Урок «Біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття. Природо заповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття. Основні категорії заповідних об

 

Юлія Казмірчук,  учитель біології та екології , вчитель вищої категорії, «учитель методист»  Авіакосмічного ліцею ім.. І. Сікорського НАУ  м. Києва

Тема 7 «Проблема збереження біотичного і ландшафтного різноманіть»

Урок № 13 «Біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття. Природо заповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття. Основні категорії заповідних об’єктів»

«Любити, відчувати, розуміти природу

у всіх її проявах

має бути найвищою чеснотою людини…»

М.Д. Гродзинський

Мета: поглибити знання учнів про категорію «біорізноманіття» та основні категорії природозаповідання; виявити залежність причин  деградації з їх наслідками.

Основні  ключові категорії та поняття: біорізноманіття, генетичне,екосистемне, видове біорізноманіття, ландшафтознавче,  біоцентричне, антропічне, гуманістичне трактування ландшафтного різноманіття, природно-заповідний фонд.

Обладнання: фізична карта України, контурна карта України, слайди тощо.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Місце уроку в навчальній темі: перший

Хід уроку

І. Організаційний етап

«Сонце побажань»

Мета вправи: психологічно налаштувати клас на позитивну співпрацю учень-учень, учень- учитель; створити ситуацію успіху кожного учня, покращити концентрацію уваги та підвищити розумову активність.

На аркуші паперу зображене усміхнене СОНЦЕ. Частина  промінчиків сонця містить побажання учням. Кожному учневі роздається чистий промінчик для написання свого побажання однокласникам.  СОНЦЕ ПОБАЖАНЬ  вивішується на дошку.

 

 

 

 

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

«П’ятихвилинка»

1. Знайти відповідність між поняттям та його поясненням.

1. Збалансований розвиток	А. сукупність усіх форм використання природного ресурсного потенціалу  і заходів щодо його збереження.
2. Природокористування	Б. приріст біомаси організмів екосистеми за одиницю часу
3. Біологічна продуктивність	В. система діяльності, спрямована на забезпечення використання природних ресурсів у найбільш ефективному режимі їх відтворення  з урахуванням перспективи.

 

 Відповідь: 1-В, 2-А, 3-Б

2. Продовжіть речення:

• Об’єктом природокористування є…(комплекс взаємовідносин між природними ресурсами, природними умовами життя суспільства та його соціально-економічним розвитком)
• Розвиток території вважається прогресивним за умов…(збалансованості економіки, соціальної, економічної сфер)
• Найбільшому дисбалансу піддані території…(рівнинні вододільні, що охоплюють площі на межиріччях)
• Вирішити проблему дисбалансу біопродуктивності і біоспоживання можна при…(докорінній зміні структури земельного фонду, скорочені орних земель, вилучаючи малопродуктивні землі і переводячи їх під  заліснення і залуження)

ІІІ. Мотивація пізнавальної діяльності.

Обговорення епіграфу  до уроку. Вирішення поставленого запитання.

!? Чому розуміння природи і дбайливе ставлення до неї мають бути найвищою чеснотою людини?!

ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

Міні-лекція з елементами бесіди.

1. Категорія «Біорізноманіття».

Розповідаючи нову тему, учитель спілкується з учнями, дізнаючись  ступінь попереднього оволодіння даною  темою.

  22 травня святкують Міжнародний день біорізноманіття.  У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін “біологічне різноманіття” визначається як “різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає у себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманітність екосистем”.

Поняття «біорізноманніття» почало широко застосовуватись після того, як у 1986 р. у США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а у 1988 р. відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття» з матеріалами форуму.

Біорізноманіття, яке ми бачимо сьогодні, – це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами, і на який все більше впливає людська діяльність. Біорізноманіття – це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров’я, а також здоров’я економіки та суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних “екосистемних послуг”, замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто тих вигод, які людство отримує від екосистем. Це послуги екосистем із забезпечення людства природними ресурсами, здоровим середовищем існування, іншими екологічно та економічно значущими «продуктами».

Короткий історичний нарис  дослідження  біорізноманіття.

Листопад 1988 р.	Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (UNEP) організувала  Спеціальну робочу групу експертів з метою вивчення необхідності розробки міжнародної конвенції про біорізноманіття (CBD).
Травень  1989 р.	ООН  заснувала Спеціальну робочу групу експертів з технічних та правових питань для підготовки міжнародного правового документа щодо збереження і невиснажливого використання біорізноманіття.
З лютого 1991 року	Спеціальна робоча група була перетворена в Міжурядовий комітет з питань ведення переговорів. Результатом його роботи стало проведення 22 травня 1992 р. в Найробі Конференції з прийняття узгодженого тексту Конвенції про біорізноманіття.
5 червня 1992 р.	Була відкрита Конвенція для підписання на Конференції ООН з питань довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро (Самміт “Планета Земля”).
Листопад 1995 р	У Джакарті відбулася Друга Конференція про охорону біорізноманіття. Конвенція була підтримана всіма країнами світу, окрім Андорри, Брунею, Ватикану, Іраку, Сомалі, Східного Тимору та США. Всеєвропейська Стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Pan-European Biological and Landscape Diversity Strategy), прийнята на Конференції міністрів довкілля в Софії (1995), фактично є механізмом впровадження Рамкової Конвенції на Європейському континенті.

З часу підписання Конвенції термін “біорізноманіття” широко використовується науковцями, урядами, засобами масової інформації. Фактично, він використовується для позначення усіх проявів життя і акцентування на необхідності їх збереження, наголошує на одній з головних ознак життя – наявності великої кількості різноманітних живих форм. На Всесвітньому Самміті з невиснажливого розвитку, який відбувся в Йоганезбурзі 26 серпня – 4 вересня 2002 року, збереження та невиснажливе використання біорізноманіття та впровадження екосистемного підходу до збереження природи було включена до п’яти пріоритетних проблем людства (інші чотири – вода, енергія, здоров’я та атмосфера).

Займаючи менше 6% площі Європи, Україна володіє не менше 35% її біорізноманіття, і за цим показником випереджає майже всі європейські країни. Україна має значний потенціал біорізноманіття і може розглядатися як один з потужних резерватів для відновлення біорізноманіття усієї Європи. Географічне положення України, її фізико-географічні умови сприяли формуванню багатого рослинного і тваринного світу, що налічує більше 70 тис. видів (за оцінками експертів, ще не описано одну третину видів, здебільшого грибів і комах). Це обумовлено тим, що в Україні на відносно невеликій території представлено біоту 4-х природних зон. До того ж, Україна знаходиться на перехресті міграційних маршрутів багатьох видів тварин.

На жаль, видове багатство як тварин, так і рослин стрімко зменшується через антропогенне навантаження на довкілля. Приблизно 8,3% судинних рослин, 31,1% ссавців, 19,7% птахів, 38% плазунів, 26,3% амфібій перебувають під загрозою зникнення. До першого видання Червоної книги України (1980) було занесено 151 вид вищих рослин та 85 видів тварин. До другого, діючого й нині, видання Червоної книги України (тваринний світ – 1994 р., рослинний світ – 1996 р.), включено вже 541 вид рослин і грибів та 382 види тварин. Істотне збільшення (у 4,5 рази) кількості рідкісних рослин і тварин і таких видів, що перебувають під загрозою зникнення, зумовлене збільшенням антропогенного тиску на природні екосистеми і свідчить про збереження тенденції до втрати живої природи.

Верховна Рада України ратифікувала Рамкову Конвенцію 29 листопада 1994 року (Закон про ратифікацію), а також ухвалила низку законів щодо ратифікації, приєднання та виконання інших міжнародних договорів обов’язкового та необов’язкового характеру, що регулюють питання збереження та використання біологічного і ландшафтного різноманіття. На національному рівні координацію реалізація положень законів та відповідних програм здійснює Національна Комісія з питань збереження біорізноманіття та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Кабінет Міністрів України Розпорядженням № 675-р від 22 вересня 2004 року схвалив Концепцію Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005-2025 роки.

Сприяння збереженню біорізноманіття є одним із найстаріших напрямків діяльності Національного екологічного центру України. Експерти НЕЦУ, у рамках проектної та громадської діяльності, здійснюють постійний науковий та правовий нагляд за дотриманням Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо збереження біорізноманіття. Останні здобутки НЕЦУ у цій сфері були пов’язані з питаннями моніторингу біорізноманіття в Україні.

2. Генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття.

Робота за інструктивною карткою.

Користуючись текстом підручника (параграф 14, ст.. 60-61), А)  заповніть схему «Аспекти біорізноманіття»

«Аспекти біорізноманіття»                  …                                      …     … … … … …

Б) дати коротку характеристику аспектам біорізноманіття Генетичне біорізноманіття                                      … Видова  різноманітність … Ландшафтне біорізноманіття …

 

Відповіді до інструктивної картки А)  заповніть схему «Аспекти біорізноманіття»

«Аспекти біорізноманіття»   Генетичне біорізноманіття                                      Видова  різноманітність     Екосистемне (ландшафтне) біорізноманіття   ландшавтознавче   антропічне   біоцентричне   гуманістичне

Б) дати коротку характеристику аспектам біорізноманіття Генетичне біорізноманіття                                      сукупність генофондів різних                                популяцій одного виду.                                                                Видова  різноманітність сукупність видів, що населяють територію.         Екосистемне біорізноманіття     ландшафтознавче -   антропічне –   біоцентричне -     сукупність унікальних і типових лісових, лучних, болотних,степових, гірських, рівнинних, морських, річкових угруповань.   визначення кількості типів ландшафтів і кількості їх контурів у межах певної території;   інтегративний ландшафт, змінений та перетворений діяльністю людини;     відновлення біотичного різноманіття в умовах реального ландшафту полягає в поєднанні окремих ділянок із збереженою природною рослинністю в цілісну мережу завдяки формуванню екокоридорів.

Обговорення виконаної роботи.

3. Причини і наслідки деградації біорізноманіття.

Міні-дискусія.

Завдання учнів виявити залежність наслідків деградації від причин, що їх створюють.

Головні загрози біорізноманіттю пов’язані сьогодні з діяльністю людини. Вони полягають у знищенні природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин, їх фрагментації та деградації (включаючи забруднення), у глобальній зміні клімату, екологічно - незбалансованій експлуатації видів людиною, поширенні чужорідних видів, розповсюдженні хвороб тощо.

Знищення природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин відбувається внаслідок розорювання земель, вирубування лісів, осушення або обводнення територій, промислового, житлового та дачного будівництва тощо. Спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісових екосистем, які є основою для збереження біорізноманіття.

Структура земельних угідь України протягом останніх років, хоча і зазнала деяких змін, але в цілому зберегла всі основні риси, характерні для часів колишнього Радянського Союзу, і в першу чергу, надмірну екологічно необґрунтовану сільськогосподарську освоєність території. Землі сільськогосподарського призначення займають 71,3 %  території України.                             Сільськогосподарські угіддя на 53,8 % представлені орними землями, і тільки 9,6% складають пасовища, 4,4 %- сіножаті, 1,5 %- багаторічні насадження, 0,7 % - перелоги.

Продовжується погіршення стану земель сільськогосподарського призначення, у тому числі, їх ґрунтового покриву, який в значній мірі втратив притаманні йому властивості саморегуляції. За останні 35-40 років вміст гумусу в ґрунтах України зменшився на 0,3 - 0,4 % в абсолютному вимірі (при 5% на початок 20 – го століття і становить 3,1 %, що істотно впливає на родючість.

На даний час в Україні налічується 3,4 млн. гектара осушених земель, які раніше виконували функції водно-болотних екосистем. Залишилося всього 957,1 тис. гектара відкритих заболочених земель. Втрати природних водно-болотних угідь від їх колишньої  площі становлять близько 80 %.

Нині загальна площа земель лісового фонду становить 10,4 млн. гектара або 17,3% від площі території країни, з них - 9,4 млн. гектара вкрито лісовою рослинністю. Природні лісові екосистеми займають площу 5,1 млн. гектара, штучно створені лісові екосистеми - 4,3 млн. гектара.

Україна вважається степовою державою, оскільки степова зона займає 34 % її території. Природні степові екосистеми нині стали рідкісними, їх площа становить близько 1% від площі країни. Вони збереглися лише у вигляді невеличких дрібноконтурних залишків, які постійно деградують в оточенні сільськогосподарських угідь, промислових та господарських агломерацій.

Фрагментація середовищ існування тварин і місць зростання рослин, ландшафтів, екосистем відбувається внаслідок поділу цілісних екосистем при будівництві мережі транспортних комунікацій (доріг, автострад), трубопроводів, водосховищ і пов'язаних з ними іригаційних споруд (дамб, гребель, насосних станцій) тощо. Вигідне транспортно - географічне положення України на між Центральною та Східною Європою сприяє перетворенню її на важливий транспортний коридор міжнародного значення. За коефіцієнтом транзитності Україна посідає одне з перших місць у Європі. Ця обставина активізує процеси трансформації транспортної системи України з метою інтеграції її в Європейську мережу, тобто включення її до проектів міжнародних транспортних коридорів, які формуються в Центральній і Східній Європі, а також між Європою та Азією. Це зумовлює потенційно істотні загрози для біорізноманіття, порушує міграційні шляхи тварин та цілісність екосистем.

Деградація природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин відбувається, в основному, за рахунок забруднення довкілля, що призводить до включення забруднюючих речовин до біогеохімічних ланцюжків рослин і тварин та їх хронічної інтоксикації.

Значне забруднення водойм біогенними елементами спостерігається внаслідок недосконалості  технологічних процесів у сільськогосподарському виробництві та промисловості. Вміст цинку, марганцю, заліза, нікелю, міді та кобальту у водних об’єктах зони Полісся, Лісостепу та Степу перевищує нормативні величини у 2 - 12  разів. Внаслідок Чорнобильської катастрофи забруднено радіонуклідами близько 4 млн. гектарів лісів, з яких 157 тис. гектарів є непридатними для господарського використання, а ще 1,5 млн. гектарів є непридатними для використання недеревинних харчових і лікарських ресурсів.

У зв’язку з істотним забрудненням водних об'єктів все частіше реєструють різні захворювання у промислових видів риб. Забруднення впливає на ріст, вгодованість та товарну цінність риб. Внаслідок токсикозу у риб відмічені системний імунодефіцит, тромбоз венозних судин, порушення пігментного обміну, анемія, дистрофія яйцеклітин тощо. Зростає частота появи пухлин у риб, причому спостерігається ураження практично всіх органів і тканин.

Екологічно незбалансоване, виснажливе використання видів, їх популяцій та рослинних угрупувань відбувається внаслідок неефективного ведення лісового, мисливського та рибного господарства. Склалася стійка тенденція до скорочення чисельності основних мисливських видів. Наприклад, чисельність лося з 14250 голів у 1990 р. зменшилася до 4510 у 2005 р., чисельність зубра – пріоритетного виду рідкісних ссавців Європи – з 664 голів у 1992р. - до 313 у 2005 році. Загалом, за останні 11 років чисельність копитих видів тварин зменшилась на 77,3 тис. голів (30 відсотків), серед птахів знизилася чисельність качок, гусей, куріпки.

Унаслідок хижацького вилову чисельність осетрових продовжує зменшуватись, - в Азовському морі обсяг вилову осетрових в 1992 р. становив 144 тонн, а з 2001 р. дозволений вилов осетрових тільки для забезпечення науково - дослідних робіт.

Поширення чужорідних видів, які можуть негативно вплинути на екосистеми, місцеві види або здоров’я населення у природні екосистеми викликає істотний дисбаланс у біоценозах. Гребневик мнеміопсис, планктонний організм типу Ctenophora, який вперше було виявлено в Чорному морі у 1982 р., призвів до підриву кормової бази риб, катастрофічного зменшення маси планктону, майже десятикратного зниження обсягу вилову риб. У 80-х роках відмічалася масова деградація запасів азовської хамси та тюльки. В свою чергу, розповсюдження рапанів, з 1950-х років, призвело до масового знищення запасів устриці і мідії Чорного та Азовського морів.

Розповсюдження хвороб, шкідників і паразитів серед видів природної флори та фауни викликає все більшу занепокоєність у спеціалістів. Спостерігається тенденція до швидкого поширення вірусних інфекцій у біоценозах України, ураження вірусами видів рослинного і тваринного світу. Виявлено ряд нових патогенів, раніше не ідентифікованих в Україні. Дослідження та створення нових технологій у сфері генної інженерії, транскордонне переміщення живих змінених організмів належним чином не контролюється. Одним із джерел захворюваності риб є паразити, які потрапили у водойми України разом з чужорідними видами.

Низький рівень природоохоронної кваліфікації та екологічної свідомості на всіх рівнях сучасного українського суспільства в питаннях збереження біорізноманіття свідчить про недостатність заходів щодо розвитку екологічної освіти та просвіти, підвищення кваліфікації та громадської свідомості відносно природного довкілля. Дотепер відсутній єдиний комплексний підхід до суспільної освіти і навчання в галузі збереження біорізноманіття, у тому числі з використанням міжнародного досвіду. Недостатньо ефективною є система підвищення рівня спеціальної кваліфікації спеціалістів, що приймають рішення у сфері живої природи. Більшість програм, пов’язаних з підвищенням рівня знань громадськості з питань збереження і невиснажливого використання біорізноманіття, мають фрагментарний характер з обмеженим інформуванням населення, особливо в регіонах.

Подальшого розвитку і впровадження також потребують система пропаганди знань серед широкої громадськості про правові основи збереження та використання біорізноманіття в державі, шляхи та методи збереження природних екосистем та їх складових.

Основними засобами екологічно збалансованого, невиснажливого використання біорізноманіття є:

• екологізація галузей господарства з метою впровадження невиснажливого використання біорізноманіття, у тому числі - стимулювання впровадження технологій, що забезпечують невиснажливе використання біорізноманіття;
• забезпечення дотримання вимог законодавства щодо регулювання невиснажливого використання біорізноманіття;
• розроблення системи економічної оцінки біорізноманіття та врахування вартості біорізноманіття в питаннях власності;
• дотримання "принципу запобігання" (шкоді) при використанні живих змінених організмів;
• провадження принципів справедливого розподілу вигід при використанні генетичних ресурсів.

 

 

Складання таблиці «Причини та наслідки деградації біорізноманіття»

 

Причини деградації	Наслідки деградації

 

4. Природо заповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття. Основні категорії заповідних об’єктів.

??? Проблемне запитання ???

Який комплекс дій передбачає природо заповідання?

( Завдання вчителя підвести учнів до розуміння того, що природо заповідання – це не тільки охорона та збереження заповідних об’єктів різних рангів) 

 

 

 

 

 

 

 

Побудова квітки «Значення заповідних об’єктів»

 

??? Проблемне запитання ???

Що спільного та відмінного між природними та штучно створеними об’єктами природно-заповідного фонду?

Вчитель вислуховує відповіді учнів, разом будують діаграму «Венна»

 

 

 

 

 

 

 

 

V. Осмислення об’єктивних зв’язків і взаємозалежності у вивченому матеріалі.

«Екологічний турнір»

Завдання потрібно виконати не лише вірно, а й швидко.

Клас умовно розділяється на команди – ряди. Для стимулювання та активіцазії  роботи учнів та команда, яка вірно та найшвидше виконає завдання отримує 1 додатковий бал до своєї оцінки.

А.                                                          «+» чи «-«

1. Зміни біорізноманіття мають зворотній характер.
2. Видова різноманітність – це сукупність унікальних і типових угруповань
3. Збереження біорізноманіття передбачає збільшення площ під лісами .
4. Трактування ландшафтного різноманіття передбачає такі аспекти: ландшафтознавче, антропічне, біоцентричне, гуманістичне.
5. Заповідна справа спрямована не лише на збереження і охорону заповідних територій.
6. Створення екологічної мережі є запорукою збереження видового різноманіття.

Б.                                                       Виберіть  вірну відповідь

     7.  Конвенцію про біорізноманіття ухвалили:

а) Конференцією ООН  б) Конференцією ЮНЕСКО  в)Конференцією НЕЦУ

     8. Ландшафтно-екологічну оптимізацію території можна досягти при порівнянні   

         природних і антропогенних ландшафтів у співвідношенні ландшафтної структури:

         а) 50% до 50%  б) 60% до 40%  в) 70% до 30%

     9. Збереження  генофонду регіону можливе за умови … заповідності його площі:

         а) 10-15%  б) 15 -20%  в)5-10%

     10. Міжнародний день біорізноманіття святкують:

         а) 25 квітня  б) 22 травня  в) 20 грудня

     11. Унікальні екосистеми включені до:

          а) Червоної книги  б) Жовтої книги  в) Зеленої книги

 

В.                                                         Знайдіть відповідність

   12.  А- Природні території

           Б- Штучно створені території

1. біосферні заповідники,
2. природні заповідники,
3. дендрологічні парки,
4. зоологічні парки,
5. ландшафтні парки,
6. заказники,
7. пам’ятки природи,
8. ботанічні сади,
9. заповідні урочища,
10.                      національні природні парки,
11.                      парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва

 

Ключ до запитань А. 1 2 3 4 5 6 - - + + + - Б. 7 8 9 10 11   а б а б в В. А 1),  2), 5),  6), 7), 9) Б 3),  4), 8), 10), 11)

 

Проведення взаємоперевірки.

 

VІ. Підбиття підсумків уроку.

 

VІІ. Домашнє завдання.

 

• Опрацювати відповідний параграф підручника
• На контурну карту України нанести заповідні території  та дати їм коротку характеристику.

• Завдання випереджувального характеру  (1-2 учням)

Повідомлення на тему «Міжнародні  та національні програми збереження біорізноманіття»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №14. Уявлення про екомережі. Міжнародні та національні програми  

                    збереження біорізноманіття.

Практична робота №6 «Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України»

 

Людство має спільний корінь

і живе на одній планеті.

Воно не може розраховувати на те,

що інші розв’яжуть його проблеми,

а повинно само, в єдності і мирі,

творити своє майбутнє.

Т. Ніколаєв

 

Мета: сформувати уявлення про екомережу як цілісну природоохоронну систему;розглянути основні структурні елементи екомережі; аналізувати роль міжнародних  і національних програм  у збереженні біорізноманіття.

