Природоохоронна територія —територія, яка охороняється через своє екологічне, культурне або подібне значення.
Дана презентація стане в нагоді як учителеві, так і учневі під час вивчення теми "Природозаповідання. Заповідні території України". Матеріал може бути використаним не лише для учнів 11 класу, а й для учнів різних вікових категорій.
Категорії охоронних територій: I. Заповідник суворого режиму (Ia — біосферний заповідник, Ib — дика територія): територія з найвищим рівнем захисту, що охороняється для збереження екосистеми та наукових досліджень. II. Національний парк: охоронна територія, призначена переважно для захисту екосистеми і екологічного туризму III. Пам'ятка природи: охоронна територія, призначена переважно для збереження специфічних особливостей природи IV. Заказник: територія для охорони окремих видів: охоронна територія, призначена переважно для охорони окремих видів, часто з навмисним втручанням в екосистему V. Охоронний рельєф: охоронна територія, призначена переважно для захисту рельєфу/ландшафту та туризму. VI. Територія контрольованого природовикористання: охоронна територія, призначена переважно для довготермінового економічного використання природної екосистеми.
Заповідник строгого режиму Заповндник — територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою метою. В Україні перебувають під охороною держави. Головні функції українських заповідників — збереження генофонду флори і фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволена господарська діяльність (для прогнозування можливих змін у природних екосистемах під впливом діяльності людини). Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи.
Національні парки Національний або природний парк — територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами. Найбільшим у світі національним парком є Північно-східний гренландський національний парк, заснований в 1974 році.
Азово-Сиваський національний природний парк Азо́во-Сиваський націона́льний приро́дний парк — національний парк, розташований на косі Бирючий острів, в західній частині Азовського моря, на території півдня Херсонської області та півночі АРК (Україна). Створений 25 лютого 1993 року шляхом перетворення Азово-Сиваського заповідника в національний природний парк. Загальна площа парку — 57,4 тис. га. Вся земля є власністю парку.
Святі Гори (національний природний парк) У 2008 році крейдяні гори на території національного природного парку «Святі гори» потрапили в Top-100 всеукраїнського конкурсу «Сім природних чудес України» У парку знаходяться крейдяні гори, на яких збереглися рідкісні рослини, наприклад, сосна крейдова збереглася з дольодовикового періоду.
Синевир (національний природний парк) Синеви́р — національний парк в Закарпатської області. Флора: загальна кількість видів рослин, що росте на території парку — 914, з них 40 занесені в Червону книгу України. Фауна: загальна кількість видів тварин, що мешкає на території парку — 236, з них 22 занесені у Червону книгу України.
Заказники Заказники́ або зака́зники — природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове використання тварин, рослин та інших природних ресурсів. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказниками, зобов'язуються забезпечити режим їх охорони та збереження.
Державна екологічна інспецція Міністерство екології та природних ресурсів України — утворене 9 грудня 2010 року . Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки.