Урок "Архітектура історичного міста"

7 клас.

Тема.   Архітектура історичного міста. Гармонія з природним середо­вищем.

Мета: визначити рівень засвоєння знань з теми «Архітектура»; про­довжувати вчити розпізнавати різні види архітектурних спо­руд; ознайомити з архітектурними стилями та національними традиціями; формувати вміння порівнювати гармонійний І дис­гармонійний взаємозв'язок архітектури з довкіллям; удоскона­лювати навички роботи з папером в техніці аплікації та паперопластики для створення архітектурного образу; розвивати творче мислення; виховувати любов до мистецтва, інтерес до архітектури різних країн світу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: для вчителя — фотоілюстрації архітектурних споруд, відеоряд архітектурних споруд різних епох та країн, роздавальний ма­теріал для опрацювання в групах (архітектурні стилі); для уч­нів — кольоровий папір, картон, клей ПВА, ножиці, маркери та різні графічні матеріали.

ХІД УРОКУ

1. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку.
2. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Учитель пропонує учням розв'язати кросворд ).
По горизонталі: 

1. Споруда, в якій мегаліти розташовані кільцем? (Стоунхендж.)
2. Мистецтво створення споруд. (Архітектура.)

3. Держава, в якій збудована перша ступінчаста піраміда фараона Джосера. (Єгипет.)
4. Вид архітектури. (Ландшафтна.)
5. Грецький класичний ордер. (Коринфський.) Ключове слово: стиль.

3. Мотивація навчальної діяльності.

 Бесіда

   На вашу думку, що означає слово «стиль»?

Методом «мозкової атаки» учні висловлюють свою думку.

Учитель підводить їх до висновку, що стиль у мистецтві — це своєрідні, неповторні особливості творчості митця.

А що містить поняття «стиль архітектури»? (Це мова архітек­тури, яка поєднує в собі конструкцію, форму, простір, пропорції і ритм, світло і колір^Це, з одного боку, зовнішня форма, художній образ, а з іншого. — відбиття уявлень певної епохи.)

         Слово вчителя.

Слово «стиль» походить від грецького «паличка для пись­ма». Гострі палички з кості або металу застосовували для Письма на дерев'яних табличках, вкритих воском. Судячи з цього, слово «стиль» спочатку означало індивідуальну манеру письма, почерк окремої людини, засіб виявлення помислів.

У галузь мистецтва та архітектури поняття стилю входить у XVIII ст. і означає особливості національних форм.

4. Ознайомлення з новим матеріалом. Практична діяльність учнів.

Робота в групах.

Учні об'єднуються в сім груп. Отримують матеріали для опрацювання (у групах визначають доповідача; учнів, які будуть створювати архітектурний образ даної епохи з білого та кольорового паперу, за­стосовуючи різні графічні матеріали, аплікацію, паперопластику.

До початку роботи проводиться інструктаж з правил безпеки при роботі з ножицями. Учитель додатково проводить індивідуаль­ні і фронтальні інструктажі.

Доповідач представляє результати роботи групи перед класом.

Матеріал для опрацювання в групі 1

Романський стиль

Романський стиль (від латин, romanus — римський) — умов­на назва стилю, який склався в період раннього середньовіччя (X— XII ст.) в архітектурі країн Західної і Центральної Європи.

Для нього характерне поєднання римської будівельної майс­терності з місцевими естетичними уявленнями, досить різноманіт­ними в різних країнах. У цілому для романської архітектури влас­тиві масивні будови. Ордер тут відсутній, пропорції  вибираються досить вільно! Щоб забезпечити міцність та витри­валість, стіни зовні доповнюються лопатоподібними потовщення­ми — контрфорсами. Романські церкви прикрашала центральна велика башта і бокові — менші за розміром, квадратні або восьми­гранні башти. Стіни були глухі, лише в небагатьох місцях прорізані вузенькими арочними вікнами. Типовим зразком романського сти­лю є собор Нотр-Дам у французькому місті Пуатьє, XI ст. Зовні його стіни оздоблені аркадами, головний фасад прикрашають рельєфи. Невисокі вежі собору мають конічні завершення, вкриті черепицею.

У цей період будувалося багато замків та монастирів. Укріпле­ний замок — житло феодала і водночас фортеця, що захищала йо­го володіння. Зазвичай "розташований на вершині гори або скеляс­того горба над рікою або біля моря, замок захищав під час облоги і був центром підготовки до набігів. Замок із звідним мостом і ук­ріпленим порталом був оточений ровом, монолітними кам'яними , стінами, увінчаними зубцями, вежами і бійницями. Ядро фортеці складала масивна кругла або чотирикутна вежа, що мала декіль­ка поверхів (донжон). Навколо замку був просторий двір із житло­вими і службовими спорудами. Досвід будівництва замків був зго­дом перенесений на монастирські комплекси, що являли собою цілі селища і міста-фортеці. В їх плануванні суворо дотримувалися ви­мог оборони, тверезого врахування особливостей місцевості.

(Замок Гайрана Сені, XII ст.; місто-фортеця Каркассон в Про­вансі, XII—XIII ст.).

Матеріал для опрацювання в групі 2

Готика

Готичний стиль вражає єдністю і цілісністю художніх виявів у всіх видах мистецтва.

Релігійне за формою готичне мистецтво більш чуттєве, ніж ро­манське, до життя, природи і людини.

Головною ознакою готичної архітектури вважають висотність. Готичні собори високі й тягнуться до неба незліченними стрілами веж і башточок, вімпергів, загострених арок. Вражає їх багатство і різноманітність.

Собор готичного стилю неозорий, часто асиметричний і навіть неоднорідний у своїх частинах: кожний з його фасадів зі своїм пор­талом індивідуальний. Стіна не відчувається, її ніби і немає. Усту­пами височать масивні опорні стовпи — контрфорси.

Готичний собор являє собою базиліку — прямокутну будівлю, що витягнута із заходу на схід, з високою середньою частиною (не­фом). З обох боків західного фасаду — з багато прикрашеними вхо­дами-порталами, круглим вікном-трояндою — височать дві вежі. Центральна частина собору увінчана вежею або шпилем. Для го­тичних соборів характерна велика кількість скульптури, декора­тивних деталей.

(Собор у Шартрі, Франція; собор в Ам'єні, Франція; собор у Рей­мсі, Франція; Кельнський собор, Німеччина.)

Матеріал для опрацювання в групі З

Відродження

Мистецтво Відродження не було простим наслідуванням ан­тичного. Воно створило нові форми, свій стиль — Ренесанс, при­мусило служити собі науку. Митці епохи Відродження займали­ся анатомією, археологією, математикою. Вони дали математичне обґрунтування закону перспективи — наукової дисципліни.

В архітектурі також стався надзвичайний переворот. Для будів­ництва часів Відродження характерні широке застосування римсь­кої ордерної системи, суворість пропорційних побудов, заснованих на золотому перетині, симетрія композиції, чіткий горизонталь­ний розподіл фасаду на поверхи; вхід будівлі обрамлявся міцними ордерними порталами, вікна — ордерними наличниками; широко застосовувалися напівциркульні арки, хрестове та напівсферичне склепіння. У цей час почали будувати центрально-купольні храми.

Архітектурний Ренесанс був репрезентований такими видатни­ми митцями, як Філіппо Брунеллескі (1377—1446) — капела Пац-ці, Мікеланджело Буонарроті — гробниця папи Юлія II.

Матеріал для опрацювання в групі 4

Бароко

Архітектурні ансамблі стають асиметричними, у планах споруд з'являються вигнуті лінії й овали. На фасадах багато декоративних , деталей, інколи вони зовсім ховають під собою ті частини будови, що мають конструктивне навантаження. Велику роль у зовнішньо­му вигляді пам'яток стилю бароко відіграє скульптура, пластичний орнамент та монументальний живопис. В епоху ба­роко набула особливої популярності та одержала новий розвиток паркова архітектура, склалися різні типи парків.

Крім спільних для всіх європейських країн архітектурних рис, пам'ятки стилю бароко мали свої особливі риси в кожній країні.

Архітектори бароко звернули увагу на вулицю, яка стала роз­глядатися як цілісний архітектурний організм, як одна з форм ансамблю. Початок і кінець вулиці наголошувалися площами або ефектними архітектурними або скульптурними акцентами.

Домінантою в композиції будівлі стає крива лінія, повертаються ва­люти, з'являються елептичні поверхні.

Матеріал для опрацювання в групі 5

Рококо

Рококо став перехідним етапом від бароко до класицизму. Наз­ва стилю розкриває найхарактернішу його рису — пристрасть до складних вишуканих форм, химерних ліній.

Мистецтво рококо було завершенням і пізньою, найбільш ви­тонченою і полегшеною стадією мистецтва бароко. Але в ньому з'явилися і абсолютно нові риси. Для рококо характерний відхід від протиріч життя у світ фантазії, міфологічних сюжетів, екзотич­них напівказкових образів. У декоративних композиціях панує гра­ціозний, примхливий орнамент. Його характерними ознаками ста­ли композиційна асиметричність, витонченість, акцентування на білому і золотому кольорах. У межах цього напрямку працювали архітектори Ж. М. Оппенор, Г. Ж. Боффран.

        Матеріал для опрацювання в групі 6

Класицизм

Класицизм набув значного поширення у країнах Східної Єв­ропи, зокрема в Росії та Україні. Його основою була уява про іде­ально організовану державу, де суспільство підпорядковує собі інтереси особистості. Засновники класицизму зверталися до форм античності як ідеального класичного еталона.

В основі естетики класицизму лежать філософські ідеї Р. Дека­рта: усе створене людиною має бути розумно організоване, логічно побудоване. Класицизм виробив сувору систему правил, законів по­будови художньої форми, він прагне до зразка типу, системи норма­тивів. Головні риси класицизму: впровадження ордерної системи, статичність і сорозмірність форм, логічність планування, симетрія планів. Декор скромний і не ховає структури об'єму, композиція побудована за чіткою системою. У середині XIX ст. цей стиль перероджується в академізм і вже осмислюється як галь­мо на шляху розвитку архітектури і мистецтва XX ст.

Матеріал для опрацювання в групі 7

Модерн, хай-тек

Модерн (від франц. moderne — сучасний, новий) виникає як ар­хітектурний напрям на зламі XIX—XX ст., коли складна ситуація для майстрів архітектури була пов'язана з пошуками Нових прийо­мів, елементів і конструкцій.

Модерн — взаємодія всіх видів мистецтв. В архітектурі з' явилося вільне планування на основі використання залізобетонного карка­са, активно впроваджувалися нові матеріали: скло, коване залізо, кахлі та кераміка, в інтер'єрі — фанера, холст, різьблення по дере­вині, необроблене каміння, вітраж.

Для модерна характерні часткова або повна відсутність симет­рії, створення яскравих, індивідуальних образів, багатство кольо­ру, декору, динамічність

форм, використання природних мотивів.

 Стиль модерн має декілька різновидів:

1. конструктивний модерн — виявлення каркасної конструкції, геометричної правильності;
2. декоративний модерн — багатство рослинного декору, вико­ристання криволінійних та динамічних форм;
3. романтичний модерн — стилізовані елементи різних національ­них стилів.

    Хай-тек (високі технології) — стиль в архітектурі й дизайні, що

виник в останній чверті XX ст. Для нього характерні часте звернен­ня до елементів конструктивізма і кубізма, широке застосування скла, пластика, алюмінію. Архітектурні споруди схожі на механізм новітньої техніки, промислові модулі або космічні станції.

 Коментарії вчителя до виступів доповідачів.

1. Як говорив давньогрецький філософ Герокліт, «усе тече, усе змі­нюється».

Протягом сторіч змінювались уявлення та ідеали краси, розвивались різні види мистецтв. На відміну від античних споруд з колонами, портиками почали зводити будинки зі стрілчатими ар­ками, баштами, гострі шпилі яких тягнулися вгору. Настала епоха готики.

2. Минали сторіччя. З'являлись нові міста, швидко розвивались торгівля та

ремесла. Здійснювались подорожі та відбувалися вели­кі географічні відкриття. У людства прокинувся інтерес до пізнан­ня світу, науки. Настала епоха Відродження (Ренесанс). Це був час небувалого розквіту культури. Відродився інтерес до античного ми­стецтва. Художники. Відродження схилялись перед красою людини.

3. Великі майстри епохи Відродження: Леонардо да Вінчі, Рафаель,

Мікеланджело та інші були не лише художниками та скульпто­рами, вони розумілися на інженерній справі, архітектурі.

4. У XVII ст. на зміну монументальній архітектурі Відродження, прийшла

нова, що відзначалася підкресленою урочистістю, декора­тивністю й розкішністю. Появу її зумовила епоха бароко.

5. Продовженням стилю бароко в першій половині XVIII ст, став стиль

рококо з притаманними йому різноманітними прикрасами, сплетінням різьблених і ліпних орнаментів, завитками.

6. У другій, половині XVIII ст. починається процес поступової

трансформації рококо у новий архітектурний напрям — класи­цизм.

5. Практична робота.

Створити ескіз середньовічного замку.

6. Завершення уроку.

Підведення підсумків: оцінювання діяльності учнів на уроці; організація

виставки робіт.

7. Домашнє завдання.

Приготувати графічні і художні матеріали, підготувати поверхню для роботи (манка).

Словник.

Стиль (латин, stilus — паличка для письма) — 1) Знаряддя для письма в давнину. 2) Єдність змісту, образної системи й художньої форми, що властива певному періоду в розвитку мистецтва. 3),Своєрідні, неповторні особливості творчості митця. 4) Сукупність мовних засобів і прийомів. 5) Спосіб, прийом, метод роботи.

Архітектурний стиль — сукупність основних рис і ознак архі­тектури певного часу і місця, що виявляються в її функціональних, конструктивних і художніх особливостях.

Романський стиль (латин. romanus — римський) — умовна наз­ва стилю, який склався в період раннього середньовіччя (X—XII ст.) в архітектурі країн Західної та Центральної Європи.

Готика (італ. gуtico — готський, варварство) — культура та мистецтво країн середньовічної Європи XII—XVI ст.

Відродження (з франц. Ренесанс, що означає відродження античної культури) — період розквіту європейської культури, перехід від середньовіччя до нового часу (в Італії — XIV—XVI ст., в інших
країнах — кінець XV—XVI ст.). 

Ренесанс — архітектурний стиль.

Бароко (італ. perola bаrоссо — перлина чудернацької фор­ми) — стиль в архітектурі країн Європи XVII — першої половини XVIII ст.

Рококо (франц. rocaille — мушля) — стиль французької архі­тектури першої половини XVIII ст., що являє собою пізню стадію бароко.

Класицизм (латин, classicus — зразковий) — стиль європейської архітектури другої половини XVIII — початку XIX ст. Архітектур­но-декоративні форми класицизму засновані на мотивах античної (класичної) архітектури.

Модерн (франц. moderne — сучасний, новий) — одна з умовних назв стилю світового мистецтва й архітектури кінця XIX — почат­ку ХХст.

Хай-тек (високі технології) — стиль в архітектурі і дизайні ос­танньої чверті XX ст.

Романсьний стиль

Готика

Ренесанс, бароко, класицизм