21 квітня о 15:00Вебінар: Як організувати дистанційний урок «на 12 балів»

Урок № 22: Голодомор 1932-1933 рр. Україна в роки Другої світової війни. Історія України 5 клас

Про матеріал
Історія України 5 клас Розділ IV. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ПАМ’ЯТКАХ Урок № 22: Голодомор 1932-1933 рр. Україна в роки Другої світової війни. Мета: сформувати на уроці поняття про політику більшовиків щодо України; забезпечити засвоєння учнями інформації про голодомор 1932-33 рр.; ознайомити учнів з новими поняттями «Друга світова війна», «окупація», «новий порядок», «рух Опору», «визволення», познайомити з найвідомішими особистостями Другої світової війни; розвивати уміння знаходити на карті території, пов'язані із зазначеними подіями та діяльністю людей. Розвивати вміння правильно узагальнювати інформацію та робити висновки. Формувати національну свідомість, любов до рідного краю, повагу до культури та історії рідного народу. Ключові компетентності: спілкування державною мовою, математична компетентність, обізнаність та самовираження у сфері культури. Інтегровані змістові лінії: громадянська відповідальність. Міжпредметні та предметні змістові лінії: культурна самосвідомість, інформаційне середовище, цінності й моральність.
Перегляд файлу

5 клас                                                                                                               Дата: _______________

Розділ IV. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ПАМ’ЯТКАХ

Урок № 22

Тема уроку: Голодомор 1932-1933 рр. Україна в роки Другої світової війни.

Мета: сформувати на уроці поняття про політику більшовиків щодо України; забезпечити засвоєння учнями інформації про голодомор 1932-33 рр.; ознайомити учнів з новими поняттями «Друга світова війна», «окупація», «новий порядок», «рух Опору», «визволення», познайомити з найвідомішими особистостями Другої світової війни; розвивати уміння знаходити на карті території, пов'язані із зазначеними подіями та діяльністю людей.

Розвивати вміння правильно узагальнювати інформацію та робити висновки. Формувати національну свідомість, любов до рідного краю, повагу до культури та історії рідного народу.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, математична компетентність, обізнаність та самовираження у сфері культури.

Інтегровані змістові лінії: громадянська відповідальність.

Міжпредметні та предметні змістові лінії: культурна самосвідомість, інформаційне середовище, цінності й моральність.

Обладнання: карта України, підручник, атлас, робочі зошити.

Тип уроку: комбінований урок

ХІД УРОКУ

І.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Повідомлення теми та мети уроку

 

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ


Письмове опитування.

  1. Коли було утворено Українську Центральну Раду (УЦР)? (20(7) березня 1917 р.)
  2. Хто очолив УЦР? (М. Грушевський)
  3. Коли було утворено УНР? (22(7) листопада 1917 р.)
  4. Який Універсал УЦР проголошував незалежність України? (Четвертий)
  5. Коли відбувся бій під Крутами? (29 січня 1918 р.)
  6. Коли владу в Україні захопив гетьман Павло Скоропадський? (29 квітня 1918 р.)

 

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель записує на дошці, а учні у робочих зошитах тему уроку.

 

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 

            План:

  1. Політика більшовиків щодо України.
  2. Голодомор 1932—1933 рр.
  3. Україна в роки Другої світової війни.

 

1. Політика більшовиків щодо України:

На початок 1920-х рр. російські більшовики зуміли здобути перемогу у збройній боротьбі за владу на землях колишньої Російської імперії. Проте ця перемога була здобута ціною розорення країни через тривалі бойові дії та спробу шляхом насилля негайно побудувати комунізм — суспільство загальної рівності й достатку.

Невдоволення населення спричиняло великі й малі повстання. У 1921—1923 рр. посуха призвела до великого голоду. Щоб утриматися при владі, більшовики в 1921 р. пішли на запровадження нової економічної політики (неп). Вона передбачала часткове відновлення приватної власності та дозвіл на торгівлю результатами своєї праці. Особливо позитивно ця політика позначилася на житті українського селянина, який працею міг забезпечити свій добробут. За короткий час із 5 мільйонів селянських господарств 500 тисяч стали заможними.

Зміни торкнулися й міста, де завдяки появі приватних підприємців (їх тоді називали непманами) вдалося подолати нестачу предметів широкого вжитку і продовольства. Із поверненням достатку й стиранням із пам’яті важких років війни український селянин і житель міста почали більш прихильно ставитися до влади більшовиків, яку раніше сприймали вороже або з підозрою

Прагнучі укріпити владу і зробити її у сприйнятті людей своєю, вони запровадили заходи щодо українізації. Українську мову впроваджували в державних установах, школах, на виробництві, у пресі тощо. Українців призначали до різних органів влади, щоправда, давали не найвищі посади. Крім того, було розпочато заходи щодо подолання неграмотності населення. Створювали умови для розвитку української культури.

Заручившись довірою частини населення, більшовики не полишали надій на здійснення комуністичних перетворень. Першим кроком до цього стало зміцнення влади.

У 1922 р. було проголошено створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Поступово влада зосередилася в руках однієї особи — Йосипа Сталіна.

