Конспект перших уроків для 9 класу. Уроки розроблені по вимогах нової програми. Зміст першого уроку включає в себе питання про обєкт та предмет вивчення економічної географії. Тема другого уроку: "Національна економіка. Поняття «економічний розвиток» та його показники: (ВВП), структура ВВП. Індекс людського розвитку (ІЛР)"розкриває суть понять «національне господарство», «валовий внутрішній продукт», «валовий національний продукт», «індекс людського розвитку".Третій урок - розкриває питання про форми організації виробництва, особливості просторової організації виробництва. Четвертий урок - знайомить із чинниками розміщення виробництва та розкриває питання про форми просторової організації світової економіки.
№ уроку_1 клас_____________ дата____________________
Тема: Вступ. Економічна географія в системі географічних наук. Об’єкт вивчення економічної географії. Взаємодія господарства і природи в географічному (навколишньому) середовищі. Значення знань з економічної географії для людства.
Мета:
- формувати знання про об’єкт вивчення економічної географії, пояснити актуальність і необхідність вивчення економічної географії;
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Обладнання: атласи, політична карта світу, енциклопедія «Україна».
І Організаційний момент
ІІ Мотивація навчальної діяльності
Ознайомившись із природними особливостями та населенням України і основних держав світу ми можемо стверджувати, що в Україні є всі природні умови для розвитку господарства. Але не тільки природне середовище є визначальним для економічного розвитку держави. Є ряд чинників, які впливають на рівень розвитку економіки, організацію виробничих процесів у державі. Які ж це чинники? Від чого залежить наш добробут? Про це ми дізнаємось вивчаючи курс «Україна і світове господарство»
ІІІ Вивчення нового матеріалу
Об’єкт вивчення економічної географії.
Пояснення.
Економічна географія – складова суспільної географії, яка вивчає просторові процеси та форми організації господарської діяльності людства. Економіко-географічні дослідження проводять на різних рівнях — світовому(глобальному), регіональному, країн тощо.
Об’єктом – господарство держави, регіону. Економічна географія встановлює і досліджує закономірності,принципи і чинники розміщення виробництва, вивчає процеси взаємодії природи і суспільства, природні умови і ресурси країни і регіонів, населення, системи розселення і трудові ресурси.
Розповідь з елементами бесіди
Економічна географія входить в систему географічних наук і тісно взаємодіє насамперед з природничими науками. Ці зв’язки, посилюються із загостренням проблеми екологічного стану довкілля. Економіко-географічні дослідження – важлива частина комплексного вивчення проблеми взаємодії природи і суспільства, що представляє інтерес як для природних, так і для суспільних наук.
Робота із схемою
1. Які знання для економічної науки дає метеорологія? (прогноз погоди для СГ)
2.Яку інформацію може надати геоморфологія чи геологія? ( запаси корисних копалин (для розвитку промислового виробництва) про форми рельєфу, що важливо для розвитку СГ)
Взаємодія господарства і природи в географічному середовищі
Географічне середовище – важливе поняття географічної науки. Воно з’явилося ще в кінці ХІХ ст. Появі цього поняття сприяв вплив людського суспільства на природу – тієї частини географічної оболонки, яка втягнута у суспільне виробництво і тією чи іншою мірою змінена людиною. Географічне середовище – складне утворення у структурному і просторовому відношеннях. Воно поєднує природні і антропогенні комплекси, впливає на розвиток суспільства через природні ресурси, природні умови та стан довкілля.
Розповідь з елементами бесіди. Одні вчені вважають, що поняття «природа» і «географічне середовище» дуже близькі, а інші – що між ними немає взагалі відмінностей. Спробуємо з’ясувати суть цих понять.
Природа – сукупність природних умов існування людського співтовариства. Це саморозвиваюча система взаємопов’язаних і взаємозалежних природних компонентів.
У побуті слово «природа» часто вживається у значенні природне середовище, в якому живе людина (все, що нас оточує, за винятком створеного людиною).
Географічне середовище – земне оточення людського суспільства, частина географічної оболонки, в тій чи іншій мірі освоєна людиною і залучена в суспільне виробництво. Середовище – це і простір для проживання, і дуже важливе джерело ресурсів. Воно має великий вплив на духовний світ людей, на їх здоров’я і настрій. Чим різноманітніше середовище, тим кращі умови для життєдіяльності суспільства.
Отже, поняття «природа» та «географічне середовище» принципово подібні. Однак перше з них більш широке. Географічне середовище виникло в результаті тривалої еволюції географічної оболонки під впливом антропогенного впливу, створення так званої «вторинної природи» (міст, заводів, полів, каналів, транспортних магістралей та ін.).
Таким чином, під географічним середовищем розуміється сукупність географічного положення, будова поверхні, ґрунтового покриву, багатств земних надр, клімату, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу на деякій території Землі, на якій живе і розвивається певне людське суспільство
Географічне середовище
Роль географічного середовища у житті суспільства. Географічне середовище впливає на різні сторони життя суспільства, перш за все на розвиток матеріального виробництва. Різноманіття природи здавна стало природною основою поділу праці людини (полювання, риболовля, землеробство, скотарство, видобуток корисних копалин тощо). Поряд з цим незмінно йшов процес ускладнення характеру праці, обумовлений географічними чинниками.
Так, якщо первісні люди обходилися головним чином природними джерелами життя рослинного і тваринного походження, а для виготовлення знарядь праці користувалися підручними засобами – каменем і деревом, то на більш пізніх етапах економічного розвитку все зростаючу роль відігравали корисні копалини і енергетичні ресурси. Від особливостей природного середовища залежать конкретні напрямки людської діяльності, зокрема розвиток тих чи інших виробництв у різних країнах і регіонах світу. Для забезпечення своїх потреб людина втягує у виробництво все нові і нові природні ресурси.
Вплив конкретного географічного середовища на історичний розвиток певного народу проявлявся по різному. Несприятливі природні умови на певних територіях Землі істотно гальмували суспільний розвиток.
Так, людина у своїй практичній діяльності стикається не тільки з сприятливими природними умовами, а й з суровим, малопридатним для життя середовищем. Наприклад, помірний клімат, високо родючі ґрунти, достатність вологи дають можливість при відносно нижчих витратах праці отримувати хороші врожаї.
Однак на планеті таких сприятливих місць відносно небагато. Постійно зростаюче населення Землі з часом змушено було освоювати все більш незручні і важкодоступні території.
Вплив людини на географічне середовище. Компоненти географічного середовища в природних умовах змінюються повільно. Їх зміни відбуваються значно швидше в результаті впливу на них людини. Вони можуть бути настільки великими, що здійснюють негативний вплив на самих людей. Змінюючи довкілля, люди разом з тим можуть змінити умови свого існування.
Господарська діяльність людей супроводжується трансформацією географічного середовища, в результаті чого змінюються ландшафти, ґрунтовий покрив, хімічний склад повітря, води тощо.
Елементи географічного середовища, в тому числі змінені людиною (канали, сади, водосховища, культурні рослини і тварини), зберігають здатність до саморозвитку. Вони можуть існувати і в разі, якщо людина перестане доглядати за ними. Елементи ж техногенного середовища позбавлені здатності до саморозвитку і без догляду людиною руйнуються. Тому людство змушене вирішувати екологічні проблеми, щоб наступні покоління також могли жити на планеті Земля.
Значення знань з економічної географії.
Сучасна економічна географія вирішує багато завдань прикладних досліджень: питання територіального планування в рамках стратегії соціально-економічного розвитку регіонів і держав; формулювання ідей використання територій; дослідження динаміки районів і регіонів; розробка і обґрунтування програм регіональної політики держави, регіональних аспектів компаній; експертиза програм і проектів в області регіонального управління та прогнозування; раціональність участі України та її регіонів у світових соціально-економічних і політичних процесах.
Географія є важливим компонентом багатьох професій. Ось окремі з них:агроном, археолог, дипломат, журналіст, містобудівник, ландшафт ний архітектор, лісник, маркетолог, митник, пілот, статистик тощо.
Найважливіший аспект географії — формування світогляду, інтелектуального та професійного кругозору майбутнього фахівця. Географічні знання необхідні кожній людині, щоб
усвідомити свої роль і місце в житті.
Узагальнення знань
Домашнє завдання
№ уроку 2 клас_____________ дата____________________
Тема: Національна економіка. Поняття «економічний розвиток» та його показники: (ВВП), структура ВВП. Індекс людського розвитку (ІЛР).
