Урок №2 "Історія проведення Чемпіонатів Європи з футболу"

Урок № 2

Тема. Виступи українських футболістів у складі збірної СРСР (СНД) у фінальних етапах чемпіонату Європи. Вклад українських футболістів у найвищі досягнення збірної (1960,1964,1988рр.)

Завдання уроку:

1.Закріпити знання учнів про проведення чемпіонатів Європи.

2.Ознайомити учнів з виступами українських футболістів у складі збірної СРСР (СНД) у фінальних етапах чемпіонату Європи.

3.Ознайомити учнів з вкладом українських футболістів у найвищі досягнення збірної СРСР 1960, 1964, 1988 років.

4.Сприяти розвитку пізнавального інтересу учнів до футболу, участі українських футболістів у чемпіонатах Європи.

5.Сприяти вихованню патріотизму, гордості за свою країну.

Обладнання: фото українських спортсменів, таблиці.

І.Хід уроку.

Слово вчителя.

Перед тим як розпочати вивчення нового матеріалу, я пропоную провести перевірку знань за матеріалами попереднього уроку. Для цього ми застосуємо гру під назвою «Я стверджую...» Я буду наполягати на своїй правоті, а ви повинні або погоджуватися зі мною, або ні. У разі згоди ви даєте відповідь «так», у разі незгоди – «ні».

Обміняйтесь, будь ласка, зошитами і перевірте правильність відповідей свого товариша. Порівняти відповіді ви можете з тими, що висвітлені на дошці. На це завдання у вас 1 хвилина.

Поверніть зошити господарям. І підніміть руки ті, у кого 10 і більше влучних відповідей. Добре! Після уроку я зберу зошити і виставлю оцінки.

Я ми переходимо до вивчення нової теми: «Виступи українських футболістів у складі збірної СРСР (СНД) у фінальних етапах чемпіонату Європи». Перш за все хочу поставити проблемне запитання відповідь на яке ви дасте в кінці нашого уроку. Чому, на вашу думку, виступи українських футболістів на чемпіонатах Європи 1992 - 2008 років були невдалими?

Українська збірна з футболу була створена після розпаду СРСР. До цієї події українці виступали у складі збірної Радянського Союзу. У період з 1975 – 1976, 1982 – 1983, 1986 – 1990 роки, коли тренером збірної СРСР і києвського «Динамо» був Валерій Лобановський, кількість гравців «Динамо» у збірній сягала 90%. На чемпіонаті Європи 1988 року збірна СРСР виборола друге місце, поступившись Голландії. Гравці києвського «Динамо» Олег Блохін і Ігор Бєланов отримали «Золотий м’яч» як кращі гравці Європи.

Але це зовсім не означає, що українські футболісти не брали участь у чемпіонатах Європи 1960 чи 1964 років.

Представників України у чемпіонському складі 1960 року було троє: напівзахисники Юрій Войнов і Юрій Ковальов, воротар Володимир Маслаченко. Жодного українця з українського клубу. Войнов і Ковальов виступали за києвське «Динамо», але народилися вони під Москвою. Володимир Маслаченко народився на Дніпропетровщині, але був гравцем московського «Локомотиву».

Юрій Войнов і Юрій Ковальов – єдині за історію чемпіони Європи серед гравців українських команд.

На чемпіонаті Європи з цих трьох футболістів грав лише Юрій Войнов. У фінальному матчі він зробив передачу на Михайла Месхі, який віддав пас на Віктора Понєдєльніка і той забив гол, що привів збірну Радянського Союзу до перемоги. Юрій Войнов відомий як майстер «гарматного удару». Говорять, що, коли він тренувався, то одягав на м’яч по дві – три камери. У «Динамо» він перейшов із «Зеніта». Лікарі порадили Юрію змінити вологий і холодний ленінградський клімат на більш теплий через хворобу. Войнов вибирав між Києвом і Тбілісі, і в решті – решт поїхав до Олега Ошенкова, що тренував києвське «Динамо».

Юрій Ковальов так і не зіграв на чемпіонаті Європи, але у складі збірної СРСР він провів матч у 1957 році. Він чотири рази потрапляв у список 33 кращих футболістів чемпіонату.

Запасним був і Володимир Маслаченко, чиї роки у радянській збірній співпали з розквітом легендарного Лева Яшина. З 1957 по 1962 роки відомий у майбутньому телекоментатор зіграв у восьми матчах збірної. Володимир Микитович помер від серцевої недостатності у листопаді 2010 року.