Наприкінці 1920-х рр. Й. Сталін вирішив, що настав час для чергової спроби збудувати комунізм. А для цього слід було модернізувати промисловість і сільське господарство, здійснити індустріалізацію. Ці заходи мали бути втілені завдяки реалізації п’ятирічного плану розвитку. За цей час в Україні планувалося збудувати 400 підприємств, електростанцій, серед яких 14 підприємств-гігантів, що мали стати найбільшими в Європі або навіть у світі.

Словникова робота:

Індустріалізація — створення галузей важкої промисловості: металургійної, машинобудівної тощо.

 

2. Голодомор 1932—1933 рр.:

Спочатку населення, натхненне пропагандою і вірою у світле майбутнє, охоче взялося за справу. Проте невдовзі стало зрозумілим, що для такого грандіозного будівництва необхідні кваліфіковані робітники, інженери, сучасна техніка, гроші. Усього цього бракувало. Тому сталінське керівництво почало ліквідовувати приватну власність. Усі підприємства, магазини, дрібні майстерні, заклади харчування переходили у власність держави. Робітників примушували працювати більше, а платили менше. Селяни мали здавати державі вирощений хліб за безцінь. А щоб надалі селянство не могло чинити опір, більшовики на чолі з Й. Сталіним вирішили їх об’єднати в колгоспи.

Словникова робота:

Колгосп — колективне підприємство, де об'єднувалися земля, сільськогосподарський інвентар декількох десятків або сотень селянських господарств для спільної праці.

Проте селяни не бажали добровільно йти в ярмо. Вони почали вирізати худобу, щоб не віддавати в колгосп (було знищено 50% поголів’я), нищити сільськогосподарський інвентар, спалахували повстання. Для придушення повстань застосували армію. Заможних селян і тих, хто не бажав іти в колгосп, назвали куркулями й оголосили ворогом, якого треба знищити.

Почалося масове розкуркулення: у людей відбирали все майно, а їх самих відправляли на заслання до Сибіру.

Було розкуркулено понад 1,5 млн осіб. Так селян вдалося насильно об’єднати в колгоспи. Проте колгоспи не змогли виростити необхідну кількість зерна. Обсяги зібраного врожаю скоротилися, а Й. Сталін вимагав усе більше зерна для потреб армії та населення міст, що зростало.

У селах почався голод. У 1932 р. було засіяно лише половину полів, відповідно не було і достатнього врожаю (дві третини від попередніх років).

Словникова робота:

Голодомор 1932—1933 рр. — геноцид українського народу, організований керівництвом більшовицької партії та урядом СРСР шляхом створення штучного масового голоду.

Голодомор призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, більшість населення якої становили українці. Вважається, що в такий спосіб керівництво Радянського Союзу свідомо розраховувало на придушення українського національно-визвольного руху і фізичне знищення частини українського селянства.

Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом навмисно замовчувалося радянською владою.

Штучно організований владою голод в Україні в 1932—1933 рр. отримав назву Голодомор. За підрахунками вчених, від голоду померло понад 4 мільйони осіб.

У 2006 р. Верховна Рада України законом визнала Голодомор геноцидом українського народу, злочином комуністичного режиму. Це рішення підтримали десятки країн світу.

Щороку четвертої суботи листопада відзначають День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій.

3. Україна в роки Другої світової війни:

Після Першої світової війни переможці встановили у світі мир, але він не був справедливим. Багато народів, наприклад німці, угорці, українці тощо, зазнали приниження й гноблення. Так, українці не здобули незалежності, яку обіцяли «творці» миру всім поневоленим народам. Несправедливість породжувала зневіру й обурення. Такими настроями населення скористалися деякі політичні діячі, що зуміли повести за собою ображені народи, обіцяючи їм щасливе майбутнє. Закликаючи боротися проти несправедливості, вони мали на меті зовсім інше.

Головним розпалювачем нової війни був Адольф Гітлер. У 1933 р. він прийшов до влади в Німеччині та проголосив себе фюрером — вождем німців. А. Гітлер обіцяв своєму народу заможне майбутнє в могутній державі, що буде правити світом. Шляхом до цього майбутнього проголошували війну.

23 серпня 1939 р. А. Гітлер і Й. Сталін, два диктатори, що прагнули світового панування, уклали між собою Пакт про ненапад і таємну угоду про поділ Європи між собою. Таким чином, А. Гітлер отримав можливість продовжувати реалізувати свої загарбницькі плани.

Ця угода стосувалася і західноукраїнських земель, які перебували під владою Польщі та Румунії. Ці землі мали увійти до складу СРСР.

1 вересня 1939 р. Німеччина здійснила напад на Польщу. Почалася Друга світова війна.

До неї згодом було втягнуто майже всі країни світу. Війна тривала шість років і забрала життя понад 50 мільйонів осіб.

