Урок- вернісаж по творчості Л. Костенко й В. Симоненку

КОНСПЕКТ

 7 кл., рівень знань- достаній

 Тема: Урок- вернісаж «Пісні на вірші Л. Костенко й В. Симоненка»

Тип уроку:урок-презентація(урок-вернісаж)

Мета уроку:

- познайомити учнів з кращими зразками поетичних і пісенних творів на вірші

 Л. Костенко й В. симоненка, в тому числі й з тими, які вивчатимуться в школі в старших класах;продеонструвати збірки творів поетів;

-закріпити навички виразного читання поезії;

- виховувати повагу до літературної й музичної творчості;

- розвивати естетичні смаки,розширити уявлення учнів про тематичний спектр і пісенний пісенний потенціал поетів-шістдесятників;

- за методиками випереджаючого навчання націлити семикласників на самостійну роботу влітку над тестами, рекомендованими до вивчення в старших класах;

- закріпити навички самостійного аналізу темпо-ритмічних показників поезії

( тренувальні завдання щодо визначення розміру вірша) на прикладі домашнього завдання.

Обладнаня: збірки творів Ліни Костенко, Василя Симоненка, хрестоматія «Українське слово»,інтернет-ресурси, мультимедійна дошка, портрети поетів.

Хід уроку

1. Організаційний момент, перевірка готовності до уроку.
2. Актуалізація опорних знань:

• Що вам відомо про Василя Симоненка?(поет - шістдесятник, автор патріотичних віршів та казок для дітей)
•  Які вірші В.Симоненка ми вивчали в попердніх класах? ( про Плаксія й Лоскотона та ін.)
• Хто така Ліна Костенко і що ви про неї знаєте?(відома сучасна поетеса,прозаїк, автор роману  у віршах «Берестечко»)

 Слово вчителя: З давніх часів поетам в суспільстві відводилася особлива роль, вони не тільки втілювали   в словесній формі народні запити й потреби в гармонізації оточуючого світу й внутрішнього світу людини, а й часом були натхненниками й пророками, глашатаями заповітних дум і переживань. Сьогодні ми спробуємо звами відповісти на питання:  а чи потрібні поети в наш час?

Запишіть в зошитах число, класна робота.

 Тема «Урок- вернісаж на вірші Ліни Костенко й Василя  Симоненка».

 Проблема, над якою ми сьогодні працюватимемо:  Чи  нам потрібні поети - піснярі?

Слово вчителя. Поети-шістдесятники, предтечі революції гідності, палкі поборники ідеї незалежності України від московії… В. Стус, Л. Костенко, В.Симоненко, М. Руденко... Їх засилали до Мордовії, увязнювали, доводили о самогубства, їхні твори за радянської  доби або геть не видавалися, або обмеженим накладом виходили з видавництва...Їхній сміливості можна позаздрити, а вміння бути вірними собі й обраному шляху спротиву радянській тоталітарній системі викликає захоплення.Сьогодні ось у нас на книжковій полиці гості- збірочки творів Василя Симоненка й Ліни Костенко  презентація видань).

Зовсім молодим, двадцятивосьмилітнім, пішов з життя Василь Симоненко, передбачивши свою долю ще 1955 року:

Учень 1 декламує.

Не доказую ніколи й нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцятьліт в моєму серці втома,

Що в тридцять-смерті  в очі подивлюсь.

 

Моє життя-розтрощене корито,

І світ для мене- каторга і кліть...

Так краще в тридцять повністю згоріти,

Ніж до півсотні помаленьку тліть..

Слово вчителя:Сьогодні вже стали хрестоматійними рядки Симоненка: «Все на світіможна вибирати, сину...», або «Де ви, кати мого народу?». Звісно, за ними - яснорозумне бачення проблем українського народу та його кривавої історії, мудре ж його слово було адресоване у майбутнє:

Учень 2:

Можна віритьд ругові чи милій,

Марить наяву чи у вісні,

Білизну червневих ніжних лілій

Заплітать букетами в пісні.

 

Можна жить, а можна існувати
Можна думать- можна повторять.

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не палають, не горять!

 

Люди всі по-своєму уперті:

Народившись,помирає кожна,

А живуть століття після смерті

Ті, щороблять те, чого  «не можна».

 

Слово вчителя:   Не випадково ряд поезій В. Симоненка було покладено на музику, ось прослухайте:

відеокліп « Тизнаєш, щоти- людина» живий голос поета( тривалістьзвучання — 4  - 5 хв.)

Злюбові й муки народилися рядки:

Люди-прекрасні,

Земля-мовказка.

І кращого сонця ніде нема.

 

Загруз я по серце у землю в’язко.

Вона мене цупко трима.

І хочеться бути дужим,

І хочеться так любить,

Щоб навіть каміння байдуже

Захотіло ожити і жить!

  Воскресайте, камінні душі,

Відчиняйте серце й чоло,

Щоб не сказали про вас грядущі:

• Їх на землі не було![    ]

Слово Вчителя:Застерігав Симонеко від марнування  часу і можливостей:

Минуле не вернуть, не виправить минуле.

