Урок 48. Тема уроку: Запорозьке козацтво. Іван Сірко.
Тема. Запорозьке козацтво. Іван Сірко
Мета: розкрити та проаналізувати умови розвитку Січі у складі Гетьманщини; охарактеризувати роль Запорозької Січі у подіях другої половини XVII ст.; визначити роль кошового отамана І. Сірка на Січі; розвивати вміння і навички роботи з документами; виховувати повагу до історичної особи.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, атлас, ілюстративний матеріал.
Основні поняття й терміни: Чортомлицька Січ, характерник.
Основні дати: 1652 р. — заснування Чортомлицької Січі; 1663 р. — обрання вперше І. Сірка кошовим отаманом.
Структура уроку
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Вивчення нового матеріалу
- Роль та устрій Запорозької Січі у другій половині XVII ст.
- Кошовий отаман Іван Сірко.
- Господарство Запорозької Січі.
IV. Закріплення нових знань
V. Підсумки уроку
VI. Домашнє завдання
Хід уроку
"Без знання історії ми повинні визнати себе
людьми випадковими, які не знають,
як і для чого ми прийти в світ, як і для
чого в ньому живемо, як і до
чого повинні прагнути"
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Фронтальне опитування
Запитання
1. Коли почалася колонізація Слобідської України українськими козаками й селянами ?
2. Визначте причини української колонізації Слобожанщини.
3. Поясніть походження назви регіону Слобожанщина.
4. Що таке займанщина? Які форми землеволодіння були характерні для козацтва та селянства?
III. Вивчення нового матеріалу
1. Роль та устрій Запорозької Січі у другій половині XVII ст.
Робота з картою. Учні з’ясовують де розташовувалась Чортомлицька Січ
Розповідь учителя
Запорозька Січ підлягала владі гетьмана, хоча й зберігала певну автономію у внутрішньому житті. Проте запорозька старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької України.
- Авторитет Богдана Хмельницького серед запорожців
Після смерті Б. Хмельницького Запорожжя виокремилося в державне утворення, яке лише формально підпорядковується гетьману, проводячи самостійну внутрішню і зовнішню політику. Ця самостійна політика часто йшла урозріз із політикою гетьманів.
- Міжусобиця між гетьманами періоду Руїни і кошовими отаманами Запорозької Січі.
- 1652р. виникнення Чортомлицької Січі
У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед Степом Микитиного Рогу в район Дніпрових плавнів, на острів Чортомлик, що розташовувався в місці впадіння у Дніпро протоки Чортомлик (поблизу сучасного села Капулівки на Нікопольщині). Цей район був більше захищений від нападів татар природними перешкодами. З опису 1672 р. відомо, що запорожці тут звели й могутні штучні укріплення.
- Особлививості організації і підпорядкування запорожців.
Після укладення Андрусівського перемир’я 1667 р. Запорозька Січ перебувала під подвійним контролем Речі Посполитої і Московської держави, а фактично, здійснювало самостійну політику, керуючись лише власними інтересами. За «Вічним миром» 1686 р., Січ підпорядковувалася лише московському царю.
- Устрій та життя низових козаків
Відбувалися зміни в організації Січі. З’явилася посада кошового гетьмана. Тривала війна і негаразди сприяли напливу охочих долучитися до «братства» запорожців. Переважно це були знедолені й ображені, що перетворювало Січ на вибухонебезпечне середовище, яке гостро реагувало на будь-які утиски й обмеження прав і свобод.
2. Кошовий отаман Іван Сірко.
Постать в історії
Одним із найвідоміших отаманів Запорозької Січі другої половини XVII ст. був Іван Сірко. Запорожці обирали його кошовим щонайменше 12 разів. Він був видатним полководцем, який здійснив понад 55 переможних битв проти військ Туреччини, Кримського ханства і ногайських орд. Уважається, що під його керівництвом запорожців звільнили понад 100 тис. бранців.
Робота з документом
Польский хроніст Віспасіан Коховський про І. Сірка
Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних акціях і відважним кавалером. А в Криму його ім’я наводило такий пострах, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали Сірком, кажучи: «Сірко йде». Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Улітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку — на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру.
Запитання до документа
1) Як характеризує І. Сірка польський хроніст? На що він звертає увагу?
2) Кого І. Сірко вважав головними ворогами?
Розповідь учителя
Іван Дмитрович Сірко народився близько 1605 – 1610 р. За деякими даними він народився в сім’ї шляхтича на Поділлі. За іними – Сірко родом із козацької слободи Мерефи Слобідської України. За переказами, уже народження Івана Сірка було незвичайним. Хлопчик народився з зубами, чим налякав всіх присутніх ! Батько спробував виправити ситуацію, заявивши, що Іван «зубами буде гризти ворогів». До дитини ставилися з побоювання, і в якійсь мірі це було виправдано, тому що він з дитинства виявляв незвичайні здібності, які згодом стали просто надприродними.
Про Івана Сірка говорили зовсім неймовірні речі. Наприклад, що його не брала ні куля, ні меч. Що Сірко – переветень, який може перетворюватися на вовка ! І що був він «великим характерником». Але хто такі характерники ? Так у Запорозькій Січі називали людей, які володіли наприродними здібностями.
Найзнаменитішим і могутнім характерником був отаман Іван Сірко. «Кошовий Сірко був превеликий чаклун. Недарма його турки прозвали шайтаном…»
Робота зі словником
Козак-характерник — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі, який, згідно з народними легендами, умів ворожити, замовляти, лікувати поранених козаків, знав гіпноз, вправи з фізичної підготовки козаків, про що існує ряд історичних свідчень очевидців та народних переказів
Військова діяльність І. Сірка
Робота з підручником
Учні складають таблицю військової діяльності Івана Сірка
Розповідь учителя
Іван Сірко з запорожцями весь час нападали на турків і татар. Турки ледве витримували ці зухвалі напади під проводом кошового. Тому існує версія, що розгніваний султан Мехмед IV відправив до козаків листа з вимогою припинити напади, здатися й прийняти його протекцію. Запорожці відповіли дошкульним листом, який, певно, переповнив султана бажанням помститися за образу (за цим історичним сюжетом художник Ілля Рєпін створив відому картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану») (додаток 2 ).
Лист турецького султана до козаків
«Я, султан і владика Блискучої Порти, син Мухаммеда, брат Сонця і Місяця, внук і намісник Бога на землі, володар царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковий лицар, ніким непереможний воїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого Бога, надія і втіха мусульман, великий захисник християн, повеліваю вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно і без жодного опору, і мене вашими нападами не змушувати перейматись.»
Султан турецький Мухаммед IV
Відповідь запорозьких козаків на лист султана
« Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп. Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с…а, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!..»
Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорозьким
Учні висловлюють свої враження від листа і картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
Питання для роздумів
Чи могли існувати ці два листа, можливо це є витвір уяви козацького середовища кінця XVII ст.?
3. Господарство Запорозької Січі.
Запорозька економіка складалася з двох секторів: колективно-січового і індивідуально-паланкового. В свою чергу січове господарство поділялося на загальносічове і курінне. Землею володіла Січ, вона належала всім і кожному козаку, причисленому до війська. Це була колективна власність.
При відсутності приватної власності на землю на Запорожжі не заборонялась і не обмежувалась рухома приватна власність (гроші, зброя, худоба, речі, човни). Обидві форми власності - колективно-січова та індивіуально-паланкова - не протистояли одна одній, а співіснували. Отже, економічному життю запорозького козацтва однаково були властиві спільні дії.
Однією з галузей господарства козаків були промисли. Вони тривалий час залишалися головним засобом і джерелом багатства запорожців. Серед найвпливовіших було рибальство. Можливостей для промислу було предостатньо: Дніпровський і Бузький лиман, Буг, особливо в межиріччі з Синюхою, на Дніпрі, польових річках і озерах, на Азовському морі. Риболовство велося артільним способом, з чітким поділом праці. Ловилися короп, лящ, щука, судак, сом, лин, карась, а на лиманах - осетр, білуга, камбала, севрюга. Рибу й ікру козаки вивозили
самі або продавали через скупників. Риби виловлювали стільки, що її продаж ставав одним із головних джерел прибутків Запорозької Січі.
Поширеним був медовий промисел - бортництво і бджільництво.
Межиріччя Дніпра й Бугу були чудовими пасовиськами та мисливськими угіддями, де траплялися ведмеді, лосі, олені, водилися кози, бобри, кабани, дикі коні, безліч птиці. На хутро козаки добували вовків, лисиць, куниць, зайців.Займалися козаки скотарством, випасали коней, овець, велику рогату худобу.
Землеробство в господарстві запорожців (XV - першої половини XVII ст.) відігравало другорядну роль. Через природні умови та загрозу татарських набігів воно було нерентабельним.
Інша справа - торгівля, вона була внутрішньою та зовнішньою, обмежувалася продуктами харчування та предметами побутового вжитку. Попит на ці товари забезпечувався місцевим виробництвом і кустарним ремеслом. Вагомішою для запорожців була зовнішня торгівля. Протягом XVІ-XVІІ ст. запорожці фактично тримали в своїх руках (або були посередниками) торгівлю Великого князівства Литовського, Польщі і частково Росії з Османською імперією та Кримом. На Січ завозили предмети найпершої потреби: хліб, порох та бойові припаси, зброю, готовий одяг, горілку, тютюн, кінську збрую. Вивозили: віск, мед, рибу, шкіру, худобу. Тримаючи в руках шляхи та переправи на Дніпрі та прикордонних річках, козаки контролювали транзитну кримсько-польську караванну торгівлю. В першу чергу - продаж солі. Українські чумаки для заготовки солі отримували від Запоріжжя дозвіл. Крім того, у Кірнбурнських озерах козаки самостійно добували сіль, постачаючи нею жителів Речі Посполитої. Практично всі козаки варили пиво, брагу, медовій напій, горілку. Ними в Січі й у вольностях міг торгувати кожен, хто заплатив збір у військову скарбницю.
Отже, в результаті козацької колонізації були освоєні величезні південні простори. Поява у степах козаків супроводжувалася їх інтенсивною господарською діяльністю. Січ значною мірою самозабезпечувалася продукцією власних промислів, вела активну зовнішню торгівлю. Однак господарський розвиток і колонізацію запорозької України дуже стримували спустошливі татарські набіги. Головна суперечність запорозького господарства полягала в контрасті між сприятливими природними умовами і несприятливими демографічними факторами при відсутності зовнішньої безпеки; тому у січовиків все ж переважав архаїчний спосіб отримання додаткового продукту - захоплення здобичі в походах.
Бесіда за запитаннями
1) Як змінювалося адміністративне підпорядкування Запорозької Січі упродовж другої половини XVII ст.?
2) Скільки разів І. Сірко обирався кошовим отаманом?
3) Де розміщувалася і яку назву мала Січ із 1652 p.?
4) Які цілі ставили перед собою запорожці, здійснюючи походи проти Османської імперії та Кримського ханства?
V. Підсумки уроку
Запорозька Січ підлягала владі гетьмана, хоча й зберігала певну автономію у внутрішньому житті. Проте запорозька старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької України. Це послаблювало владу гетьмана, дестабілізувало ситуацію в державі.
Найвідомішим кошовим на Січі був І. Сірко. Який відзначився своїми переможними походами й битвами проти татар і турків.
VI. Домашнє завдання
Опрацювати § 30 підручника.
Додаток 1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку