками, по перелісках, заплавах річок, де є сухі місця, по лісосмугах.

Лисиця харчується як тваринною, так і рослинною їжею. Спектр кормів, які вона вживає, дуже різноманітний. Найчастіше лисиця полює на ссавців, до яких відносяться мишоподібні, зайці, молодняк козуль та інші тварини. Не відмовиться лисиця і від птахів та їхніх яєць. Може завітати і до курника або зловити кота, який відбився від села і ловить мишей в полі. Їсть лисиця також комах, різних личинок, жаб, рибу і навіть залишки загиблих тварин. Полює лисиця, покладаючись на слух і нюх, переважно вранці і ввечері. Лисиці відмінно бігають, плавають, добре стрибають (на відстань більше 4 метрів, вночі і в спекотний полудень воліє відпочивати в укритті або в траві. Укриттям може послужити кущ, дупло, розташоване невисоко над землею, ущелина між камінням. Нори лисиці риють на схилах ярів і пагорбів. Нерідко ці тварини займають чужі нори і ускладнюють їх новими ходами. Основний ворог лисиці в природі – вовк. Він харчується тими ж тваринами, що і лиси, і вбиває їх як конкурентів.             

 

Хвіст пухнастий має

 З гілки на гілку стрибає   Білка

 Білка: всім відомо, що білка - звір лісовий, але ліси бувають різні, а білка в цьому відношенні дуже розбірлива. Як правило, вона визнає тільки високостовбурні, сухі і тінисті дерева. Їй не подобається ні вогкість, ні занадто великі відкриті сонцю простори. Хоча, це взагалі не обов'язково повинні бути ліси: великі фруктові і горіхові сади та міські парки цілком влаштовують білку. Живе вона у всіх наших лісах і навіть великих гаях.

Довжина тіла близько 25 см. Забарвлення: спинне хутро рівномірно темне, але варіює в кольорі від темно-коричневого до червоно-коричневого або від яскраво-каштанового до сіро-коричневого або чорного. Зимове хутро товсте, від темно-червоного до коричневого, сірого або майже чорного кольору на верхніх частинах тіла; густий червоно-коричневий чуб на вухах; хвіст має густе волосся від темного червоно-коричневого чи чорного кольору, низ блідий, білий або кремовий. Літнє хутро червонувато-коричневого або каштанового кольору зверху; вушний чуб малий або відсутній; хвіст негусто вкритий волоссям від каштанового до кремово-білого кольору.

Харчування: головним чином білка живиться насінням хвойних дерев, бруньками, горіхами, жолудями, ягодами і грибами. Урізноманітнює свою вегетеріанську дієту комахами і яйцями дрібних птахів. Широко поширена думка, що білка харчується горіхами. Далеко не тільки горіхами і, тим більше, не лише лісовими горіхами. Все, що є в лісі їстівного, входить в її меню: всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони, гриби, ну і звичайно, вміст шишок хвойних дерев. За день білка може обробити до 15 ялинових шишок і більше 100 соснових. Вона, схопивши зубами лусочку, піднімає її вгору, так що та відлітає і насіннячко показується назовні. На таку обробку однієї соснової шишки цей звір витрачає близько 3 хвилин. У денний раціон білки входять 100 - 150 шишок. Цієї кількості продукту достатньо, щоб вгамувати голод і відкласти запаси жиру. Не всі знають, що вона охоче поїдає також комах, але найбільше полюбляє пташині яйця і пташенят.

Цікава технологія розгризання білкою горіха. Швидко обертаючи горіх в передніх лапках, білка вигризає в ньому невелику дірку з того боку, де є гострий кінчик, а потім вкладає в неї два нижні різці. Фокус полягає в тому, що у білки, як у багатьох гризунів, нижня щелепа складається з двох половинок, з'єднаних еластичним м'язом. Коли білка злегка стягує їх разом, різці розходяться в сторони і діють, як клин, вбитий в отвір, - горіх розкривається навпіл.

На землю білка спускається неохоче, хіба що за подарунками. Більшу частину свого життя вона проводить на деревах. Там вона і відпочиває. Місцями для її відпочинку можуть бути дупло, кубло великої птиці, а взимку обов'язково, свій постійний будинок, нею самою побудований у вигляді гнізда. Всередині гніздо надзвичайно старанно вистелено сухими листям і мохом.