 

Основні  ключові категорії та поняття: екомережа, природоохоронна система, природне ядро, екокоридор, буферна зона, зона ренатуралізації

Обладнання: фізична карта України, таблиця «Основні елементи національної екологічної мережі загальнодержавного значення»

 

Тип уроку: комбінований (засвоєння нових знань та формування практичних умінь і навичок)

Місце уроку в навчальній темі: поточний

Хід уроку

І. Організаційний етап.

Відомо, що найпоширенішими і найулюбленішими казками для малих і дорослих є ті, де здійснюються основні бажання, а умови життя є легкими і приємними. Але в реальному житті дещо інакше, для здійснення бажання потрібна цілеспрямованість та свідоме ставлення до проблем, що виникають на шляху до реалізації заповітної мрії.

Вправа  «Свідомість – дзеркало душі»

Учитель пропонує учням протягом 2 хв записати  в стовпчик відомі їм дії, спрямовані на збереження навколишнього середовища  та біорізноманіття. По   завершенню навпроти  кожної дії поставити знак:

«+» - Я свідомо приймаю участь в даній дії;

«-» - Я розумію необхідність даної дії , але сам не приймаю ніякої участі;

«V» -  Я приймаю участь в даній дії лише тоді, коли мене змусять або заохотять.

Учні разом з учителем аналізують отриману інформацію, роблять висновок про те, що бажання людини є головним важелем для отримання  позитивного результату.  Бажання відновити  та не нашкодити природі  - вірний та простий  шлях до вирішення екологічних проблем.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

«Скриньки запитань» (учні по черзі дістають з кольорової скриньки запитання та дають на нього відповідь, якщо учні не дають вірної  відповіді, запитання вкидають до чорної скриньки. Вкінці опитування вчитель допомагає учням знайти відповіді на залишенні запитання)

1. Що включає в себе поняття «біорізноманіття»?
2. Які заходи спрямовані на збереження біорізноманіття?
3. Назвіть та охарактеризуйте основні аспекти біорізноманіття.
4. Розкрийте суть поняття «природо заповідання».
5. Що входить до складу природно заповідного фонду України? Наведіть приклади.
6. Назвіть відомі вам природоохоронні об’єкти, дайте їм стислу характеристику.
7. Які екосистеми України є унікальними? Чому?
8. До якої книги  занесені унікальні екосистеми України? Чому вони занесені до даної книги?

ІІІ. Мотивація пізнавальної та навчальної діяльності.

Людство має спільний корінь

і живе на одній планеті.

Воно не може розраховувати на те,

що інші розв’яжуть його проблеми,

а повинно само, в єдності і мирі,

творити своє майбутнє.

Поясніть  актуальність епіграфу до уроку.

 

ІV.Вивчення нового матеріалу.

1. Сутність концепції екомеражі.

Екомережа- це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території , збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Екомережа -  це сукупність територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України підлягають особливій охороні (Закон України “Про екологічну мережу України”).

Ідею створення Всеєвропейської екологічної мережі (European Ecological Network або EECONET) як системи взаємно поєднаних, цінних з екологічної точки зору природних територій, було запропоновано групою голландських дослідників у 1993 р. на Міжнародній конференції “Охорона природної спадщини Європи через створення Європейської екологічної мережі” (м. Маастріхт, Нідерланди). Вона органічно інтегрується в ідею сталого розвитку та є одним з потужних інструментів її втілення.

Передумовою для виникнення ідеї Всеєвропейської екологічної мережі можна вважати певну зміну поглядів щодо стратегії та тактики охорони природи, переоцінку значення та функціональної ролі заповідних територій. Серед фахівців з охорони природи провідних країн поширилося переконання, що заповідні об’єкти та ділянки з різним природоохоронним статусом та режимом мають, передусім, не лише функцію збереження та розселення рідкісних та зникаючих, науково- або естетично цінних видів біоти, важливих конкретних територій, екосистем, ландшафтів або інших окремих об’єктів природи, осередків біорізноманіття (біотичний аспект екомережі), а і функцію забезпечення регуляції біосферних процесів та підтримки екологічної рівноваги, посилення здатності біогеоценотичного покриву до самовідновлення (екостабілізуючий аспект екомережі).

Головною метою створення екомережі можна вважати загальне покращання стану довкілля, а також умов життя людини, забезпечення сталості існування біосфери через усунення антропогенної фрагментації біогеоценотичного покриву, що склалася в процесі історичного розвитку суспільства, створення його неперервності та функціональної цілісності і посилення, за рахунок цього, здатності до самовідновлення.

Питання формування Всеєвропейської екомережі було включено у Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Pan-European Biological and Landscape Diversity Strategy або PEBLDS), прийняту на 3-й Всеєвропейській конференції міністрів охорони довкілля (Софія, 23-25 жовтня 1995 р.).

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють процес формування Національної екомережі України є Закон України «Про екологічну мережу України» (N1864-IV від 24 червня 2004 р.) та Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” (N1989 від 21 вересня 2000 р.). З формуванням, управлінням, збереженням та моніторингом Національної екомережі України також тісно пов’язані Закони Украни: „Про охорону навколишнього природного середовища”; „Про основи містобудування”; „Про охорону земель”; „Про землеустрій”; „Про місцеве самоврядування в Україні”; Водний, Лісовий та Земельний кодекси України та інші нормативно-правові акти України.

 

 

 

 

 

Робота з підручником (ст. 65)

Складання схеми «Принципи побудови екомережі»  та пояснення основних аспектів.

 

«Принципи побудови екомережі»

 Цілісність -… 

                  Єдність - …

 Ієрархічність -…

                   Полі функціональність - …

                   Компліментарність - …

                   Відповідність - …

2.Основні структурні елементи екомережі.

Складання квітки «Структура екомережі», обговорення пелюсток.

 

 

Ключові природні території (природні ядра) – вузлові елементи екомережі, території збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, що мають біологічне та екологічне значення.

Сполучні території ( екокоридори) – лінійні елементи екомережі, що зв’язують між собою природні ядра та забезпечують міграційні шляхи.

Буферні території (захисні зони) – зовнішнє оточення природних ядер та екокоридорів охоронними смугами для захисту їх від впливу негативних чинників. Захисні зони виконують функцію перехідних ландшафтів між природними та господарсько- освоєними.

Території відновлення (ренатуралізації) -  території, що призначені для налагодження цілісних неперервних зв’язків у природних ядрах та екокоридорах.

Території природного розвитку – території, що призначені для  посилення ефективності екомереж.

Виділяють п’ять основних рівнів екомереж:

        

Як відомо, природа, екосистеми і ландшафти не визнають адміністративних та політичних кордонів. Тому, якщо говорити про питання проектування екомережі, то екосистемний підхід є найбільш науково обґрунтованим. При цьому, один елемент екомережі (ключова територія чи екокоридор) може мати межі у декількох адміністративних районах, областях чи навіть країнах. У той же час, якщо перейти від питань наукового обґрунтування екомережі та її проектування до питань управління і моніторингу, то стає зрозумілим, що вирішення останніх є можливим лише у прив’язці до певних адміністративних одиниць. Формування та забезпечення умов стабільного функціонування екомережі також передбачає взаємоузгоджену участь усіх зацікавлених сторін – управлінців, землекористувачів, землевласників та землевпорядників, науковців, підприємців, місцевих жителів тощо. Таким чином, екомережа може забезпечити потужне підґрунтя для сталого (збалансованого) розвитку країн та регіонів.

Проблемне  запитання

??? Які  завдання вирішують екомережі???

Відповідь: відновлення і підтримання природної першооснови території в режимі невиснажливого природокористування.

3.Основні засади розбудови національної екомережі.

Розбудова  екомережі  включає в себе такі поняття:

1. Стійкість
2. Стабільність
3. Ємність
4. Збалансованість
5. Цілісність
6. Неперервність
7. Оптимальність
8. Просторовий комфорт життєдіяльності
9. Гармонійність

 

Творче завдання  в міні групах. Клас розподіляється на 9 груп, кожна група розкриває суть одного з вище перерахованих понять розбудови екомережі.

Учні роблять висновок про те, що дані  поняття взаємопов’язані між собою і виключення одного з них може призвести до порушення розвитку екомережі.

4.Міжнародні та національні програми збереження біорізноманіття.

Україна як європейська держава – сторона багатьох міжнародних природоохоронних конвенцій та угод також бере активну участь у формуванні Всеєвропейської екомережі, поряд з визначенням водно-болотних угідь міжнародного значення (Inrernational Wetlands), у рамках Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як місця існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.); територій спеціального інтересу збереження (Areas of Special Conservation Interest) Смарагдової мережі Європи, на виконання Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979); біосферних резерватів Світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО у відповідності до положень Севільської стратегії розвитку біосферних резерватів (1995 р.) тощо. Україна, як і всі інші учасники процесу має зобов’язання інтегрувати національну екомережу до Всеєвропейської, включаючи питання як проектування і формування, так і управління екомережею.