Мета:
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Обладнання: атласи, політична карта світу, карта Європи, Інтернет – ресурси.
І Організаційний момент
ІІ Активізація опорних знань
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Національна економіка — це система економічних суб’єктів і зв’язків між ними з розподілу, обміну і споживання товарів і послуг. В її складі виділяють просторову і видову структури економічної діяльності.
Сучасна національна економіка характеризується певними ознаками
Пояснення з елементами бесіди. Межі національної економіки не збігаються з державними кордонами. Національні компанії можуть здійснювати економічну діяльність і за
межами держави, а іноземні — у її межах. У національній економіці нерозривним ланцюжком поєднано виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг.
Структурними елементами національної економіки є види економічної діяльності — особливі її частини, які виділяють за ступенем і напрямом перероблення сировини чи створення послуг.
Співвідношення видів економічної діяльності відрізняється в різних країнах. Що розвиненіший науково-технічний потенціал, то досконаліша система господарювання, вищі економічна й соціальна ефективність виробництва та рівень життя населення.
Історія знає чимало прикладів, коли країни мали багаті природні й людські ресурси, але не могли ними самостійно розпоряджатися, займали залежне становище у світовому господарстві, а їх економіка деградувала внаслідок панування іноземних держав.
Держава, домогосподарства, юридичні та фізичні особи (навести приклади)
Одним із критеріїв структуризації національної економіки за секторами є форма власності.
За ним виділяють приватний та державний сектори. До приватного належать домогосподарства й приватні підприємства. Державний об’єднує державні підприємства і заклади виробничої та соціальної сфер його частка істотно відрізняється в різних країнах. З державним сектором пов’язаний і неринковий сектор економіки, що надає громадянам країни безплатні матеріальні блага й послуги, які регулюються державою(матеріальна допомога, послуги освіти, медичного обслуговування та ін.).
ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП). Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна вартість усього обсягу кінцевих товарів і послуг,вироблених у країні впродовж року. ВВП обчислюють за територіальною ознакою. Це сукупна вартість продукції сфери виробництва і послуг незалежно від національної приналежності підприємств, розташованих на території країни.
У процесі створення ВВП всі суб’єкти одержують доходи в тій чи іншій формі. Таким чином, сума всіх доходів має дорівнювати величині вартості всіх вироблених товарів і послуг.
Якщо рівність доходів і витрат порушується, то економічний цикл перебуває у стадії рецесії (спаду) чи депресії(застою).
ВВП дає можливість визначити економічний потенціал країни, її місце у світовому господарстві. Всі країни світу поділяють на три основні групи:
з великими розмірами господарства(ВВП більше 500 млрд дол. США; близько 20 країн);
з середніми розмірами (від100 до 500 млрд дол. США; близько 30країн),
з невеликими розмірами (менше 100 млрд дол; близько 150 країн).
Економічний розвиток відображає зміни в усіх сферах господарського життя країни.
Він є складним процесом, у якому взаємодіють позитивні та негативні чинники. Політичні й військові потрясіння, соціальні конфлікти, екологічні катастрофи можуть призупинити розвиток економіки будь-якої країни, відкинути її на кілька десятиліть назад.
(Використовуючи знання з історії, наведіть відповідні приклади)
Для визначення рівня економічного розвитку країни використовують систему показників. Основним показником економічного розвитку країни є ВВП та його вартість на душу населення. Залежно від його значення, країни поділяються на розвинені та країни, що розвиваються.
Про рівень економічного розвитку країни свідчать показники виробництва та споживання базових видів продукції на душу населення — енергії,автомобілів, паперу, зерна, м’яса тощо.
Показники ефективності економіки найповніше характеризують рівень економічного розвитку країни: результативність використання основних чинників виробництва — енерго-, матеріаломісткість (наукоємність), продуктивність праці тощо.
Національний дохід (НД) на душу населення — сукупний дохід, створений на території відповідної держави (ВВП за винятком амортизації основного капіталу, непрямих податків на підприємства, з додатком чистих односторонніх переказів).
Рівень і якість життя населення визначають за такими показниками: середня тривалість життя, рівень освіти, тривалість робочого дня, забезпеченість житлом, лікарями, учителями на 1000 осіб, величина денного бюджету особи тощо. Оцінюють рівень розвитку країни також на підставі характеристики структури видів економічної діяльності. Висока частка переробних
видів є ознакою високорозвинутої економіки.
ІНДЕКС РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ. Для зіставлення рівня життя населення різних країн і регіонів використовують такий показник, як індекс розвитку людського потенціалу.
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) — інтегральний показник,що обчислюють щорічно для порівняння і виміру рівня життя, письменності, освіти і довголіття як основних характеристик людського потенціалу. Індекс публікує ООН у щорічному звіті про розвиток людського потенціалу від 1990р. Для України його почали визначати від 1993 р. Для обчислення ІРЛП враховують такі показники:
очікувана середня тривалість життя(фізичний стан людей);
рівень писемності населення країни(середня кількість років, витрачених на навчання) і очікувана тривалість навчання (духовний та інтелектуальний розвиток);
матеріальне забезпечення населення(рівень реального доходу на душу населення, оцінений через ВНД на душу населення за паритетом купівельної спроможності в доларах США).
У найбільш розвинених країнах цей індекс наближається до 1, мінімальні показники — майже 0,2
РОБОТА З КАРТОЮ. Показати держави з високим і низьким показником ІЛР.
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
(Українці належать до найбільш освічених націй. Кількість осіб з вищою освітою в нашій державі вища, за середньоєвропейський рівень. Україна посідає четверте місце в світі за цим показником)
Узагальнення знань
1. Що таке національна економіка? Які її основні ознаки?
2. Які показники використовують для характеристики рівня соціально-економічного розвитку країни?
3. Назвіть складові ІРЛП. Проаналізуйте структуру ІРЛП в Україні за останній рік.
4. Використовуючи матеріали теми і додаткові джерела інформації, визначте, за якими показниками Україна наближається до високорозвинених, а за яким до менш розвинених країн світу.
5. Проблемне питання: «Чому в статистиці зустрічається розбіжність показників ВВП на душу населення за один і той же період?»
Творче завдання. Для комплексного дослідження соціально-економічного розвитку країни дуже важливим є його інтегральний показник. Це індекс розвитку людського
потенціалу. Запропонуйте використання рейтингової класифікації для
оцінки учнів свого класу (почніть із відбору «базових» якостей особистості, які ви вважаєте найбільш важливими)
Домашнє завдання
№ уроку 3 клас_____________ дата____________________
Тема: Сектори національної економіки України. Форми суспільної організації виробництва: концентрація, комбінування, спеціалізація, кооперування, агломерування.
Мета:
Тип уроку: урок формування знань, умінь та навичок
Обладнання: атласи, політична карта світу, карта Європи, Інтернет – ресурси.
Організаційний момент
Мотивація навчальної діяльності
Пропоную вам зробити спрощений перехід від масштабів держави до реального життя окремої людини.
- Скажіть, будь ласка, чи господарюєте ви вдома (в будинку, в дворі)?
- Які асоціації приходять вам на думку,коли говорять про жінку, що вона гарна господиня?
- Які прикметники характеризують чоловіків, яких називають гарними господарями?
- А чи бувають у гарних господарів у господарстві якісь недоліки, невдачі, неприємності, помилки?
- Який вихід з цих ситуацій?
Отже, девіз успішної людини: «ПРАЦЯ ТА ОПТИМІЗМ»
Дім мрії
Уявіть дім своєї мрії, його зовнішній вигляд, внутрішнє наповнення, технічне оснащення, комфорт та естетичний вигляд. Чи є у вас бажання прибирати, доглядати,змінювати щось в своєму домі, радіти, бути ініціативними, створювати нові ідеї?
Україна - це наш спільний дім. Яким він буде, залежить від нас.
Вивчення нового матеріалу
Пояснення. Крім форм власності і конкретних видів діяльності, в економіці використовують класифікацію за секторами національної економіки. В її основі лежить трисекторна модель економіки, в складі якої виділяють первинний, вторинний і третинний сектори
Первинний сектор економіки об’єднує види діяльності, пов’язані із видобуванням сировини та її переробкою у напівфабрикати. До нього належить сільське господарство, рибальство, лісівництво, полювання і видобування мінеральної сировини (вугілля, нафти,
металевих руд тощо).
Але є і винятки. Первинний сектор (видобування нафти) є основою економіки багатих країн Перської затоки: Саудівської Аравії, Катару. Суспільство, яке існує в умовах пануючого традиційного сільського господарства,називають доіндустріальним або аграрним.
Вторинний сектор економіки утворюють види діяльності переробної промисловості й будівництва. Суспільство, яке існує в умовах пануючого вторинного сектора економіки, називають індустріальним.
Третинний сектор економіки — це сфера послуг. Країни, в яких переважає третинний сектор економіки, називають постіндустріальними, або інформаційним суспільством. Це країни-лідери економічного розвитку.
Україна має показники типової країни, що перебуває на індустріальному етапі розвитку суспільства. Частка вторинного сектора сягає майже 45% вартості всієї продукції, відносно висока також частка первинного сектора. Натомість, відсоток третинного сектора в економіці України значно нижчий, ніж у провідних постіндустріальних країнах світу (США, Японія, країни Західної Європи).
Згрупуйте у схему товари та послуги за приналежністю їх до певних секторів економіки: цегла, картина, книга, відвідування салону краси, доставка вантажу споживачеві, відвідування візажиста, крупа гречана, суп, зошит шкільний, розповідь учителя на уроці, житловий будинок, ремонт сантехніки, автомобіль, Інтернет, мобільний телефон, спектакль у театрі.
Розповідь з елементами бесіди.
До форм суспільної організації виробництва належать концентрація, спеціалізація,
кооперування, комбінування. Також виділяють дисперсію і диверсифікацію
виробництва
Концентрація — це зосередження виробництва на великих підприємствах (виробнича концентрація) і зосередження підприємств одного виду дільності на обмеженій території (територіальна концентрація).
За екстенсивної концентрації збільшення обсягів виробництва на окремому підприємстві досягають за рахунок його «розширення» — шляхом збільшення чисельності його агрегатів, верстатів, технологічних ліній. При цьому продуктивність не змінюється, збільшується тільки випуск товарної продукції. Наприклад
Миколаївський глиноземний завод —приклад успішної концентрації виробництва. Це найбільше в Україні й одне з найбільших в Європі підприємств кольорової
металургії, оснащене сучасним обладнанням. Підприємство є лідером у світовій алюмінієвій промисловості за рівнем екологізації. У нього найменші викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря.
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
Концентрація виробництва за інтенсивної форми має на меті збільшення обсягів виробництва за рахунок впровадження технологічного обладнання з більшою продуктивністю. Це «якісна» концентрація виробництва за рахунок високопродуктивних машин, агрегатів, технологічних
ліній.
Спеціалізація — орієнтація певного економічного об’єкта в загальній системі географічного поділу праці на виробництво благ, що споживають за її межами. Розрізняють три форми спеціалізації: предметну, подетальну, постадійну. Навести приклади
Кооперування виробництва — процес встановлення виробничих зв’язків
між різними спеціалізованими підприємствами, які спільно працюють над виробництвом складної продукції.
Комбінуванням називають таку форму суспільної організації виробництва, за якої на одному підприємстві-комбінаті зосереджують виробництва різних видів продукції. Наприклад, металургійні комбінати повного циклу.
Диверсифікація виробництва — це процес його кількісного та якісного поділу й подрібнення. Диверсифікація характерна для великих підприємств з високою концентрацією виробництва. Наприклад, великі компанії водночас з виробництвом ракетної техніки розгортають випуск високотехнологічної електронної апаратури, побутової техніки,іграшок.
Агломерування — це процес утворення тісних економічних зв’язків між підприємствами на основі спільної інфраструктури у межах відповідної міської агломерації. Найбільш ефективним є їх розміщення у великих містах
Процес дисперсії (розосередження) виробництва зумовлюють переважно два взаємопов’язані чинники. Це активний розвиток малого і середнього бізнесу та залучення у виробництво високопродуктивних технологій,що значно підвищують можливості відриву багатьох видів господарської діяльності від сформованих центрів. Виявляється цей процес у повсюдному розміщенні невеликих і середніх промислових підприємств, їх інтенсивному поширенні навіть у сільській місцевості. Прикладом є виробництво хліба у багатьох населених пунктах на заводах із різною потужністю й асортиментом. (Наприклад, міні-пекарні, міні-молокозаводи.)
сектору економіки належить ваше господарство? Назвіть, які форми організації
виробництва для нього характерні?
Узагальнення знань
ПРАКТИЧНА РОБОТА
Сектор |
Види економічної діяльності |
Обсяг реалізованої продукції |
|
ВВП |
1979458 |
Первинний сектор |
Сільське, лісове та рибне господарство |
236 003 |
Добувна промисловість і розроблення карєрів |
94824 |
|
вторинний |
Переробна промисловість |
239066 |
Постачання електроенергії, газу, пара, кондиційованого повітря |
54155 |
|
Водопостачання; каналізація, поводження з відходами |
9 523 |
|
Будівництво |
44 671 |
|
третинний |
Оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів та мотоциклів |
288096 |
Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність |
131 209 |
|
Тимчасове розміщування та організація харчування |
11 531 |
|
Інформація та телекомунікації |
67 822 |
|
Фінансова та страхова діяльність |
61 334 |
|
Операція з нерухомим майном |
110 434 |
|
Професійна , наукова та технічна діяльність |
53 847 |
|
Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування |
20 786 |
|
Державне управління та оборона; обов’язкове державне страхування |
94 294 |
|
Освіта |
83 285 |
|
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги |
55 628
|
|
Мистецтво. Спорт, розваги та відпочинок |
12 258 |
|
Надання інших послуг |
12 606 |
Підсумок уроку
1. Економічний розвиток можна порівняти з автомобілем. Для того щоб автомобіль перевозив вантажі і пасажирів необхідно:
1.Щоб двигун був у повному порядку;
2.Акумулятор заряджений;
3.Працювала система охолодження;
4.Рівень мастил відповідав нормі;
5.Водій був професійним
Якщо хоча б одна з цих вимог не буде виконана, автомобіль не зможе виконати запланований обсяг робіт, може взагалі не рухатись. Отже, щоб економічний розвиток України був значний, необхідно щоб всі його складові працювали злагоджено на повну потужність, застосовувались досягнення науки і техніки, новітні технології.
Я вважаю, що____________________________________________
Тому що ________________________________________________
Наприклад _______________________________________________
Таким чином _____________________________________________
Домашнє завдання
Написати коротеньку доповідь на тему "Моє бачення шляху України до розвиненої держави".
Творче завдання: побудувати дім для сталого розвитку, де розподілити природу, людину та господарство та пояснити такий підхід письмово.
Природа
Стіни
Людина
Фундамент
№ уроку 4 клас_____________ дата____________________
Тема: Чинники розміщення виробництва та форми просторової організації національної економіки
Мета:
Тип уроку:Формування знань, умінь і навичок
Обладнання: атласи, політична карта світу, карта Європи, Інтернет – ресурси.
І Організаційний момент
ІІ Актуалізація опорних знань
А. концентрацію Б. Спеціалізацію В. Комбінування Г. кооперування
Вивчення нового матеріалу
ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ.
Підприємства різних виробництв по-різному розташовані на території відносно одне одного, а також щодо населених пунктів, своїх сировинно-ресурсних баз тощо. В одних випадках вони мають одиничне розміщення,в інших — групове. Ці групи утворюють певні територіальні об’єднання,підприємства в них більшою чи меншою мірою використовують спільну виробничу і соціальну інфраструктуру, з’єднані виробничими зв’язками,взаємними поставками деталей, матеріалів, напівпродуктів, відходів. Таким чином виникають різні форми просторової організації господарства:економічні райони, елементи територіальної структури промисловості(центри, вузли), сільського господарства тощо.
Первинний сектор економіки (сільське й лісове господарство, рибальство, добувна промисловість), тісно взаємодіє з природним середовищем.
Він має переважно ареальні форми: сільськогосподарські зони й райони,лісогосподарські й лісопромислові райони й ділянки, рибопромислові зони й райони, гірничодобувні басейни, райони, ареали.
Підприємства переробної промисловості, більшість яких розміщена у населених пунктах, утворюють такі елементи територіальної структури, як промисловий пункт (одне підприємство), промисловий центр — населений пункт із кількома мало пов’язаними підприємствами, промисловий вузол — місто або група близько розташованих населених пунктів із великою кількістю взаємопов’язаних підприємств. За наявності значного центру вузол може перетворитися на промислову агломерацію. Поєднання вузлів й агломерацій, що мають взаємозв’язки, на певній території.
ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА У СУЧАСНИХ УМОВАХ.
Чинники виробництва — сукупність умов і ресурсів, правильне використання яких забезпечує раціональне розміщення виробництва, впливає на кінцевий результат. Вони дуже різноманітні. На різних етапах історичного розвитку в тій чи іншій конкретній ситуації вплив кожного із них може зростати або зменшуватися.
Більшість чинників діють взаємопов’язано: посилення одного з них може призвести до зростання або зменшення ролі іншого.
Організовуючи господарську діяльність людина не тільки використовує чинники, а й може ними розумно управляти. Розрізняють кілька груп чинників розміщення
Одним із головних чинників розміщення виробництва є природно-ресурсний потенціал: кількісні запаси і якісний склад, умови видобування і використання мінеральних, ґрунтових, кліматичних, гідрогеологічних та інших ресурсів. Цей чинник і нині істотно впливає на розміщення всіх виробництв первинного сектору.
Природно-ресурсний потенціал визначає спеціалізацію і розміщення підприємств сільського господарства,добувної промисловості, рекреаційного господарства. Значну роль природно-ресурсний чинник відіграє у розміщенні матеріалоємних промислових виробництв, які споживають велику кількість сировини: металургія, гідроенергетика, теплова енергетика, лісова промисловість тощо.
Чинники соціально-демографічних і трудових ресурсів оцінюють за кількісними й якісними показниками. Для розміщення трудомістких виробництв велике значення завжди мала наявність великої кількості вільних робочих рук. Сучасне наукоємне виробництво (наприклад, електроніка) визначає вимоги до кваліфікації працівників. Підвищена концентрація трудових ресурсів та
їхня висока кваліфікація характерні для великих міст і агломерацій, які «притягують» виробництва, що істотно залежать від робочої сили (точне машинобудування, ювелірна промисловість, управління).
Густозаселені урбанізовані території виступають у ролі ще одного чинника — споживчого. У розрахунку на задоволення потреб жителів у містах розвиваються виробництва, які випускають мало транспортабельну продукцію і продукцію, що швидко псується (кондитерські, молочні, хлі-
бобулочні вироби тощо). Створення нових видів упаковки і сучасних засобів доставки продуктів дало змогу розміщувати такі виробництва далеко за межами міста.
До економічних чинників належить економіко-географічне і транспортне положення, ефективність виробництва, економічні зв’язки, трудомісткість, енерго- і водоємність виробництва тощо.
положення на розвиток виробництв у вашій місцевості.
Значний вплив на розміщення виробництва з давніх часів мав транспорт і зв’язок. Без них неможливо організувати підвезення сировини, вивіз виробленої продукції і передачу ділової інформації. Важлива наявність видів транспорту для перевезення габаритних вантажів, а також таких які можуть забезпечити масові дешеві перевезення. Головне — швидкість доставки, збереження вантажів і наявність сучасних засобів зв’язку.
На сучасному етапі одним з важливих чинників розміщення виробництва є науково-технічний потенціал. Він визначає поширення наукоємних виробництв, що тяжіють до наукових центрів, провідних університетів та є одним із вирішальних у сучасник умовах.
У другій половині ХХ ст. стан навколишнього природного середовища перетворився у потужний екологічний чинник. Для багатьох сучасних виробництв просто необхідне чисте довкілля, наявність якого визначає їх розміщення.
Приклад. У Китаї відбувається «велике переміщення забруднення». Брудні виробництва «переїжджають» із східних районів углиб материка і в західні провінції.
Це загрожує ще більшому погіршенню екологічної ситуації у цих регіонах.
Чинник територіальної концентрації виробництва включає: рівень концентрації виробництва на території, можливість упровадження досягнень науково-технічного прогресу, використання інфраструктури, можливість кооперування підприємств.
Військово-стратегічний чинник має значення для виробництв, що випускають оборонну продукцію. У їх розміщенні важливо зважати на інтереси національної безпеки. Такі виробництва, як правило, віддалені від державних кордонів. У більшості випадків доступ на такі підприємства обмежений.
Узагальнення і систематизація знань
1.Установіть відповідність між промисловим підприємством та оптимальною для його функціонування транспортною інфраструктурою промислового центру в Україні.
1. цукровий завод |
А. залізничний вузол, нафтопровід або морський порт, спроможний приймати танкери |
Творчі завдання
Домашнє завдання