Урок. Багатогранний талант Т.Г. Шевченка. Шевченко - художник.

Тема уроку:     Багатогранний талант Т.Г. Шевченка.      11 клас

                                    Шевченко - художник.

 

Мета уроку: ознайомити учнів зі сторінками творчості Шевченка, які пов’язані з образотворчим мистецтвом, як видатного художника, його найвідомішими витворами мистецтва; розкрити внесок Т.Г. Шевченка у розвиток української культури ХІХ століття та сучасності; розвивати вміння самостійно здобувати знання й творчо їх використовувати, уміння сприймати й аналізувати твори образотворчого мистецтва; формувати інтерес до культурних надбань людства та  українського мистецтва; виховувати любов до мистецтва, художньо-естетичний смак, почуття гордості за свою країну.

Обладнання: репродукції картин Т.Шевченка; відеофільм «Тарасові шляхи»; відео галерея «Т.Г. Шевченко – відомий художник»; малюнки до творів Шевченка; «Кобзар», виставка «Шевченко очима художників»; виставка «Автопортрети Т.Шевченка»; DVD; портрет Шевченка, рушник.

Тип уроку: нетрадиційний.

Форма проведення: урок-салон, урок-екскурсія.

 

                                       Хід уроку

 

                         «Він був кріпаком і став велетнем  у царстві людської

                                                                                             культури»

                                                                                                        І. Франко

Вчитель: (на фоні пісні в запису «Учітеся, брати мої» (сл. Т.Г.Шевченка, муз. А. Кос-Анатольського)

 Творчість Т.Г. Шевченка – геніального поета, мислителя, художника – стала дорогоцінним надбанням світової культури. З дитинства вбирало чуле до людських страждань,болю Тарасове серце кривди рідного народу,  що потім спалахнули у його творах гнівними рядками протесту проти гнобителів.

Ознайомитися з культурною спадщиною Т. Шевченка-художника можна, завітавши до художніх музеїв України, Росії, Казахстану, Польщі, США. Але найцікавішою, на мою думку, буде подорож до Національного музею Т.Г. Шевченка в Києві. Сьогодні я пропоную вам здійснити уявну екскурсію залами цього музею. Але ви будете не просто відвідувачами, а виконуватимете роль мистецтвознавців, екскурсоводів і журналістів, яким необхідно написати замітку до районної газети.  Отже, до справи!

(На кожній парті лежить аркуш, на якому учні-журналісти робитимуть нотатки. Наприкінці уроку підбиватимуться підсумки роботи.).

Вчитель: Я передаю слово мистецтвознавцям.

Мистецтвознавець 1: Національний музей Т.Г. Шевченка розташовано в історичній частині Києва на розі вулиці Терещенківської та бульвару Шевченка. Свого часу ця будівля, зведена в стилі італійського палаццо епохи Ренесансу, належала відомому українському меценатові й промисловцю Миколі Терещенку. Сьогодні тут розміщено музейну експозицію , що не тільки знайомить нас із життям і творчістю визначного поета й художника Тараса Шевченка, а ще й зберігає культурну атмосферу київської аристократії кінця ХІХ  - початок ХХ століття. (Перегляд початку фільму «Спадщина», де бачимо Національний музей Т.Г.Шевченка зовні та всередині). Музейна колекція налічує близько  73 тисяч одиниць зберігання. Тут зосереджена повна колекція художніх творів Шевченка (близько 700), що виконані в техніці олійного живопису, акварелі, офорту, а також начерки олівцем та ескізи.

Серед реліквій музею є також автографи, особисті речі та живописне приладдя Шевченка.

Мистецтвознавець 2: Для початку ми проведемо вікторину «Цікаві сторінки біографії» (Використовується прийом «Незакінчене речення».)

Речення, які необхідно продовжити:

• Т.Г. Шевченко народився… (9.03.1814 року в селі Кирилівка, у сім’ї селянина-кріпака)
• На початку 1831 року Шевченко прибув до Петербурга разом зі своїм паном… (Павлом Енгельгардтом).
• У Петербурзі Т.Шевченко знайомиться з… (укр. худож. Іваном Сошенком, Карлом Брюлловим, Василем Жуковським).
• У період із 1838 до 1845 року Тарас Григорович навчався в … (Петербурзькій академії мистецтв).
• Його вчителем  був … (Карл Брюллов).
• За значні успіхи в навчанні Шевченко був відзначений … (нагородами Ради Академії – двома малими срібними медалями 2-го ступеня).
• У 1860 році, ще за життя, Рада Академії мистецтв присвоїла Шевченкові … (почесне звання академіка гравюри).

Екскурсовод 1:  Екскурсію ми проведемо такими залами: «Дитяча пристрасть до прекрасного», «Карл Брюллов у житті Шевченка», «Автопортрети Шевченка», «Шевченко – гравер» та «Живописні портрети Шевченка – його сучасники». Я запрошую вас до першої зали «Дитяча пристрасть до прекрасного».

 Про Шевченка-художника, як представника часу романтизму в живописі, можна розпочати розповідь із дитинства.

Саме з дитинства в Шевченкові прокидається хист до мистецтва, спочатку в найпримітивніших його формах. Безперечно, елементи його закладені в масі місцевого селянського населення, яке в найдоступніших йому формах і матеріалах прагнуло до оздоблення бідного свого побуту – різьбою по дереву, розписом хат та пічок, орнаментації – але під впливом школи – на папері – теж розповідає пізніше сам Шевченко:

Ще в школі

Таки в учителя дяка

Було украду п’ятака,

(Бо я було трохи не голе,

Таке убоге!) та й куплю

Паперу аркуш і зроблю

Маленьку книжечку; хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу

Та й списую «Сковороду»

Або «три царіє со дари».

Потім починається процес відходу від селянського мистецтва з копіювання старих гравюр – «кунштів» - певно старих українських видань. Першим навчителем Шевченка , кирилівський дяк Петро Богорський, проводив навчання малювання саме шляхом копіювання з гравюр або малюнків.

Пристрасть до малювання й копіювання зразків звернула на себе увагу адміністрації вільшанського маєтку, яка атестувала Тараса як «придатного до покойового маляра». Тим не менш його залічують до «козачків». Крадькома Шевченко, порушуючи панський наказ, співав ледве чутним голосом сумні чумацькі пісні та змальовував картини суздальської школи, що прикрашали панські покої. Малював олівцем, якого вкрав у конторника.

Пан безупинно їздив то до Києва, то до Вільна, то до Петербурга, «таскаючи» Тараса з собою в обозі. Ці подорожі, попри всю тяготу обставин і лакейських обов’язків, сприяли розширенню Шевченкового кругозору, давали певний матеріал і для зорових мистецьких вражень, як картини природи, Дніпра тощо, так і мистецьких творів.

У грудні 1829 року Шевченків пан (Енгельгард) віддав свого козачка в науку до покойового маляра у Вільні, який не мав змоги навчити його нічому іншому, окрім розпису стель та стін. Фахівець-маляр звернув увагу Енгельгардову на надзвичайні здібності його козачка, і той надіслав Шевченка навчатися до заслуженого університетського викладача.

Десь посередині 1830 року Енгельгард разом зі своїм козачком переїздить до Варшави. Там Тараса віддали, за порадою його попереднього вчителя, в навчання до відомого на той час у Варшаві портретиста, сина славетного маляра єкатерининських часів, Лампі. Проте і це навчання не було довгим через політичні події в Польщі. Основна тематика Франца Лампі – великі релігійні композиції, твори античної міфології, фантастичні краєвиди з скелями й замками, ідеалізовані портрети польських поміщиків і поміщиць з трояндами, лютнями, окремі голови – навряд чи відбились на мистецькій творчості Шевченка.

Наприкінці 1830 року Шевченко був уже в Петербурзі. Рисування скульптур у Літньому саду було лише наслідком засвоєної у Вільні-Варшаві школи. Саме перебування у Вільні й Варшаві з їхнім багатством архітектурних і взагалі мистецьких пам’яток не могло проминути без сліду на сприйнятливій психіці майбутнього художника, не сприяти його загальному естетичному розвиткові.

 

Екскурсовод 2:  Переходимо до зали «Карл Брюллов у житті Шевченка».

Найбільшим везінням у житті молодого Шевченка-художника було опинитися поруч із Карлом Брюлловим. Про учнівство у великого маестро і дружбу з ним треба сказати особливо. Творчість Брюллова робила спроби відійти від академічного класицизму. Картина «Останній день Помпеї» була найяскравішим проявом романтизму в російському мистецтві (прояв гуманізму, людяності, героїчне поводження). Якщо художники-класицисти намагалися уникати напівтіней та світових рефлексів, то К. Брюллов був одним із перших художників у російському мистецтві ХІХ ст., хто спробував подолати цей естетичний бар’єр. Цю тенденцію продовжив Шевченко (використання світлотіней, гра контрастів). (Перегляд робіт «Останній день Помпеї» К. Брюллова, «Катерина» Шевченка,  «Перерване побачення» Брюллова).

Т. Шевченко охоче скопіював «Перерване побачення» на замовлення одного із вельмож.

Шевченко, безумовно, вчився в Брюллова.  Незважаючи на різницю в роках і становищі, вони щиро дружили, разом відвідували літературно-мистецькі гуртки, театр, робили прогулянки в години дозвілля. Шевченко так захоплювався Брюлловим,що наслідував його не тільки в живописі, а й в одязі, зачісці, манері триматися на людях. Бездоганне володіння малюнком, прихильність до червоного кольору в колориті картин («Катерина») – від Брюллова.

Вже в ранніх творах Шевченка «Циганка, що ворожить українській дівчині» (акварель, 1841) та «Катерина» (олія, 1842) бачимо цілий ряд романтичних особливостей, які проступають в емоційному зображенні облич українських дівчат, в їхньому національному вбранні, в їх довірливо-цнотичних поставах, сором’язливості характерів, у вмілому поєднанні світла і тіні.

Ось дівчина спокусилась дізнатись про свою долю і погодилась на ворожбу циганки, а сама ніби сполохалась і дивиться на глядача допитливим поглядом: чи ж правильно я роблю? За християнськими віруваннями ворожити гріх. Та вже доба романтизму в культурі – тож інтерес до різних звичаїв зростає. (Відзначена Радою Академії художеств срібною медаллю)

На обличчі Катерини з однойменної картини – інший вираз. Вона приголомшена вчинком коханого офіцера, що тікає від неї на баскому коні. Її очі майже закриті: в ці хвилини покинута Катерина не може дивитися на  білий світ, її губи злегка розтулені – ось-ось затремтять у плачу. Вона ображена у найсвятішому до жінки – в майбутньому материнстві. Чому ж вина за гріх не поділена? Офіцерик хитро оглянувся на скривджену дівчину і хвацько пришпорює коня, і лише собака гавкає йому  услід. А дід-ложкар дивиться  у бік Катерини водночас співчутливо і осудливо. Від дуба нашого родоводу відчахнулася і валяється долі гілочка. Вона засохне, як прикро скінчиться і доля покритки Катерини.

У картині «Катерина» спостерігаємо виражений світловий контраст. Катерина перебуває на перетині світлого і темного.

- Зверніть увагу, на яку частину тіла Катерини  впала тінь? (Відповідь: на обличчя, ліву руку, ліву частину тіла). Шевченко використовує народну символіку, яка пов’язує із правою стороною добре, гарне, а з лівою – погане і нечисте.

- Чому художник затемнює обличчя героїні? (Відповідь: на її обличчі прочитується сором).

- А куди падає світло? (Відповідь: на груди і великий живіт майбутньої матері, де б’ється серце ще ненародженої дитини).

Шевченко захоплювався творчістю Рембрандта. Але у великого голландця світлотінь могла існувати сама по собі, не відображаючи життєвих подій. У Шевченка світлотінь має реальну символічну основу. Для нього світло – добро, прекрасне, віра в Бога:

«В ком веры нет – надежды нет.

  Надежда – Бог, а вера – свет»

Екскурсовод 3: Тут уже говорили про захоплення Рембрандта, наслідування його. Як і Рембрандт, Тарас Григорович виконав велику кількість автопортретів (близько 50), репродукції  яких знаходяться в цій залі.

(Перегляд виставки автопортретів і портретів Шевченка)

В автопортретах він намагався зазирнути у власну душу, пізнати себе, осмислити власне життя.