З учасників фінального матчу залишилося троє гравців. Це – Валентин Іванов, Анатолій Крутиков і Віктор Понєдєльник. Саме останній дав невеличке інтервью нашому кореспонденту про ЧЄ 1960року.

Спекор. Ми розпочинаємо серію передач про чемпіонати Європи з футболу. А ви – герой Євро – 1960...

Понєдєльнік. Герої – всі, хто грав у тій команді.

Спекор. Як проходив фінальний матч між нашою збірною і югославами?

Понєдєльнік. Дев’яносто хвилин гри закінчилися з нічийним результатом. Після п’ятихвилинної перерви розпочався додатковий час. Недільний вечір затягувався. До півночі залишалося обмаль часу. Хтось пожартував: «Прийдеться сидіти до понеділка». Саме у цей час на 113 хвилині матчу я отримав передачу від Месхі і у стрибку забив другий м’яч головою.

Спекор. А голова від контакту з м’ячами не боліла?

Понєдєльнік. До сих пір болить. Боязко було за цей м’яч боротися у Парижі. Це ж така блямба звалилася мені на голову! Ті м’ячі були у декілька разів важчі за сучасні, але ніхто не скаржився.

Спекор. Скільки ви отримали за цю перемогу?

Понєдєльнік. Видали по 200 доларів. Лев Яшин пішов до начальника команди Старостіна: «Андрію Петровичу, що ж це таке? Скільки югославам дали, чехам (їх премії нараховувалися тисячами), а нам... «Єдине, що я можу зробити – це покласти до ваших ніг увесь Париж» - сказав Старостін.

Спекор. Преса багато писала про матч ¼ фіналу між збірними СРСР і Іспанії, що не відбувся. Що сталося насправді?

Понєдєльнік. Коли стало відомо, що в 1/4 фіналу іспанцям доведеться грати зі збірною Радянського Союзу, тренеру суперників Еленіо Еррере дали вказівку з канцелярії Фрако поїхати у Москву і подивитися матч між нашою збірною і поляками. Гра закінчилася з рахунком 7:1 на нашу користь. Еррера відлітає. Ми продовжуємо готуватися. Час спливає. Ніяких контактів з федерацією футболу Іспанії немає. Закралася підозра, що щось тут не так. А відбулося ось що: Еррера з Москви летить у Париж. До Іспанії він не повертається, бо боїться сказати Франко, що його команда не виграє у «Совєтів».

Спекор. Яким кубком було нагороджено збірну СРСР, що стала першим переможцем першого чемпіонату Європи?

Понєдєльнік. Кубком Анрі Делоне.

Цей трофей – справа рук французького ювеліра Мішеля Шобійона. Це грецька амфора із срібла. На лицьовій стороні зображено атлета, який жонглює м’ячем. Висота кубка – 40см, вага – 2кг 567г. Названо так на честь головного організатора цього турніру Анрі Делоне. Кубок був виставлений у Москві на ВДНГ, потім у Музеї спорту в Лужниках. У січні 1964, згідно регламенту, його передали до штаб – квартири УЄФА.

Спекор. Яка доля вашої золотої медалі ЧЄ – 1960року?

Понєдєльник. Вона у мене вдома разом зі сріблом за ЧЄ – 1964року. Це справжні медалі. Не такі, що видають зараз. У 90-і роки з пропозицією продати медалі до мене зверталися братки з Ростова. Давали 50 тисяч доларів. І хоч жив я лише на пенсію, медалі не продав. Залишив онукам. Нехай дивляться і про діда не забувають.

Спекор. Дякую вам за інтервью. До побачення.

Слово вчителя. Діти! З інтервью ви вже зробили висновок, що у фінальному турі другого чемпіонату Європи, що проходив в Іспанії з 17 по 21 червня 1964 року збірна СРСР виборола срібні медалі. Чемпіонат виграли господарі турніру з рахунком 2:1 Третіми тут стали футболісти Угорщини.

Турнір проходив за системою плей – офф. 29 команд вирішили прийняти участь у ЧЄ (Греція відмовилася після жеребкування). Збірні СРСР, Австрії і Люксембургу одразу потрапили до другого раунду. До напівфіналів команди грали одна з одною по два матчі – один вдома, один – у гостях. Фіналісти приїжджали до країни - господарки чемпіонату. До речі, господарку чемпіонату вибирали тільки після визначення чотирьох команд, що потрапили до фіналу.

В основному складі команди українських спортсменів не було.

Не зовсім мені зрозуміло, чому автори спецкурсу залишили поза увагою чемпіонат Європи 1972 року, який проходив у Бельгії. Тут збірна Радянського Союзу виборола також друге місце, поступившись у фіналі гравцям Німеччини з рахунком 0:3. Саме на цьому ЧЄ ввійшло у дію правило: у разі нічийного результату в додатковий час застосовувати серію пенальті, а не кидати жереб, як це було на попередньому ЧЄ. Так через невдале жеребкування команда СРСР була позбавлена третього місця.

Восьмий чемпіонат Європи з футболу проходив на полях Німеччини з 10 по 25 червня 1988 року. Збірна Радянського Союзу на 90% складалася з гравців київського «Динамо».

Це: Анатолій Дем’яненко, Сергій Балтача, Ігор Біланов, Олексій Михайличенко, Володимир Бессонов, Олег Блохін, Вадим Євтушенко, Олександр Заваров, Олег Кузнєцов,

Геннадій Литовченко, Олег Протасов, Василь Рац, Віктор Чанов, Павло Яковенко, Іван Яремчук. Тренером команди був Валерій Лобановський.

До фіналу збірна Радянського Союзу дійшла досить вдало, але сам фінал відбувався за сценарієм Рінуса Міхельса (Голландія). В захисті збірної СРСР не зміг виступати Олег Кузнєцов, його місце зайняв Сергій Алєйніков. Перший гол Руда Гулліта «прийшов» як раз із центральної зони. Головою темношкірий голландець забив гол у ворота Рината Дасаєва. Потім Марко ван Бастен забиває ще один гол. Рахунок 2:0 на користь голландців.

Пізніше Ігор Бєланов міг би реалізувати пенальті, але цього не відбулося. Бєланов говорив, що голландці почали натякати на те, що пенальті призначено несправедливо, тому він навмисно не забив м’яч у ворота. І все ж друге місце на ЧЄ для команди Радянського Союзу, що складалася переважно з українських футболістів - це велике досягнення.

Після 1991 року деякі гравці, що грали за українські клуби, а саме: Віктор Онопко, Андрій Канчельскіс, Сергій Юран, Юрій Нікіфоров, Ілля Цимбаларь, Олег Саленко, відмовилися від українського громадянства і прийняли громадянство Росії. Вони бачили для себе кращі перспективи для розвитку карьєри саме там, а не в Україні. До речі, офіційною правоприємницею збірної СРСР була визнана збірна Росії і у кваліфікаційний турнір до чемпіонату світу 1994 року попала тільки вона. Цей факт і те, що більшість українських футболістів, які приносили славу радянському і українському футболу завершили свою спортивну карьєру, привело до кризи в українському футболі на початку 90 –х років.

З часом українська команда зміцнилася. З’явилися нові молоді і талановиті гравці. Це: Андрій Шевченко, Сергій Ребров і інші.

Багатьох із них виховав тренер Валерій Лобановський, який у 1997 році повернувся до обов’язків тренера київського «Динамо».

На жаль, українська команда не змогла пройти кваліфікацію на чемпіонати Європи з 1996 по 2008 рік, тобто чотири ЧЄ проходили без участі збірної України.

На чемпіонат Європи 2012 року збірна України виходить одразу у фінальну частину, як країна, що приймає 14 чемпіонат Європи. Сподіваємося, що криза в українському футболі минула і наша збірна гідно виступить на чемпіонаті Європи 2012 року.

 А тепер давайте повернемося до нашого проблемного питання. Я нагадаю його: «Чому, на вашу думку, виступи українських футболістів на чемпіонатах Європи 1992 - 2008 років були невдалими?» (Відповіді учнів).

ІІ.Висновок. Українські футболісти входили до складу збірної Радянського Союзу і СНД. Вони гідно представляли свою країну, демонстрували високу професійну майстерність і бійцівський характер. Завдяки майстерності наших футболістів збірна СРСР була першою на чемпіонаті Європи 1960 року і тричі другою – 1964, 1972, 1988 роках.

ІІІ.Домашнє завдання.

1.Підготувати реферати про історію розвитку футболу .

2.Підібрати матеріал за темою: «Футбольні традиції мого краю».

Словничок

Оверта́йм (англ. Overtime), у спорті — додатковий час, що надається для визначення переможця. У разі нічийного результату регламент змагань передбачає продовження гри на певний проміжок часу. Цей проміжок часу фіксований і обговорюється заздалегіть. Але правила можуть передбачати його дострокове закінчення (наприклад, «золотий» або «срібний» гол у футболі. У разі безрезультатного закінчення овертайма призначається серія післяматчових пенальті.