Урок № 31, 32 Тема Мед. Сорти меду. Практична робота « Вивчення властивостей сортів меду »

 

Урок № 31,32                                                                        22 грудня 2024 року

 

Тема : Мед. Сорти меду.

            Практична робота « Вивчення властивостей сортів меду »

 

Мета:   – навчити дітей розрізняти сорти меду, походження

                меду та його склад, вивчити технологію виробництва

               меду, розрізняти види меду за походженням та його  

               цінність. Вивчити властивості сортів мед;.

            – розвивати творче мислення ; наполегливість в праці

               самостійність; формувати естетичні смаки.

            – виховувати в дитини кращі людські якості; 

              цілеспрямованість, наполегливість у досягненні

              поставленої  мети, свідому дисципліну.

 

Наочні посібники, інструменти, матеріали:

І.А.Шабаршов « Юному бджоляреві », сорти меду, скляні стакани, чайні ложечки, блюдця, питна вода.

 

Міжпредметні зв’язки: біологія, хімія, українська мова, історія України,

                                           інформатика.

 

 

Хід заняття

І. Організація учнів. Перевірка присутності і їх готовності до заняття.

 

ІІ. Повторення вивченого матеріалу

    а) Які ви знаєте основні медоноси нашої місцевості ?

    б) Для чого бджоли запилюють с/г культури і яка з цього користь ?

 

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

 

IV. Вивчення нового матеріалу

 

    Перш ніж перейти до сортів меду, потрібно визначити що таке мед і як він утворюється. Квіткові рослини і медоносні бджоли створені один для одного, рослини дають бджолам їжу – нектар і пилок, а бджоли як запилювачі, на вдячність за це допомагають їм плодоносити.

  Мохнате, густо покрите волосками тіло бджоли і її ніжки пристосовані до того, щоб захвачувати багато найдрібніших , всього в декілька мікрон, пилинок і не розгубити  їх в дорозі. Хоботок бджіл, його довжина і структура дають можливість дістати нектар із нектарників, де б вони  не знаходились.

   Помічено, що рослини виділяють нектар в той час, коли дозріває пильця і лопаються пильники. Нектаром вони, як би заманюють бджіл, які переносять пильцю із квітки на квітку, і тим самим забезпечують запилення.

   Серед великої кількості видів квіткових рослин зустрічаються такі, які виділяють дуже багато нектару. Бджолярі називають їх головними нектароносами. З них бджоли заготовляють собі мед про запас.

    Нектаром харчуються багато комах: джмелі, різні мухи, метелики, оси. Ну найбільшу кількість нектару збирають і приносять до своїх гнізд медоносні бджоли. Під час цвітіння садів і лугових трав, в липових лісах і на гречаному полі стоїть рівний, незамовкаючий, натруджений гул робочих бджіл. Бджолам доводиться  обробляти багато квітів, поки вони заповнять свій медовий зобик нектаром. Щоб зібрати 1 кг нектару з гречки, бджоли повинні облетіти 2 млн. квітів. В період найбільшого квітування таких сильних нектароносів як липа, акація, соняшник бджоли в теплу,  сонячну погоду і в достатку забезпечені сотами можуть зібрати за день по 20 – 25 кг нектару. Важко навіть уявити, що такі маленькі комахи за такий короткий час змогли знайти і принести додому таку велику кількість сахарної рідини.

   Нектар , як відомо, - секрет особливих нектароносних залоз квітів. В ньому знаходяться елементи які володіють найціннішими харчовими і цілющими якостями. Майже вся періодична система хімічних елементів Менделєєва  представлена в нектарі: калій, натрій, кальцій, магній, залізо, мідь, цинк, хлор, фосфор, марганець, кобальт, срібло, йод, і багато інших.

    Від нектару до меду шлях доволі складний. На « технологічну лінію » нектар як сировина поступає зразу ж як тільки попадає в медовий зобик бджоли. Тут він підлягає дії травного соку, під дією ферментів сахароза розщеплюється на глюкозу і фруктозу. Нектар втрачає частину води. Робота над нектаром продовжується ще цілий тиждень, ні на хвилину не зупиняючись.  В результаті великих зусиль бджіл приймальниць і вентиляторщиць кількість води в нектарі зменшується в чотири рази, мед робиться густішим і важчим, збагачується ферментами і кислотами. Змінюється його смак , він робиться солодшим, більш насиченішим стає колір. Посилюється і аромат. Мед ніби настоюється в вулику , вбирає запахи перги, прополіса, воску. Вулик в цей час нагадує хімічний завод, де відбуваються складні біохімічні реакції.

   Дозрілий, доведений до готовності мед бджоли запечатують в сотах воском. Кожна наповнена медом ячейка як консервна банка, герметично закривається восковою кришечкою: в зокриту ячейку з медом не проходить повітря і не потрапляє волога. Так він зберігається поки у бджіл не виникне у ньому потреба.

   Мед – основна їжа бджіл. В ньому немає важкозасвоюємих організмом елементів і тому не підлягаючи ніякій переробці в кишечнику він одразу ж потрапляє в кров. Протягом року хороша по силі сім’я бджіл з’їдає його до 120 кг. Велика кількість використовується його весною і влітку коли бджоли ведуть активний спосіб життя – вирощують розплід, строять соти, збирають нектар і пильцю. Надлишок меду належить бджоляреві за працю, піклування і любов до крилатих трудівниць. Рослини які відрізняються високою нектаропродуктивністю зустрічаються весною, літом і восени. Вони є серед трав, кущів і дерев. З сильних нектароносів бджоли заготовляють корми про запас на цілий рік, інколи навіть на декілька років. Бо бувають сухі, холодні і дощові роки, коли здобути їжу бджолам не вдається.

  В залежності від інших тварин, яких розводить людина тільки медоносні бджоли заготовляють собі їжу самі на зиму. Людина безболісно для бджоли може користуватися надлишками меду. І тільки в голодні, безмедні роки доводиться поповнювати їх кормами .

 

     Великих медозборів можна добитися лише при наявності багатої кормової бази для бджіл. До таких рослин належать ті, що при цвітінні у великій кількості виділяють солодкий квітковий сік – нектар. Ростуть вони в лісах, садах, на полях і луках. Збираючи з медоносних рослин нектар і пилок, бджоли поліпшують їх перехресне запилення, що в 2-3 рази підвищує урожайність насіння.

   Гречка – за нектаровиділенням займає одне з перших місць. З 1 га посіву гречки бджоли збирають 60-80 кг меду. Цвіте гречка протягом трьох тижнів. Враховуючи різні строки сівби, можна вважати, що збирання бджолами нектару з гречки триває близько двох місяців. Темний гречаний мед з особливим присмаком і ароматом незплутаєш ні з яким він придає особливий присмак пряника і коржика, в які спеціально добавляють гречаний мед. Він спеціально містить багато мікроелементів, за що і вважають його дуже корисним. При хорошій погоді  і достатній вологості повітря за час цвітіння гречки сім’ї збирають по 50-60 кг меду.

   Соняшник – культивується повсюди, особливо в південно-східних областях України. Цвіте в липні – серпні. Продуктивність 1 га посіву – близько 30 кг меду.

Соняшниковий мед золотисто-світлий, як самі квіти, із слабким ароматом.

   Гірчиця, озимий і ярий ріпак – цвітуть 3-4 тижні . Продуктивність – 90 кг меду з 1 га посіву. Особливо медоносна біла гірчиця.

   Еспарцет – цвіте 3-4 тижні. Його охоче відвідують бджоли. З 1 га посіву еспарцету бджоли збирають до 100 кг меду.

   Плодові дерева – абрикоси, черешні, вишні, яблуні, груші, дають бджолам багатий медозбір.

   Ягідники – малина, аґрус, чорна смородина дають в середньому до 100 кг меду з 1 га. Особливо медоносна малина. Велику роль у нарощуванні бджолосімей ранньою весною відіграють ліси. З лісових медоносних рослин відзначаються верба, з 1 га різних порід якої можна одержати до 200 кг меду, клен – при суцільному масиві можна одержати до 200 кг з 1 га, з жовтої акації – до 350 кг з 1 га та білої акації до 8 кг з одного дерева.За 12-14 днів цвітіння ціого дерева

   Перше місце серед лісових медоносних дерев належить липі, з 1 га суцільних масивів якої можна одержати до 1 тони меду. Липовий мед – липець, чудовий. Він трішки схожий на крем , ароматний, трішки гірчить, слугує для розігрівання організму.

 

 

 

                         

 

 

 

 

 

 

 

V.Практична робота на тему : « Вивчення властивостей сортів меду »

 

          Мета заняття: Вивчити властивості найпоширеніших ботанічних сортів меду,

                                    оцінити їх за ознаками, з’ясувати в місцевих умовах попит на

                                   різні його сорти

 

         Обладнання і матеріали: проби не кристалізованого меду в прозорому скляному

                                                      посуді, зразки ботанічних сортів меду, скляні стакани,

                                                     чайні ложечки, блюдця, питна вода.

 

Порядок виконання

 

1. Оглядаючи зразки різних сортів меду, визначають їх колір, консистенцію,

     характер кристалізації .

 

2. Роблять дегустацію відібраних на пасіці проб меду та оцінюють його якість

     за ароматом і смаком.

 

3. Визначають, які сорти меду в місцевих умовах є перспективними для

     реалізації і користуються попитом на ринку.

 

 

 

                                  

 

       

         1. Акація                     2. Липа                               3. Гречка   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

VI. Показ учням комп’ютерної   презентації  на тему: « Бджоли – вісники здоров’я»

 

VII. Опрацювання практичної роботи на комп’ютері і заповнення таблички.

 

VIІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

 

1. Щоб зібрати 1 кг меду скільки квітів повинні облетіти бджоли ?
2. Кому належить 1 місце по медозбору серед лісових медоносних дерев ?
3. Які тварини, яких розводить людина заготовляють корми на зиму самі ?

 

 

Таблиця до практичної роботи

 

№ зразка	Вид меду	Характеристика сорту
1
2
3
Висновок:

 

 

      ІX. Домашнє завдання.

 

          Вивчити конспект.