Виконуючи таємні домовленості, 17 вересня 1939 р. Червона армія теж вчинила напад на Польщу, оголосивши, що здійснює «визвольний похід» для порятунку українців і білорусів від іноземного поневолення. Більшість населення Західної України спочатку позитивно сприймала прихід Червоної армії. Проте об’єднання українських земель не принесло Україні омріяної свободи. На приєднаних землях були запроваджені ті самі порядки, які вже існували в Наддніпрянській Україні.

Після захоплення Польщі А. Гітлер підкорив Данію, Норвегію, Бельгію, Нідерланди, Францію, Югославію, Грецію. Й. Сталін приєднав до Радянського Союзу Естонію, Литву, Латвію. Він відібрав у Румунії Бессарабію і Північну Буковину, що були населені молдаванами й українцями, проте не зміг підкорити Фінляндію.

Поділ Європи, що відбувся, не влаштовував жодного з диктаторів. Кожен прагнув одноосібного панування у світі, тому війна між ними була неминучою.

22 червня 1941 р. Німеччина здійснила напад на СРСР. Розпочалася німецько-радянська війна, яка була складовою Другої світової війни.

Українські землі знову стали ареною великої битви, руйнувань, жертв і страждань. Німецькі війська, які були краще підготовлені до війни, розбили Червону армію у прикордонних боях.

Ставши свідками переможного для Німеччини початку Другої світової війни, провідники українського національно-визвольного руху почали вірити в можливість відродження незалежної України. Спершу свої надії вони покладали на Німеччину.

30 червня 1941 р., скориставшись захопленням німецькими військами Львова, члени Організації українських націоналістів (ОУН) на чолі зі С. Бандерою проголосили Акт відновлення Української держави. Проте нацистській Німеччині не потрібна була незалежна Україна. Українські діячі зазнали переслідувань: їх заарештовували, кидали до в’язниць і таборів, убивали.

У планах нацистів було цілковите знищення народів, що населяли Україну, і перетворення цих земель на «життєвий простір» для німців. Першими підлягали знищенню євреї та роми, а згодом й інші народи.

Символом убивства мирного населення в Україні став Бабин Яр у Києві (1941 р.). Тут було розстріляно понад 100 тисяч мирних громадян, переважно євреїв.

Жорстока політика загарбників спонукала населення України до опору. Хто міг тримати зброю, ставав до боротьби. Інші чинили духовний опір. Так сформувався рух Опору. У відповідь окупанти спалювали цілі села, знищували міста.

В Україні існувало два напрями руху Опору — радянський, який виступав за відновлення радянської влади, і націоналістичний, який боровся за незалежність України проти всіх поневолювачів. Крім того, на західноукраїнських землях діяв польський рух Опору, що боровся за відродження Польської держави.

Радянський рух Опору найбільшого розмаху набув на півночі й сході України. У лісах Чернігівщини, Сумщини, Київщини сформувалися великі партизанські з’єднання, які завдавали відчутних ударів по ворогу. Найвідомішими партизанськими командирами були С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров та інші.

Словникова робота:

Партизани — члени добровільних збройних загонів, які вели боротьбу проти нацистських окупантів.

14 жовтня 1942 р. у лісах Полісся була створена Українська повстанська армія (УПА). Вона вела боротьбу як проти Німеччини, так і проти сталінського режиму. У 1944 р. УПА налічувала приблизно 100 тисяч бійців. Вона звільнила від окупантів значні райони на Правобережжі, Волині та в Галичині.

У 1943 р. після цілої низки перемог радянської армії (Сталінградська і Курська битви) почалося вигнання німецької армії та її союзників з України. Населення радо зустрічало радянську армію, у якій воювали мільйони українців.

Найжорстокіші бої розгорнулися під час форсування Дніпра й звільнення Києва (6 листопада 1943). У них загинуло 417 тисяч радянських солдатів. Битва за Дніпро була однією з наймасштабніших у війні. Перемога в ній засвідчила невідворотність поразки нацистів. 28 жовтня 1944 р. Україна в межах сучасних кордонів була звільнена від нацистів.

Проте війна тривала. Українці у складі радянської армії взяли участь у визволенні від нацистів країн Європи: Польщі, Угорщини, Румунії, Югославії, Чехословаччини, Австрії, Німеччини. 2 травня 1945 р. радянські воїни підняли Прапор Перемоги над Берліном. 8—9 травня припинилися бойові дії в Європі. Саме ці дні відзначають як День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом.

Однак фактично Друга світова війна завершилася 2 вересня 1945 р., коли було розгромлено союзника Німеччини Японію.

 

 

V.  ЗАКРІПЛЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Позначте на лінії часу дати:

1) початку Другої світової війни;

2) початку німецько-радянської війни.

 

Хронологічні задачі (біля дошки)

Скільки років минуло між початком і кінцем ІІ світової війни?

Скільки років минуло від початку ІІ світової війни? (2019-1939=80 р.)

 

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ

Виставлення з коментуванням оцінок за роботу на уроці у щоденники та журнал.

 

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати конспект, вивчити основні події та дати. Читати § 15-16.

 

                   

1

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Рашевская Ирина
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
До підручника
Історія України (Вступ до історії) 5 клас (Власов В.С.)
Додано
28 листопада 2019
Переглядів
6631
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку