Мета проекту. Розширити поняття про довкілля. Формувати науковий світогляд та початкове уявлення про астрономію; дати елементарне уявлення про Всесвіт, закріпити знання про воду та її значення, розширити знання про повітря; розвивати пізнавальні інтереси, вміння бачити красу і захоплюватися нею.
Виховувати любов і бережне ставлення до цього світу і всього живого.
Тема. Велетні чарівники.
Мета проекту. Розширити поняття про довкілля. Формувати науковий світогляд та початкове уявлення про астрономію; дати елементарне уявлення про Всесвіт, закріпити знання про воду та її значення, розширити знання про повітря; розвивати пізнавальні інтереси, вміння бачити красу і захоплюватися нею.
Виховувати любов і бережне ставлення до цього світу і всього живого.
Обладнання. Фотографії, таблиця «Сонячна система», тексти для читання, виставка книг, ілюстрацій, малюнки.
Література. Інтернет дані, енциклопедії, вірші різних поетів.
Тип проекту. Інформаційно – дослідницький.
Навчальний предмет. Я і Україна. Довкілля 4 клас.
Завдання проекту.
Рекомендації.
Заздалегідь створити творчі групи, які працюють в різних напрямках:
Тривалість. Довготривалий.
Захист проекту
Учень.
Йдемо в гості до природи.
Є в ній різна дивина:
В небі – зорі, в ріках – води,
В полі квіточка ясна.
А зимою є сніжинка,
Літо дощик принесе,
Є метелик і пташинка –
І таке цікаве все!
Учитель. Діти, ви всі любите казки, та сьогодні ми з вами перегорнемо сторінки найдивовижнішої казки в нашому Всесвіті – нашої планети Земля. Виявляється, що на Землі є п’ять велетнів чарівників без яких нічого б не було. Це Земля – жива космічна перлина, на якій ми живемо. Це – Сонце, що зігріває планету. Це – повітря, що ним дихає все живе, вода – дивовижна цариця життя. І ще є велика земна людська любов до всього живого. Велетні вони тому, що захищають усіх нас, і без них ми не можемо обійтись. Та й справді вони дуже і дуже великі. Наприклад наша планета в діаметрі має 12 756 км., а вздовж екватора її обсяг становить 40 000 км. А Сонце у 109 разів більше за Землю. Я знаю, що ви підготували цікавий матеріал про цих «казкових» велетнів – чарівників, працюючи групами у певних напрямках. Вислухавши всіх наших маленьких дослідників ми спробуємо зробити висновок – чи справді вже так важливі наші велетні – чарівники і чи потрібно їх ще вивчати, досліджувати? Отже слово надаємо нашим «астронавтам», які підготували розповідь про Сонце.
Сонце – розжарена газова куля – світить надзвичайно сильно. Це зірка середньої величини, воно приблизно в 1,3 мільйона разів більше за Землю, що для зірки зовсім не багато, бо існують і так звані зірки – гіганти. До сонячної системи входять усього дев’ять планет, серед них і наша Земля, тобто ці планети є «вічними супутниками» Сонця, бо вони обертаються навколо нього. Від Сонця в усі боки поширюється світло і тепло. Якби Сонце стало холодним, то земля опинилась би у темряві. Тільки далекі зірки давали б їй тьмяне світло. І тоді б загинули рослини і тварини. Враз все живе перетворилося б на льодяні скульптури і поступово розсипалось на маленькі шматочки. Та поки є велетень – чарівник Сонце нічого поганого не станеться. Цей добрий велетень захищає і зігріває землю, дарує їй життя. І без цього чарівника ніхто не може обійтись. Але кожна людина повинна пам’ятати, що від прямих сонячних променів треба захищатися, щоб не обпектись і не перегрітися, бо влітку прямі сонячні промені можуть зашкодити.
Сонячне проміння нагріває земну поверхню неоднаково. Чим Сонце вище, тим воно сильніше нагріває Землю.
Ніхто не може розповісти, як утворилась Сонячна система, бо жоден з учених не міг спостерігати це сам. Тому висувають лише наукові версії.
Вчитель. Дякуємо, ви дуже гарно попрацювали і підготували цікавий матеріал. А зараз надамо слово нашим «дослідникам».
