Урок - мандрівка «Сторінками історії села Литвинів»

 

 

 

  ШЕПІТ ГОЛУБОЇ ВОДИ,

  ЗЕЛЕНИХ ДІБРОВ, 

  СПІВ ДЗВІНКОГОЛОСИХ    

  ПТАШОК, 

  ЗАПАХ І РОЗМАЇТТЯ КВІТІВ –

  УСЕ ЦЕ ДОРОГЕ СЕРЦЮ,

  НІ З ЧИМ НЕЗРІВНЯННА

  КРАСА РІДНОГО КРАЮ.

 

 

 

 

 

 

  П Р О Є К Т

 

 

 

« С Т О Р І Н К А М И   І С Т О Р І Ї  

 

 

С Е Л А   Л И Т В И Н І В »

  

 

 

 

                                                                               Підготувала

                                                                               вчитель

                                                                               початкових класів

                                                                               Литвинівської ЗОШ І–ІІІ ступенів

                                                                               Підгаєцького району

                                                                               Тернопільської області

                                                                               Поляна

                                                                               Ольга Михайлівна

 

 

 

 

 

 

с. Литвинів 2016р.

МЕТА  ПРОЄКТУ:

        Ознайомити дітей з походженням назви села, вулиць, урочищ, річки, з талановитими людьми села. Довести, що село в якому ми народилися і живемо це частинка історії України і світової історії.

        Розвивати пізнавальний інтерес учнів, пам'ять, вміння аналізувати спогади своїх батьків, дідусів та бабусь,  походження традицій та звичаїв села та школи.

        Виховувати почуття патріотизму, любов до рідного села,  бажання добре вчитися, щоб стати освіченою людиною, спонукати до бажання вивчати, берегти і примножувати багатство рідного краю.

 

Використання краєзнавчого матеріалу в процесі вивчення навчальних предметів:

• Я у світі;
• Літературне читання;
• Природознавство;
• Образотворче мистецтво;
• Музика;
• Трудове навчання.

 

ТИП ПРОЄКТУ:

навчально–пізнавальний, дослідницький, груповий, довготривалий.

 

ЗАВДАННЯ  ПРОЄКТУ:

- дізнатися про історію походженням назви села, вулиць, урочищ, річки через 

   родинне, патріотичне, громадянське, трудове, естетичне, фізичне навчання та 

   виховання;

- ознайомитися з роботами  талановитих людей села;

- ознайомитися з творами поетів та письменників про Україну, наш край.

 

ПЛАН РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ ПРОЄКТУ:

 

№ з/п	Етапи роботи над проєктом та його реалізацією	Зміст діяльності	Термін
1	Підготовчий	1. Психолого – педагогічна підготовка вчителя та учнів до вибору теми проекту.       2. Визначення та обговорення з учнями теми та завдань проекту.	Вересень-жовтень 2013 р.   Грудень 2013 р.
2	Організаційний	1.   Конкретизація завдань. 2.   Розробка плану дій. 3.   Вибір способів збору інформації, форм і        методів роботи з учнями. 4. Формування творчих груп для проєктної роботи. Розподіл обов’язків між учасниками. (Групи: « Дослідники », « Юні поети », «Журналісти », « Художники  »).	Протягом 2014 р.     Вересень 2014 р.
3	Дослідницький	1. Пошукова діяльність учнів зі збору пісень, віршів про Україну, загадок, прислів’їв.   2.  Збір інформації з історії села через проведення родинних свят, виховних заходів, годин класного керівника, проведення екскурсій, зустрічей з талановитими людьми села.   3. Участь у загальношкільних виставках учнівських малюнків, конкурсах, ярмарках, святах, тижнях початкової школи.     4.  Дослідження назви села, вулиць, урочищ, річки відповідно до навчальних програм.	Постійно
4	Узагальнюючо - підсумковий	1.  Демонстрація результатів у формі:   Картки з прислів’ями.     Картки із назвами вулиць.     Фотоальбом села.   Книга « Сторінками історії Литвинівської козаччини…».   Книга « Улюблене українське село Литвинів ».         Листівки «Чи знаєш ти своє село?», « Талановиті люди нашого села »  («Асоціативний кущ»).   Урок – мандрівка « Сторінками історії села Литвинів».     2.Представлення результатів роботи над проєктом на засіданні методоб'єднання вчителів початкових класів.   3.    Висвітлення результатів роботи над проєктом на сайті « Спільноти вчителів початкових класів Підгаєччини » polyanaolha@qmail.com	Грудень 2014 р.   Березень 2015 р.   Постійно   Травень 2015 р.   Грудень 2015 р.   Лютий 2016 р.   Березень 2016 р.     За планом       Постійно

 

 

 

 

 

  ШЕПІТ ГОЛУБОЇ ВОДИ,

  ЗЕЛЕНИХ ДІБРОВ, 

  СПІВ ДЗВІНКОГОЛОСИХ    

  ПТАШОК, 

  ЗАПАХ І РОЗМАЇТТЯ КВІТІВ –

  УСЕ ЦЕ ДОРОГЕ СЕРЦЮ,

  НІ З ЧИМ НЕЗРІВНЯННА

  КРАСА РІДНОГО КРАЮ.

 

 

 

 

 

 

  К О Н С П Е К Т

 

 

 У Р О К У   –   М А Н Д Р І В К И

 

 

« С Т О Р І Н К А М И   І С Т О Р І Ї  

 

 

С Е Л А   Л И Т В И Н І В »

  

 

 

                                                                                Підготувала

                                                                                вчитель

                                                                                початкових класів

                                                                               Литвинівської ЗОШ І–ІІІ ступенів

                                                                               Підгаєцького району

                                                                               Тернопільської області

                                                                               Поляна

                                                                               Ольга Михайлівна

 

 

 

 

 

с. Литвинів 2016р.

МЕТА. Дати учням загальне уявлення про село – частину України. Ознайомити з походженням назви села, вулиць, річки, з талановитими людьми села. Формувати пізнавальний інтерес учнів, розвивати пам'ять, інтерес до традицій школи. Виховувати почуття патріотизму, любов до рідного села, виховувати бажання добре вчитися, щоб стати освіченою людиною, викликати бажання вивчати, берегти і примножувати багатство рідного краю.

 

ОБЛАДНАННЯ. Книга « Улюблене українське село Литвинів », книга «Сторінками історії Литвинівської козаччини…», фотоальбом села, картки із назвами вулиць, грамзапис «Рідна Тернопільщина», фільм «Моє село», художні та віршовані твори про Україну, картки з прислів’ями, листівки «Чи знаєш ти своє село? », « Талановиті люди нашого села » («Асоціативний кущ»).

Х І Д   У Р О К У  –  М А Н Д Р І В К И

І. Організаційний момент. Привітання.

Вчитель

Добридень тобі, Україно моя!

      Струмок серед гаю, як стрічечка.

  На квітці метелик, як свічечка.

               Хвилюють, малюють, квітують поля –

 Добридень тобі, Україно моя!

Учні                                       

Де степ широкий, наче море,

                                              Де дише пахощами гай,

                                              Де небо зоряне, прозоре –

                                              То мій святий, чудовий край.

 

                                              Де житом ниви зеленіють,

                                              Де пісня жадібно луна,

                                              Де хати в вишняках біліють –

                                              То мила рідна сторона.

                                                               Василь Залізняк «Мій край»

ІІ. Повідомлення теми  і мети уроку – мандрівки.

          Сьогодні у нас незвичайний урок. Це урок презентації проєкту « Сторінками історії села Литвинів », над яким ми працювали впродовж майже трьох років. Ми дізналися про походження назви нашого села, назв вулиць, річки, про історію школи, а також  про талановитих людей нашого села, про збереження шкільних традицій. Під час збору інформації працювали в таких групах: «Дослідники », «Юні поети », « Журналісти », « Художники ». А зараз хочемо, дорогим гостям, похвалитися нашими здобутками.             

ІІІ. Актуалізація і корекція опорних знань і умінь учнів.

                                              Україно  люба мати,

                                              Де скажи тебе шукати?

                                              Я гроза, я вітер, води,

                                              Я у подиху свободи,

                                              Я Лисоня, Гурби, Крути,

                                              Треба українцем бути,

                                              Щоб знайти мене й відчути.

1. Читання учнями акровірша М. Чернявського  ( з дошки ). 

                                           У всіх людей одна святиня:

                                           Куди не глянь, де не спитай,

                                           Рідніше їм своя пустиня,

                                           Аніж земний в чужині рай,

                                           Їм красить все їх рідний край.

                                           Нема без кореня рослини,

                                           А нас, людей, без батьківщини.

2. Легенда про виникнення України.                      ( розповідає вчитель )

Легенда про виникнення української землі

             Багато планет, різних і таких не схожих одна на одну, породив нам Тво­рець. Та всі вони були мертві. Але якось набрав Творець пригорщу родючих ґрунтів і голубих вод тай кинув чудодійний дар на планету, що пролітала по­близу. За мить та планета ожила і заграла всіма барвами.

             Минуло багато часу, і вирішив Творець провідати цю планету. Дістав він із Божої скрині мішок і склав у нього весь свій скарб: золото і срібло, діаманти і кришталь, руду і сіль, вугілля і граніт... Кинув свій мішок у напрямку живої планети, яку щойно нарік Землею.

              Раптом мішок із скарбом розв’язався, і почали висипатися з нього дари на планету. А найбільше потрапило їх на Слов’янську землю. Минули тисячі років. Якось зібрався Творець поглянути на цю маленьку планету. Облетів навколо неї й побачив дивовижний куточок, кращого від якого не було на всій Землі.

 – Це справжній рай! – вигукнув Господь.

              Ступив на казкову землю, яка так припала йому до душі, й нарік її Україною. Адже у цій назві було слово « Рай ». Ось так і виникла Україна.

           

    Читання вірша (вчителем).

                                      І створив Бог небо голубе,

                                      родючу землю і зелені трави,

                                      Дніпрові води й жито золоте,

                                      і райських птиць, що звуться солов’ями.

                                      Людей чудових тут Він оселив

                                      і дав їм мову, що в душі співає,

                                      і вільний дух в серця їм поселив.

                                      і рай назвав цей – Українським краєм.

 

     Читання вірша.                      Солов’їна пісня

                                           Одна Батьківщина, і двох не буває.

                                           Місця, де родилися, - завжди святі.

                                           Хто рідну оселю свою забуває,

                                           той долі не знає в житті.

                                           У рідному краї і серце співає,

                                           лелеки здалека нам весни несуть.

                                           У рідному краї і небо безкрає,

                                           потоки, потоки, мов струни течуть.

                                           Тут кожна травинка і кожна билинка

                                           вигойдують мрії на тонких вітрах.

                                           Під вікнами – мальви, в саду – материнки,

                                           оспівані щедро в піснях.

3. Розповідь учителя.

             Найкраще місце на землі те, де ми народилися і живемо. Тут наші батьки і друзі. Все тут є: і річка, і ліс, гай і поля. Біля кожної оселі – сад, квіти.

            Жити на рідній землі – щастя!

             Село, в якому ми живемо – це частина України, це рідна земля, рідний край, рідна затишна домівка.

 

4. Перегляд фільму «Моє село». 

5. Продовження розповіді вчителем.

               Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій славній Україні. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз, почувши рідне слово.

     Читання учнями вірша  ( з дошки ).

                                         Шепіт голубої води, зелених дібров,

                                         Спів дзвінкоголосих пташок,

                                         Запах і розмаїття квітів –

                                         Усе це дороге серцю,

                                         Ні з чим незрівнянна

                                         Краса рідного краю.

 

6. Учні читають уривки з віршів.   ( Група « Юні поети » )

                                                    Любі друзі! Хоч маленькі,

                                                    ми вже добре знаєм,

                                                    що звемося українці

                                                    й українських предків маєм.

 

            Вчитель                     –  Хто ти, хлопчику маленький?

 

Учень                            –  Син я України – неньки.

                                           Українцем я зовуся

                                           й тою назвою горджуся.

 

Вчитель                        – А по чім тебе пізнаю?

 

Учень                             – По вкраїнському звичаю.

                                           В мене вдача щира й сміла,

                                           і відвага духа й тіла.

                                           І душа моя здорова,

                                           українська в мене мова.

 

          Батько, мати, брат, сестричка

                                           і всі інші члени роду –

                                           всі належать до одного

                                           українського народу.

 

                                           Бо родитись українцем –

                                           це велика честь і слава,

                                           рідний край свій полюбити –

                                           найважніша з усіх справа.

7. Продовження розповіді.

            Наша Україна – це безмежні степи, неозорі лани, прадавні таємничі ліси.  Це земля могутніх і славних предків, які залишили нам у спадок багату землю, свою історію, культуру, освіту, звичаї і традиції. А наше завдання – зберегти цей скарб і примножити його. Та перш за все ми повинні добре вивчити й пізнати минуле нашого народу.           

            Крім архітектурних пам’яток – споруд, у спадок нам залишилися літературні пам’ятки. Це українські перекази, записані з уст народу, в яких ідеться про виникнення назв міст, сіл, вулиць, річок, полів, лугів, балок.

                                     Я чую твій голос,

                                     пшеничний твій колос у душу мені засіває зерно.

                                     моя Україно, білявко – хатино,

                                     пізнати тебе мені щастя дано.

ІV. Мандрівка селом.

             З усього зібраного нами матеріалу на уроках трудового навчання і образотворчого навчання ми зробили таку гарну цікаву книжку  «Улюблене українське село Литвинів». Щоб розпочати читати її, спочатку прочитаємо прислів’я.  (Книжка – маленьке віконце, а через нього увесь світ видно.)

             Отже, вирушаємо у подорож нашим рідним селом. Наша мандрівка розпочиналася з урочища  „ Замчиська ”.

1. Розповідь з елементами бесіди і показом фотографій за допомогою ІКТ.

                                              Урочище  « З А М Ч И С Ь К А »

          Історія села Литвинів сягає у сиву давнину. Невипадково наша мандрівка розпочинається з урочища „ Замчиська ”, адже саме з відси, за однією з легенд походить назва нашого села.

         За 6 км. від села збереглися залишки городища ХІ – ХІІІ ст. Колись у Галичині жив король Данило. За легендою князь Данило –  Галицький дав у придане дочці Ганні землі від Галича до Завалова і від Завалова до Нараїва. Ганна вийшла заміж за Литовського князя, який згодом побудував замок у лісі.

          Замок був дерев'яний, обнесений глибоким ровом, в якому було напущено повно води. Ці рови збереглися до нашого часу.

         Можна припустити, що поселення Литвинів у ті часи було містечком.

          Назва поселення нібито „ пішла ” від отого литовця, литвина, що заснував село. Хто ж отой литовець? Литвин – воєвода, магнат, чи хтось інший, що від його імені, національності ця територія, поселення одержало назву «литвинове», а звідси Литвинів?

         Замок в Литвинові після спалення татарами більше не відновлювався. Про знищення замку свідчать польські документи та назви урочищ, які дають зрозуміти, що тут насправді відбувалися бої. Урочища були: «Посіч», «Піщева».

2.Читання вірша «Україна – наша ненька».

                                                  Україно, моя Україно!

                                                  Доля в тебе була не проста.

                                                  Та для мене ти в світі єдина,

                                                  матір рідна, пречиста, свята!

                                                  Хоч життя – не стежина у полі,

                                                  і буває нелегко в путі,

                                                  ми з тобою пов’язуєм долі,

                                                  до кінця будем разом в житті.

           – Групи «Журналістів» і «Дослідників» провели велику роботу і підготували повідомлення. Отже, надаємо їм слово і послухаємо про історію деяких куточків села.

 

3. Продовження розповіді. ( Групи «Журналісти» і «Дослідники» )

Хутір  Л И П И

               Дорога, що веде на хутір Липи простягається лісом. Липи – історична частина нашого села, знаходиться за 3 км від центру с. Литвинів, мальовничий невеличкий хутір. Ця місцевина древнього селища (прасела Литвинів) була густо засаджена липами. Дві з них збереглися і по сьогодні, кидаючи тінь своїх крон на стрімке джерело, що б'є з під землі. Біля джерела, стараннями людей які жили тут у 70-ті роки було поставлено капличку.

 

Урочище   « С О Р О К    П О Т О К І В »

           Пройшовши півтора кілометра на південь ми потрапимо до урочища «Сорок потоків». Ось ще одна з версій утворення села, яка говорить, що саме звідси почалось наше село… Тут і по сьогодні чиста і джерельна вода. З тих давніх часів тут «б'ють» джерела і люди п'ють смачну воду… Якось їхали подорожні, зупинились біля тих потічків, що струменіли і бриніли чистою, здоровою водичкою. Облюбували це місце та й поселились. А були ці люди умільцями. Вміли вишивати, із заліза робити зброю, знаряддя праці та інші речі.

            Спочатку їх було небагато, а через кілька років тут утворилось декілька дворів, куди їхали із довкруги люди, щоб виміняти чи купити у «ливарників», «литвинів», як їх іще називали, коси, серпи, сокири, плуги і т.д. Хто не зустріне, той запитує:

• А звідки ідеш?
• Та був у «литвинаків»! Ось несу серп, сокиру…

          Так і назвали це поселення Литвинів. Але з часом, коли це поселення стало більшим, люди почали переселюватися ближче до ріки. І була тут дорога, яка вела і з’єднувала із іншими населеними пунктами.

          Молоді сім'ї будувалися вже ближче до дороги, до річки… Так з часом пересунулося сюди ближче село Литвинів.

           А на місці «старого» поселення залишилося дуже мало господарів і стали люди називати ті місця Старим Литвиновом.

 

–  Панська Л И П А                                                              ( розповідає вчитель )

–  Г Л И Н К И

–  П О П О В А  Г О Р А                                                       ( розповідає вчитель )

–  Литвинівське  Л І С Н И Ц Т В О

    Холеричний цвинтар

–  К О С Т Е Л                                                                        ( розповідає вчитель )

–  В И Г О Д А

–  ХРЕСТ СКАСУВАННЯ ПАНЩИНИ                           ( розповідає вчитель )

–  ПАМ’ЯТНИЙ ХРЕСТ                                                     ( розповідає вчитель )

–  Ц Е Р К В А  РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ   ( розповідає вчитель )

–  Вулиця  К Л Ю Ч І  (ФЕОДАЛЬНИЙ КЛЮЧ)

–  Л И Х А   Д О Р О Г А

–  Р І Ч К А   З О Л О Т А   Л И П А      ( розповідає вчитель і учні – журналісти )

 

(Між легендами про річку Золота Липа вірш)

 Козаки і отамани

   своє життя клали,

      та ворога в Україну

 вони не пускали.

 

–   З А С Т А В ’ Я                                                                  ( розповідає вчитель )

–   Символічна  М О Г И Л А  борцям за волю України  ( розповідає вчитель )

              

              А зараз ми наближаємось до зруйнованої залізниці. Давайте трошки відпочинемо.

 

4. Фізкультхвилинка « П о т я г ».

 

ГРА  « П О Т Я Г » Я сьогодні — паровоз, Ви — вагони. Ми влаштуєм залізничні перегони. Всі шикуємось за мною у рядок, Йдуть на колії вагони із діток         (ходьба) (1-4) Молоточки взяли дружно всі до рук. Перевірили колеса: Стук-стук-стук. ( Нахили тулуба з плесканням об коліна кулачками )                                   (1-3) Що ж, колеса всі в порядку, Далі робимо зарядку. Закрутилися колеса: Чух-чух-чух,         (вперед  руками)            (1-3) Почина по розпорядку Потяг рух.(згинання і випрямлення рук)      (1-4)

Паровоз, давай по швидше нам гудок, Дж-дж-дж,                                                      (1-3)                                                     Хай біжить-біжить скоріше Вагончиків рядок.                       (біг на місці) Швидше, швидше їде потяг,               Чух-чух-чух,                         (ходьба )          (1-3) А тепер він уповільнює свій рух. (ходьба) (1-2) Вже повільно їде потяг, Цок-цок-цок.                         (ходьба)          (1-3) Все, приїхали. Зупинка.       (ходьба)         (1-3)

 

5. Продовження розповіді вчителем.

