Зарубіжна література. 8 клас
Тема: Антична література. Вплив античності на українську культуру Мета: повторити й узагальнити знання учнів про античність як істориколітературну епоху, поетичні надбання античної літератури;
довести, що доба античності внесла вагомий внесок у розвиток світової культури; показати зв'язок між античною й українською літературою; розвивати культуру зв’язного мовлення, публічного виступу, увагу,
спостережливість, уміння робити узагальнення; виховувати інтерес до античної спадщини, формувати читацьку культуру,
почуття прекрасного.
Завдання уроку: довести, що доба античності внесла вагомий внесок в культурну спадщину людства; показати зв'язок між античною й українською культурою.
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.
Вид уроку: урок-дослідження.
Обладнання: портрети письменників, виставка книжок, ілюстрації, картки для роботи в групах, мультимедійна презентація, відеоролик.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку
1.Слово вчителя. Ми сьогодні розпочнемо мандрівку до епохи, яка започаткувала сучасну цивілізацію. Це – доба античності.
У глибинах історії приховані дорогоцінні скарби – досягнення давньої культури, що стала колискою європейської цивілізації.
Без поетів, філософів, скульпторів Давньої Греції та Риму неможливо уявити світове мистецтво та шляхи його розвитку впродовж століть.
Леся Українка і Микола Вороний,
Данте Аліг’єрі та Вільям Шекспір, Йоганн Вольфганг Гете і Дж. Байрон – це не повний перелік митців, котрі черпали в античності натхнення.
Що ж приваблює людство в античності? У чому полягає своєрідність цієї доби? Які скарби античності не втратили своєї краси й сьогодні? Про це піде мова на уроці.
2.Завдання уроку:
Довести, що доба античності внесла вагомий внесок в культурну спадщину людства.
Показати зв'язок між античною й українською культурою.
III. Актуалізація опорних знань
1. Експрес-опитування:
- Дати визначення античної літератури.
- Як перекладається слово «античний»?
- Назвати хронологічні межі доби античності.
- Якими мовами писалися античні твори?
- Що є вихідною основою літератури античності?
IV. Робота над темою уроку
1. Міфологія античності.
З чого починається культура Стародавньої Греції? Звісно, з грецьких міфів. «Без давньогрецьких міфів та легенд історія людства могла виглядати нудною та нецікавою», - писав літературознавець М.І. Киященко.
Міфологічні образи та сюжети лягли в основу літератури доби античності Пригадаємо героїв давньогрецьких міфів.
2. Літературна гра «Хто це?»
1. Він за наказом царя Еврісфея здійснив 12 подвигів. (Геракл)
2. Єдиним вразливим місцем цього героя була п’ята, за яку тримала його мати, купаючи у водах священної річки Стікс. (Ахіллес)
3. Жрець бога Аполлона. (Лаокоон)
4. Він віддав яблуко з написом «Найкрасивішій» богині кохання Афродіті. (Паріс)
5. Він порадив ахейцям, як захопити Трою. (Одіссей)
6. Через її викрадення відбулася Троянська війна, яка тривала 10 років. (Єлена)
7. Він подарував людям вогонь і навчив їх наук і ремесел. (Прометей)
3. Історична довідка. Антична культура та Україна. Індивідуальне повідомлення.
Україна здавна пов’язана з античною культурою та міфологією. Греки відкрили для себе північні узбережжя Чорного моря в 7 ст. до н.е. і заснували на цих землях міста-держави, руїни яких збереглися до наших днів.
Найрозвиненішими були Ольвія (на Бузькому лимані), Пантикапей (на території сучасної Керчі), Херсонес (у межах Севастополя), Тіра (біля БілгородДністровського).
Як і на батьківщині, колоністи поклонялись олімпійським богам. Величні храми Аполлона стояли в центрі Ольвії та Пантікапея. Жителі грецьких колоній брали участь і в олімпійських іграх, а в Ольвії влаштовували місцеві спортивні змагання на честь Ахілла – Ахіллеї.
Давні перекази й фантастична реальність поєдналися на острові Зміїному в
Одеській області. Згідно з античною легендою, острів підняла з морського дна богиня Фетіда для свого сина Ахілла. На Зміїному було споруджено храм Ахілла, який відвідували майже всі давньогрецькі мореплавці, що прямували до північно –західних берегів Чорного моря.
4. Віртуальний музей «Портретна галерея письменників античності».
Повідомлення групи учнів-літературознавців:
1 група – письменники Давньої Греції
2 група – письменники Давнього Риму
3 група – український мотив
Випереджальне завдання: заповнити таблицю.
|
Автор |
Твір |
Українські переклади |
Наслідування |
|
Гомер |
«Іліада» |
Борис Тен |
|
|
Тіртей |
«Добре вмирати тому…» |
Григорій Кочур |
|
|
Сапфо |
«Любов» «До Афродіти» |
Андрій Содомора Григорій Кочур |
|
|
Есхіл |
«Прометей закутий» |
Борис Тен |
|
|
Вергілій |
«Енеїда» |
Борис Тен |
|
|
Горацій |
«До Мельпомени» |
Андрій Содомора |
|
|
Овідій |
«Сумні елегії» |
Микола Зеров |
|
5. Література Давньої Греції (Слайди 3-6)
1 учень: Гомер - легендарний давньогрецький поет, який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. Це ім’я стало легендою. Ніхто не знає достеменно місця його народження й навіть приблизно років його життя. Сім міст Греції сперечаються за честь називатися малою батьківщиною Гомера. Згідно з давніми переказами, він був сином одного з богів,
|
2 учень: Тіртей — давньогрецький поет. Він уславив себе написанням елегій — ліричних |
багато мандрував Грецією, брав участь у військових баталіях. Поеми «Іліада» й «Одіссея» принесли Гомеру всесвітню популярність і вважалися у стародавніх греків символом мудрості, справедливості та духовності. Люди виконували їх на святах і вивчали в школі, адже в поемах містилися десятки прикладів для наслідування, сотні доречних думок та влучних висловлювань.
|
віршів, у яких переважає настрій смутку, жалю. Поет був афінським громадянином. За легендою він був кульгавим шкільним учителем, якого послали з Афін до Спарти замість військової підтримки. Так порадив оракул. І він не помилився. Тіртей та його пісні надихнули спартанців на перемогу. У творах Тіртея яскраво звучить тема захисту батьківщини, поєднуються сумні роздуми із закликом до рішучих дій. Вищим щастям він вбачає загибель на полі бою заради своєї країни. |
|
|
|
3 учень: Сапфо — відома поетеса часів античності, що створювала поезії у жанрі меліки (пісенної лірики). Її високо цінували митці античної доби. Давньогрецький філософ Платон назвав Сапфо десятою музою, Катулл та Горацій її наслідували. Розповідають, що знаменитий реформатор VI століття Солон, почувши вірші Сапфо, сказав, що не хоче помирати раніше, ніж вивчить їх |
|
напам'ять. Сапфо належала до родової аристократії. Вона довго жила у вигнанні (на острові Сицилія), але в кінці життя повернулася на батьківщину, де померла, за переказами, кинувшись зі скелі в море через нерозділене кохання до юнака Фаона. 4 учень: Сапфо. Український мотив |
|
Твір Сапфо «Гімн до Афродіти» переклав відомий український письменник
І.Франко. Поезія Сапфо мала особливий вплив на творчість Лесі Українки. Ще в 13 років, прочитавши легенду про смерть великої грекині, Леся написала вірш «Сапфо», у якому по-своєму витлумачила відому історію. Відтак давньогрецька поетеса назавжди стала для неї взірцем вольової, рішучої жінки,здатної обстоювати своє право на самовираження і творчість. В останні роки життя Леся Українка знову звернулася до образу Сапфо в однойменній незакінченій драмі, де протиставила геніальну поетесу та її коханого Фаона, байдужого до високих поривань.
|
|
5 учень: Есхіл був продовжувачем старовинного афінського аристократичного роду. Відомий і такий факт з його життя (сам Есхіл вважав його дуже значущим і дуже ним пишався), як участь в греко-перських війнах. Есхіл - відомий як автор близько 80 творів, з яких до наших днів цілком збереглося тільки 7. Найвідоміший твір - трилогія «Прометей - вогненосець», «Прометей закутий», «Прометей |
|
звільнений». За Есхілом закріпилася репутація видатного новатора театру. Він 13 разів перемагав на змаганнях драматургів, де йому ніхто не міг скласти |
|
конкуренції. Посмертна слава Есхіла не гасла ще й тому, що спеціальною постановою його п’єси продовжували брати участь у змаганнях драматургів. Ця ж обставина допомогла кращого збереження його трагедій.
6. Прометей – «вічний образ світової літератури»
Найвідоміший і найулюбленіший герой античної літератури – Прометей. Образ міфологічного героя Прометея став першим «вічним образом» світової літератури.
7. Теорія літератури. (Слайд 7)
Вічний образ— художній образ, що, виникнувши в конкретних історичних умовах, набуває настільки очевидної загальнолюдської значущості, що не втрачає своєї актуальності, згодом знову і знову виникає у творчості письменників різних епох і народів.
Образ титана Прометея, величний і могутній у своїй нескореності, неодноразово використовувався в творчості видатних митців, як символ людських змагань, як взірець безстрашного борця, що заради людей свідомо пішов на муки. Легенду про титана, що викрав з неба вогонь і дав його людям, літературно обробляли поети різних країн. Есхіл, Кальдерон, Гете, Байрон, Шеллі — ось далеко не повний перелік славетних імен, у чиїй творчості зустрічаємо образ Прометея.
Український мотив
Т. Шевченко уславив Прометея в поемі «Кавказ», адже за легендою мужній титан був прикований до скелі саме в горах Кавказу. Великий Кобзар в легендарному образі показує незборимість народів, хай поневолених, але нескорених.
Прометеєвою дочкою називають Лесю Українку. У поезії «Ніобея», драматичних поемах «Оргія», «В катакомбах» зустрічаємо цей символ непоборності духу, сміливої думки, доброго серця. Ніобея говорить: «І хоч у горе закохана, все ж я дочка Прометея...» Так могла сказати й Леся Українка, все життя якої — подвиг, легенда, що залишиться у віках невгасимою іскрою духовного вогню.
8. Поетична хвилинка. Образ Прометея в українській та світовій поезії
Уривок із поеми Т. Шевченко «Кавказ» За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра Й серце розбиває.
|
Розбиває, та не вип’є Живущої крові – Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля… Уривок із вірша Дж. Байрона «Прометей» |
|||
|
|
Титане! Ув очах твоїх Відбилось горе і тривоги Земних житців, що гнівні боги Погордно зневажали їх. … |
||
|
У тому твій небесний гріх, |
|||
|
|
Що людям зменшив ти страждання, |
||
|
Що світлом розуму й пізнання На боротьбу озброїв їх. Хай доля зла тебе скувала, Та виклик твій, борня зухвала, Завзяття вогнене твоє, Твій гордий дух і непокора, Що їх і небо не поборе, Для смертних прикладом стає. Ти людству освітив дороги, Ти — символ віри і тепла. |
|||
|
|
9. Література Давнього Риму. (Слайди 8-10) |
||
|
1 учень: Квінт Горацій Флакк народився на півдні Італії, в сім’ї раба, відпущеного на волю. Батько Горація багато працював для того, щоб син здобув |
|||
|
|
гідну освіту. Його перші вірші привернули увагу Вергілія, який познайомив молодого поета з Меценатом, що став другом і покровителем Горація. У своїх одах Горацій, будучи філософським, інтелектуальним поетом, оспівує Рим і Августа, кохання і красу, розмірковує про поезію, життя і смерть. Творчість Горація творила величезний вплив на розвиток світової культури. У Римі його твори вивчали у школах, |
||
|
укладали до них коментарі. |
|||
2 учень - Горацій. Український мотив
Поезію Горація завжди високо цінували в Україні. Його твори вивчали у братських школах, Києво-Могилянській академії. Великим шанувальником Горація був Г. Сковорода. У його збірці «Сад божественних пісень» звучить думка античного поета про те, що щастя полягає не в багатстві й шані, а в радості буття і щиросердності.
Корифей української поезії М. Рильський у вірші «Пам’ятник» вступає у творчу полеміку з Горацієм, створюючи своєрідну антитезу уславленим рядкам оди «До Мельпомени»
|
3 учень: Публій Вергілій Марон — найуславленіший поет імператорського Риму. Народився Вергілій у Мантуї в сім’ї землевласника, навчався у Мілані, а потім — у Римі. Адвокатська кар’єра не стала реальністю — Вергілій не мав ораторських здібностей, до того ж був дуже сором’язливим. Перший великий твір |
|
|
Вергілія — «Буколіки» ( «Пастуші вірші») У десяти маленьких поемах зображене мирне життя пастухів, їхні почуття, пов’язані зі світом прекрасної природи. Другий твір Вергілія — «Георгіки» («Землеробські вірші») теж присвячений людині і природі, але містить у собі цілком конкретні поради щодо землеробства, садівництва, тваринництва та бджільництва. Поема Вергілія «Енеїда» стала національним римським епосом. У ній розповідається про подвиги Енея, троянського героя, родоначальника римського народу. |
|
4 учень: Вергілій. Український мотив
Для українців ім’я Еней має особливе значення. Тільки-но почувши його, чи не кожен згадує: «Еней був парубок моторний і хлопець хоть куди козак». Ці слова належать Івану Петровичу Котляревському. Наприкінці 18 ст. український письменник створив на основі «Енеїди» Вергілія однойменну сатиричну поему, насичену яскравим національним гумором і самобутніми образами. За іноземним сюжетом і гумористичною формою автор приховав одвічну мрію українського народу про незалежність. Котляревський пов’язав античні події з життям України за часів, коли було зруйновано Запорозьку Січ – фортецю волелюбного козацького духу. Над класичними перекладами «Енеїди» працював Г. Сковорода.
5 учень: Публій Овідій Назон – видатний поет «золотої доби Августа».
З творів Овідія, що не дійшли до нас, в античності високо цінувалася трагедія «Медея». Для світської поезії Овідій був учителем любові, а навколо його життя складалися легенди. Оскільки Овідій, на відміну від поетів старшого покоління Вергілія і Горація, не підтримував заходів римського імператора Августа і його поезія не була рупором для проповідування ідеології нового режиму, він і був відправлений у заслання.
6
учень: Овідій. Український мотив
Овідія віддавна шанувало українське письменство. Цитатами з його творів не раз підкріплювали свої настанови автори, яких вивчали в Києво-Могилянській академії.
Римського поета натхненно наслідував
Г.Сковорода у своїй «Похвалі астрономії».
Захоплено відгукувався про Овідія Тарас
Шевченко, називаючи його «найдосконалішим творінням всемогутнього Творця Всесвіту»
З ім’ям Овідія пов’язана назва українського міста Овідіополь. На лівому березі дністровського лиману, навпроти Аккермана, у 18 ст. було побудовано фортецю. За легендою, військовий інженер, зводячи укріплення, знайшов давню могилу і на камені зміг розібрати напис «Овідій». Виникло припущення, що саме тут спочиває великий поет. Відтак спочатку фортеця, а згодом і місто, що виросло навколо неї, отримало назву Овідіополь – місто Овідія. Надгробний камінь, знайдений інженером, зник, і пов’язану з ним таємницю так і не було розгадано.
10. Робота в групах. «Склади пазли: автор – жанр - твір»

11. Вікторина «Впізнай твір за цитатою»
1.Жереб мені Ласку весни, Випав такий: Розкіш, красу,
Серцем палким Сонця ясне
Любити. Проміння.
(Сапфо «Жереб мені випав такий…») 2. Ось про недолю смертних ви послухайте: То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав, Я наділив їх мудрою розважністю.
Не для докору людям це розказую,—
Лише щоб силу показать дарів моїх. (Есхіл«Прометей закутий»)
3. Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея, Пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв:
Душі славетних героїв навіки послав до Аїду
Темного, їх же самих він хижим лишив на поталу (Гомер «Іліада»)
4. Любощів ніжний співець, як свій шлях життьовий перейшов я, -
Друже-нащадку, тобі повість розкаже моя. (Овідій «Сумні елегії»)
5. Ратні боріння й героя вславляю, що перший із Трої, Долею гнаний, прибув до Італії, в землі лавінські.
Довго всевишня по суші і морю ним кидала сила,
Бо невблаганна у гніві Юнона була безпощадна. (Вергілій «Енеїда»)
6. Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон… (Горацій «До Мельпомени»)
7. Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну, Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах… Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.
В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.
(Тіртей «Добре вмирати тому…»)
11. Культура античності. Перегляд презентації (Слайди 13-24)

«Що є мистецтво? Це могутній голос народу, що лунає з уст обраних умільців» (П. Загребельний).
Історія грецького мистецтва гідна подиву. Невеликий за чисельністю народ у зображувальному мистецтві, поезії, театральному мистецтві, архітектурі, скульптурі створив зразки, на які два тисячоліття рівняються народи Європи. V. Закріплення вивченого.
1. Назвати українських перекладачів творів давньої літератури.
2. Відповісти на проблемні питання уроку:
Що внесла доба античності в культурну спадщину людства? Асоціативний кущ
алфавіт класичні мови література
![]()

міфологія Дари давніх греків та римлян людству мистецтво
![]()
науки літературні жанри театр
Чи є зв'язок між античною й українською культурою? (Слайди 25-27)

VI. Підбиття підсумків уроку.
1. Рефлексія «Незакінчене речення»:
Сьогодні на уроці я дізнався…
Я зрозумів …
Мене здивувало чи зацікавило…
2.
Оцінювання учнів
VII. Домашнє завдання:
1. Написати твір-мініатюру «Внесок доби античності в культурну спадщину людства».
2. Підготуватися до контрольної роботи.
VIII. Перегляд відеоролика «Орфічний гімн музам»