Конструювання як вид діяльності учнів, види конструювання. Методи і прийоми навчання.

43. 2. Конструювання як вид діяльності учнів, види конструювання. Методи і прийоми навчання.

Конструювання- це особливий вид образотворчої діяльності. Воно більше від інших пов'язане із грою. Гра часто супроводжує процес конструювання, виконані дітьми вироби використовуються в іграх.

Термін «конструювання» (від лат. constmere) означає приведення у певне взаєморозмішення різних предметів, частин, елементів.

Конструктивна діяльність - це практична діяльність, спрямована на одержання певного, заздалегідь задуманого реального продукту відповідно до його функціонального призначення. ие продуктивний вид діяльності, в якій відбувається різнобічний розвиток дитини.

Під  конструюванням прийнято розуміти різноманітні будівлі з будівельного матеріалу, виготовлення виробів та іграшок із паперу, картону, дерева й інших матеріалів. За своїм характером воно, так само, як і зображувальна діяльність та гра, віддзеркалює навколишню дійсність.

У процесі конструювання розв’язуються такі основні завдання:

• формувати уявлення про елементи різних конструкторів та будівельних матеріалів;
• формувати уміння аналізувати споруду, виріб, схему, ма­люнок;
• вчити розділяти складну форму на складові частини та на­впаки — з простих форм складати складні споруди;
• учити будувати споруду за заданими умовами (зразок, мо­дель, вказівки тощо) та навпаки — робити графічне зобра­ження до запропонованої моделі;
• сприяти засвоєнню сенсорних еталонів (розмір, форма, колір, просторова характеристика) та використовувати їх для характеристики об’єктів;
• формувати навички просторової орі­єнтації;
• розвивати зорово-рухову координацію;
• розвивати дрібну моторику рук;
• формувати вміння створювати художній образ;
• формувати художній смак у процесі оформлення конструкцій;
• розвивати мовлення дітей.

Залежно від того, з якого матеріалу створюють конструкції, розрізняють такі види конструювання: з будівельного матеріалу та конструкторів; з паперу та картону; викидного та природного матеріалів.

Конструювання як вид продуктивної діяльності вчені досліджували в різних напрямах:

• психологічний аспект умов і форм організації конструювання;
• види конструювання;
• особливості мислення дитини в процесі конструювання, розвиток творчості в конструктивній діяльності.

У багатьох дослідженнях дається характеристика видів конструювання за способом створення образів: конструювання за зразком (З. Ліштван, В. Нечаєва) відбувається на основі дій, що повторюються; конструювання за моделлю, каркасом (0. Лурія, А. Міренова, М. Поппьяков) з елементами проблемного навчання; конструювання за умовами (А. Давидчук, Л. Парамонова, М. Поддьяков); конструювання за найпростішим кресленням і наочними схемами (С. Леона Лоренсо, В. Холмовська); конструювання за задумом (М. Поддьяков, Л. Парамонова). Останній - найбільш творчий вид діяльності, в процесі якого дитина виявляє свою самостійність .

Виокремлюється також художнє конструювання, пов'язане зі створенням художнього образу майбутнього виробу з паперу, природних та утилізованих матеріалів (Л. Ларамонова). Йому притаманна єдність утилітарного та естетичного (корисність, доцільність, економічність та художня виразність речі не існують ізольовано).

Художнє конструювання - це створення принципово нових конструктивних і композиційних підходів та рішень, воно залучає особистість до перетворювальної діяльності стосовно засвоєння об'єктів конструкторської творчості. Під час художнього конструювання формується проектно-художній образ майбутнього виробу, що створюється на основі проектно-художніх уявлень людини.

Коротка характеристика різних видів конструювання показує, що кожен із них має свою специфіку. Проте основи діяльності єдині: в кожному виді дитина відтворює предмети навколишнього світу, створює матеріальний продукт, результат діяльності призначається переважно для практичного застосування (гри, подарунків, прикрашання).

Отож види конструктивної образотворчої діяльності дітей шкільного віку можна класифікувати :

• за технологією: малювання, ліплення, конструювання, аплікація, плетіння, вишивка ін.;
• за матеріалом: робота з папером, фарбами, тканиною, деревом та ін.

          Одним із варіантів може стати класифікація за видами художньої практики в мистецтві. Наприклад, малювання (живопис, графіка), скульптура, архітектурна діяльність (макетування, моделювання, проектування), декоративна діяльність (наприклад, розпис, ліплення, аплікація, плетіння, вишивка, оригамі).

Така класифікація формує уявлення дітей про засоби мистецтва, пов'язує їх із загальними уявленнями про їхню роль для створення образу в мистецтві. Тобто всі засоби мистецтва (матеріали, виражальні засоби, мова) є засобами вираження художнього образу. За словами Б. Неменського, «Людина зображає, будує і прикрашає саме заради вираження свого ставлення до об'єкта, до життя» За цією класифікацією образотворча діяльність постає як цілісна система видів художньої практики дитини.

Основними типами конструктивної діяльності є :

• конструювання за зразком,
• конструювання за даними умовами,
• конструювання за задумом.

Конструювання за зразком. Суть цього конструювання полягає у відтворенні в конструкції запропонованого як зразок предмета. Найпростіший спосіб такого конструювання - створення зразка на очах у дітей, які мають змогу спостерігати особливості, послідовність процесу, деталі конструкції, дії конструктора тощо.

Значно складнішим є конструювання за готовим зразком, оскільки дитині необхідно виділити у ньому окремі деталі за результатами його обстеження. У цьому процесі дитина виробляє точніше уявлення про предмет, який необхідно буде сконструювати. Основне при обстеженні зразка - проаналізувати великі основні його частини та їх взаєморозміщення.

Використання розчленованого на елементи зразка виправдане лише на початку оволодіння конструктивною діяльністю, коли дитина набуває перших навичок обстеження, вміння виокремлювати його основні частини. Тривале конструювання за розібраним зразком з часом втрачає свою користь, бо дитина, навчившись точно копіювати його, вичерпує своє конструктивне завдання-

Діяльність, яка складається лише з точного відтворення зразка, не розвиває вміння творчо розв'язувати конструктивні завдання. Цій меті підпорядковане конструювання за цілісним зразком, коли дитина внаслідок обстеження повинна встановити, за допомогою яких деталей вона зможе його відтворити. Ще ефективнішим є зразок-малюнок, оскільки малюку необхідно відтворити на основі площинного зображення тримірну конструкцію, що вимагає здатності бачити за зображенням реальну дійсність.

Конструювання за заданими умовами. Його особливість полягає у необхідності побудувати конструкцію на основі сформульованих вихователем умов, вимог, завдань, гри (сконструювати пароплав, щоб на ньому могли розміститися команда і пасажири; побудувати міст через річку, щоб по ньому могли проїхати машини). Для цього необхідно бачити залежність конструкції предмета від його призначення, уміння враховувати І виконувати певні умови.

У процесі конструювання відповідно до завдання дитина вчиться по-різному розв'язувати його на основі одних і тих самих умов. Це створює важливі передумови для розвитку творчості - їй цікаво побудувати різноманітні будинки, у різний спосіб обгородити їх, спорудити міст через річку тощо. Нерідко дитина створює багато будівель, які послідовно ускладнюються. Спорудження високих і низьких, широких і вузьких, довгих і коротких будиночків формує у дітей гнучке уявлення про різні їх типи, узагальнене вміння їх будувати. Це становить основу творчого конструювання: діти легко будують потрібні їм споруди, втілюючи у них най вибагливіші задуми. Наприкінці дошкільного дитинства створені ними конструкції відповідають різноманітним і складним умовам.

Конструювання за задумом. Таких умінь вимагає від дитини ігрова діяльність, для якої потрібні будови не лише зі спеціального матеріалу (наприклад, кубиків), а й з предметів, які оточують дитину - меблів, дощок, палок, шматків матерії тощо. Гра часто вимагає створення конструкцій, якими дитина могла б користуватися особисто. Діти будують споруди, які хочуть використовувати у різних цілях: кораблі і баржі, на яких вирушили б у плавання.

Використання будов у грі надає конструюванню дітей великого практичного смислу, змінює його характер. Конструюючи, вони дбають, щоб будова була подібна до певного предмета, щоб можна було погратися з нею. Така настанова змінює ставлення дітей до процесу конструювання: вони намагаються створити конструкцію, яка б максимально відповідала задуманій ними грі.

Конструювання для гри об'єднує дітей: вони вчаться спільно обговорювати його план, разом виробляти рішення, підпорядковувати свої бажання конструктивним задумам, відстоювати свої міркування щодо конструкції тощо.

Типи конструювання чергуються залежно від його завдання і ситуації, у якій діє дошкільник. Кожний із них розвиває у дитини специфічні здібності.

Для створення будов діти використовують призначений для цього будівельний матеріал (бруски, кубики), а також інший (палиці, фанерні і картонні ящики, коробки, дошки тощо). Це розвиває у них спеціальні здібності, сприяє формуванню навичок спілкування, естетичних, моральних якостей. Вони вчаться узгоджувати свої плани і дії, виявляти ініціативу, відстоювати свої пропозиції, поступатися, допомагати одне одному, радіти спільному успіху.

У шкільному віці конструювання стає складною і різноманітною діяльністю. Крім будівельного матеріалу, діти використовують конструктори з металу, пластмаси, дерева з різноманітними типами з'єднання деталей. Особливо приваблює школярів конструювання з паперу, природного матеріалу. Вони вже можуть самостійно придумувати й виконувати оригінальні вироби.

Конструювання розвиває уміння бачити предмет, розуміти його призначення, властивості деталей. Під час складання конструкції дитина переконується, що одні деталі стійкі у будь-якому положенні, інші - лише у визначеному, а різноманітні поєднання деталей дають різну міцність (важко, наприклад, створити міцну будову лише з пластин, та, поєднуючи кубики і пластини, можна зробити міцний будинок).

У процесі конструювання діти дізнаються, що визначеній формі і вазі деталей відповідають визначені конструктивні властивості. Наприклад, куб однаково стійкий, на яку б грань його не поставили, а брусок буде стійким, якщо його покласти на будь-яку бокову грань.

До продуктивних видів діяльності належать аплікація і ліплення, які за психологічним значенням подібні до зображувальної і конструктивної діяльності. У дітей, активно зайнятих малюванням, конструюванням, ліпленням і аплікацією, розвивається здатність до планування діяльності.

Конструювання на певному етапі може перейти в інший вид ді­яльності, зокрема в ігрову. Так, діти починають гратися зі спорудже­ними об’єктами, вигадувати їм назву, розповідати про них. Ігрову ді­яльність з виготовленими конструкціями слід заохочувати.

Уміле використання педагогом різних видів конструювання та прийомів навчання дає змогу збагатити досвід школярів у кон­струюванні, розвинути увагу, точність сприймання, вміння порів­нювати, аналізувати, планувати свою діяльність, а головне — сприяє розвитку конструкційних здібностей та креативності дітей.