Вчорашнє- ніби сон, що випурхнув з очей.

 Як луки навесні ховаються під мулом,

так вкриється воно пластами днів, ночей.

Але воно живе-забуте й  незабуте,

А час не упиняється, а молодість біжить,

 І миті жодної не можна повернути,

Щоб заново, по-іншому прожить

Послухаймо ще одну пісню на вірші В. Симоненка, якщо подобається- підспівуйте...:

 ( відеокліппісня на вірші В. Симоненка «Лебеді материнства» тривалість звучання- 4-5 хв.)

Слово вчителя:Ліні Костенко цього року виповнилося 87, дуже солідний вік.. На свій день народження за підтримки доньки Оксани Пахльовської   вона передала понад 20 збірок своїх віршів воїнам АТО, дивимося на екран:

 ( відеокліип- репортаж, тривалістьзвучання-   5 хв.)

  Роки й старість беруть своє...

 Слово вчителя: Як свідчать упорядники збірки «Річка Геракліта», «Творчість Ліни Костенко має щонайширший спектр: від монументальних творів(віршованіромани «Маруся Чурай», «Берестечко») до мінімалістичних форм(«Летючі катрени»), від епосу до лірики, від трагізму до іскрометної іронії, від зануреності в глибини історі ї- до гострого парадоксального бачення сучасності. Принципово перебуваючи за межами шкіл, мод та інституцій, Ліна Костенко зумовила радикальну філософську, стилістичну й мовну трансформацію української літератури». Однак ніякі життєві й мистецькі випробуваня  не осквернили її погляд, залюблений у світ:

Учень 4 декламує:

Стоять  жоржини мокрі-мокрі,

Сплять діамантові жуки.

Під грушею у дикій моркві

До ранку ходять їжаки.

 А в сні далекому, туманному,

Не похиляючи траву -

Дюймовочка в листочку капустяному -

Я у життя із вічності пливу.

Вагоме місце в творчості Ліни Василівни займає поезія про кохання-різнобарвне, часом осяйне, сповнене світла душі і вогню серця:

 

  ( відеокліп - пісня у виконанні Ольги Богомолець — тривалістьзвучання — 4 — 5 хв.)

Слово вчителя:Відгомоніло, відболіло, однак спогади гріють душу:

 

Учень 5 декламує:

Очимати сказав мені:люблю.

Душа складала  свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

Несказане лишилось несказанним.

 

Життя ішло, минуло той перон.

Гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером,

Несказане лишилось несказанним.

 

Світали ночі, вечоріли дні,

Не раз хитнула доля терезами.

Слова як сонце сходили вмені,

Несказане лишилось несказанним.

 

(муз заставка..»Літа на старість повернули.Летять в осіннійхмурості, а я люблю. А я люблю. Люблю як в юності...»)

Слово вчителя:Нелегкий творчий і життєвий шлях, однак ЛінаВасилівна Костенко добре усвідомлює:

Учень 6 читає:

Настане день, обтяжений плодами.

Не страшно їм н іслави, ні хули.

Мої суцвіття, биті холодами,

Ви добру зав’язь все- таки дали.

 

 І то нічого, щочигали   круки,

Що проминуло так багатоліт.

З такого болю і такої муки

Душа не створить бутафорський плід.

 ( відеокліп  - пісня  «Осінній день» тривалість звучання — 4-5 хв).

Слово вчителя:Стоячи на порозі вічності,  поети Василь Симоненко й Ліна Костенко закликають нас не розмінювати  скарб душі на минуле, бути чулими й видющими, розважливими й обачними:

 

Вже почалось, мабуть, майбутнє,

Оце, либонь, вжепочалось...

Не забувайте незабутнє,

Воно вже інеєм взялось!

 

І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

на сто ерзаців у собі!

 

Минають фронди і жиронди,

Минає слава і гучне.

Шукайте посмішкуДжоконди -

Вона ніколи не мине.

 

Любіть травинку і тваринку,

І сонце завтрашнього дня,

Вечірню в попелі жаринку,

Шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона,

 В невідворотності зникань,

Як рафаелівська Мадонна

 У вічі дивиться вікам!

 

В епоху спорту і синтетики

Людей велика ряснота.

Нехай тендітні пальці етики

Торкнуть вам серце і вуста

( на музиці «Осінній день»)

 

Вчитель: Так повернемося до питання :

- Навіщо нам потрібні поети- піснярі?

-Потрібні, бо вони  формулюють  мудрі настанови, розважають, зцілюють наболіле, допомагють в буденній суєті роздивитися вічне, цінне.

5.Оцінки за роботу.

6.Домашнє завдання: зробити темпоритмічну характеристику по одному чотиривіршу з тих поезій, які читали; за бажанням на 11 балів – намалювати картину до будь- якого вірша, почутого на уроці; вивчити напам’ять «Лебеді материнства» В. Симоненка; принести на урок  на флешці  записи голосу В. Симоненка й  Л.Костенко