  

  Між листям і гілками

  По лісових доріжках

  Біжить клубок з голками

  На коротеньких ніжках.  Їжак

Їжачок – найвідоміший лісовий мешканець. Довжина його тіла — близько 30 см. Найголовніша особливість — міцний голчастий панцир замість волосяного покриву, який вкриває верхню частину тіла. Голова, горло і черево вкриті жорстким, грубим хутром. Голова витягнута, але не має рухомого хоботка, як у інших комахоїдних. Кінчик морди перетворений на рухливий хоботок.  У їжаків велика кількість гострих зубів, тварини легко розгризають черепашки молюсків, тверді надкрила жуків. Забарвлення голок їжаків, на яких чергуються бурі та сірі смужки, добре поєднується з навколишнім середовищем

Його здатність згортатися у клубок оберігає тваринку від деяких ворогів. Розгорнути їжачка не під силу навіть дорослій людині. Їжаки — нічні тварини. Спеціальних кубел не будують. Більшу частину дня вони сплять у будь-яких затишних місцях, вистелених сухим листям. Надвечір, після заходу сонця, покидають схованки і до самого ранку розшукують їжу, полюючи на плазунів, гризунів, комах. Особливо активні їжаки в похмуру погоду. Їжаки живляться дуже різноманітною їжєю. Переважно це комахи, їх личинки, слизуни, молюски, черв’яки. Зрідка вони поїдають жаб, ящірок, дрібних мишовидних гризунів, яких добувають з-під землі, розкопавши їхні нірки. Допомагає їм у цьому виключно тонкий нюх. З рослинної їжі охоче живляться яблуками, грушами, але ця їжа  має для них другорядне значення,іноді їжаки полюють на гадюк. Побачить їжак змію — потихеньку, непомітно до неї підкрадеться, потім — швидкий кидок і, прикриваючись голками, хапає змію гострими зубами, за що встигне схопити. В’юниться змія, кусає їжака. Та хоч куди вкусить — усюди наштовхується на колючий бар’єр. А їжак раз у раз атакує і намагається вкусити в одне й те ж місце. Коли перегризе хребет, з’їсть змію. Трапляються, звичайно, і невдачі: приловчиться змія і вкусить колючого в ніс. От тоді біда. Добре, якщо ніс, трохи розпухнувши, поболить і загоїться. Та може їжак і померти від зміїного укусу. Не зразу. Кілька днів мучиться. Досліди показали, що їжак легше разів у сорок переносить зміїні укуси, ніж, наприклад, морська свинка, яка вже через дві-три хвилини помирає від дози отрути, не смертельної для їжака.

Кубло готує в кущах, під оголеним сплетеним корінням дерев або в гнилому дереві з дуплом біля землі чи серед опалого листя. У відкритих місцевостях кубла їжаків бувають у природних заглибинах ґрунту або в покинутій старій норі інших звірів. Рідше самі риють собі неглибокі нори, що нагадують звичайну ямку.

Пізно восени, коли промерзає ґрунт і зменшується кількість кормів, їжаки, зарившись в опале листя і згорнувшись у неміцний клубок, впадають у справжню зимову сплячку аж до квітня. У цей час у них дуже вповільнюється дихання (до б раз на хвилину), різко знижується температура тіла, падає кров’яний тиск, серце робить лише кілька рідких ударів на хвилину. Під час сплячки у їжаків більше як на третину зменшується маса, бо протягом усієї сплячки вони не живляться, а живуть завдяки жиру, відкладенному в тілі восени. Прокидаються і стають активними тоді, як сонце вже добре прогріє землю і повністю скінчаться нічні заморозки.

Поширений їжак по всій території України. Вони населяють суходоли, узлісся з добре розвиненим підліском, левади, полезахисні смуги і навіть культурно оброблені поля й сади.

Далі ми поговоримо про найменших лісових мешканців - комах.

Ранньою весною довкола ще лежить сніг, а вже з’являються метелики. Серед чагарників пурхає метелик-кропив’янка. Він дуже гарний. Так як метелик зимує, то з'являється дуже рано, іноді навіть вилітає в теплі дні серед зими. Довжина переднього крила 22-24 мм. Зовнішній край крил зубчастий, кожне крило з одним різким виступом. Крила зверху цегляно-червоні, з низкою великих чорних плям, розділених жовтими проміжками; у вершини переднього крила невелика біла пляма. Прикоренева половина заднього крила коричнево-бура, зовнішня - цегляно-червона, між цими ділянками різка межа. По зовнішньому краю крил розташований ряд блакитних плям напівмісячної форми. Нижня поверхня крил коричнево-бура, поперек переднього крила йде широка жовтувата смуга. Літає в парках, на полях, узліссях лісів, причому не тільки на рівнинній місцевості, а й високо в горах. Яйця відкладає на кропиву.У народі метелик-кропив'янка вважається надійним провісником погоди: за дві години до дощу ховається під дах і сидить нерухомо, склавши крила листочком — дощ буде напевно. Метелик-лимонниця з’являється ранньою весною, а вже в липні влаштовуються на зимівлю. Втім, іноді вони з’являються ще раз восени. У цього метелика самець лимонно-жовтий, а самка зеленувато-біла; посередині кожного крила є червона точка.

Узимку метелики ховаються в дуплах дерев, на горищах, у сараях. Сидять там склавши крильця, ледь живі. Пригріло весняне сонце, і вони прокинулися.

Ранньої весною прокидаються мухи. Узимку вони лежали нерухомо між віконними рамами або у господарських будівлях. Перше тепло їх розбудило. Ще сонні повзають по стовбурах дерев, на паркані, гріючись на сонці.

На лісовій галявині або на схилі яру, де цвіте верба, можна побачити джмелів. Восени вся джмелина сім’я гине. Залишаються зимувати лише молоді самки. Ось вони й вилазять зі своїх схованок. Зігрівшись на сонці, летять до золотистих котиків на вербі, щоб поживитися нектаром. Доки ночі холодні, ховаються в затишних місцях. А потім кожна джмелиха не один день літатиме низько над землею, зазиратиме в тріщини, старі нори, шукаючи місце, щоб облаштувати своє гніздо. Тут вона створить нову сім’ю.

   Є у лісі хата

   В ній кімнат  багато

   Тут живе отара добрих санітарів

  Ти цю хату не чіпай, санітарам спокій дай (Мурахи і мурашник).

Під теплим весняним сонцем прокидаються мурашки. Тіло мурашки розділене на три відділи: велику голову, порівняно невеликі груди і об'ємисте черевце. Лапки порівняно тонкі, але вони озброєні чіпкими кігтиками. Відмінною особливістю цих комах є різні залози, що виділяють пахучі речовини (у кожного виду свої), які певною мірою заміняють цим комахам мову. За допомогою пахучих міток мурашки сигналізують про небезпеку, відрізняють своїх від чужих, сповіщають про початок сезону розмноження, наявності корму і навіть про необхідність винести сміття.

Як і у всіх соціальних комах, особини одного виду у мурашок розділені на три касти: самки, що відкладають яйця (королеви або матки), самці і безплідні самки (робочі). Королеви за розмірами найбільші, на початку життя вони крилаті, але після шлюбного літа відгризають собі крила. Самці найдрібніші в колонії, вони також крилаті. Робочі мурахи завжди безкрилі, вони більші за самців, але істотно дрібніше королеви. Такий поділ обумовлений "професійною" спеціалізацією робочих мурах. В цілому забарвлення цих комах непоказне: чорне, руде, буре. Мурахи населяють всі континенти, кліматичні пояси та природні області. Їх не знайдеш тільки в приполярних областях і в центрі великих пустель. У тропіках мурахи активні цілий рік, в помірній зоні вони зимують в заціпенілому стані.

Мурахи створюють для житла спеціальні гнізда - мурашники. Зазвичай головна частина мурашника занурена в грунт, де утворює розгалужену систему ходів, що іноді доходять до глибини 4 м. Тут знаходиться королева, яйця і личинки. Вид зовнішньої частини мурашника може варіювати від простого отвору в землі до величезної купи з гілочок і хвої. Мурашник – це складна споруда. Тисячі мурах будують її.  Унизу розташовані підземні лабіринти з величезною кількістю ходів і камер.  В цих камерах знаходяться яйця, личинки, а також самка, яка відкладає яйця. Більшість жителів мурашника – безкрилі робочі мурахи. Вони виконують усю основну роботу: годують личинок, самку, шукають їжу. Кожна мурашка має своє завдання. І рухаються вони не безладно, а стежками. Є мурашки – «розвідники», знайшовши здобич, вони повертаються в мурашник і всім про це сповіщають. Щоб не заблукати, вони за собою залишають пахучий слід.  І тому  дуже  легко  знаходять  здобич –  бо  йдуть «мурашиною стежкою». А ще є мурашки – «воїни», вони охороняють і оберігають свій дім від ворогів.  Вони дуже дружні в роботі і завжди допомагають один одному. Є і мурашки - «скотарі», ці мурашки розводять попелиць, які виділяють солодке біле молочко, а мурашки його дуже люблять. Муршки ніколи не мають вихідних: прибирають, виносять сміття, доглядають своїх діток, заготовляють корм на зиму.

Так звані спіральні мурашки вибудовують навколо входу справжні лабіринти з засохлої глини.

Але найдивніші мурашині гнізда знаходяться над поверхнею. Червоногруді мурахи-червиці поводяться як справжні короїди. Вони вигризають ходи в трухлявій деревині і влаштовують свої гнізда в стовбурах старих дерев. Гостробрюхі мурашки споруджують в кронах справжні гнізда з паперу, схожі на осині. Вершиною будівельного мистецтва можна вважати житла мурашок-кравців або мурах-ткачів, вони створюють гнізда з листя дерев і роблять це, не відриваючи їх від гілок. У процесі будівництва робочі мурашки хапаються лапками за край одного листа, а жвалами утримують край іншого, їх побратими в цей час підносять до країв листя власні личинки, що виділяють клейкі нитки. Розташування груп комах залежить від конфігурації листя і не змінюється до тих пір, поки не закінчиться процес зшивання гнізда. Деякі види мурашок не мають постійних гнізд і весь час кочують. Але рух колони не може тривати вічно, комахи змушені періодично зупинятися для розмноження. У цьому випадку вони створюють тимчасове гніздо з власних тіл. Безліч мурашок сплітаються в ажурні мережі, з яких формується величезна куля. У самому його центрі знаходиться королева, що відкладає яйця. Але якщо мурашки відчують небезпеку, то зразу ж переходять на інше місце і там будують нове житло. Своїх діток мурахи переносять на спині. І якщо їх не турбувати, то мурахи в своєму мурашнику на одному місці можуть знаходитись 100 років.

 Мурашки – великі трудівниці. За 1 добу мурашина сім’я знищує 10-30 тис. комах –  які є шкідниками  лісу. Мурах називають "санітарами" лісу не дарма. П'яти мурашників на гектар лісу достатньо, щоб захистити дерева від комах-шкідників. Немає такої комахи, яка була б в змозі протистояти численним загонам цих найсильніших істот.

Після такої цікавої бесіди ми багато дізналися про ліс, рослини, які ростуть на галявині, мешканців нашого лісу, тому будемо берегти і охороняти всіх цих тварин.

Звернення юних помічників природи.

 Он повзе мурашка, ось хлюпоче річка

 Не зривай ромашку, не топчи травичку,

 В зелені діброва, в китицях калина

 Глянь, яка чудова наша Україна!

 Журавлі над лугом линуть рівним клином

 Будь природі другом, будь природі сином!

 ІV. Підсумки екскурсії.

- Де ми були на екскурсії?

- Що нового ви дізналися?

- Які зміни в природі ви помітили?

- Що треба робити, щоб зберегти красу природи? ( Відповіді учнів)

Ось і настала нам пора розлучатися. Після нашої екскурсії кожен з вас має пам’ятати, що необхідно бути ввічливими гостями лісу – і тоді вам відкриється неповторна краса рідної природи. Глянь, який зелений, чарівний і красивий світ довкола тебе. Кожна квіточка — тобі на радість, кожна рослинка — для твого добра, кожна травинка — для твого здоров’я. Ти лишень придивись, запам’ятай, добре вивчи, пізнай природу — це ж для твого добра тобі потрібно, щоб ти не блудив у цьому світі, а щасливо і радісно жив. Полюби цей щедрий світ усім своїм серденьком, зачаруйся ним. І ніколи, чуєш? Ніколи не знищуй, не ламай, не марнуй того, що тобі так щедро вділила Земля. Це вона кожному з нас дарує синє бездонне небо і чисту водичку, заквітчані луки і зелені ліси, широкі степи і безмежне море, високі гори і дзеркальну гладь озер, щоб ми були на цій землі щасливими, здоровими, добрими і люблячими.