Станом на кінець 2006 р. спільними зусиллями фахівців Міністерства охорони навколишнього середовища України, Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України та Національного екологічного центру України було розроблено проект Методичних рекомендацій щодо розроблення схем регіональної екомережі, які з 2006 р. мають офіційний статус тимчасових.

Починаючи з 1997 р. НЕЦУ за підтримки Міжнародної спілки охорони природи (IUCN) та Уряду Королівства Нідерландів (MATRA) виконав низку проектів, які були присвячені науковій та громадській підтримці створення Національної екомережі, її інтеграції до Всеєвропейської екомережі, а також проектуванню та формуванню регіональних схем екомереж у Миколаївській та Чернівецькій областях. У 2003-2005 рр. НЕЦУ здійснював організаційну та фінансову підтримку роботи Координаційної ради з питань формування Національної екомережі України, провів низку методичних нарад, семінарів та круглих столів на тему екомережі.

Міжнародне співробітництво є важливим механізмом досягнення цілей збереження біорізноманіття. Система міжнародного співробітництва з охорони довкілля включає перелік глобальних, регіональних та двосторонніх конвенцій, угод, програм тощо.

Основними засобами міжнародного співробітництва є:

•              здійснення міжнародної діяльності з метою врахування пріоритетних національних заходів щодо збереження та невиснажливого використання біорізноманіття відповідно до зобов’язань, визначених Конвенцією про біорізноманіття;
•              розвиток міжнародного співробітництва щодо збереження центрів високого рівня біорізноманіття та поширення відповідної інформації, залучення міжнародного досвіду та експертизи, участь у формуванні та веденні міжнародних банків даних;
•              активізація міжнародної співпраці з метою залучення додаткових ресурсів для впровадження заходів щодо охорони, невиснажливого використання та відтворення біорізноманіття в Україні.

Засоби щодо збереження біорізноманіття в рамках інших державних програм

Досягнення загальної мети збереження біорізноманіття в Україні передбачає здійснення координації виконання державних програм, у межах яких заплановані відповідні заходи щодо збереження біорізноманіття, а саме:

• Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки;
• Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води;
• Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів;
• Державної програми „Ліси України” на 2002-2015 роки;
• Загальнодержавної програми розвитку водного господарства;
• Загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України на період до 2015 року

Як доповнення учні, які отримували додаткове завдання на попередньому уроці, розповідають свої повідомлення з даної теми.

V. Осмислення об’єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання практичної роботи №6 «Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України».

Робота в творчих групах.

 Користуючись фізичною картою України та таблицею  «Основні елементи національної екологічної мережі загальнодержавного значення», учні аналізують особливості розвитку заповідних зон України та роблять висновок про причини нерівномірної локалізації екомереж  на території, в зв’язку з особливостями розвитку промислових зон.

 

VІ. Узагальнення  та систематизація знань.

Вправа «Визнач відповідність»

 

А. Природні ядра	1. Сполучні території
Б. Екокоридори	2. Буферні території
В. Захисні зони	3. Території відновлення
Г.  Території ренатураціі	4. Ключові природні території

 

Ключ: А- 4, Б- 1, В- 2, Г – 3

Встанови логічну послідовність:

1.Біосферний

2.Локальний

3. Континентальний 

4. Регіональний

5.Національний

Ключ: 2-4-5-3-1

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

Вправа «Роздум»

Поясни  вислів та зроби висновок.

«Світ досить великий, щоб задовольнити потреби будь-якої людини,

але дуже малий, щоб задовольнити людську жадність»

                                                               Махатма Ганді

VІІІ. Домашнє завдання.

1.Опрацювати відповідний параграф в підручнику.

2.Опрацювати матеріал уроку.

Творча робота (за бажанням)

Проект «Біорізноманіття. Прогнози на майбутнє»

 

 

 

Використана література

1.Екологія: Підруч. для 11 кл. загальноосвіт.навч.закл. Рівень стандарту, академічний рівень/Л.П. Царик, П.Л. Царик, І.М. ,Вітенко. –К.: Генеза, 2011

2. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум.                   Навч.посіб.-К.: Лібра, 2006

3.Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи сучасної екології: Навч. Посіб.- К.: МАУП,2004

4. Микитюк О.М., Грицайчук В.В. та ін.. Основи екології. Навч. посібн.- Х.: ОВС, 2003

5. Проект Закону України "Про Державну програму збереження біорізноманіття України на 2005-2025 роки" Інтернет сторінки 1.revolution.allbest.ru.ecology 2.necy.org.ua|rozvytov-ecomerezhi-project