Урок "Борис Мозолевський. Книга «Скіфський степ» – унікальне явище української літератури. Філософське осмислення людського буття.

Тема уроку: Борис Мозолевський.

Книга «Скіфський степ» – унікальне явище української літератури.

Філософське осмислення людського буття.

 

Мета літературної освіти:  ознайомити з життєвим і творчим шляхом митця, його літературними переконаннями. Відкрити для учнів поетичний світ поета, жанрові особливості поетичних творів; виявити загадковість і музичність поезії «Агрімпаса», майстерність у змалюванні цінної знахідки («Золота симфонія пекторалі»); розвивати навички читання та вивчення напам’ять ліричних творів; виховувати розуміння естетики слова, єдності поетичного доробку з життєвим шляхом автора.

Цілі: знати найосновніші відомості про творчу спадщину митця; вміти схарактеризувати ідейно-стильові особливості його поезій.

Завдання: виділяти й пояснювати засоби поетичної мови, визначати віршовий розмір; виділяти і коментувати національні і вселюдські мотиви, відшукувати образну деталь, пояснювати її роль; пояснювати художні засоби; висловлювати власні судження з приводу художніх особливостей поезії митця; робити художній опис золотої цінності.

 

Змістові лінії літературної освіти:

Л – вільне володіння матеріалом та навичками різних видів аналізу;

А – реалізація своїх читацьких потенцій;

К – здатність використовувати можливі міжпредметні зв’язки;

М – відповіді на запитання;

Д – набуття досвіду планування й організації своєї читацької діяльності.

 

Компетенції учня-читача: домінувальні: читацька, креативна, комунікативно-мовленнєва; фонові: інформаційна, фасилітативна, візуалізаційна.

Тип і різновид уроку – ЛРК (урок-спілкування)

Теоретико-літературні поняття: синтаксичні фігури, тропи (повторення)

Міжпредметні зв’язки: історія, музичне мистецтво (симфонія, музичний супровід).

Наочні засоби навчання: база даних, портрет письменника, відеоролики, виставка  творів Бориса Мозолевського, поетично – прозова книга «Скіфський степ», монографія професора В.П. Шкварця «Борис Мозолевський. Життя і творчість», епіграф.

Варіативне домашнє завдання: за допомогою ІТ розробити стенд, присвячений Б. Мозолевському;  знати основні відомості про митця, написати невеликий твір-роздум за поезією Б.Мозолевського «Чи може бути на цьому світі щось вище, аніж світити людям?».

 

ІІ. Модель уроку-заняття з літератури

КОМПОЗИЦІЯ ТА СЮЖЕТНО-ЗМІСТОВІ ЛІНІЇ
ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ ШКОЛЯРІВ

З а ч и н    у р о к у

1. Вступне слово-звернення вчителя до учнів-читачів

                                        Епіграф уроку:                 

І в не затишному сім світі

Тим на землі щасливий я,

Що в золотому верховітті

Зоря лишилася й моя.

Борис Мозолевський

 

На дошці записані слова:

У нас є поети-політики, поети-художники... Поет-археолог наразі один – Борис Мозолевський. Його вірші пахнуть космічно-степовим вітром. Його поезія глибока, як небо України.

Ігор Павлюк

 

•           Прочитайте поетичні рядки (епіграф). Про кого з письменників рідного краю йде мова?
•           Про що мріяв Б. Мозолевський?
•           Чому І. Павлюк пише, що вірші Б. Мозолевського «пахнуть космічно-степовим вітром», а «його поезія глибока, як небо України»?
•           Б. Мозолевський, як і всі поети-шістдесятники, стрімко й потужно ввірвався в духовний і культурний простір України, промовляв до читача відверто і щиро, від власного імені.

 

О с н о в н а    ч а с т и н а

ІІ. Орієнтаційно-прогностична лінія літературної освіти

 

1. Повідомлення теми уроку вчителем, визначення особистісно-важливих цілей діяльності

 

•             На сьогоднішньому уроці ми познайомимось з життєвим і творчим шляхом Б. Мозолевського, зазирнемо в чарівний світ його поезій, зупинимося на високому творінні його пера – «Золотій симфонії пекторалі», пройдемо чарівними стежками богині Агрімпаси, складемо невеликий твір-опис пекторалі.

 

2.               Умотивування наступної діяльності вчителем або/і школярами

•             Творчість Б. Мозолевського є неабияким явищем у нашій літературі. Він у всьому поет. А щоб краще дізнатися про митця, радив Гете, треба піти в його країну…

 

К у л ь м і н а ц і й н і   м о м е н т и
р о з в ’ я з а н н я   л і т е р а т у р н о - м и с т е ц ь к и х   з а в д а н ь

 

ІІІ. Проективно-операційна лінія літературної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 Чи слід лишу, чи в забуття порину,

 Надіюся, хоч, може, й без надій.

 Лиш ти, мій болю, ти, моя Вкраїно,

 Живи в добрі, святись і молодій.              

 Борис Мозолевський

 

 

          Слово вчителя

Діти, погляньте, будь ласка, на це фото. До нас привітно всміхається наш земляк Борис Мозолевський – неординарна особистість, людина глибокої та ніжної душі.

Тож розпочнемо наш урок. А він сьогодні незвичайний.

Нам допоможе дерево мудрості, на якому є всі етапи уроку, а в кінці ви свої враження від уроку висловите за допомогою квітки на галявині вражень.

Отож,  розпочнімо роботу.

У кожної людини в житті є своя стихія, свій космос, де вона найповніше розкриває обдарування, дані Богом. Борис Миколайович був всебічно обдарованою натурою. В його особистості поєднався талановитий історик-археолог, допитливий і сумлінний вчений і закоханий у рідну землю поет.

Сьогодні на уроці ми з вами спробуємо дізнатися про життя та творчість цієї незвичайної людини.

 

1. Ціннісно зорієнтоване осмислення образу автора та його творчості

 

• Читання й обговорення літературно-критичних матеріалів

(Групова робота з базою даних, підготовленою вчителем)

Країна поета – це не просто географічне або політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, які формували основу його духу. Це і епоха, що дала настроєність і масштаб цьому духу. Це і люди, в яких і через яких стала йому дорогою епоха... Це народ. Це великі книги і великі імена, до яких тягнувся майбутній письменник...

 

• Представлення результатів читацької діяльності учнів-читачів

1-й учень. Мозолевський Борис Миколайович народився 4 лютого 1936 року в селі Миколаївка Веселинівського району на Миколаївщині в селянській родині. Батько загинув на фронті, мати виховувала Бориса сама. Доля майбутнього поета й археолога складалася так химерно, що пояснити можна хіба залізною силою провидіння.
Уявіть собі: юнак із причорноморського села на Миколаївщині вирішує стати льотчиком, вступає до спецшколи Військово-Повітряних сил в Одесі, потім навчається в Єйському вищому військово-авіаційному училищі – й раптом усе котиться шкереберть. У зв’язку зі скороченням у Радянській армії йому, 20-річному мрійникові, який до всього не відзначався міцним здоров’ям, довелося починати життя спочатку. Тільки як?

Дев’ять років (1956–1965) Борис провів у кочегарці. Часи були хрущовські й ранні брежнєвські. На очах покоління Мозолевського («дітей ХХ з’їзду», як його згодом назвуть) відбувалися повалення ідолів і болісне осмислення трагедії, що трапилася з країною за Сталіна. Молодий чоловік шукав відповіді на складні питання, тим паче що обставини цьому сприяли. Часу для усамітнених роздумів у кочегарці вистачало. Прагнення пізнати сенс буття привело його на заочне відділення історико-філософського факультету Київського університету.

 1964 року він отримав університетський диплом. Коли наставало літо, влаштовувався на роботу в археологічних експедиціях відомих скіфологів Олексія Тереножкіна та Варвари Іллінської. Якийсь час працював редактором у видавництві «Наукова думка», але 1968-го за вказівкою з КДБ був звільнений і знову повернувся до кочегарки... Під ковпак спецслужб потрапив через свої вірші, з якими виступав перед різними аудиторіями: у деяких із них виразно звучав сумнів щодо комуністичної доктрини.

2-й учень.  Три перші збірки – «Начало марта» (1963), «Шиповник» (1967), «Зарево» (1971) – цілком складалися з російськомовних віршів. «Мовний переворот» у свідомості, а отже, й у творчості поета стався наприкінці 1960-х: він відкрив у собі Україну. Відтоді болюче «українське питання» не давало митцеві спокою, що виразно засвідчує його поезія.

На рубежі 1960–1970-х він балансував між волею і неволею – з кочегарки можна було легко потрапити не в чергову наукову експедицію, а в брежнєвські табори. В етюді «Шлях до себе» Борис Мозолевський згодом напише: «І коли зашморг вже зовсім мав зійтися навколо моєї шиї, […] збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення. Так вимріяв і вистраждав я собі свою Товсту Могилу. […] Зухвальство моє було винагороджене царською пектораллю. […] Замість Мордви я потрапив до Інституту археології АН УРСР, до якого мене поспішили зарахувати заднім числом».

 3-й учень.  Товста Могила – це скіфський курган заввишки 9 м, розміщений на території міста Орджонікідзе, просто серед будівель. Тут, на Дніпропетровщині, стародавні поховання вже й раніше відкривали Борисові Мозолевському, як він занотував, «свої таємниці, втілені у найвитонченіших витворах золотарства». Проте найбільша удача прийшла до молодого археолога в червні 1971-го.

Неможливо не перейнятися його хвилюванням, читаючи у «Скіфському степу» про мить, коли сталося неймовірне: «Я розчистив один із сагайдачних наборів під стінкою дромосу і, згортаючи густий глиняний чамур, що вкривав долівку, відчув, як пальці щось боляче шкрябнуло (то був «гострий козячий ріг» пекторалі! – Авт.). Я побачив, як зблиснуло золото, і якимсь невідомим відчуттям збагнув, що це саме те: річ була велика і явно лежала на своєму первісному місці, не зрушена грабіжниками. На хвилю я заціпенів...». Борис Миколайович покликав колегу (Євгена Черненка) – і вони вдвох «підняли пектораль із долівки, обмили її в копанці, зробленій для стікання води, винесли до світла у вхідну яму і, як діти, почали від радості цілувати. Перед нами була річ справді небачена. Вага пекторалі 1150 грамів, діаметр 30,6 сантиметра...»

Товста Могила, в якій колись поховали «молоду царівну скіф’янку», завдяки Борисові Мозолевському ввійшла в історію світової культури. Про сенсацію багато писали. Її відкривача (нещодавнього кандидата на відправку в Мордовію) приймав тодішній перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест. Попри тиск Москви, скарб залишився в Києві. Зберігається він у Музеї історичних коштовностей України, де відтоді ім’я Бориса Мозолевського екскурсоводи згадують щодня.

Учитель. До вашої уваги вірш «Я скіфський цар» читає сам  Борис Миколайович.

(Перегляд  відео)

Які думки виникли у вас  після прослуховування цієї поезії?

(Відповіді дітей)

 

21 червня 1971 року о 14 год. 30 хв. Борис Миколайович, розчищаючи долівку підземелля Товстої Могили, знайшов річ, яка стала знахідкою століття – золоту царську пектораль. Це була річ небачена. Все її поле поділено на три місяцеподібні яруси. Увесь витвір виготовлений із золота 958 проби. У центрі нижнього ярусу - три сцени боротьби коня з двома грифонами. На середньому  ярусі – буяння рослин. Верхній ярус заповнений фігурками двох скіфів і тварин.

      

Борис Миколайович  написав триптих «Золота симфонія пекторалі». Про кожен ярус – окремий вірш.

 

(Перший учень читає вірш про нижній ярус.)

Золота симфонія пекторалі

 

Грім стихав за долиною, 
Зашерхав на глині. 
Окрай балки Хоминої 
Паслись коні гливі.

Де не візьмуться – грифони! 
Впали, ніби кара! 
Та й накинулись на коней ,— 
Що не кінь, то й пара.

Б’ють крильми — жалю немає! 
Ще й ревуть жахливо. 
Що один хребет ламає, 
Другий б’є в загривок.

Згасло сонце. Морок ночі 
Все навкруг поглинув. 
Наче сливи, кінські очі 
Падали у глину.

А за північ над степами 
Зайнялося світло: 
У яру між черепами 
Папороть заквітла.

 

Учитель. Робота з тлумачним словником. З’ясовуємо лексичне значення  слова «гливий». Гливий – кінь сіро-жовтої або чорно-жовтої масті.

 

(Другий учень читає вірш про середній ярус «Світе мій щирий…» ).

 

Світе мій щирий, який ти чистий! 
Світе прозорий, який ти гожий! 
Хочеться ноги в росу вмочити 
І цілувати в очі рожі.

Світе мій дивний, світе казковий! — 
Від повноти аж вгинається обрій. 
Чи, може, кінь загубив підкову, 
Чи світить місяць к годині добрій.

Буйно огудина переплелася. 
Квіти медами течуть із огудини. 
Світе, оспіваний перепелами, 
Жайвором, горлицями, сорокопудами,

Сяй і слався, наш добрий світе, 
Небо своє прихили над нами! 
Ми твої паростки, ми твої діти,— 
Будьмо ж не пасинками, а синами!

 

(Третій учень читає вірш про верхній ярус.)

 

Облишмо чвари: настає наш час. 
Закличмо тільки Гестію у свідки. 
Сьогодні найсміливіший із нас 
Піде шукати папороті квітку.

Хай це вбрання із білого руна 
Йому в дорозі буде як молитва. 
В грифонах даль, і виє звірина, 
А треба йти, бо світу треба світла.

Ревтиме вій, манитиме мана, 
Ще й рідний брат гостритиме сокиру. 
Постануть стіни і рови без дна,— 
Та треба йти, бо людям треба миру.

І раптом він до квітки не дійде, 
Знеможе, схибить, звабиться, жахнеться, 
Шекспір своїх сонетів не складе, 
Й Гагарін із орбіти не всміхнеться.

Готуйте ж сир, шпаку і кумис! 
Готуйте душі про добу новітню! 
Нехай легким обранцю буде спис, 
Він все пройде і принесе ту квітку,—

І зійде сонце! І відступить ніч. 
І дощ напоїть землю неполиту. 
І птиці розлетяться в усібіч, 
Любов і мир повідуючи світу.

 

Учитель. Своє призначення на землі Борис Миколайович виконав – він знайшов золоту царську пектораль. Бо знайти її судилося саме йому. В цьому був сенс його життя. Тяжко помираючи, він усвідомлював, що все на землі, що від нього залежало, ним зроблено. Його місію було повністю виконано: пектораль подаровано людству, в історичній науці та нашій свідомості утвердилися знання про глибоке коріння українського народу, про наших предків часів Великої Скіфії.

 

4-й учень.  Борис Мозолевський чудово поєднав у собі якості досвідченого дослідника археологічних пам’яток, умілого організатора експедицій, а також проникливого лірика, поета тонкої душі. Перші поетичні збірки вийшли російською мовою, потім одна за одною - збірки віршів українською: «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить, як вік» (1986) і найпопулярніша збірка «Дорогою стріли» (1991). 1971 року був прийнятий до Спілки письменників України. Видав 8 збірок поезій, лірично-прозову повість. Він був i поетом-особистістю, i вченим-особистістю. Особистістю талановитою, багатогранною, самодостатньою.

1993 року, незадовго до його смерті, об’єднаним рішенням Інституту археології НАН України та Київської Академії Євробізнесу Борисові Мозолевському було присуджено Міжнародний диплом «Золотий скіф», який він не встиг отримати.

Борис Миколайович Мозолевський помер від тяжкої хвороби 13 вересня 1993 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві. 1998 року на могилі споруджено пам’ятник. Слова з його останнього вірша, викарбувані на могильній плиті:

 

 

За добро, що робив я на світі,

За усі мої муки й жалі,

Я воскресну в тридцятім столітті

І пройдусь по коханій землі.

 

 

 

• Перевірка сприйняття матеріалу 

• Розкажіть, що запам’ятали з наданих матеріалів.
• Які факти з життя поета найбільше вразили та змусили вас замислитись?

 

• Підготовка до сприйняття художнього твору

Учитель.   Талант прагматичного дослідника скіфської давнини підсилювався щемливо ніжним почуттям чужого болю, романтичною уявою і філософським осмисленням буття. У всіх цих властивостях душі поета ви сьогодні переконаєтеся.

 

Ми поринемо у загадковий, магічний світ його поезії.  Зверніть увагу на епіграф уроку:

                                                   І в не затишному сім світі

                                                  Тим на землі щасливий я,

Що в золотому верховітті

                                                   Зоря лишилася  й моя.

 

Так, нам лишилася зоря незбагненної, глибокої, філософсько-ліричної  поезії археолога – поета, який, розкопуючи кургани, весь час дотикався до вічності і, як кожна людина, думав над своїм призначенням на землі, і над смислом людського буття.

     Ми сьогодні будемо читати ці дивовижні вірші і слухатимемо, як дихає вітер історії із скіфського степу, наближує до нас листи у вічність, «написані» стародавніми скіфами, – скіфські кургани.

     Кожен буде читати напам’ять  «свій»  вірш, поезію, яка на духовному рівні відповідає вашій особистості, складу вашої душі. І ще у вас було завдання: виділити із поезії рядки, які вам запали в душу.

      Отож, поринаємо в давній дивний світ «кароокої Скіфії», звідки до нас крізь вічний степ іде скіфська богиня кохання – Агрімпаса (з однойменної поезії).

• Пояснення незрозумілих слів

•             Перш ніж перейти до розгляду поетичного твору, давайте з’ясуємо лексичне значення незрозумілих слів.

Агрімпаса (Афродіта) – богиня кохання.

Січі навісні – шалені бої.

Кибитки – шатра, кочові стоянки.

Свитки – верхній одяг.

• Завдання до читання поезії «Агрімпаса»

•             Прослухайте поезію і скажіть, які відчуття, настрої, враження викликають поетичні рядки?

• Мелодекламація

(Читання поезії напам’ять завчасно підготовленою ученицею під музичний супровід)

 

 

Місяць в травах  росяних купався

Обрій материнкою пропах ,

Скіфська Афродіта – Агрімпаса

Йшла по зачарованих степах .

 

Квітли очі, сповнені молитви,

І вуста, сотворені для мук.

Ковила їм цілувала литки,

Зорі зерном сіялись до рук.

 

І по тих галявах, де ступали

ЇЇ ноги теплі і живі,

До схід сонця сходили тюльпани

І горіло кров’ю по траві.

 

А о тій порі , пославши свитки

І забувши січі навісні,

Скіфи спали по своїх кибитках,

Суджених голублячи вві сні.

 

Тільки одному всю ніч не спалося –

Він під зорі вийшов і затерп.

Скіфська Афродіта – Агрімпаса-

Дивним сяйвом осявала степ.

 

Йшла вона крізь ніч по чистих росах,

Місяцем пронизана до дна.

У рудім розпущенім волоссі

Розцвітала квітка неземна.

 

І коли їх погляди зустрілись,

Тишину розкраяв довгий зойк .

Скіф відчув , як в серце входять стріли,

І звалився навзнак на пісок…

 

Підійшла і сіла коло нього,

Гладила холонуче чоло.

І нічого зовсім неземного

У її зіницях не було.

 

Жінкою б вона за ним ходила,

Ставила на ватру казани.

Скіфенят йому понародила б

Та й чекала, як усі, з війни…

 

Чом же він поглянув – і загинув? –

А щоб на чуже не посягав!

Бо таки була вона Богиня.

Людям – людське. Богове – богам.

 

• Обмін враженнями від первинного прочитання тексту

• Які рядки найбільше вразили вас?
• Що уявляли під час читання?
• До якого жанру лірики належить поезія?
• Чи сподобався вам вірш? Чим саме?
• Які почуття викликала у вас поезія?

• Повторне читання поезії учнями

 

• Вивчення, аналіз, інтерпретування поетичного твору

(поетичний твір подано на екрані монітору, а також роздруковано на папері)

 

•             Які образи в поезії характерні для світогляду автора? Що вони означають?
•             За допомогою зміни шрифту, виокремте, які художні засоби допомагають вашій уяві?
•             Розкажіть про загадковий образ Агрімпаси. Слова підтвердіть текстом.
•             Як ставиться автор до своєї героїні? Обґрунтуйте відповідь.
•             Які слова допомагають повніше розкрити образ Агрімпаси?
•             Підкресліть наголошені склади, визначте розмір, який надає чіткості віршовій формі.
•             Визначте тему та ідею поезії «Агрімпаса».

• Словесне малювання

Змалюйте словесний портрет Агрімпаси.

• Узагальнення та систематизація читацьких вражень, літературо- (філологіко)знавчих компетенцій, навиків старшокласників

Б. Мозолевський незвичайним різнокольоровим пензлем змалював нам неземну красу скіфської богині, звичаї скіфів та неповторність скіфського степу.

Фізкультхвилинка

Ми великою Скіфією йшли, йшли, йшли.

До могили-кургану дійшли.

Потім дружно розкопали –

Пектораль знайшли.

Ось і гребінь, ось і келих,

Ще й монети в казані .

Акінаки, скіфський лук

Та прикраси золоті .

Обряд побратимства нумо шанувати,

У могутніх предків будемо приклад брати!

 

•   Конкурс читців (учні декламують вірші з книги «Скіфський шлях», пояснюють рядки, які найбільше запали в душу)

• Літературно-мистецька діяльність читачів: дослідно-пошукові завдання, творчі (усні й письмові) роботи, художнє читання (розказування) текстів (уривків) напам’ять

І група

Творча робота «Природа в поезії Б. Мозолевського».

ІІ група

Творча робота «Якою я уявляю богиню Агрімпасу?».

ІІІ група

Зробити художній опис золотої цінності – пекторалі, знайденої поетом-археологом.

 

• Представлення, демонстрація результатів читацької діяльності

 

ІV. Рефлективно-корективна лінія контролю літературної освіти,
читацького досвіду учнів

1. Обмін враженнями від почутого, прочитаного (за творчістю письменника)

(Проведення репортажу про урок. Метод «Мікрофон»)

Сьогодні на уроці я дізнався…

зрозумів…

роздумував…

2. Варіативні завдання домашньої читацької роботи

 

V. Заключне слово-епілог словесника

Учитель. Діти, у мене в руках  символічна «квітка надій». Зараз  я її вам передам, і ви, коротко висловлюючи свої думки одне одному, скажете, яке ж призначення людини на землі? У чому ж сенс життя? (учні розмірковують  над цими питаннями і дають відповіді). Запишіть ці слова у зошити і запам’ятайте назавжди.  

Ви прочитали вірші і назвали рядки, які вас зачепили. Ці рядки не випадково запали вам у душу. Колись, вже в дорослому житті вони спливуть у вашій  пам’яті, коли ви потрапите у складну життєву ситуацію, і допоможуть комусь  прийняти правильне рішення, комусь зробити правильний вибір, комусь нададуть впевненості, когось змусять замислитися. І тоді ви відчуєте духовну підтримку поета, який розгадав загадку життя.

А зараз за допомогою різнокольорових квіток ви висловите своє враження від уроку на галявині вражень (червона квітка – сподобався урок, жовта – сподобався, але є деякі зауваження, хмарка  над деревом мудрості – якщо урок не сподобався ).

          Наш сьогоднішній урок – це згадка про талановитого, багатогранного поета, археолога, громадського діяча, який був гідним сином своєї Батьківщини, ніколи не переставав турбуватись про свій народ, дарував йому свої думки і почуття.