Урок № 25 "Соната" в режимі дистанційного навчання

УРОК № 25 

Тема уроку: СОНАТА

Музика вражає своїм розмаїттям: пристрасна і замріяна, героїчна і пафосна, драматична і лірична...

Пропоную вам послухати музичний твір, але його назву ви дізнаєтесь пізніше. Послухайте фрагмент твору та дайте відповідь на запитання.

•     На вашу думку, коли було створено цю музику: в давні часи чи  в наші?
•     Який композитор, на вашу думку, міг би написати цю музику?

Ознайомлення з відео та аудіо фрагментом твору за посиланням:  https://www.youtube.com/watch?v=tBeE3HV_3bU

 Як ви зрозуміли за підписом це Соната ре мажор 1 частина, яку  написав Йозеф Гайдн.

Саме тому на відео фрагменті виконання тільки 1 частини Сонати. Сонати відносяться до не програмної музики, тобто вони не мають назви і композитори частіше за все підписують їх за номерами або тональностями, щоб їх не переплутати.

Й.Гайдн створив 20 опер, 4 ораторії, 104 симфонії, 83 струнні квартети, 52 клавірні сонати, а також концерти для фортепіано та інших інструментів з оркестром, камерні ансамблі, твори духовні та світські.

Перегляд відеоролику про сонати Й.Гайдна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=4NZPYserZqY

Термін «соната» відомий з 16 століття. Початково цим терміном називали будь-який інструментальний твір, на противагу вокальним кантатам.

Найважливіше положення займали також соната для однієї скрипки й генерал баса, насамперед у композиторів т.зв. італійської скрипкової школи — А. Вівальді, А. Кореллі й ін. Соната для скрипки з повністю виписаної й багато розробленою партією клавіру з'явилися у Й. С. Баха. У ранньокласичний період (середина 18 ст.) інтенсивно формувався тип класичної соната (особливо в соната для фортепіано К. Ф. Е. Баха й Д. Скарлатті). Він остаточно сформувався в період віденського класицизму (кінець 18 ст.) у творчості Й. Гайдна, В. А. Моцарта й ін. Найбільшою вершиною в розвитку соната стали сонати Л. Бетховена (32 для фортепіано, 10 для скрипки й фортепіано, 5 для віолончелі й фортепіано).

Великий внесок у розвиток сонати внесли Ф. Шопен,Р. Шуман, Ф. Ліст, Й. Брамс, Е. Гріг й ін. В їх творчості підсилилася тенденція до широкого симфонічного трактування жанру, поглибилася контрастність образів.

Першими сонатами українських композиторів стали скрипкова соната М. Березовського та фортепіанні сонати — Д. Бортнянського. Пізніше до цього жанру звертались: М. Лисенко, В. Косенко, Б. Лятошинський, М. Тіца, Р. Сімович, Ю. Щуровський, В. Сєчкін та ін.

Лю́двіг ван Бетхо́вен  (1770 - 1827) — німецький композитор і піаніст, останній представник «віденської класичної школи». Він писав у всіх існуючих в його час жанрах, включаючи оперу, музику до драматичних спектаклів, хорові твори. Найбільш значними в його спадщині вважаються інструментальні твори: фортепіанні, скрипкові і віолончельні сонати, концерти для фортепіано, для скрипки, квартети, увертюри, симфонії.

 Одна з центральних ідей його творчості — здатність людини до подолання горя і злиднів, незламність волі — знаходить досконале втілення у сонаті № 14.

Італійською sonare означає звучати. Соната — це музичний твір і водночас жанр камерної музики. Вона виникла в середині XVIII століття, написана для 1—2 інструментів і складається з 3—4 частин.

Під справжньою назвою твору Sonata quasi una Fantasia (тобто «Соната немовби фантазія») він написав: «Присвячується графині Джульєтті Ґвіччарді»...

У цій посвяті та подіях власного життя композитора — ключ до проникнення у глибокий зміст сонати, яку з легкої руки одного з друзів Бетховена — поета Людвіґа Рельштаба — нерідко називають «Місячною».

Душевний стан композитора напередодні написання сонати був складним. Успіх супроводжував його як піаніста і композитора, його твори набули популярності.

Колоритний портрет тридцятирічного Бетховена дав відомий французький письменник Ромен Роллан: «Погляньте на нього, на Бетховена, цього тридцятирічного завойовника, великого вірту¬оза, блискучого артиста, салонного лева, яким марить молодь... який викликає захоплення... на Бетховена, погані манери якого терпляче виправляє добра княгиня Лихновська; який робить ви¬гляд, що зневажає моду, однак високо піднімає голову над красивою, білою, тричі закрученою краваткою і вдоволений, гордий (і водночас не зовсім спокійний), скоса спостерігає, яке враження справляє він на оточуючих; на Бетховена, у якого хороший настрій, сміх на всю горлянку, життєрадісність».

Здавалося, Бетховен мав бути щасливим. У творчості й житті він досягнув того, про що скромному юнакові з Бонна й не мріялося. Але «доля стукала у двері»: вже кілька років композитор помічав послаблення слуху... Звернення до лікарів не приносили покращення. Глухота ставала очевидною, її доводилося приховувати від оточуючих, вона прирікала на повну самотність. Відчай все частіше охоплював Бетховена. І саме у цей час до нього прийшло справжнє (принаймні, так йому здавалось) кохання. Про свою чарівну ученицю, юну графиню Джульетту Ґвіччарді він став думати як про свою майбутню дружину, плекаючи надію, що щасливе кохання допоможе йому здолати страшну недугу.

Нездійсненні мрії тривали недовго. Бетховен, імовірно, зрозумів марність надій на щастя раніше, ніж мав мужність признатися в цьому сам собі. Він вірив і сумнівався. Кожна зустріч приносила нові сумніви. Перепоною стали глухота Бетховена, його бідність, аристократичне походження Джульєтти.

Бетховену й раніше доводилося прощатися з надіями і мріями. Але на цей раз життєва трагедія постала особливо гостро. Тільки творчість могла повернути композиторові віру в себе. І він подолав безнадію, написавши сонату, в якій життя, творчість, фортепіанний геній Бетховена злилися воєдино у дивовижній досконалості.

Невдовзі Джульетта завдала Бетховену подвійного удару: одвернулася від нього і вийшла заміж за Роберта Ґадленберга, бездарного композитора, проте графа.

Приголомшений Бетховен виїхав у маєток свого друга Марії Ердеді. Не бажаючи нікого бачити, він три дні блукав лісом, поки його не знайшли в лісових нетрях зовсім безсилим від голоду. Жодної скарги не злетіло з його уст. У Бетховена не було потреби в словах. Усе було сказано музикою.

Слухання фрагмента першої частини  сонати № 14 Л. ван Бетховена за посиланням:

Класичний варіант виконання https://www.youtube.com/watch?v=C5WTGOdOek0

Сучасний варіант виконання https://www.youtube.com/watch?v=ZTnY4LXCrSc

      Соната № 14 вирізняється емоційною насиченістю і ліричною безпосередністю. Авторська назва — Sonata quasi una Fantasia — підкреслює певну свободу композиції.

У першій частині «Місячної» Бетховен з рідкісною ліричною зосередженістю виразив почуття скорботи, владу нерадісних дум...

Один музичний образ, лаконічний, але напрочуд місткий, заповнює собою усю першу частину. Безупинний, зосереджено- розмірений рух, повільні ходи «органних» басів утворюють глибо¬кий фон, на якому рельєфно виписана гостро-виразна, скорботно- патетична мелодія...

«Місячна» починається монологом без слів, сповіддю, правдивою і приголомшливою, подібну до якої рідко можна зустріти в музиці. І уся соната зберігає цей характер музичного слова, одноголосної виразності, прямої, ледве прикритої, чистої пристрасті.

Ніжність, сум, роздум, скорботна сповідь, страждання, безна¬дія, виражені в першій частині сонати, змінюються музикою другої частини. Ця грайлива, усміхнена грація має викликати — і справді викликає — посилення скорботи. Цю ліричну частину Ференц Ліст влучно назвав «квіткою між двома безоднями».

Вокально-хорова робота

Робота над піснею «Червона рута» слова і музика  Володимира Івасюка

Режим перегляду у виконанні Володимира Івасюка : https://www.youtube.com/watch?v=8th7zyRObjI

Режим перегляду караоке версія:  https://www.youtube.com/watch?v=kTavFqnTZUw

Розучування 1 куплету та приспіву, виконання під мінус у форматі караоке.

Червона рута — квітка, пов'язана з українським святом Івана Купала. У словнику Бориса Грінченка є посилання на слова з народної пісні «Ой купало, рутній Іване, весілля рясного пане»

Однак існують і численні посилання на ряд інших рослин крім рододендрона карпатського. За переказами, що досі існують в Карпатах, рута — жовта квітка, яка лише на кілька хвилин, в ніч на Івана Купала, стає червоною. Дівчина, яка її знайде і зірве, буде щаслива в коханні. Погляди на те, яка саме рослина відповідає червоній руті, розходяться, але існує думка, що з цієї квітки можна зварити приворотне зілля та приворожити людину.

Підсумок уроку. Розгадайте кросворд:

1. Невеликий колектив виконавців. 
2. Великий музичний драматичний твір. 
3. Великий колектив музикантів. 
4. Пісня в церковному храмі. 
5. Злитне звучання двох або декількох звуків, співпадавших за висотою.
6. Мистецтво співу. 
7. твір для фортепіано з оркестром. 
8. Многоголосся, де всі голоси самостійні і однаково важливі.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Розгадати кросворд у зошиті та  надіслати фото на електронну адресу