Джаз (англ. jazz) — вид музичного мистецтва, що виник на межі XIX—XX століття в США (Новий Орлеан) як синтез африканської та європейської культур та отримав згодом повсюдне поширення. Характерними рисами музичної мови джазу стали імпровізація, поліритмія. Подальший розвиток джазу відбувався за рахунок освоєння джазовими музикантами і композиторами нових сучасних ритмів.
Джерела джазу. Джаз народився на початку ХХ ст у Новому Орлеані (США). Прибув він з африканських земель. Привезені раби не були вихідцями з одного роду і зазвичай навіть не розуміли один одного. Необхідність порозуміння привела до об'єднання безлічі культур і, як наслідок — до створення єдиної культури афроамериканців. Для будь-якої африканської музики характерний дуже складний ритм, музика завжди супроводжується танцями, які являють собою швидке притупування і плескання. Джерела джазу пов'язані з блюзом. Він виник в кінці XIX століття як злиття африканських ритмів і європейської гармонії. Процеси змішування африканської музичної культури, і європейської (яка теж зазнала серйозних змін в Новому Світі) відбувалися починаючи з XVIII століття і в XIX столітті привели до виникнення джазу.
Слово «jazz» (можливо, походить від фр. chasser — полювати) у креолів означало полювання, а також хвилювання, збудження. В 1860-і в північноамериканській літературній мові з'являється слово «jasm», що означає піднесення, натхнення. Невдовзі йому на зміну приходить слово «jass», а також аналогічне дієслово, що означало, «ловити», «збуджуватись» тощо. Як музичний термін, слово «jazz» вперше з'явилося 1915 року у зв'язку з білим оркестром, що грав у новоорлеанському стилі, після чого термін «джаз» швидко поширюється в Північній Америці, а згодом і по всьому світу.Історія джазу