Урок 5. Правила та вимоги оформлення письмової роботи. Оформлення бібліографічних списків та покажчиків.

Мета:

• навчальна: сформувати свідомі знання з щодо правил та вимог оформлення письмової роботи, оформлення бібліографічних списків та покажчиків, вміння використовувати засоби автоматизації  у текстовому редакторі  Word
• розвивальна: розвивати творчі здібності, аналітичне мислення учнів, уміння самоорганізації навчальної діяльності
• виховна: виховувати інформаційну культуру та спиняти розширенню кругозору учнів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання та наочність: комп’ютери з підключенням до мережі Інтернет, навчальна презентація, мультимедійне обладнання.

Хід уроку

1. ОГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

Привітання, перевірка присутніх, перевірка готовності учнів до уроку.

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування

1. Яке призначення списків у текстовому редакторі  Word?
2. Як задати нумерацію сторінок?
3. Чи доцільно використання стилів при створенні документів?

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Не секрет, що будь-яка бездоганно оформлена письмова робота завжди отримує вищу оцінку. І вам, в майбутньому, за час навчання доведеться написати десятки рефератів, доповідей, курсових і, нарешті, дипломну роботу.

4. ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Правила та вимоги оформлення письмової роботи.

1. Загальна кількість сторінок письмової роботи повинна бути не менше 20. Роботу оформлюють на комп'ютері за допомогою текстового редактора Word і роздруковують з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (розміром 210 х 297 мм).
2. Всі сторінки роботи, включаючи ілюстрації і додатки, нумеруються від першої до останньої, без пропусків, повторень і буквених додавань. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на якому цифра не ставиться. Порядковий номер друкують в правому верхньому куті. Він повинен бути представлений арабськими цифрами без знака «№».
3. Текст роботи зазвичай розбивається на структурні частини: "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ".
   1. Основний текст складається з розділів і підрозділів, кожен з яких повинен починатися з нової сторінки.
   2. Розділи нумерують арабськими цифрами, починаючи з одиниці. У заголовку розділу вказують його номер, після цифри ставлять крапку, пробіл, а сам заголовок пишуть прописними літерами. Перед заголовком розділу зазвичай вказують слово «Розділ», в назвах підрозділів вказують тільки номер.
   3. Підзаголовки інших рівнів повинні бути написані малими літерами. Зверніть увагу, що після назви заголовка точка або інші знаки не ставляться. Однак якщо заголовок включає кілька речень, їх розділяють крапками.
   4. Заголовки розділів першого рівня повинні бути вирівняні по центру щодо країв листа, крім цього, вони набираються напівжирним шрифтом більшого розміру, ніж звичайний текст, наприклад 18 пунктів.
   5.  Заголовки підрозділів повинні починатися з абзацу і набиратися напівжирним шрифтом того ж розміру, що й основний текст. Підрозділи нумеруються всередині одного розділу.
   6. Нумерація заголовків другого рівня - подвійна, арабськими цифрами, розділеними крапкою. При цьому перша цифра в такий нумерації відповідає номеру розділу, а друга - порядковому номеру підрозділу, наприклад: 2.3. (Третій підрозділ другого розділу). В кінці номера також ставлять крапку.
4. Текст письмової роботи потрібно набирати шрифтом «Times New Roman» (або подібним до нього), розміром 14. У випадку цитати в понад 4 рядки – її текст подати розміром 12. Відповідно, посилання й коментарі – розміром 10. Інтервал між рядками основного тексту – 1,5.
5. Від краю тексту до країв аркуша необхідно зберігати такі відстані:

• 3 см – ліве поле;

 • 1 см – праве ;

• 2 см – верхнє та нижнє.

6. Курсив використовують у випадку:

• написання слів іншомовного походження;

• написання назви книг;

• з метою наголошення терміна або виокремлення вислову.

7. Загальні вимоги  для абзаців такі:

• перший абзац після кожного поділу на розділ, підрозділ тощо – відступу немає;

• кожний наступний – починається відступом 1 см;

• між абзацами немає додаткових відступів.

8. Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в письмовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
9. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Таблиці нумерують послідовно у межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера.
10.          Посилання в тексті письмової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "...за результатами досліджень [1—9]...". Допускається наведення посилань на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.
11.          Список використаних джерел можна розміщувати в списку:

• у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування);

• алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

• хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

12.          Додатки оформлюють як продовження письмової роботи на наступних її сторінках. Додаток повинен мати заголовок . Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток". Текст кожного додатка за необхідності можна поділити на розділи й підрозділи.

Оформлення бібліографічних списків та покажчиків.

Бібліографічний опис містить бібліографічні відомості про документ, наведені за певними правилами, і призначені для ідентифікації і загальної характеристики документа. Бібліографічний опис документів здійснюється відповідно до ДСТУ 7.1:2006, запровадженого в дію в Україні 01.07.2007.

Цей стандарт установлює види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання й розміщування у документах.

Бібліографічне посилання, що є частиною довідкового апарата документа, наводять у формі бібліографічного запису.

Бібліографічні відомості про цитовані або згадувані в тексті документи на будь-яких носіях інформації, що є об’єктами бібліографічного посилання, мають бути достатніми для їхньої загальної характеристики, ідентифікування та пошуку.

Зверніть увагу, що об'єктами складання бібліографічного опису є всі види опублікованих (в тому числі депонованих) і неопублікованих документів на будь-яких носіях - книги, нотні, картографічні, аудіовізуальні, образотворчі, нормативні та технічні документи, електронні ресурси , інші тривимірні штучні або природні об'єкти; складові частини документів; групи однорідних і різнорідних документів. Це означає, що в списку використаних джерел можна вказувати інтернет-ресурси, технічну документацію, журнали, газети та інші періодичні видання.

До складу бібліографічного опису повинні входити такі елементи:

• прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана кількома авторами, то перелічують або всі прізвища;

• повна і точна назва книжки (без лапок);

• підзаголовок, який уточнює назву;

• дані про повторне видання;

• назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви вживаються скорочення: К., X., М.);

• назва видавництва (без лапок);

        • рік видання (без слів "рік" або скорочення "р.");

• кількість сторінок зі скороченням "с.".

Кожну групу відомостей відокремлюють одну від одної знаками "крапка" і "тире" (. —);

Області опису складаються з елементів, які поділяються на обов'язкові та факультативні. В описі можуть бути тільки обов'язкові елементи або обов'язкові і факультативні.

Обов'язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх приводять в будь-якому описі.

Факультативні елементи містять бібліографічні відомості, що дають додаткову інформацію про документ.

Документи, які мають понад трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях про відповідність наводять прізвища чотирьох авторів (якщо їх чотири) або трьох з припискою "та ін." (якщо їх п’ять і більше);

Якщо на титульному аркуші немає прізвища автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви книжки, після чого вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і всі останні елементи під прізвищем автора;

У відомостях про твори видатних вчених, опублікованих в окремих збірниках праць, подають такі дані:

• прізвище та ініціали автора;
• повний заголовок твору;
• найменування видання, в якому міститься цей твір;
• номер тому і номери сторінок, на яких надрукований твір;

Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, мають містити:

• прізвище та ініціали автора статті;
• заголовок статті, після якого йде повна назва джерела, в якому містяться стаття (книжки чи збірника) за викладеними вище правилами, для періодичних видань — назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сторінки, а для газет — число і місяць.

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа.

 Відомості про джерела нумеруються арабськими цифрами. Номер ставиться перед бібліографічним записом і відокремлюється від нього крапкою.

Зв'язок бібліографічного списку з текстом роботи (покажчик) здійснюється за номерами записів у списку літератури. Форма зв’язку записів з основним текстом – за номерами записів у списку. Такі номери розміщують у квадратних дужках. Цифри у них показують, під яким номером належить шукати у списку літератури потрібне джерело.

Для тих, хто хоче знати більше

В Україні діють два затверджені Національні стандарти, що відповідають за оформлення бібліографічної інформації в науковій роботі.

1. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання / Нац. стандарт України. – Вид. офіц. – [Чинний від 2007-07-01]. – Київ :

2. ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання / Нац. стандарт України. – Вид. офіц. – [Уведено вперше ; чинний від 2016-07-01]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – 17 с. 

Новий стандарт «бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» (ДСТУ 8302:2015) (видання офіційне, Київ, ДП «УкрНДНЦ», 2016) набув чинності 1 липня 2016 р.  Стандарт розроблено ДНУ «Книжкова палата України імені Івана Федорова» та уведено вперше.

Стандарт дозволяє значно спростити посилання. Це дасть змогу:

• спростити і скоротити вимоги до авторів;
• зменшити обсяг роботи з контролювання оформлення переліків посилань для працівників редакцій;
• максимально наблизити записи в переліку посилань кирилицею до записів у References;
• зменшити довжину переліків.

Порівняння стандартів

1. У заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів, при цьому імена цих авторів за навскісною рискою не повторюють.

2. Замість знака «крапка й тире» (. —), який розділяє зони бібліографічного опису, у бібліографічному посиланні рекомендовано застосовувати знак «крапка»

3. Після назви дозволено не зазначати загальне позначення матеріалу — [Текст], [Електронний ресурс], [Карти] можна не вказувати

4. У складі вихідних даних дозволено не подавати найменування (ім’я) видавця

5. Розділовий знак «дві навскісні риски» (//) можна замінювати крапкою, а відомості про документ, в якому розміщено складник, виділяти шрифтом

6. Особливості складання бібліографічного посилання на електронний ресурс.

 Можна:

• не подавати відомості про вид електронних даних чи програм;
• замість слів «Режим доступу» (чи «Доступ») або їхнього еквівалента іншою мовою застосовувати абревіатури URI чи URL;
• замість електронної адреси цього ресурсу зазначати його ідентифікатор DOI ;
•  довгу електронну адресу переносити на наступний рядок;
•  не наводити відомостей про джерело назви («Назва з етикетки диска», «Назва з екрана» тощо).

Оформлення списків літератури в статтях наукових журналів здійснюється відповідно до вимог конкретного журналу (інформацію потрібно шукати на сайтах видань у розділах “Для авторів”). Редакції можуть рекомендувати авторам використовувати як один із вищенаведених стандартів, так і міжнародні стилі оформлення цитувань.

Для спрощення процесу укладання списку літератури згідно з певним міжнародним стилем, а також для полегшення переведення посилань у науковій роботі з одного стилю цитування в інший можна  користуватися спеціальними програмами - бібліографічними менеджерами (reference manager), наприклад Mendeley, EndNote, Zenodo та ін.

5. Формування вмінь та навичок.

Виконання практичного завдання

Визначте, які засоби текстового процесора були використані при підготовці документа  Правопис основи слова, що зберігається в папці Текстовий процесор на диску D. Створить покажчик основних понять, що використовуються у тексті.

Інструктивна картка

1. Відкрийте документ Правопис основи слова, що зберігається в папці Текстовий процесор (Електронні матеріали до підручника "Інформатика. 8 клас" авторів: Н.В. Морзе, О.В. Барна, В.П. Вембер ).
2. Проаналізуйте, які дії виконувались при створення документа. Заповніть таблицю.

3. Перегляньте вміст документа. Визначте основні поняття, що використовуються у документі, та позначте їх як елементи покажчика. Наприкінці документа створить  покажчик основних понять (літера, голосні, приголосні, апостроф, чергування, зміна приголосних).
4. Збережіть  документ у власній папці з тим самим іменем.

6. Підбиття підсумків уроку

Рефлексія

1. Під час уроку я:

• дізнався…
• зрозумів…
• навчився…

2. Найбільше мені сподобалося…

3. Найкраще в мене виходило…

4. Я мав (-ла) труднощі з…

5. Я хотів би ще дізнатися про…

7.       Домашнє завдання

Опрацювати конспект уроку.