Урок "А.Малишко. Відомий український поет і його пісні, що стали народними. " Пісня про рушник""

Тема: А.Малишко. Відомий український поет і його пісні, що стали народними. " Пісня про рушник"

Мета: ознайомити учнів із цікавими фактами життя і творчості А.С.Малишка; проаналізувати поезію «Пісня про рушник»; розкрити зміст народно-поетичних символів; розвивати вміння виразно і вдумливо читати поезію, висловлювати власні думки щодо прочитаного; виховувати любов до матері, до отчого дому, повагу до звичаїв, традицій та оберегів свого народу.

Тип: урок сприймання та засвоєння нового матеріалу з випереджувальним навчанням.

Обладнання: портрет А.Малишка, бібліотечка його творів, записи пісень поета, кадри з кінофільму «Літа молодії», виставка вишиваних рушників, фотографії мам, презентації.

 

Найсвятіше слово наше – мати,

Рідна земле, правда і любов!

А.  Малишко

 

ХІД  УРОКУ

І. Організаційний момент

Учитель: Добрий день !

• Сьогодні ми проведемо урок любові і доброти. Почнемо його з гарного  

     ліричного настрою.

Звучить запис «Аве, Марія».

 

Учитель: епіграфом нашого уроку будуть слова Андрія Малишка.

Найсвятіше слово наше – мати,

Рідна земле, правда і любов!

А.  Малишко

 

• То про що ми будемо говорити сьогодні на уроці? ( Про матір, про рідну землю, про любов).

 

Актуалізація суб’єктивного досвіду й опорних знань учнів.

Учитель.

    - Ключове слово нашого уроку – мама. З якими словами асоціюється це слово у вашій уяві? У кожного з вас   є  сердечка, вирізані з паперу. Подумайте  і визначте, які слова ви можете написати на сердечку (по 1 слову), щоб у нас вийшло асоціативне ґроно.

Підбиття підсумків у формі асоціативного ґрона.

 Школярі чіпляють на дошці різнокольорові сердечка, мотивують написані слова на них.

Учитель

- На дошці знаходяться фотографії Ваших мам. Їх ласкаві очі будуть допомагати Вам на уроці, а Ви подумки подякуйте їм за життя та за ті слова, які ви написали на сердечках, побажайте їм всього найкращого.

 

 

 

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Тема нашого уроку……

Ми повинні ознайомитися  із цікавими фактами життя і творчості А.С.Малишка; проаналізувати поезію «Пісня про рушник»; розкрити зміст народно-поетичних символів; розвивати вміння виразно і вдумливо читати поезію, висловлювати власні думки щодо прочитаного.

 

- Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку, чого хочете навчитися? (Ознайомитися з особою письменника, змістом поезій, виразно читати та аналізувати поезії).

 

- А я чекаю від уроку, що ви будете знати цікаві факти з життя поета, зміст виучуваних поезій, вмітимете коментувати зміст образів-символів, розповідати про свої враження від віршів А. Малишка, аналізувати виучувані твори, будете ще більше любити своїх батьків та рідну землю.

 

 

ІІІ. Підготовка до сприйняття нового матеріалу.

 

Учитель.

• Для роботи на уроці попередньо були створені  групи, які отримали випереджувальні завдання. Це такі групи: «Біографи», «Етнографи», «Літературознавці».

 

ІV. Повідомлення та сприйняття нового матеріалу.

 

Учитель.

У Андрія Малишка було улюблене дерево, що прикрашає український степ. У ботаніці воно іменується кленом платановидним, а в Україні народ називає його красивим словом «явір». Бджоли беруть від нього мед, а люди – пісні. Стежина під яворами – це стежина  життя Андрія Самійловича Малишка, сповнена духовної величі і нев’янучої краси. Бере початок вона в Обухові на Київщині. Цією стежиною під яворами возили маленького Андрійка на сіножать, нею він вирушив у Київ. І багато разів повертався нею із великого міста на рідне обійстя.

 

А зараз група «Біографів» повідомить нам про життєвий та творчий шлях А. Малишка.

 

1. Повідомлення учнів з використанням презентації.

 

Учитель.

Андрій Малишко видав понад сорок книг, створив понад сто пісень, до яких іноді й сам писав музику.  Він працював із Левком Ревуцьким, Пилипом Козицьким, Олександром Білашем. Найкращі свої пісні поет створив у співавторстві з композитором Платоном Майбородою. Жодне свято Першого дзвоника і День вчителя не обходиться без пісні «Вчителька», а Андрій Малишко мріяв про таку пісню, «щоб душу вивернуло до дна», щоб світилася до людей своїм чистим і ніжним звучанням.  Це була «Пісня про рушник», написана 1959 року до кінофільму «Літа молодії», яка вже давно стала народною і зажила слави й далеко за її межами.

 

2. Перегляд уривка з кінофільму.

 

Учитель.

• Ця пісня – гідний пам’ятник Матері, про велику материнську любов, від якої немає в світі нічого святішого.

Народ називав своїми лише ті твори, в яких пізнавав власну душу, в яких відчував повну гармонію слів і мелодії. Народ є вимогливим і суворим критиком, дає життя тільки найталановитішим творам. І насамперед це – «Пісня про рушник», яку народ усе-таки називає по-своєму, любовно «Рідна мати моя…».

• Чому ця пісня так припала до серця нашому народові? (Бо створена на міцній народній основі. З народної творчості взято і сам рушник).

 

3. Словникова робота

Що ж таке рушник?

Рушник – довгастий шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом. Традиційно використовується для оздоблення житла та в українських народних обрядах.

 

 Учитель.

      Рушник… Як багато промовляє це слово! Погляньте на розмаїття фарб, яке оселилось у нашому класі. Мабуть, кожному із вас якийсь рушник подобається найбільше.

 

Яке образно-символічне значення має рушник нам повідомлять «Етнографи».

 

 

Рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник. Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті. Ним витирали руки і посуд, з ним ходили доїти корову, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. З давніх-давен люди вірили у силу рушника, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха.

 «Хата без рушника, що сім’я без дітей»,- говорили в народі. Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників. «Утирач» використовували для рук і обличчя, «стирок» - для посуду, стола і лав, «покутник» і «кільковий» - оздоблення стін, покуті, «божник» - для облямування дорогих ікон.

Обрядові і побутові рушники використовувалися дуже широко. Рушник був символом гостинності і доброзичливості. Перед тим, як запросити гостя до столу, господиня вішала йому на плечі чистий рушник «утирач», лила на руки воду з кухлика.

Які тільки прийоми вишивки, орнаменти і візерунки не зустрінеш на українських рушниках! Старовинною технікою вишивання в селах вважалися різновиди «гладі». Із середини минулого століття стали застосовувати вишивання хрестом «хрестик». Часто поєднувалися декілька технік.

Перш, ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях.

Вже в наші часи екстрасенси досліджували саму голку, нитку, вишиття і з’ясували, що знаряддя праці рукодільниці проводить у сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розміром і товщиною шматочок сталевого дроту. Найенергетичнішими нитками визнали вовняну і натуральну шовкову пряжу.

Починати рукоділля найкраще зранку у четвер. Це енергетична вершина тижня. Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття.

 Виряджаючи сина у далеку дорогу, мати дарувала йому вишитий рушник. При цьому, бажаючи щастя, вона говорила: «Нехай стелиться тобі доля цим рушником!». Червоні і чорні нитки у вишивці матусиного рушника – то наша одвічна любов і журба, наша споконвічна доля.

 

 

 

Учитель.

• Ось один із таких рушничків, напевно, дала в дорогу мати й                       А. Малишку, коли він вирушав після закінчення семирічки до Києва, щоб навчатися далі. Хлібину, сіль, цибулину −  що ще могла дати мати багатодітної родини своєму синові? У душі Андрія навіки залишилася ота стежина, якою провела мама за село сина, і вишиваний рушник.

 

Прослуховування поезії «Пісня про рушник» у виконанні підготовленого учня, всі інші слідкують за підручником.

 

 

    Бесіда за змістом поезії.

• Про що розповідається в поезії?  (Про материнську любов).
• Куди проводжає мати свого сина? (У далеку дорогу життя).
• Що помітно у її погляді? (Тривога, смуток, надія на щасливе майбутнє сина).
• Чого бажає мати синові? (Добра у невідомім краю).
• За допомогою яких слів автор розкриває красу материнської душі? («ночей не доспала», «рушник синові», «на щастя, на долю дала»).

     -   Поясніть вислів «Рушник вишиваний на щастя дала». (На успіх у житті).

• З образом чого в ліричного героя пов’язані найсвітліші спомини про рідну матір, про дитинство і рідний край? (З образом рушника).
• Які рядки присвячені матері? («Незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні твої).
• Чому ж очі «засмучені»? (переживання за сина, адже життя важке і непердбачуване).
• Символом чого є вишитий рушник у поезії? (материнська ласка, любов, благословення – оберіг для сина).
• Яке ще символічне значення рушника? (розлука, далека дорога).
• Тема: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.
• Жанр пісня
• Яка ідея поезії? (Утвердження сили материнської та синівської любові).
• Які художні образи поезії? (Мати, ліричний герой,  рушник, )
•  

На дошці записано проблемне питання:

• Чи можна вишитий рушник із поезії А. Малишка вважати образом-символом?