–  З А Л І З Н И Ц Я                                                              ( розповідає вчитель )       

–  К а п л и ч к а   Б О Г О М А Т Е Р І                              ( розповідає вчитель )       

–  М О Н А С Т И Р                             ( розповідає вчитель і учні – журналісти )

–  М О Р Г И                                                                          ( розповідає вчитель )

–  С К Р У Т И                                                                       (  розповідає вчитель )

 

6. Поетична хвилинка.  ( Група « Юні поети » )

                                                    Буває, часом сліпну від краси.

                                                    Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –

                                                    оці степи, це небо, ці ліси,

                                                    усе так гарно, чисто, незрадливо,

                                                    Усе, як є – дорога, явори,

                                                    усе моє, все зветься…(Україна). (Ліна Костенко)

 

                                                    В яку не пішли б ми дорогу –

                                                    ти, пісне, над нами літай!

                                                    Крокуючи гордо і в ногу,

                                                    ми славимо рідний наш край!

 

7. Пісня «Рідна Тернопільщина».

 

                                   Україно, земле рідна, земле сонячна і хлібна,

                                   ти навік у нас одна.

                                   ти, як мати найрідніша,

                                   ти з дитинства наймиліша,

                                   ти і взимку найтепліша – наша отча сторона.

 

     Відгадування загадки.

                                               Вчить читати й рахувати,

                                               і писати, і співати

                                               всіх дітей довкола

                                               наша рідна… (школа).

 

8. Історія рідної школи.

              До важливих подій ХІХ ст. належить заснування «тривіяльної» народної школи в с. Литвинів 1873 року. До завершення того діла багато причинився Едмунд Літинський. Опісля вона стала чотириклясовою. Після 1921 р. деякі багатіші батьки почали посилати своїх дітей до вищих шкіл, переважно до Бережан. На початку ХХ ст. (1900р.) побудовано приміщення «старої школи». У селі був садочок. У 30 – тих роках ним керувала Болівна. Вихователем була Кучма – Пенкальська Іванна Григорівна, яка прожила понад 100 років. До 1939 р. діяла початкова школа де було 185 учнів і два вчителі (директор школи Бабій і його жінка). Семирічна школа була з 1940 р. по 1957 р., а середня – з 1957 р. і по сьогодні. Ішли роки … приміщення «старої школи» не вміщувало великої кількості учнів. В 1974 році завершено спорудження нової школи. На дітей чекав двоповерховий будинок із світлими великими просторими класними кімнатами і величезним спортзалом.                

              Директорами школи були: Бабій (до 1939р.), Козак (з 1939р.), Винник (в часи Другої Світової війни), Сенатович (1945 – 1947рр.), Петрущак (1948 – 1950рр.) (іноземні мови), географ Барцехівський (1950 – 1954рр.), історик Сємйонова Надія Іванівна (1954 – 1956рр.), філолог Бесага Михайло Васильович (1956  – 1976рр.), Криницький Дмитро Юрійович (1976 – 1979рр.) (іноземні мови), істороик Рабик Петро Михайлович (1979 – 1984рр.), фізик Чудакевич Михайло Миколайович (1984 – 2001рр.). На даний час у школі навчається 65 учнів (2015-2016 н.р.), працює 17 вчителів. Директором школи є фізкультурник Потурай Я.С. (з 2001р.).

            Вчителі початкових класів: Бесага Марія Іллічна, Бойко Павлина Василівна, Криницька Ольга Данилівна, Чайникова Ганна Олександрівна, Дідуник Василь Олексійович, Петрик Тома Гнатович, Заставецька Марія Іванівна, Чудакевич Марія Ярославівна, Гишка Ярослава Володимирівна, Поляна Ольга Михайлівна, Чудакевич Світлана Григорівна.

 

           Кожен навчальний заклад має свої звичаї, традиції, свята.  

           День народження ЛКК 21 листопада 1991 р. Першим кошовим отаманом став Гишка Володимир Ярославович.

 

9. Перегляд фотоальбому маленьких козачат  ( за допомогою ІКТ).

 

10. Літературна стежинка.   ( Група « Юні поети » )

                                                 Я – дитина українська,

                                                 вкраїнського роду.

                                                 Українці – то є назва

                                                 славного народу.

 

                                                 Україна – то край славний,

                                                 аж по Чорне море,

                                                 Україна – то лан пишний

                                                 і степи, і гори. 

                                                                     (Ю. Шкрумеляк «Я дитина українська»)

 

                                                 Вірна я дочка народу,

                                                 бо з козацького я роду.

                                                 Щиро я свій рід кохаю,

                                                 роду іншого не знаю.

 

                                                 Ми любимо сонце і квіти.

                                                 І сонце нам шле свій привіт.

                                                 Ми роду козацького діти,

                                                 землі української цвіт.

 

           А ще ми із роду Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського і багатьох інших видатних українських поетів і письменників.

 

 11. Перегляд «Асоціативного  куща»  ( «Поетична світлиця» ).

                                                  Земле Шевченкова,

                                                  земле Франкова,

                                                  ниво, засіяна щастям, добром,

                                                  вічна твоя соловейкова мова,

                                                  вічна розмова Дніпра із Дністром.

 

      Читання прислів’я.     (Тільки той щастя має, хто свій рід прославляє.)

      Читання уривка з вірша.

                                                  Я землі цієї паросток зелений.

                                                  Я цієї висі крапля дощова.

                                                  Заплелись у мене, приросли до мене

                                                  жито і дерева, квіти і трава.

 

12. Талановиті люди нашого села.

 

Оксана Пацула 1950 року народження  - художниця, яка подарувала нашій школі серію картин – ілюстрацій до українських народних казок «У світі казки».

 

Богдан Дячук – член Спілки художників України.

 

Богдана Дячука і покійного Богдана Якубовського називають народними скульпторами.

       Богдан Дячук майстер – умілець, що проживає у нашому селі, має талант від Бога. Не одна скульптура з каменя художника – самоучки порадувала око не тільки наших односельців, але усіх тих хто звертався до майстра.

       В приміщенні нашої школи є роботи Богдана Якубовського. Це: панно Запорізької Січі, картини «Село поч. ХХ ст.» і «Матір з дитиною».

 

Оксана Сенатович  (1941-1997) – відома українська письменниця.        

        Народилася ж вона в містечку Бережанах на Тернопільщині у родині вчителів, які змалку прищепили їй любов до рідного слова.

        Перший вірш письменниці для дітей «Дорога» був надрукований у журналі «Барвінок» і відразу по­любився дітям. Він обійшов усі збірки, читанки, перекладався різними мовами.

         Відтоді було написано чимало, і кожен твір письменниці був близьким і зрозумілим для малечі.

 

Григорій Драбат – заступник голови проводу ОУН, головний редактор націоналістичного журналу «Визвольний шлях».

           17 березня 1921 року у селянській патріотичній родині в с. Литвинів на Застав’ї народився хлопчик Григорій. З дитинства виховувався у патріотичному дусі, в родині, яка безмежно любила і була віддана Україні.

          Вже у свої молоді роки Григорій включається у підпільну революційно – визвольну боротьбу ОУНР.

          Опинившись з дорученням Крайового Проводу ОУН  й командування УПА на чужині, Григорій організовує мережу ОУН і стає Тереновим провідником ОУН, виявляючи небувалий талант організатора.

          Згодом стає членом проводу ОУН, довголітнім заступником Голови Проводу й керівником Секретаріату.   

           Григорій Драбат був визначним громадським діячем, співтворцем Союзу Українців у Великій Британії, довголітнім членом керівних і контрольних органів СУБу, основоположником і членом Дирекції УВС і УЕС.

           В селі на місці де стояла хата, в якій народився і жив з батьками Григорій встановлено в 1992 році пам’ятник. На пам’ятнику зроблено напис: «Тут народився і жив заступник голови проводу ОУН, головний редактор націоналістичного журналу «Визвольний шлях» Григорій Драбат 1921 – 1977рр.».

 

Микола Федорович Пшенишняк – член спілки письменників України.  

         Народився на річ­ці Золота Липа в с. Рудники. Тепер живе на Придніпров’ї.  

         В стінах Литвинівської СШ здобув  середню освіту.

          Перший Миколин шкільний вірш надрукувала республіканська газета «Зірка».

          В 2001 році видав збірку «Пелюстки любові», співавтор колективної книги «Самотканські  зірниці» (2007 p.).

          Нині Микола ГІшенишняк живе і працює у м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області.

          Окрім суто газетних жанрів у творчій палітрі автора - новели, етюди, мініатюри, усмішки, гуморески, байки. І звичайно вірші, що народилися на перехрестях життєвих доріг.

          Книга «Бризки на серці».(2009р.)

 

Немиро Марія Михайлівна – етнограф і письменниця, автор поетичних і прозових творів «Монастир на горі» (2005), «На чужій землі» (2007), «Відлуння віків» (2007), «Українське весілля» (2008), «На межі тисячоліть»(2008).

           Народилася 14 січня 1950 року на Тернопільщині в селі Литвинові тепер Підгаєцького району. У 1967 році закінчила школу в місті Бережанах. Навчалася в Рівненському педагогічному інституті. З 1982 року викладач цього ж інституту. Тепер доцент кафедри історії України  Рівненського державного гуманітарного університету.

        

Вацковський Валерій – майор медичної служби.

Заставецький Богдан - викладач ТНПУ, географ. (покійний)

Мороз Галина – викладач Тернопільської медичної академії.

 

V. Закріплення вивченого.

1. Робота в групах. Вправа «Асоціативний кущ».

• 1-га група – Згадайте, які куточки села ми відвідали. Утворіть свій «асоціативний кущ» « Чи знаєш ти своє село? ».
• 2-га група – « Талановиті люди нашого села ».

 2. Робота з прислів’ями.

 

VІ. Підсумок уроку - мандрівки.

• Яким селом мандрували?
• Що нового і цікавого ви дізналися?

 

VІІ. Домашнє завдання.

Намалювати улюблений куточок свого села.

VІІІ. Оцінювання учнів.

 

ІХ. Читання вірша.   ( Група « Юні поети » )

Встала Україна

                                                   Встала мати Україна,

                                                   сонце засвітила.

                                                   Пробудилася народна

                                                   незнищенна сила.

 

                                                   Слава тобі, Україно,

                                                   невмируща слава!

                                                   Да святиться твоя воля

                                                   і твоя держава.

 

                                                   Слава тобі, Україно,

                                                   від роду до роду.

                                                   Як накажеш –

                                                   ми поляжем за твою свободу.

 

                                                   Сотні літ нас розпинали,

                                                   та не побороли,

                                                   бо не вмерла Україна

                                                   і не вмре ніколи.

Вчитель               Ольга Магега    « Україну не убити! »                                                      

                                               Україну не убити, не зламати у борні.

                                               Вона – в кожній вишиванці і в калиновім гіллі.

                                               У барвінкових віночках, у пшеничному снопі.

                                               У співанок голосочку чути древній зміст її.

                                               Україну не убити – клич свободи йде з землі.

                                               Наші хлопці – патріоти бережуть повік її.

                                               Схід і Захід – ми єдині! Як єдиная сім’я.

                                               Всі ми, браття, українці, сила духу в нас одна.

                                               Слава мужній Україні! Слава воїнам її!

                                               Вічна пам’ять тим героям, що загинули в борні!

                                               Україну не убити, не загнати у ярмо.

                           Усім миром – Бог поможе – ми її відстоїмо!

 

Учні

        Квітни ж, моя Україно!

                   Дай, Боже, нам тільки радіти!

                       Звеличувать будем тебе у труді,

                                                       бо ми – твої діти.

 

                                                   Щоб цвіла Україна моя,

                                                   ми даємо обіцянку нині:

                                                   вчитись так, щоб набуті знання

                                                   пригодились моїй Батьківщині.

 

              Наша мандрівка підходить до завершення. Ми раді були мандрувати з нашими дорогими гостями.

              Прийшла весна, скоро прилетять ластівки і ми бажаємо, щоб ці ластівки принесли в кожне село, місто, в наші школи, родини, в нашу Україну МИР. Тож бажаємо  всім міцного здоров’я, мирного, чистого неба і многая літ. Прийміть від нас ці ластівки - миру.

 

Х. Вручення подарунків.

 

ХІ. Пісня «Многа літа, вам, бажаємо».