ТЕМА. БУДОВА ЛІТОСФЕРИ, ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ.
ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ, НАСЛІДКИ ЇХ ПЕРЕМІЩЕННЯ
Словник термінів
Тектоніка — наука (галузь геології), що вивчає структуру та рухи земної кори, залягання гірських порід, досліджує геологічну історію й закономірності розвитку тектонічних рухів.
Літосферні плити – це великі блоки літосфери, обмежені глибинними розломами.
Внутрішні сили Землі – сили, що зароджуються всередині нашої планети і здатні рухати плити літосфери.
Серединно-океанічні хребти – велетенські підводні гірські споруди, що утворилися у місцях розривів літосферних плит та внаслідок нагромадження магматичних порід.
Вертикальні рухи – це повільне підняття і опускання окремих ділянок земної кори.
Горизонтальні рухи – це повільні рухи літосферних плит, що супроводжуються їхнім зближенням, розсуванням або зміщуванням одна відносно іншої.
Цікава інформація
Землю можна розглядати як живий організм, що володіє власним диханням: вона регулює свою температуру, споживає енергію і постійно змінює свою шкіру.
Під поверхнею океанів знаходяться найбільші гірські ланцюги, які охоплюють поверхню земної кулі, як шви на бейсбольному м'ячі.
Плити земної кори рухаються зі швидкість декількох дюймів на рік, що приблизно дорівнює довжині відростання людського нігтя за рік. На цій підставі можна стверджувати, що через 250 мільйонів років на Землі з'явиться новий суперконтинент.
Тектонічні руху досліджували ще вчені епохи Античності. Давньогрецький географ Страбон вперше висловив теорію про те, що окремі ділянки суші систематично піднімаються. Відомий російський вчений Ломоносов називав рухи земної кори як довготривалі і нечутливі землетрусу.
Тектонічні плити внесли свій внесок і в розвиток життя на Землі. Вулкани викидали величезні маси водяної пари, яка конденсувалася на поверхні тектонічних плит, а гази, виштовхнуті на поверхню Землі, поступово сформували її атмосферу.
Так звані «гарячі точки» – це місця, де базальтові колони «протикають» земну кору і дозволяють магмі витекти на поверхню. Рух тектонічних плит над такими «гарячими точками» призводить до утворення ланцюгів вулканічних островів, які називають підводними горами. Одним із прикладів таких вулканічних гір є гірський хребет, який знаходиться під сучасними Гавайями.
Гімалаї – це зразок руху тектонічних плит назустріч один одному.
Рухи земної кори на сьогоднішній день загрожують життю багатьох людей. Яскравим прикладом є італійське місто – Венеція. Місто розташоване на ділянці плити літосфери, яка з високою швидкістю осідає.
Щорічно, місто опускається під воду – відбувається процес трансгресії (наступ морської води на сушу). В історії відомі випадки, коли внаслідок руху земної кори під воду йшли міста і селища, а через деякий час піднімалися знову (процес регресії).
ОРІЄНТОВНА МОДЕЛЬ УРОКУ
Мета: поглибити знання учнів про особливості будови літосфери та її властивості; сформувати уявлення про рухи літосферних плит; ознайомити із наслідками переміщення літосфери; продовжувати роботу з тематичними картами; удосконалювати практичні навички роботи з контурними картами; розвивати увагу, мислення, вміння робити висновки; виховувати пізнавальний інтерес до теми, що вивчається.
Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.
Обладнання: підручник, тематичні карти, контурні карти.
Опорні та базові поняття: тектоніка, літосферні плити, внутрішні сили Землі, серединно-океанічні хребти, горизонтальні та вертикальні рухи літосфери.
Методи і прийоми роботи: відстрочена відгадка, робота з тематичними картами, робота з підручником, робота з малюнками, інтелектуальна розминка, дидактична гра, мікрофон.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Відстрочена відгадка
Найбільш дослідженою і найбільш загадковою для науковців і сьогодні залишається наша планета. Скільки ще таємниць приховують її надра? Пересічній людині важко оцінити зміни, які відбуваються на Землі. Для того, щоб зрозуміти потрібно спостерігати, цікавитися, бувати в різних місцях. Але такої можливості в нас немає і тому ми спираємося на дослідження і відкриття вчених.
Спостерігаючи за допомогою космічних апаратів за поверхнею Землі, вчені помітили, що материк Австралія щорічно зміщується на північний схід в бік Тихого океану зі швидкістю 2 см за рік. Ці рухи можна визначити лише за допомогою точних приладів. А оку людини вони не помітні.
Свідченням цих рухів в Україні є залишки давньогрецького міста Херсонеса в Криму. Внаслідок опускання земної поверхні нині вони наполовину затоплені водами Чорного моря.
Північна частина Скандинавського півострова, що в Європі, піднімається на 1см за рік. Унаслідок цього море на узбережжі відступає. Про це свідчать залізні кільця, до яких у давні часи прив’язували човни, що нині опинилися на висоті понад 150 м над рівнем моря. Отже ця територія колись була берегом, а потім піднялася на таку висоту.
Чи знаєте ви, що тільки за останні десятиліття гори Гімалаї «підросли» на два метри.
Сьогодні на уроці нас чекає багато самостійних досліджень і відкриттів, які допоможуть пояснити, чому одні ділянки земної кори піднімаються, інші опускаються і, що спричинює такі зміни.
ІІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Вивчення нового навчального матеріалу
Вчитель. Питання про утворення материків та океанічних улоговин ще остаточно не з'ясоване. Ще невідомо, як утворилися перші материки та океани і якими вони були, як і взагалі невідомо, що являла собою первісна поверхня планети. Всі висновки залежать від знань про те, як утворилась Земля. Поки що існують лише гіпотези.
У 1921 році гіпотезу дрейфу материків висунув Альфред Вегенер, за якою ділянки суходолу ніби плавають, "як крижини у воді", на густішій і в'язкій речовині астеносфери. Вчений припустив, що мільйони років тому на Землі існував один гігантський материк, який був оточений єдиним великим океаном. Що ж відбулося з суходолом та океаном впродовж цього часу?
Робота з малюнком підручника
Завдання. Розгляньте малюнок «Утворення материків за гіпотезою Альфреда Вегенера». Прослідкуйте як змінилося розташування материків та океанів впродовж мільйонів років. Проаналізуйте малюнок, складіть схему та запишіть відповідні висновки в зошит.
Робота з тематичною картою «Літосферні плити»
Прийом «Інтелектуальна розминка»
Вчитель проводить бесіду за питанням:
Робота з підручником
«Творчий малюнок»
Завдання. Опрацюйте пункт «Які сили рухають літосферні плити» у підручнику . Прочитаний матеріал передайте схематичним малюнком. Зробіть відповідні позначення. (Після завершення роботи учні коментують свої схеми або, за бажанням, малюють на дошці і пояснюють зображене).
Робота в парах
Завдання. За текстом підручника потрібно скласти опорну схему, яка характеризує види руху літосферних плит, з подальшим використанням її під час відповіді.
Вчитель. Повільні вертикальні рухи літосфери приводять до змін на поверхні Землі:
Якщо плити зближуються, то внаслідок зіткнення їх краї зминаються в складки і на поверхні утворюються гори;
Якщо стикаються материкова і океанічна плити, то океанічна (більш тонша) занурюється під материкову. Тоді на материку виникають гори, а вздовж узбережжя утворюються глибоководні западини – жолоби;
Якщо плити розсовуються, то утворюються розломи, через які розплавлена речовина мантії піднімається на поверхню і застигає. Так формуються «підводні гори» – серединно-океанічні хребти.
ІV. Узагальнення і систематизація знань
Робота з контурною картою
Завдання. За фізичною картою світу знайдіть декілька гірських систем та серединно-океанічних хребтів і позначте їх на контурній карті, використовуючи умовні позначення.
V. Підсумок уроку. Повідомлення домашнього завдання.
Дидактична гра
Прийом «Мікрофон»
Учні по черзі висловлюють свої враження про те, що сподобалося чи, що не сподобалося на уроці (стосовно отриманої інформації).
Д/з. Опрацювати відповідний параграф. Вивчити основні терміни.