Чуєш, як співає поле під легеньким вітерцем, як ніжно- ніжно дзвенить струмочок, як прокидається від голосних і чарівних пісень весняний ліс? Прислухайся — це співає твоя рідна земля. Це співає твоя Україна. Будьте природі друзями! Памятайте: природа бажає бачити вас дбайливими господарями.

V.  Домашнє завдання.

1 Вдома зробити гербарій із зібраних листочків і рослин.

2 Намалювати малюнок про ваші враження від екскурсії.

3 Написати коротенькі твори про те, що ми нового побачили і почули на екскурсії.

 

Підготувала провідний фахівець з екоосвіти      Головатюк Л.В.

Тест

Чи вмієш ти охороняти природу?

 

Правильний на твою думку варіант підкресли  або постав  перед ним «галочку».

1. Ти побачив на галявині дуже гарну квітку. Як ти поступиш?

- полюбуюся нею і піду далі (1 бал);

- засушу її для кабінету школи (3 Бали)

- обережно зріжу її і покладу у вазу (5 балів).

2. Ти знайшов гніздо з пташками. Що зробиш?

     - погодую пташок (3 бали);

     - покличу друзів, щоб вони теж подивилися (5 балів)

     - буду спостерігати здалеку (1 бал).

3. Друзі зібралися в ліс за березовим соком. Чи ти підеш з ними?

     - піду, але  буду брати  сік дуже обережно (5 балів);

     - не піду і інших не пущу (3 бали);

     - спочатку розпитаю про це вчителя (2 бали);

4. Після екскурсії у вас залишилося  багато пустих пляшок і банок. Як ти поступиш?

     - візьмеш із собою, що здати в магазині (3 бали);

     - віднесеш у кущі, щоб ніхто не поранився (5 балів);

     - закопаєш у землю (1 бал).

5. Як ти сам оцінюєш свої знання з охорони природи?

     - майже все знаю і завжди її охороняю (3 бали);

     - дещо знаю, але хочу знати більше (1 бал);

     - я люблю природу, але не знаю як її охороняти (5 балів).

 

 

 

 

 

 

 

Відповіді

5-11 балів:

Якщо б  усі були такими, як ти, то не страждали б наші ліси і річки від невмілого втручання. Ти не тільки знаєш багато про природу, але і прагнеш її зберегти. Але не зупиняйся – дізнавайся більше про природу.

 

12-18 балів:

 Ти, безумовно, дещо знаєш про природу і хотів би їй допомогти, але твої знання неповні, і ти, сам того не бажаючи, можеш зробити їй боляче. Більше читай про природу, слухай дорослих  і ти зможеш принести користь природі.

 

19-25 балів:

Ти, напевне, любиш природу. Це добре. Але ти так мало знаєш про неї. Тобі більше треба знати про життя рослин та тварин. Читай побільше, вчися, слухай старших людей і ти будеш знати, як відноситися до природи, будеш берегти її.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вікторина «Ліс і його мешканці»

 

• З якого дерева виготовляють сірники? (Осика)

 Листочки цього дерева тремтять навіть без вітру, оскільки з'єднується з гілочкою особливо. Тому про це дерево говорять, що воно переодягається кілька разів на день. (Осика)

• Яке дерево найчастіше застосовують для виготовлення лиж, а людина в спеку під ним ховається? (Береза)

• У яких дерев восени листя червоніє? (Клен, горобина)

• Яке дерево цвіте найпізніше? (Липа)

• Яке дерево найчастіше висаджують у містах, а листочки в сильну спеку у нього липкі? (Липа)

• Яке дерево свідчить про близькість води? Воно цвіте найпершим, провіщаючи весну? (Верба)

• Яке полювання в лісі дозволене у будь-яку пору року? (Фотополювання)

• Що станеться, якщо на певній ділянці вирубати ліс і тривалий час його не висаджувати? (Зникнуть усі жителі, тому тривалий час не ростимуть дерева.)