Урок- проект "Калина – символ українського народу"

Тема та завдання проекту    Калина – символ українського народу

Підготувала вчитель  початкових класів,спеціаліст вищої  категорії

ОКНЗ «Лозуватська ЗШ № І-ІІІ ступенів №1 ім. Т.Г.Шевченка»

Шевченко Тетяна Миколаївна

  Мета: розкрити образ калини в українському фольклорі; поглибити знання учнів про рослинний символ України - калину; як лікарську рослину; показати значення калини в житті людини; розвивати усне мовлення, увагу, пам'ять, спостережливість, уміння обмінюватися думками, слухати товариство; збагачувати активний словниковий запас; виховувати любов до рідної землі, України;  а також провести дослідження як зображується калина в народній творчості та у творах митців.

Дидактична характеристика проекту:

• тип проекту:

• за предметною галуззю – міжпредметний;
• за тривалістю – 1 місяць;
• за характером контактів – вчитель, учні 3 класу, їх родини, друзі;
• за основною діяльністю – дослідницько-пошуковий;
• за формою проведення – самостійна дослідницька робота дітей з наступною презентацією матеріалів проекту;
• за кількістю учасників – груповий. 

              об’єкт пізнання:  значення калини в житті людини.

• навчальні цілі та очікувані результати: поглибити знання та сформувати власне ставлення до калини, як символу України ,як лікарської рослини,  вчити працювати з додатковою літературою, та іншими джерелами інформації; розвивати вміння виконувати певну роботу в співпраці з однолітками, співпереживати за спільну справу, поважати думку інших; виховувати такі моральні якості, як доброта,  співчуття, гуманність, милосердя;
• спосіб вирішення проблеми: робота з додатковою літературою, використання інших засобів інформації, самостійна дослідницька та аналітична робота дітей з учителем, власна творчість дітей;
• освітній продукт: презентація, власні книжки, альбоми, вироби.

 

План виконання проекту

1. Мотивація  значущості проектної діяльності з даної теми.
2. Обговорення ідей,  щодо вирішення проблеми та  її представлення.
3. Формулювання завдань, які вирішуватимуться.
4. Визначення джерел потрібної інформації.
5. Об'єднання у творчі групи. Розподіл обов’язків між учасниками.
6. Вивчення та аналіз зібраної інформації.
7. Визначення деталей, які можливо проілюструвати у колективній роботі.
8. Оформлення колективної роботи.
9. Аналіз  та оцінювання роботи учасників проекту.
10. Презентація матеріалів проекту

 

 

 

  Завдання

1. Узяти участь в операції „Калина".

 Посадити кущ калини біля хати, біля школи.

2. Провести урок-конференцію «Я-  калина, я краплина , твого серця, Україно!»

3. Прочитати та обговорити твори про калину.

4. Ознайомитись з репродукцією картини К. Білокур „Натюрморт з колосками та глечиком", де зображена калина на черкаській землі та іншими роботами художниці.

5. Вивчити українські народні пісні, вірші про калину.

6. Намалювати малюнки на тему « Без калини нема України» та виготовити поробки цієї рослини

7. Створити листівку – пам’ятку « Калина»

8. Кожного дня, кожну хвилину охороняти природу рідного краю. Чітко виконувати пам'ятку „Охоронця природи".

 

 

Цвіте калина в нашому саду,

 Її просту одежу вінча вінок, як ніжну молоду.

 Віночок із маленьких квіточок -

 Непишних, некрасивих, непримітних.

 Вона отак, як наша доля, квітне,

 Вона Вкраїни рідної вінок!

 А восени як ватра спалахне!

 Своїм осіннім кетягом сяйне

 І звеселить осінні тихі далі.

 Червоні кетяги калини

 Горять вогнями усіма,

 Без калини нема України,

 Без народу Вкраїни нема.

 

Калина

Я - калина земна краса

 Для людей я - лікування

 Пташкам завжди корисна і смачна

 А ще я - символ поетичний

 Кущ у мене пишний

 Так, я калина,

 З якої починається ненька - Україна.

Калина коло хати - здавна найкраща і найзначніша ознака оселі українця. Кущі милують зір білим цвітом рубіновими кетягами восени. Рубінові ягоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами. Насіння з калини схоже на серце.

Сьогодні ми ще більше дізнаємося про калину від наших учнів-науковців, українознавців,  митців, фольклористів, лікарів. До слова запрошуємо усіх, хто завітав на нашу конференцію.

Групи:

Науковці- розповісти про калину, як рослину

Українознавці – розповісти про калину, як символ України

Літератори – підготувати вірші про калину

Фольклористи –пісні, колискові

Медики

Група « Науковці»

Калина  звичайна ,  червона  калина— високий гіллястий кущ заввишки 2-4 м з сірою корою .Гарний  плодовий і декоративний чагарник. Росте на всій території  України. Свою слов’янську назву «калина» ця рослина одержала за забарвлення плодів, схоже з кольором розпеченого («каленого» з російської) заліза.

На  нашій планеті існує понад 200 видів калини, а в Україні зустрічається два: звичайна та цілолиста. .

 

Листки до 10 см завдовжки, серцеподібною основою.. Квіти зібрані в плоскі суцвіття: крайові квітки - великі, білі, безплідні; серединні — дрібніші. Плоди — ягодоподібні червоні, овальні кістянки містять забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою.

Краще росте на добре зволожених місцях. Рослина зимостійка, тіньовитривала але вимоглива до вологи. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у вересні.

  Калина, як і верба, любить вологу. Вона любить рости біля струмків, річок. Любить заглядати у воду і слухати дзюрчання струмків. Навесні калина цвіте і вкривається білим мереживом. Називають її весільним деревом.

Гарна калина о будь-якій порі року! Корисна. І хоч кажуть, що не «бути калині малиною», та в Сибіру, де калина часто зустрічається й добре плодоносить, а іншої ягоди мало, вона інколи залишається основною природною поживою. Плоди на голках калини зберігаються дуже довго. Ягоди залишаються свіжими всю зиму.

Група українознавців.

Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У росіян — берізка, у канадців — клен, а у нас, українців, — верба й калина.

Калина - дерево українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому й отримала калина таке ім'я від старослов'янського назви Сонця - Коло. А оскільки ягоди калини червоного кольору, то й стали вони символом крові та безсмертного роду.

 

В українців багато обрядів пов’язані з калиною.

1. Прикрашали святковий коровай.

2. Робили весільне гільце.

3. Вплітали у Спасову бороду на обжинки.

4. Робили сопілочки і брали на спомин на чужину.

5. Вишивали на сорочках і рушниках.

6. Садовили на честь народження доньки.

8. Садовили на могилі, як символ туги, печалі, пам’яті.

9. Дарували букет нареченому на знак відданості і любові на заручини.

10. Вплітали у косу нареченій, як символ дівочої чистоти на весілля.

11. Солдат брав у похід, як символ рідної землі.

 

 

Понад 100 населених пунктів України, багато прізвищ мають корінь «калин»: Калинівка, Калинчук, Калинець, Калинів міст, Калинова Балка, Калиновий Гай.  Це теж свідчить про шанобливе ставлення до калини.

 Здавна на Україні існував звичай: хто переходив у новозбудовану хату — висаджував кущ калини за вікном.

 А ще існувало повір'я: якщо з куща калини зробити сопілку — обов'язково повинен був народитися хлопчик, продовжувач роду.

Збирати калину до лісу або до річки ходили дівчата, як на свято. Вважалося, що дівчина, яка першою побачила кущ калини, буде щасливою. Навколо куща дівчата водили хороводи, співали пісень, славили красу калини та кликали свою долю. Першу гілку чіпляли за ікону і на причілку хати. Це означало, що в хаті живе дівчина на виданні.

Калина була символом дівочого кохання, вірності, свідком дівочих радощів і смутків. У кожній родині, де були дівчата на виданні, приносили якнайбільше калинових пучків. Без калини не обходилися при обрядах, особливо весільних. Неодмінно прикрашали весільний каравай калиною. Гілками калини прикрашали столи, весільні короваї, дівочі вінки й гостинці.

Калина – це і пам’ять про матір, найдорожчу в світі людину, це і боротьба за національну незалежність, це і оберіг, що зігрівав оселю, вишитий на рушниках.

. Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Калина – це й віра в те, що не дарма пролито кров за волю, що ми, сини й онуки полеглих у боях. Калина - символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати.

Так на могилі козака, який у серці зберігав образ калини, чи чумака, який вирушив у мандри і не зміг повернутися, загинув у дорозі, товариші саджали кущ калини, як ознаку того, що тут похований українець.

Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку, щоб нагадувала козаку домівку, матір, кохану, його рідну мову. Вишита сорочка, рушник та калина - з цього починається ненька-Україна.

 

Група фольклористів

Калина – найчарівніша рослина, кущ, про неї складено найбільше художніх творів, пісень, легенд, прислів’їв, загадок. З давніх-давен вона була найулюбленішою рослиною, яка росла біля кожної хати українця. Калина давно стала символом України.

Кожен із нас усе життя пам’ятає пісні, які співала нам мама,– колискові. Вони передають материнську любов і ніжність. У своїх піснях матері виспівують своїй дитині щасливу долю, міцне здоров’я. 

Часто, колисаючи своїх маленьких дітей, матері наспівували колискові:

Люлю, дитя, спати, бо пішла десь мати.

 Пішла на долину ламати калину.

 А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!

 Калину ламати, дитя напувати.

 Щоб росло здорове й мало чорні брови.

 Ще й рум'яні щічки, ой поспи де трішки.

 А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!

Колискові пісні

На калині мене мати колихала,

 В чистім полі щастя-долі побажала.

 Ой, калинонько червона, не хилися,

 В чистім полі щастя-долі наберися.

 Та літа давно минули, одлунали,

 Як мене гілля високе колихало.

 Знов калина коло млину розцвітає,

 Мого рідного синочка забавляє.

 Виростай же, мій синочку, мій соколе,

 Тобі щастям колоситься рідне поле.

 Пролягла тобі на зорі путь орлина,

І в дорогу проводжає цвіт калини.

 

Ой повішу колисочку та й на калиноньку,

 Буде вітер колихати любу дитиноньку.

 Буде вітер повівати, калину хитати.

 Хибний дощик буде йти, дитя напувати.

 Пташки будуть прилітати, дитині співати.

 

Без калини не можна уявити собі пісенної творчості, пісень про неї не злічити. Калина була здавна уособленням жіночої краси. Дівчина, як у лузі калина - так говорять про красу дівочу. Одна половина - червона калина, друга половина - молода дівчина. Дівчину часто у піснях порівнюють з червоною калиною.

Ой ти, дівчино, червона калино,

 Як мені на тебе дивитися мило.

У пісенній творчості калина для дівчат - це і подруга, порадниця, і взірець краси.

Хоровод „Ой, ягіл, ягілочку"

Усередині дівчина-калина.

Ой ягіл, ягілочку,

 Умилася гарнесенько,

 Устала ранесенько,

 Панчішки поскидала,

 Головоньку розчесала.

 Возьми, дівко, в боки,

 Покажи свої скоки,

 Гнися, калинонько, гнися,

 Дівчинонько, не журися.

 З калинового цвіту

 Вибирай собі квіту,

 З калинового лугу

 Вибирай собі другу,

 З калинового плетю

 Вибирай собі третю.

 З калинового мосту

 Вибирай собі шосту.

 З калинового лому

 Вибирай собі сьому.

 З хрещатого барвінку

 Вибирай собі дівку.

 Калина в цвіту - це прикмета дівування, це дівчина на виданні.

Ой на горі калина,

 Там дівчина ходила,

 Калиноньку ламала,

 На козака кидала.

Побутові пісні

Багато пісень складено про калину. Багато з них знаємо й ми. Серед них є веселі й сумні. Є пісні, які, проводжаючи свого сина в дорогу, співала мати:

Підеш ти, сину, по Україні,

 Тож не журись.

 А як зустрінеш в лузі калину,

 То й прихились.

 А як зустрінеш в лузі калину,

 То й прихились,

 Бо я любила, моя дитино,

 Її колись.

Послухаймо улюблену пісню українців “Ой у лузі червона калина” (магнітофонний запис):

 

Ой у лузі червона калина похилилася,

 Чогось наша славна Україна зажурилася.

 А ми тую червону калину підіймемо,

 А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо.

 Не хилися, червона калино: маєш білий цвіт.

