Барди — носії пісенної традиції. Одягалися у все небесно- блакитне — колір символізував істину і гармонію. Ірландські барди часто жили при дворі ірландських королів та вождів кланів, виконуючи при цьому певну офіційну функцію. Вони були свого роду літописцями і сатириками, які прославляли своїх повелителів і критикуючи їхніх ворогів.
Поняття «бард» особливо стало популярним в епоху романтизму. Давніх бардів оспівували різні поети і письменники, в тому числі Вальтер Скотт. Бардами у свій час називали поетів Шекспіра та Бернза. В Україні «бардами» у ХХ столітті стали називати самодіяльних поетів та виконавців авторської пісні.
Багато українських бардів виступають проти використання назви «барди» та воліють називатися «співцями», «кобзарями» чи просто «виконавцями». Виконання пісень ведеться переважно під акомпанемент шестиструнної гітари класичної форми або ж стилізованої під кобзу; зустрічаються і барди, що акомпанують собі на інших музичних інструментах: фортепіано (Сергій Шишкін), ліра й кобза (Едуард Драч). Рух українських бардів як явище сформувався наприкінці 80-х років 20 століття. Організаційне оформлення жанру відбулося під час перших фестивалів авторської пісні «Оберіг» та «Червона рута».
Наприкінці 90-х років з'являється друга хвиля українських бардів, котрі зросли як творчі особистості на творах бардів першої хвилі. Однак суспільно-політична ситуація в Україні на той час складається такою, що не сприяє написанню гостросоціальних пісень. Барди другої хвилі зосередилися на переспівуванні пісень бардів першої хвилі чи обробці народних, стрілецьких, повстанських та упівських пісень.
Авторська пісня (також співана поезія, бардівська пісня) — пісенний жанр, що виник у середині XX століття . Умовна назва музичного твору, автором тексту і виконавцем якого є та сама людина. Автоську пісню виконують барди або попспіваки. Текст- Змістове та якісне навантаження – на поетичному тексті, зміст віршів, манера виконання, сценічний образ виконавця і навіть характер ліричного героя глибоко пронизані особистісною історією. Музика – Наспівність, природність, мелодійність та гармонійна функціональність музичного матеріалу. Виконання- Камерний спів, що нагадує довірливу розмову з аудиторією; дружня атмосфера взаєморозуміння і душевного тепла; спроба донести власне світосприйняття до свідомості слухачів.
Драч Едуард Валерійович — український бандурист, поет, бард, рок-музикант — народився 6 квітня 1965 року у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Переможець фестивалів «Червона рута» (перше місце в номінації «авторська пісня», Чернівці, 1989 рік), «Оберіг» (Луцьк, 1991 рік) «Білі вітрила» (Київ, 1992 рік), Республіканського фестивалю авторської пісні (Київ, 1988 рік), зльоту клубів авторської пісні в Україні та Молдові (Харків, 1987 рік), телерадіоконкурсу «Нові імена» (Київ, 1988 рік). У складі гурту «Ранок» дипломант Всесоюзного джазового фестивалю «Джаз на Дніпрі» (Дніпропетровськ, 1983 рік). Окрім гітари та кобзи володіє скрипкою, бас-гітарою, банджо, мандоліною, гуслями-словішами. Виконавець та реконструктор традиційного кобзарсько-лірницького репертуару в супроводі вересаївської кобзи, старосвітської бандури та колісної ліри. Виконавську школу почав опановувати з 1988-го вивчаючи дослідження М. Лисенка та інших музикознавців. Значну частину репертуару становлять авторські псалми та фолк — «запорозькі пісні», козацькі псалми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псалми та канти, духовна та світська лірика. В спільноті Київського кобзарського цеху (1988).
Сергій Шишкін народився 26 червня 1958 р. у м. Володимир-Волинський. Закінчив Володимир-Волинську СШ № 3 (випуск 1975 року). Музична освіта — Луцьке музичне училище (випуск 1977 року) та Рівненський педагогічний інститут (випуск 1985 року). Організатор Фестивалю молодіжної музики «Володимир» в рідному Володимирі-Волинському в 1994 році. Неодноразово був членом журі Всеукраїнських музичних фестивалів, серед яких — «Оберіг» та «Перлини сезону». Є постійним членом журі найдавнішого українського рок-фестивалю «Тарас Бульба».
Марі́я Ві́кторівна Бурма́ка (нар. 16 червня 1970, Харків) — українська співачка, авторка пісень, музикантка, громадська активістка, благодійниця. Народна артистка України, кандидатка філологічних наук. Учасниця Революції на граніті, Помаранчевої революції, Євромайдану, Революція гідності, волонтерка АТО. Марія Бурмака народилася у викладацькій сім'ї. У 1987 році вступила на філологічний факультет Харківського університету. Ще у студентські роки почала писати пісні. Закінчила музичну школу за класом гітари. Закінчила середню школу № 4 м. Харкова[2]. Перемога на фестивалі «Оберіг» у Луцьку 1989 та на «Червоній руті» (друга премія) дала початок її музичній кар'єрі.
«Червона рута» слова і музика В.Івасюка1. Ти признайся меніЗвідки в тебе ці чари. Я без тебе всі дніУ полоні печаліМоже десь у лісах. Я чар-зілля шукала. Сонце-руту знайшлаІ тебе зчарувала. Приспів: Червону руту. Не шукай вечорами. Ти у мене єдиний. Тільки ти, повір. Бо твоя врода. То є чистая вода. То є бистрая вода. З синіх гір2. Бачу я тебе в снах. У дібровах зелених. По забутих стежках. Ти приходиш до менеІ не треба нести. Мені квітку надіїБо давно уже ти. Увійшов в мої мрії
