УРОК 29
Тема. Постмодернізм – одне із найяскравіших літературних явищ останніх десятиліть ХХ – початку ХХІ ст. Постмодерністське мистецтво: елітарна й масова культура.
Милорад Павич. Утілення в оповіданні «Скляний равлик» рис постмодернізму.
Мета. Формувати предметні та ключові компетентності: знати передумови розвитку постмодернізму, визначати основні принципи його поетики; аналізувати проблематику, художні особливості твору Милорада Павича; виявляти риси літератури постмодернізму, з’ясовувати особливості стилю митця; робити висновки щодо значення творчості М. Павича для розвитку культури й формування сучасного читача; тлумачити поняття «постмодернізм», «інтертекстуальність»», використовувати різні джерела довідкової інформації; обговорювати прочитані твори у парах і групах, працювати в команді; з повагою ставиться до культурних надбань інших народів; порівнює прочитані твори та їхнє втілення в інших видах мистецтва.
Обладнання: виставка книг, портрет Милорада Павича, мультимедійна презентація «Постмодернізм. Письменники-постмодерністи», роздатковий матеріал «Особливості стилю Милорада Павича».
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Думаю, що класичний спосіб прочитання книг уже вичерпав себе,
прийшов час змінити його - передовсім, коли йдеться про художню прозу.
Я стараюся дати читачеві більшу свободу; він разом зі мною
несе відповідальність за розвиток сюжету книги.
Милорад Павич
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку
ІV. Мотивація навчання
Бесіда
V. Опрацювання навчального матеріалу
Важко було визначити жанри, тенденції актуальні сьогодні. Їх дуже багато. Це і є основна відзнака нової доби – «усеїдність». Доби постмодернізму.
(Визначення та ознаки записуються. Паралельно вчитель коментує, наводить приклади, ілюструє розповідь за допомогою презентації.)
Постмодерні́зм (фр. postmodernisme — після модернізму) — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. Охоплює стильові тенденції в архітектурі, літературі й малярстві (поп-арт, оп-арт, «новий реалізм», гепенінг тощо).
Ознаки |
Приклад |
Коментар |
Інтертекстуальність (усеїдність, гіперрецептивність) схильність до прийняття будь-яких фактів із культурно – історичного простору, з творів світової літератури (сюжетів, образів, жанрів, цитат). |
Умберто Еко «Ім’я троянди». Головні герої ̶ учений, що веде розслідування Вільгельм Баскервільський (пор.: «Собака Баскервілів») та його супутник - Áдсон (пор.: Ватсон). Головний опонент Баскервільського - сліпий охоронець бібліотеки - Хорхе із Бургоса (пор.: письменник Хорхе Луїс Борхес ̶ директор бібліотеки, втратив зір). |
«Кожен текст становить собою нову тканину, зіткану зі старих цитат.» Ролан Барт Звернути увагу на творчість сучасних реп – виконавців, тексти яких часто-густо всіяні прихованим цитуванням відомих художніх творів. |
Іронізм (пародійність, несерйозність) |
Віктор Пєлєвін «Омон Ра». За формою ̶ пародія на роман- виховання. Ім'я Омона — узагальнене найменування російських міліційних підрозділів, дане йому батьком в надії, що приведе до кар'єрного злету. Герой, як усі радянські хлопчики мріє стати космонавтом, летить із завданням на Місяць та все виявляється бутафорією. |
Письменники попередніх епох вірили, що можна створити щось оригінальне, сказати нове слово, вплинути на буття людства. Постмодерністи відкинули «дитячу наївність» попередників: все в них просякнуте іронією, скепсисом, сарказмом, пародійністю. За Ю. Ковбасенко. |
Прагнення повернути масового читача. Зробити так, щоб один текст сприймався як різні твори – «закодувати» на різні рівні прочитання |
Патрік Зюскінд «Парфюмер». Фінал роману пересічний читач сприймає як факт канібалізму [код 1]; для кліриків ̶ це святотатство, жахлива пародія на святий обряд християнського причастя (куштування «святих дарів» ̶ хліба й вина, що символізують плоть і кров Христа)[код 2]; для інтелектуалів це алюзія на еллінські свята на честь бога родючості Діоніса, якого роздирали й з’їдали [код 3], і на розривання Орфея вакханками. |
Умберто Еко «Знести стіну, що відділяє мистецтво від розваги /…/ дійти до широкої публіки ̶ в цьому і полягає авангард по-сьогоднішньому, /…/ розмежування елітарної культури і культури масової практично втрачає сенс /…/ відбувається елітаризація масової культури і водночас - змасовлення елітарності». |
Гра з текстом і читачем |
Олександр Ірванець «Харків 1938». Дія відбувається в альтернативному минулому України: УНР вистояла і трансформувалась в незалежну Українську Робітничо-Селянську Республіку зі столицею у Харкові. Це своєрідний тест на знання історії та літератури, чим краще знаєш, тим цікавіше читати. Співіснують персоналії з різних часів. Неоднозначний фінал. |
У. Еко. «Ніщо так не тішить автора, як нові прочитання, про які він не думав і які виникають у читача». М. Павич порівнює твори з дітьми, що виросли і «бігають швидше за нього самого». |
Симулякр (з фр. стереотип, псевдоріч, порожня форма) – образ відсутньої дійсності, правдоподібна копія, позбавлена оригіналу, поверхневий, гіперреалістичний об’єкт, за яким немає жодної реальності. |
М. Павич «Дамаскин». Мотив відрубаного пальця – зустрічається в тексті тричі, але ні до чого не веде. |
Одне з ключових понять постмодерністської естетики, яке займає в ній місце, що в класичних естетичних системах належить художньому образові. |
Віртуальний історизм - гіперреалізм, майже наукова фактична точність, що має сюжето- і концептотворчий характер. |
Улюблені епохи: Умберто Еко – Середньовіччя, Милорад Павич - Середньовіччя, Бароко Патрік Зюскінд – Просвітництво. |
Постмодерністи створюють віртуальну реальність, а для цього потрібно бути віртуозами. Тому письменники постмодерністи ̶ це високоосвічені інтелектуали. |
Досліджуй. Аналізуй. Переконуй.
Кожен твір своєрідно продовжує інші його твори. «Мої книги не мають ані початку, ані кінця в класичному розумінні цього слова» |
Містичні або детективні деталі |
Специфічна поетика, повтори |
Проблеми історичної і культурної традиції, самоідентифікації народу |
Оперує величезним обсягом історико-культурних фактів |
Міфологічність |
Використання можливостей комп’ютера і нелінійної літератури, гіпертексту. Інтерактивність. |
Інтерактивні тексти надають можливість варіативних прочитань, спонукають читача до цього. |
Деякі твори мають дві версії: чоловічу й жіночу. |
Необарокові метафори: пишні й «надлишкові» - розгорнуті. |
Алогізми, квазісимволістичні симулякри |
Стиль «плетення словес», |
Надлишкове вживання синонімів. |
Стрижневі мотиви, або лейтмотиви. |
Лейтмотиви будівництва й гри з часом |
Каталогізація. |
Опис снів |
Майстерність у створенні портрету |
VІ. Підбиття підсумків уроку
Рефлексія
Робота з епіграфом
VІІ. Домашнє завдання (диференційоване)