 

    Робота в групах. Характеристика художніх образів поезії.

1 група Мати	Характеристика Працьовита, турботлива. («Рідна мати моя, ти ночей не доспала…»). Майстриня, чутлива до краси. («І рушник вишиваний на щастя, на долю дала»). Красива, вірна, вразлива, добра, ласкава. («І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка, засмучені очі хороші блакитні твої»).
1 група Образ Ліричний герой	Характеристика Люблячий, уважний син. («І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов», «Рідна мати моя»).
2 група Образ Рушник	Символ долі, щастя, материнської любові. («… на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї»).
2 група Художні засоби творення образів	Звертання: «Рідна мати моя». Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «Незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні», «тихий шелест трав». Повтори: «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,                  І рушник вишиваний на щастя дала».                                   «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,                І засмучені очі хороші блакитні твої».                          «І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:                І дитинство, й розлука, і вірна любов ». Метафори: «цвіте…доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе… і дитинство, й розлука, і вірна любов». Порівняння: «…той рушник простелю наче долю…».

Учні озвучують результати і дають відповідь на проблемне питання.

 

Цікаві моменти з історії знаменитого «Рушничка» розкажуть «Літературознавці».

 

На дачному обійсті в Кончі-Озерній на фронтоні будиночка майстри-будівельники намалювали рушник. Виявляється, коли будівельники, обкладаючи цеглою хату, дізналися, що в ній мешкає автор знаменитої пісні про рушник, подарували Андрієві Самійловичу таке мальоване диво на будинку.

Народний поет за свою працю мав чимало виявів пошани, слава його була повсюдною, але оцей скромний знак подяки від простих людей – мальований рушничок – Андрій Самійлович ставив над усе. Взагалі Малишко пишався тим, що його пісенні вірші лунають так широко, що «Пісню про рушник» залюбки співають прості люди на Уралі, в Білорусії, у Прибалтиці і, навіть, за океаном.

 

Другий момент. Василь Трубай, письменник і кінодраматург, керівник обухівської літературної студії імені Малишка розповів випадок. Він був запрошений у Канаду в м.Едмонтон на міжнародний поетичний семінар. Їдучи вранці в міському автобусі, письменник раптом із динаміка почув знайому мелодію і проникливий голос (це була Квітка Цісик) заспівав: «Рідна мати моя, ти ночей не доспала…» Він ледве стримався, щоб не крикнути на весь автобус: «Люди, послухайте! Це ж Малишко! Мій земляк із Обухова! Тут, у Канаді, звучить моя рідна мова! І не на сцені, не на зборах української діаспори, а просто ось в громадянському транспорті на вулицях англомовного міста…». І Василь Трубай, не соромлячись сліз, слухав пісню. Раптом відчув, яким рідним для нього став Малишко і яку містичну силу мають слова, якщо вони складені справжнім поетом!

 

V. Узагальнення знань

Учитель:

Отже, у творі А. Малишка «Пісня про рушник» вдало поєдналися

задушевність інтонації, загальнолюдська тема материнської любові, традиційний народнопоетичний мотив чекання сина, які автор майстерно

втілив в образі рушника, цього неньчиного подарунка, своєрідного спогаду

про рідну домівку, матір, отчий край із зеленими лугами та солов’їними гаями. Поет змушує кожного згадати своє дитинство, молоді літа, прощання з отчим порогом і матір’ю, відтворити і щем розлуки, і передчуття майбутніх незвіданих доріг, і материнську тривогу за долю дитини.

 

- Чи є у ваших родинах  рушники-обереги? В яких випадках ним користуються в родині? Розкажіть про них.

 

VІ. Підсумок уроку

1. «Мікрофон»

 - Про що ви дізналися на уроці?

 - Про що б Ви написали пісню, згадуючи своє дитинство, батьківське піклування?

 - Що нам треба цінувати у житті?

 

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

 

VІІІ. Домашнє завдання

1. Вивчити напам’ять поезію Андрія Малишка «Пісня про рушник».
2. Написати твір-мініатюру «Краса українського рушника».

 

 

 

Кожна мати вишиває свій рушник по-своєму, виряджаючи у доросле самостійне життя своїх дітей. І ми вишили ось ці рушнички своїми руками, щоб подарувати на згадку про нашу зустріч  на уроці, усім присутнім.