 Не журися, славна Україно, маєш добрий рід.

 Виступають стрільці січовії у кривавий тан

 визволяти братів-українців з ворожих кайдан.

 А ми тії ворожі кайдани розіб’ємо,

 А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 Гей у полі ярої пшенички золотистий лан.

 Розпочали стрільці січовії з ворогами тан.

 А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

 А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо!

 Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

 Та й прославить по всій Україні січових стрільців.

 А ми тую стрілецькую славу збережемо,

 А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо!

У народі складено багато загадок про калину.

 

Загадки про калину

1. За хатою у садочку, У зеленому віночку

Та в червоних намистах Стала пава молода.

І збігаються всі діти, Щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик – Та й укине на язик.

 

2. У вінку зеленолистім, У червоному намисті

Видивляється у воду На свою хорошу вроду.

 

3. Сидить дід над водою З червоною бородою,

Хто не йде –не мине, За борідку ущипне.

 

6. І не дівчина, а червоні стрічки має.

7. Навесні білим цвітом,

Восени – червоним плодом.

 

9. Зацвіла в долині струнка і красива,

Цвіте, розростається, як називається?

 

10. Що то за рослина Схожа на дівчину?

Квітне червоніє Сонечку радіє.

Соком наливається… Як же називається?

 

11. Що воно за кущ стоїть. Червоним полум’ям горить.

Кисло-солодкі ягідки… Їдять і дітки, і пташки?

 

Прислів’я та приказки про калину

1. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

2. Калина хвалилась, що з медом солодка.

3. Пишна та вродлива, як червона калина.

4. Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

5. Щоки червоні, як кетяги калинові.

6. Молода дівчина така гарна, як червона калина.

7. Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

8. З калинового лугу вибирай собі пару другу.

9. Вибери собі дівку, як калинову квітку.

– Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

 

 – Червона калина – символ України.

 – Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоним.

 – У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками.

 - Без верби й калини немає України.

- Міцний -  як дуб, красива – як калина.

 

 

 

 

Легенди

1. Колись давно нашу землю загарбали татари. Вони нападали на села й міста, спалювали їх, старих людей і дітей убивали, а молодих забирали в полон. Ось одного разу схопили вони зненацька кількох дівчат і наказали провести до великого міста. Дівчата завели лютих ворогів у непрохідні ліси. Коли зрозуміли вороги це, то було вже пізно, бо потрапили всі в густі хащі. Оскаженілі від люті, порубали вони дівчат шаблями. Там, де пролилася кров дівоча, виросли кущі з яскраво-червоними ягодами, ніби краплинами крові.

 

2. Було це давно, коли татарські орди нападали на нашу рідну землю. Жила в одному селі дуже гарна дівчина. Помітив її якось воєвода, вирішив продати, щоб мати великі гроші. Але дівчина була дуже швидкою, і була б утекла, якби не зачепилася своїм намистом за кущ калини. Розсипалося намисто. Дівчину було спіймано, так і загинула вона в неволі. А на тому місці, де розсипалося червоне намисто, виросли кущі з криваво-червоними плодами. Це була калина.
3. Ще одна легенда про походження калини

Турки і татари молодих дівчат забирали в полон. Одного разу побачили вороги дуже гарну дівчину. Але та почала втікати. І була б утекла, та зачепилась за кущ своїм червоним намистом. Воно розірвалось, а червоні намистинки розсипались по землі. Загинула дівчина на чужині, а з намистинок виросли прекрасні кущі з червоними кетягами. Назвали їх люди калиною.

"Як калина з'явилася..."

Гуляли край села сестричка з маленьким братиком. Глянув Івасик на небо - аж чорні хмари по небі пливуть - татари на село йдуть, позвав сестрицю. Та сховала Івасика на високій вербі, а сама побігла в село, оповістити. Але наздогнали дівчину татари, стяли голову і кинули в лісі край болота, то де краплини крові впали - виріс гарний кущ. І навесні нагадував він дівчину - білим цвітом, і восени, - кетягами ягід червоних, як серце дівоче гаряче. Нарекли люди той кущ калиною і щиро за ним наглядали - то по всій землі калина розселилася, біля кожної хати.

 

Група літераторів

Калину дуже любив наш Великий Кобзар – Тарас Шевченко. У “Кобзарі” слово “калина” зустрічається 385 разів! Красу рідної природи Тарас Шевченко подає через поетичний образ калини. Для нього калина – це символ дівочої краси.

Зацвіла в долині

 Червона калина,

 Ніби засміялась

 Дівчина – дитина.

 Любо-любо стало,

 Пташечка зраділа

 І защебетала.

 

Тече вода з-під явора,

 Яром на долину.

 Пишається над водою

 Червона калина.

 Пишається калинонька,

 Явір молодіє,

 А кругом їх верболози

 Й лози зеленіють.

 

 Сонце гріє, вітер віє

 З поля на долину,

 Над водою гне з вербою

 Червону калину.

 

Защебече соловейко

 В лузі на калині -

 Заспіває козаченько

 Ходя по долині.

 

Іван Франко писав:

Посадила стара мати

Три ясени в полі.

А невістка посадила

Високу тополю.

Три явори посадила

Сестра при долині…

А дівчина заручена –

Червону калину.

 

Леся Українка

Козак умирає, дівчинонька плаче:

“Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!”

“Ой, коли ж ти справді вірная дівчина,

Буде з тебе на могилі хороша калина.”

І.Я.Франко

“Над Дніпровою сагою”.

Над Дніпровою сагою

 Стоїть явір меж лозою,

 Меж лозою з ялиною,

 З червоною калиною.

 Дніпро берег риє-риє,

 Яворові корінь миє.

 Стоїть старий, похилився,

 Мов козак той зажурився.

 А калина з ялиною

 Та гнучкою лозиною,

 Мов дівчаточка із гаю,

 Виходжаючи, співають.

Чарівний, але сумний образ калини створив Іван Франко в своїй поезії, яка давно стала піснею, часто її називають народною.

 (Звучить грамзапис пісні “Червона калино, чого в лузі гнешся?”)

Калина надихає і сучасних поетів. Так, Микола Дмитренко оспівав кущ як символ краси й ніжності. (Учениця читає вірш Миколи Дмитренка “Немає вроди над калину...”):

Немає вроди над калину, –

 Вродливіша лиш за калину

 Моя кохана.

 Троянда в світі найніжніша, –

 Лише ніжніша за троянду

 Душа матусі.

 

Зацвітає калина,

 Зеленіє ліщина,

 Степом котиться диво - луна.

 Це моя Україна,

 Це моя Батьківщина,

 Що як тато і мама - одна.

А. Камінчик

 

Без верби та калини нема України

Ми українці - велика родина,

 Мова і пісня у нас солов'їна!

 Квітне в садочку червона калина,

 Рідна земля для нас всіх - Україна.

 

Послухайте вірш Антоніни Листопад “Калина”:

Посадіть калину коло школи,

 Щоб на цілий білий світ

 Усміхнулась щиро доля,

 Материнський білий цвіт.

 Посадіть калину на городі,

 Щоб розквітнула земля!

 Із роси пречиста врода,

 З неба – почерк журавля.

 Посадіть калину коло тину,

 Щоби злагода цвіла!

 Буде щедрою родина –

 Буде честь їй і хвала.

 Посадіть калину коло хати,

 Щоб на всеньке на життя!

 Стане кожен ранок святом,

 Дітям буде вороття.

 Посадіть калину в чистім полі!

 Хай вона освятить час!

А щоб цвіт її не стерся,

 Не зів’янув в спориші,

 Посадіте коло серця, щоб цвіла вона в душі.

Кожна пора року дарує нам свою красу. Весна -перші ніжні квіти, літо - буйну зелено, сонце, осінь - плоди. Погляньте на букет калини. Калина, символ краси, улітку радує білим цвітом, а восени - полум'яним намистом. Вона гарна в різні пори року, і тому художники оспівують її в своїх пейзажах, натюрмортах, розписах.

 

.

 

 

 

 

 

 

 

Тетяна Пата (1884-1976) народилася, працювала і стала відомою майстринею в селищі Петриківка на Дніпропетровщині.

Зозуля на калині

Кущ калини

В. Соколенко

 

 

 

 

  Яскравим майстром петриківської витинанки 70 – 80-х років минулого сторіччя є Ганна Іванівна Гречанова

Весілля

 Дружна сімейка

Хлібороби

 

   Богдан Хмельницький 

 

Група медиків

Калина застосовується в медицині; використовують і квіти, і плоди, і кору. Кору збирають навесні, квіти – в травні-червні, плоди – у вересні– листопаді.

 Ягоди мають кисло-гіркуватий смак, що нагадує суміш валеріанки і яблук, але після морозів втрачають гіркуватість. Із плодів калини варять киселі, компоти,  печуть пиріжки і спеціальний хліб – калинники. Ще варять повидло, варення, мармелад,  соки,  приправи до м’ясних страв.

Ягоди застосовують для виготовлення кондитерських та винно-горілчаних виробів. Вони містять в собі цукор, вітамін С.

Та вирощували калину не лише заради харчування. Вона „виганяє" з хати чимало недугів: запалення верхніх дихальних шляхів, золотуху в дітей та багато інших захворювань. Використовуються не лише ягоди, а й листя, пагони, кора - практично вся рослина.

 - Перетерті з цукром ягоди є добрим помічником у боротьбі з високим кров'яним тиском. Споживання щодня 5-10 грамів свіжих ягід допомагає від сильного сухого кашлю.

 - Відвари кори, зібраної і висушеної напровесні в час сокоруху, вживають як кровоспинний та заспокійливій засіб. Розтовчену кору гілок і пагонів використовують для лікування ран, ураженої шкіри, зупинки кровотечі.

-  У відварі калинової кори купають дітей.

Ягоди покращують роботу серця, діють заспокійливо, лікують від задушливого кашлю, при гострих та хронічних запаленнях печінки та жовчних шляхів, від підвищеного кров’яного тиску, гастритів.

- Дівчата робили примочки з калинового цвіту на обличчя, „би не в'янула краса.

- Калинова кора просушена, стерта в порошок - якщо її нюхати - прочищає кров. Нічого із калинової кори дітям давати не треба. Набагато міцніший, п'ють на ніч чоловіки, якщо болять, у стопах ноги. Бабкам напій з калинової кори (дуже легкий) налагоджує дихальну систему, додає сили. Хлопцям, якщо його п'ють - робить очищення духу, усмиряє плоть (це і проти прищавих висипів, що бувають в юні), виводить плоху кров.

– А ще калину клали між подвійними рамами вікон для краси та як оберіг.

– Кущ калини саджали біля криниці, щоб вода була смачною. Копали криницю недалеко від того місця, де росла калина, то вода буде чистою й смачною.

 - Калину використовували як природний барвник. Так, відваром плодів фарбували шерсть у червоний колір, а відваром кори – в чорно-зелений колір. Сік плодів – це харчовий барвник.

 - Деревина калини – прекрасний матеріал для виготовлення музичних інструментів.

- Листячко, що у калини найближче до землі і ближче стовбура дівчата розм'якшували в долонях (розминали) і тулили до лиця на провідну неділю, „аби Бог беріг від плохого розуму і ганьби", таким чином відмежовуючись від гріхів роду.

 - Всохлу калину якщо зрубати і кинути на сміття, на болота там не буде купчитися зла сила - „відганяє від всякого спожилого хламу зло".

- Якщо мають садити у дворі калину, то спочатку очищують під неї земельний квадрат, „аби горе, що є коло цього роду від чужого зла, падало в яму".

 

Підсумок.

Тож бережіть калину, любуйтеся її цвітом і плодом. І пам'ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте. Будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай цей диво-кущ прикрасить ваш дім, хай у ньому соловейко зів'є собі гніздечко і співає вам пісню про незнищенність нашого українського народу.

 

Калина – це наша рідна Україна. Любімо її завжди – і в горі, і в щасті – впиваймося із цілющого джерела її символів.

 Посадімо біля своєї оселі кущ калини, на щастя, на добро, на любов і славу нашої України, на наше безсмертя.

Ми - українці - велика родина,

 Мова і пісня у нас солов'їна.

 Квітне в садочку червона калина,

 Рідна земля для всіх нас - Україна.

 

Хай і знов калина червоніє, достигає,

 Всьому світу заявляє:

 Я - країна Україна

 - На горі калина.