А ми підготували розповідь ще про одного велетня – чарівника. Це його величність – Повітря. Ви спитаєте чому він велетень? Тому, що обіймає всю нашу велику планету! Воно проникає в кожну шпаринку і є скрізь. Повітря має свою масу і тисне на кожного з нас з великою силою. Тіло дорослої людини відчуває масу повітря, що дорівнює 12-15 тонн, а на долоню дорослої людини тисне 150 кг повітря. Цей тиск називається атмосферним тиском. Але ми цього не помічаємо, оскільки зовнішній тиск урівноважується внутрішнім тиском нашого тіла. А ще тому, що звикли, бо ми народились на Землі і тут живемо. Але повітря можна відчути, коли дуже швидко рухатися. Наприклад, коли висунути руку з вікна автомобіля, що мчить на швидкості. Повітря ми не бачимо – це газ, у якому найбільше азоту – 78.09% і кисню – 20.95%, а всіх інших газів майже у 100 разів менше. Повітря невидиме для людського ока, прозоре. Коли йдемо, воно нам не заважає, розступається, а потім відразу займає своє місце.
З атмосферним тиском пов’язане і виникнення вітру. Вітер – це рух повітря, і виникає він там, де більше повітря, тобто більший атмосферний тиск. А рухається повітря туди, де цей тиск менший. Так виникає повітряна течія, або вітер. ( Під час відповіді демонструють слайди, фотографії).
Вітри бувають лагідні, що несуть прохолоду в спекотний день, а бувають і злі. Скажімо, шквал – раптовий, недовгий, але страшний вітер, що може завдати великої шкоди. Є ще ураган – вітер надзвичайної сили, втричі сильніший за шквал. Торнадо – вихор, що найчастіше виникає на півдні Америки. Мешканець пустель – вітер «афганець». Морські вітри – мусони – двічі на рік змінюють свій напрямок: дмуть то з моря на сушу, то навпаки.
Від зіткнення великих мас холодного і теплого повітря виникають циклони, що несуть з собою неприємні сюрпризи: різку зміну тиску, грозу, град, заметіль. Супротивником циклону є антициклон. Це теж величезна повітряна маса, але в ній повітря має постійну температуру, тобто частинки повітря в ній ніколи не сваряться. Антициклон завжди рушає навпроти, або навздогін циклону, вступає в боротьбу і майже завжди перемагає. Тому й приносить нам гарну, стабільну погоду.
Отже повітря це невидимий велетень і ми про нього не думаємо. Та якби воно раптом зникло, то через хвилину – другу людина і все живе на Землі загинуло б, вода закипіла б і випарувалася, а все інше згоріло б від палаючих променів сонця. Отже, повітря потрібне для життя людям, тваринам, рослинам, а крім того воно ще й захищає Землю від палаючого проміння, від космічних променів і малих космічних тіл, що падають на землю, бо в повітрі вони встигають згоріти, доки долетять до її поверхні. Давайте перевіримо, чи довго ми зможемо обійтись без повітря. Закрийте рот і ніс і переконайтесь, що без повітря ми не можемо жити. Коли подивитися на небо, то бачимо, що воно голубе. Чим вище підніматися вгору, тим колір неба робиться більш насиченим, синім, аж до фіолетового. (Демонстрація слайдів, малюнків, фотографій).
В повітря потрапляють пил, різні шкідливі гази, дим від пожеж та заводів – все це забруднює повітря і шкодить організмові людини, тому за чистотою повітря треба стежити. Якщо в закритому приміщенні довго знаходяться люди, то вміст кисню зменшується, а натомість збільшується вміст вуглекислого газу. І тоді людині важко дихати, вона може захворіти. А тому треба часто провітрювати кімнату. А ще щоб у наших містах і селах було чисте повітря, треба насаджувати багато садів і парків, лісів, дерев вздовж вулиць, на подвір’ях, адже вони виробляють кисень, яким ми дихаємо.
Учитель. Тепер, діти ви зрозуміли у якій казці ми живемо, серед яких велетнів – чарівників. А тепер звернемось до її чарівності – Води. Кожен знає, що це такий самий велетень, без якого не можна прожити нікому: ні рослинам, ні тваринам, ні людям.
Прийшла черга доповідати третій групі «гідронавтів». Послухаємо їх повідомлення про воду.
Вода не має запаху, кольору, проста рідина, з якої складається все живе. Людина і більшість тварин складаються на дві треті з води, а деякі рослини на чотири п’ятих. Вода займає дві третини площі земної поверхні, а суша становить усього третину. (Демонструють глобус). Вчені вважають, що Земля давно б охолола і перетворилась на мертве каміння, якби не вода. Відомо, що без їжі людина може прожити 120 днів. А без води тільки 10 -12 годин.
Вода є скрізь: у річках, озерах, морях і океанах, під землею і в повітрі. Вона перебуває в трьох станах: рідкому, твердому і газоподібному станах. У воді розчиняються солі, різні тверді речовини і навіть гази. Загальна кількість води на землі не змінюється, але від людей залежить багато. Людська діяльність призводить до забруднення водойм, і вода стає непридатною для пиття. Це загрожує вимиранням для всього живого. Отже воду треба берегти і дбати про її чистоту. Для цього треба очищати береги від сміття, розчищати джерельця, ( демонстрація фотографій з суботника, де діти працюють над очищенням джерел), не спускати в воду отруйних речовин, насаджувати вздовж берегів дерева. І хоча на Землі ще є достатньо води, та не вся вона придатна до вживання. Морську і океанічну воду не можна пити, бо в ній великий вміст солей.
Вода весь час перебуває в русі. Вона випаровується з поверхні Світового океану та суші і піднімається в атмосферу. А опади у вигляді дощу, снігу, граду наповнюють річки й озера, підземні джерела, які в свою чергу повертаються в Океан. Приводять у рух водну поверхню Землі дві сили. Це енергія Сонця, під впливом якої вода випаровується і сила земного тяжіння, що повертає воду назад і рухає її. Цей рух ми вивчали на уроках довкілля, який називається кругообігом води в природі.
Відомі у світі «водні дива». «Наймокрішим» місцем земної кулі вважається невелике індійське селище Черапунджі. Дощі тут ідуть майже щодня. Є на Землі місцевість, де дощ іде на замовлення. Це північно-західна провінція Китаю Юньнань. Дощ тут починається навіть від голосного окрику. І чим сильніший галас, тим сильніший дощ.
Водночас на Землі є місця де дощі не випадають роками. Так, в Африці, в районі суданського міста Ваді-Хальфа за 20 років не випало жодного дощу.
Країної «вічної спраги» називають Ботсвану, розташовану в південній Африці. Ця країна дуже потерпає від постійної засухи, і навіть на гербі її написано «Хай буде дощ!».
Для забезпечення питною водою Кувейту ( Африка) використовують айсберги. Ці величезні крижані брили беруть і транспортують у морські порти. Тут їх поміщають у спеціальні резервуари, де вони тануть і перетворюються на питну воду. На деякі острови Атлантичного океану воду відправляють на величезних танкерах. Не дивно, що в таких місцях вода на вагу золота .
Отже, коли ми п’ємо воду кожен день, то навіть не задумуємось, що це казковий велетень – чарівник. Без якого нам не обійтись.
Як і все загадкове світ води наповнений дивами і таємницями. Чого варте лише солодке озеро, що знаходиться в Індії. На березі цього озера стоїть храм. Під час сильних вітрів стіни храму вкриваються бризками від хвиль, що набігають з озера на берег. Від висохлих бризок залишається суцільний шар білої і дуже солодкої речовини.
На території волинської області є озеро з дуже прозорою водою. У самому центрі, з двох потужних джерел б’є вода. Озеро ніколи не замерзає, а температура в ньому у всі пори року дорівнює + 9 градусів.
Є на земній кулі озера, які видають дивні звуки: стогнуть, зітхають і навіть кричать. Саме такі місця оповиті переказами і легендами.
Є в природі і моря без берегів, і річки, які нікуди не впадають, і колодязі, які передбачають погоду.
Учитель: З вашої розповіді всі зрозуміли, що вода є справжнє диво. Та я пропоную згадати ще одного велетня – чарівника – нашу Землю. Поки ще люди не знають, чи є десь в космосі така гарна планета як наша, з таким розмаїттям рослинного і тваринного світу. А зараз група «мандрівників» розповість нам про нашу планету.
Всі ми колись замислювались над питанням, що більше – небо, чи Земля? Так, Земля у нас дуже велика. Та вона лиш частина сонячної системи, в якій 9 планет. Третя планета в нашій сонячній системі – планета Земля.
А ще всіх цікавить питання: коли і як народилась Земля? Скільки ж років Землі? На це питання ніхто не може дати точної відповіді. Коли планети народжувалися, людей ще не було, розказати про це нема кому, можна тільки здогадуватися, міркувати. Одні вчені гадають, що планети це уламки Сонця, які застигли в космічному холоді, стали твердими. Інші вважають, що зірки й планети утворилися з космічного пилу. Пролітаючи в космосі вони зіштовхувалися, злипалися, утворюючи газово – пилову хмару. Ця величезна хмара оберталася навколо Сонця. Згодом вони почали набирати округлої форми. Ущільнюючись розігрівалися до високої температури. Минуло багато часу, поки Земля почала охолоджуватися, вкриватися корою. Вона й досі в середині дуже гаряча, там все кипить.
Через багато років утворилася на земній кулі вода і суша.
Точний вік Землі невідомий. Підрахували тільки, що чотири мільярди років тому Земля почала вкриватися тонкою корою. Так почалася на Землі її перша ера – архейська. ( в перекладі з грецької «найдавніша»).
Земля так само вкрита корою, як яйце шкарлупою. Під нею перша, досить тверда оболонка – мантія. Потім іде нижня мантія, що складається з розпечених металів і мінералів – заліза, каміння, сірки. Ну а в середині - ядро. Тільки земний «жовток» - то величезна вогняна куля, яка уся кипить. ( малюнок на дошці).
Земля обертається навколо своєї осі, яку побачити неможливо, вона уявна. Ті точки земної кулі, у яких виходять кінці цієї уявної вісі, називають полюсами. Їх називають Північний і Південний полюси.
Земля обертається плавно і повільно, а разом з нею обертається і все живе, тому ми і не помічаємо цього. Земля обертається із заходу на схід і підставляє сонячним променям то одну, то іншу свої частини. Так змінюються день і ніч. Повністю оберт робить Земля навколо своєї осі за 24 години 3хвилини і 57 секунд. Це тривалість доби. За чотири роки «зайві» секунди утворюють ще одну добу. Саме тому кожний четвертий рік високосний.
На однаковій відстані від полюсів на глобусі проведено лінію – екватор. Це уявна лінія, що поділяє Землю на північну і південну півкулі. Довжина екватора – 40 000 км.
По – друге, Земля обертається навколо Сонця. Шлях, яким рухається наша планета, називається земною орбітою.
Вісь Землі не є вертикальною, вона дещо нахилена. Цей нахил має дуже велике значення, від нього залежить зміна пір року. ( Демонстрація малюнків і моделі руху Землі).
Верхній шар Землі називається ґрунтом. Саме на ґрунтах живуть люди і тварини, ростуть різноманітні рослини. Сама Земля це велике диво природи, це наш дім і наш захисток. Тому її треба любити і берегти, цінувати, а не нищити її, а примножувати її багатства. Нам вона дала життя і це найдорожче, що має бути . отже, до нашої планети треба ставитись з повагою, берегти її.
Вчитель. Ми багато нового дізнались про нашу Землю, Сонце, воду і повітря. А от наші «театрали» підготували цікаві вірші і інсценізації . Прочитавши їх , вони підсумують всі наші знання, які ми отримали сьогодні і на попередніх уроках.
( Діти в костюмах «Повітря», «Земля», «Сонце», «Вода» декламують вірші)
Я – Сонце, велетень, зоря, світило!
Тримаю всі планети – ось в чім річ.
Я Землю всю проміннячком зігріло,
Й коли свічу – є день, як ні – то ніч.
Без світла і тепла життя б не стало,
Без Сонця холод, пустка і пітьма.
Хіба, дитино, тобі замало?
Без Сонечка – цього всього нема!
Усе життя – це казка безкінечна,
Де, як у казці, є добро і зло,
Довкілля чарівне, любов сердечна,
Хіба б без Сонечка це все було?
Ось Сонечко з’явилося над світлом,
І стало видно, тепло – скрізь краса!
Все заквітчалось зеленню та цвітом,
На травах срібно виграє роса.
З’явилось Сонечко, і все живе радіє,
І ніжиться в приємному теплі.
А сонце промінці гарячі сіє –
І стало весело і радісно землі.
Земля співає, і радіють люди,
Рослини, звірі і пташки малі.
Як Сонце є, тепло і світло буде,
Життя цвістиме на усій Землі.
Тепло і світло. Як без цього жити?
Без світла і тепла життя нема.
І доки буде Сонечко світити,
Минуть нас холод і страшна пітьма.
А я Земля! Чому ж я не казкова?
Усе життя – це казка чарівна!
Дивись, дитя, ось квіточка чудова,
А тут є інша, ось іще одна.
А ось жучок заліз собі на зілля,
У небі пташка пісеньку співа.
Навколо тебе чарівне довкілля,
Бо ж я планета гарна і жива.
Це я – Земля! А як без мене жити?
Усе б живе пропало назавжди.
У космосі вам добре всім летіти,
І поки є Земля – нема біди.
Земля – планета голуба й красива,
І для усіх землян – великий дім,
В якому стільки казки, стільки дива!
І ми повинні мирно жити в нім.
Земля – космічна чарівна перлина,
Де є життя, це диво – дивина,
Де є рослини, звірі і людина.
Така планета в космосі одна.
Можливо, є ще й інші десь далеко,
Нам поки не дізнатися про них.
А на Землі весна! Летить лелека…
І стільки звуків радісних, живих!
А тут краса і стільки казки всюди,
А на Землі усе цвіте, бурлить….
Тут розум є, живуть розумні люди,
Планета всіх несе в космічні далі.
Куди? Куди? Куди? Вона летить?
Ми космонавти всі, що ж буде далі?
Як нам цікаво в цьому світі жить!
А я - Повітря! Землю обіймаю,
Усю планету! Я повсюди є!
Усе живе я киснем напуваю,
А кисень всім – усім життя дає.
Без мене і хвилини не прожити
Ні в небі, ні на суші, ні в воді.
Не міг би і комарик полетіти,
Живе все б опинилося в біді.
Хоч я невидиме, та всім потрібне.
Даю життя, тому я чарівне.
Я велетенське і газоподібне,
Рукою ж не відчуєш ти мене.
Повітря і не видно і не чути,
Але без нього нам не обійтись,
Не можна ні хвилиночки пробути.
Ось ти навколо себе подивись.
Все дихає: листочок і травичка,
Метелик, що над квіткою летить.
І дише рибка й рак, і дише річка…
Повітря треба кожному щоб жить.
А он несуть вітри хмаринку білу,
Щоб дощик на поля й ліси пролить.
А он у небо пташка полетіла,
А без повітря ж як вона злетить?
Повітря – це велике диво, діти.
І все життя – це казка чарівна.
І кожній миті треба нам радіти,
Земля казкова і у нас одна.
А я - Вода! я на планеті всюди!
Життя буяє , доки є вода.
Живуть рослини і тварини й люди.
А зникну я – прийде до всіх біда.
Засохне ліс, загинуть море й річка.
Пустеля стане всюди й суховій.
Без кольору й без смаку водичка,
А сила велетня в воді святій.
Як є вода, то й казка оживає,
Зелена вся планета і жива.
Росте травичка, квітка зацвітає.
Це справжній чарівник, а не слова.
А вода – це справжнє диво!
Як прожити без води?
З нею ми завжди щасливі,
З нею в нас нема біди.
Є вода – ростуть рослини:
Ліс, сади, рясні поля.
Це чудово для людини
І радіє вся Земля.
Плавають в водичці діти,
Риби у воді живуть.
Розцвітають в лузі квіти,
І рясні дощі ідуть.
Кругообіг повсякчасно
На Землі вода веде.
Тож з водою всім прекрасно
І біди нема ніде!
Учитель. .
От і закінчився наш незвичайний урок – казка, на якому ви дізнались багато чого нового про велетнів – чарівників: Сонце, Землю, Повітря, Воду і, звичайно, земну Любов до всього живого. Чи можемо ми собі уявити, що колись з нашого серденька зникне Любов? Що тоді залишиться? Порожнеча, чорна діра, пітьма…а на її місце замість прекрасного почуття прийде ненависть, злість. Ніколи не накопичуйте в своєму серці зла, ніколи не тримайте образ, вчіться любити все на цій казковій планеті, щоб бути Людиною доброю, щедрою, мудрою. Бо кожен прийшов в цей світ для добра. І пам’ятайте, що все на Землі і сама Земля просять у нас захисту і любові, турботи і бережного ставлення.
Любов це радість, щастя, диво.
З любов’ю житимеш щасливо
І радісне твоє життя.
І хай любов в серцях палає,
В дитинстві і на схилі літ.
Нехай ніколи не згасає,
А зігріває цілий світ.