Його перший олійний автопортрет, написаний у 1840 році – овіяний духом романтизму. На ньому зображено молоду, енергійну, сповнену творчої наснаги людину з  блиском в очах. З автопортретів останніх років на глядача пильним поглядом дивиться людина, яка зазнала тяжких випробувань, проте не занепала духом. На одному з таких «Автопортретів зі свічкою» - художник зобразив себе молодим (1860) це був погляд у далекі, давно минулі роки, спогад про молодість.

Екскурсовод 4:  Подорожуючи Україною, митець створював велику кількість рисунків та акварелей. У них реалістично змальовано краєвиди України, сцени з життя народу, в яких бідність, злидні співіснують з чарівною природою («На пасіці», «Селянська родина», «Аскольдова могила», «Почаївська Лавра», «Судня рада»).(Перегляд робіт )

«Старости», «Видубицький монастир у Києві», «Дари в Чигирині» (серія графічних робіт «Живописна Україна» - офорт (вид гравірування, при якому лінії малюнка роблять на смоляному покритті металевої граверної дошки, та відбиток з дошки, гравійованої таким способом).

(Перегляд робіт «Старости», «Видубицький монастир у Києві», «Дари з Чигирина»).

Драматичним етапом у житті та творчості Т.Шевченка був тривалий період заслання, заборона писати й малювати. Але він продовжував і писати, і малювати.

Перебуваючи на засланні, Тарас Григорович узяв участь у двох географічних експедиціях. Він створив велику кількість замальовок берегів та острів Аральського моря, виявивши великий талант пейзажиста. Шевченко віртуозно володів технікою акварелі. А ще він став першим художником, який звернувся до життя казахського народу.

(Перегляд робіт «Крутий берег Аральського моря», «Байгуші», «Казахи біля вогню»).

Після звільнення із заслання Т.Шевченко оселився в Санкт-Петербурзі, де продовжував займатися живописом і графікою. У 1860 році рішенням Ради Академії мистецтв за великі досягнення в розвитку графіки він був удостоєний почесного звання академіка гравюри.

Екскурсовод 5:  Чимале місце в малярському доробку Шевченка займає портрет. Живописні герої художника – його сучасники: чоловіки, жінки, діти. Найбільша витонченість та одухотвореність притаманні його жіночим портретам. Портрет Ганни Закревської написаний у 1843 році олією. Він використав широкі мазки, насичений колір, округлі форми. Портрет княгині Кейкуатової, написаний у 1847р., дослідники називали вершиною портретного живопису Шевченка й одночасно «лебединою піснею», адже заслання змусило художника відмовитися від роботи олією. Зображення молодої української красуні передає внутрішній рух і колоритність, красу внутрішню та духовну.

   Найкращі портрети художник створив наприкінці свого життя. Це образи російського актора Михайла Щепкіна, американського актора Айри  Олдріджа, російського вченого-зоолога і мандрівника М.О. Сєверцова та багато інших. Всі вони приваблюють глибокою психологічною манерою виконання.

 

Вчитель:  Ми з вами провели екскурсію запланованими залами, познайомились із творчістю Т.Шевченка-художника, універсальної особистості ХІХ століття.

    А тепер надаємо слово нашим журналістам, вони зачитають свої замітки до районної газети щодо відвіданої екскурсії, висловлять свої думки, погляди, враження.

(Журналісти  зачитують свої замітки, де відмічають, що творчий шлях митця – це шлях видатного, всебічно обдарованого художника, що творив у побутовому, історичному, портретному та пейзажному жанрах; що з віртуозною майстерністю володів технікою олійного та акварельного живопису, був чудовим майстром рисунка і першорядним офортистом свого часу. Ще розкривають оригінальність Шевченка, в чому вона полягає. Журналісти звертають увагу на високий патріотизм Тараса Григоровича та закликають всіх бути теж патріотами свого народу, своєї України).

Вчитель:  (дякує мистецтвознавцям, екскурсоводам та журналістам за цікаву роботу, підготовлену і проведену ними).

   Шевченка вже немає з нами, та й через сотні довгих літ не забуватимуться нами його безсмертні твори. «Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися у загальний потік людської культури», так сказав А.В. Луначарський. 

 

 Використана література:

1. Н.В. Чен, О.І. Золотарьова «Художня культура України». – Х.:

    «Видавнича група «Освіта», 2010р.

2. Л.М. Масол «Художня культура України». – К.: - «Вища школа», 2010р.