Урок "Чигиринщина – поетичний край"

Тема. Чигиринщина – поетичний край.

 

Мета. Формувати знання про літературу рідного краю, зокрема поетів –      чигиринців

розвивати мовлення, мислення, пам'ять, увагу.

Виховувати любов до Батьківщини, рідного краю, рідної мови, любов до краси   рідного слова.

 

Обладнання. Карта Чигиринщини, «компас» (книга «Світанки над Тясмином» збірка  поетів Чигиринщини).

 

Тип уроку. Урок - подорож.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                  

 

«Чигирине,Чигирине,

                                                                                        Скрізь про тебе слава лине»

                                                                                                          Григор Смілянець

                      

 

              1. Організація учнів мотивація навчальної діяльності

 

 

 

Учитель.  Є на Черкащині куточок серцю милий,

                 Що Чигиринщиною зветься здавна.

                 І на поетів край оцей багатий,

                 А ще історію він має славну.

                           Народ в цім краї працьовитий, чесний, щирий

                           Талантів виростив плеяду славну.

                           Таланти ті, мов перли, відкривались

                           Усім, хто прагнув до прекрасного торкнувшись вправно.

                 Ми помандруємо в міста і села,

                 Де Чигиринщини сіяють нам перлини

                 Живуть і трудяться достойно

                 Туди завжди душа і думка, й серце лине.

                           Хвала, що не забули рідну мову

                           В цій метушні і круговерті,

                           Хвала і шана Вам за щире слово,

                           Що ви творили й творите світ поетичний – світ бесмертний

                                 

 

                                                                                                                (О. Сейкель.)

 

 

 

 

 

                 2. Повідомлення теми і завдань уроку

 

Учитель.       На сьогоднішньому уроці ми здійснимо подорож у світ     прекрасного, у світ поезії. Ми ознайомимось з поезією, яку створили майстри пера  Чигиринщини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   

                             3. Опрацювання матеріалу

 

Учитель.             Хто подорожував, той знає, що під час подорожі доброму  мандрівникові потрібна карта, компас, а ще велике – велике бажання. Народна мудрість  говорить: «Велике бажання працювати працювати сильніше за будь- який  примус.

                     І карта є, і компас є (книга «Світанки над Тясмином»(збірка)) у нас.

                     Отож в дорогу вирушати час.

                     За знак свій обираєм промінь сонця,

                     Бо це і є поетова душа,

                     Ластівкою лине у віконце

                     І прощатися нехай не поспіша.

 

 

                      Дев’ять  промінчиків – кожний митець – і

                      Вірші дарують рідному місту

                      Дев’ять  невтомних і творчих сердець

                      Душу і думи свої нам дарують, як пісню

            

Учитель 1. Я промінь світла, що сяю із Київщини вам,

                       Із мудрої і древньої столиці .

 

                                 Людмила Кондратьєва – Паниченко

 

Народилася в Чигирині. У шестирічному віці залишилася сиротою, жила у бабусі. Вчилася у Чигиринській середній школі  №2. Закінчила кооперативний технікум у Черкасах. Працювала в універмазі в м. Чигирин. Згодом закінчила філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту. Нині працює вчителем англійської  мови в Київській школі № 83. Вийшло до друку дві книжки «Відлуння синьої зорі у видавництві «Український письменник» та «Загадки» у видавництві «Веселка».

 

Учитель. Якому місту присвячена поезія Людмили Кондратьєвої – Паниченко

                   «Земна елегія».                                                  

 

 

 

 

 

                                                  

 

                                                       Земна Елегія  

 

Я поспішаю в місто те.                                              Там потом кроплена земля       

Яке від мене так далеко                                             Вселяє дивовижну силу,

Там вишня ґречно так цвіте.                                     Ранкова пісня солов’я –

На хаті гніздяться лелеки                                          Наснагу і душі розкрилля

Там небо ближче до землі                                         Мій Тясмин весь в очеретах

І зорі світять яскравіше                                              Купає в хвилях клаптик неба,

І  люди - справжні трударі,                                        А над водою білий птах

Хоча далеко не безгрішні                                           Та у задумі тихі верби.

Зустрінуть хлібом - сіллю вас,                                   У цій елегії земній,                                 

Благословенням пригостять.                                      На сум і радощі багатій,

Все так природно, без прикрас.                                 Душа народжує пісні,

Безпосередньо все і просто.                                       Отримує небес посвяту.

 

 

 

Діти.      Виразне читання вірша, відповіді на запитання.

 

Учитель. Які настрої викликала поезія «Віра»?

 

 

                                                    Віра

 

 

У стужку, у спеку зі мною завжди                    Зірнице моя, у пітьмі засвіти,

Моя заповадлива віра.                                        Відкрий надземні таємниці: 

Цілюща криниця живої води,                            У надрах душі добувати скарби,  

Де зіркою світить надія.                                      Творити мелодію слова,

Без неї життя, що гітара без струн                    Мов голку у сіні, в строкатій юрбі.

Забута мелодія ліри.                                            Нелегко шукати підкову.

Коли замовкає останній цвіркун.                       Та віра на поміч – надії сестра,

Травиця від смутку сіріє.                                    Приходить у скрутну годину.

Пливуть між туманів химерні світи.                  Народжена з мрії, любові, добра,

Об’єкт для Стрільця – синя птиця.                     Вона лише творить Людину.

 

Діти. Виразне читання поезії, роздуми з приводу прочитаного.

 

 

Учень 2. Я промінь з Харківщини

                    Вам сію я.

                    Хоч трохи прагну

                    Серце вам зігріти.

 

                                

 

                                           Анатолій Кримський

 

Дитячі роки Анатолія Кримського пройшли в селі Матвіївка Чигиринського району. Закінчив медичний інститут, працює головним лікарем дільниці.

Писати вірші й друкування почав рано. Перші великі добірки з’явилися колективних збірках «Акорди Життя» (видавництво «Прапор», Харків) та «Вітрила» видавництво «Молодь», Київ). Окремими виданнями вийшли збірки «Перша краплина», «Вічний водограй», «Погляд крізь вічність».Член Спілки письменників України. Підтримував творчі стосунки з Чигиринською районною газетою, учнями та педагогічним колективом середньої школи № 1, де працював його рідний дядько, поет і прозаїк 30-х років Андрій Іванович Кримський, в’язень сталінських концтаборів.

 

Учитель. Яке життєве кредо виховує поезія?

                      Який сенс життя кожної свідомої людини?

                      Думку аргументуйте словами поезії А. Кримського.

 

                                          Санкта Санктрум

 

Не називайте мовою жаргон,

Блатні слівця що пахнуть «руським» матом.

Нехай старенька не здригнеться мати

І дівчину, що почина кохати,

Не спалить сором, як пекучий сон.

О, не калічте мову, земляки,

Оту що за лісами за морями

Народжена сліпими Кобзарями,

Видющими через усі віки!

Не називайте піснею виття

Бодай і наймодніше на планеті.

Минеться мода і зазвучать сонети

І знову й знов, немов нові життя.

Не називайте музикою рок,

Суцільний гуркіт і гарчання дике,

І голих напомаджених «зірок»

Не зараховуйте відразу у великі.

«Зірки» погаснуть, їх зметуть з естрад,

Платівки модні викинуть на смітник

І тільки найєдиніша на світі

Цвістиме мова, як травневий сад.

Любіть її

 

Я гордо мовлю українське слово

Між щирих недокучливих розмов

Одна із трьох святинь-це рідна мова.

Як Віра. Як Надія. І Любов.

 

 

Діти.  Виразне читання. Думки з приводу прочитаного.

 

 

Учень 3.     Командор літака

                    Вас привітно вітає з Черкас

                    Промінь світла-частину душі -

                    Він дарує для вас.

 

 

                                            Петро Гончар

 

Друкувався в газетах «Чигиринські вісті», «Черкаси», «Молодь Черкащини», «Літературна Україна», у журналі «Апостроф», у колективній збірці «Вітрила наших мрій».

               

 

Учитель.   Усне малювання. Уявіть себе художниками. Яку картину    намалювали б ?    Які фарби використали? 

 

                                                    Гомін сивих віків

                                                              Легенда

 

 

Сивіють сльози смутком у ячмені,             А одуд, звісно, ганить: « Худо тут!»    

Проснувся тихий вітер у житах.                 Турецький вал за всі віки невтомні

Кує зозуля у гаю зеленім                             Часину ліг під зорями здрімнуть,

Аж цвіт калини снігом обліта.                     Мотронин монастир стоїть спокійний

Буркун росою миє жовті очі,                        Замовк надовго златоглавий дзвін.

Толока пахне медом з чебрецем.          «Полин гіркий – це сторож безнадійних!»           

Куга воді про любощі шепоче,                     Мені регочуть сови навздогін.

А лози, знай, пустують з вітерцем                Та я лечу, лечу мов знавіснілий,

Холодний Яр старе примружив око.            У слід свистять у травах цвіркуни.

Сховав забуті пам’ятки століть.                    Лечу, бо ще живі душа і тіло,

Дубок торкне берізку ненароком –                Несу уклін до сірої стіни.

І радість в білокорої дзвенить.

Писк зяблика – хвалебність

Пишномовна,

 

 

 

 

Діти.  Виразне читання, усне малювання

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень 4. Чигирин – славне місто моє,

                   Хай осяють тебе чисті, лагідні, теплі промінчики світла.

 

                      

                                         Олександр Петриченко

 

Народився 15 червня 1923 року в с. Половинчик Монастирищенського району на Черкащині. Вірші почав писати ще в 6-му класі. Проживав у  Чигирині. Друкувався в районній та обласній газетах. Співпрацював  з Чигиринським композитором Анатолієм Мірошніченком Дві їхні пісні вибороли призове місце на обласному конкурсі.

 

Учитель. Яка основна думка поезії О.Т.Петриченка «Моя ти земле» ?

 

                                                              Моя ти земле

 

Моя ти земле, рідна нене,                             Я знову й знов до тебе пригортаюсь

Я не прожив би й дня без тебе,                    І бачу до мети нову ходу,

Без цих полів, садів зелених,                        Вкраїно мила, мій зболілий краю,

Без голубого неба.                                         Я – рідний син твій, я з тобою йду.

Знайомим ритмам світанковим                    Дорожчого нема, як рідне слово,

З тобою разом я радію.                                 Найкращі в світі ниві та гаї.

До мене мовиш щире слово.                        Що скажеш ти, я все зробить готовий,

Вбачаю в нім свою надію.                            І кожен крок твій – в серці моїм.

 

 

 

Діти. Виразно читать поезію, відповідати на запитання.

 

Учитель. Існує поезія О.Петриченка «Україночка»,  яка стала піснею завдяки вчителю музики середньої школи № 1 Філоновій О.Є.

 

                 Пісня

 

Учень 5. Проміння світла з Жашківщини лине

                  На древній сивочолий Чигирин.

 

                                                      Григор Смілянець

 

 

Григор Федорович народився 22 січня 1926 року в с. Воронове на Жашківщині.

Освіта вища: закінчив Одеський державний університет(історичний факультет)

та Московські державні центральні курси іноземних мов. Працював на викладацькій роботі.

 Займався громадьсько -  політичними справами, зокрема відродження українського козацтва. Вірші пише з п’ятого класу. Друкуватися почав у Чигиринській  газеті. На слова Г.Смілянця написали музику В.Тилик,                       А. Мірошніченко.

 

Учитель. Яку проблему порушено в поезії Г.Смілянця «Рідна мово моя»?

 

                                                     Рідна мово моя

 

Рідна мово моя,                                    Мово моя безталанна,

Материнська, весела!                           Годі старцювати!

Чого ж тебе цураються                        Забери у свого ката

У містах і селах?                                  Святу честь і гідність,

Чого ж тебе картають –                       Послугуй своєму народу,

Націоналістична,                                 Що б’ється за рівність,

Коли світ тебе вважає                         Своїй матері розкутій,

Як древню і чисту?                              Своїй Україні.

Чого тебе виживають                           Мово моя розродися!

Із рідної хати?

 

Діти.    Виразне читання поезії, відповідь на запитання.

 

 

   

                        

 

 

                         

 

 

 

 

 

 

 

Учень 6.  Чигирин – рідна серцю моєму, свята сторона,

                    Осявають тебе чисті, теплі промені світла.

 

 

                                                  Олена Кривець

 

Народилася в 1947 році в м. Чигирин. Закінчила Київський державний університет. Поезією захоплювалася з дитинства. Працювала відповідальним секретарем редакції газети «Чигиринські вісті» та керувала літературною студією.

 

Учитель. Який настрій викликає поезія О.Кривець «Акорди осені»?

                   Яку б музику написали ви?

                   Як це передається художніми засобами?

 

 

                                                      Акорди осені

 

З берези облітають пишні шати.                          Музики захлинаються від пісні.

Запахло падолистом і грибами.                            Спинись на мить. Можливо - це

І знову осінь стукає до хати                                  кохання

Вишневими безлистими гілками.                   До мене йде в литаврах урочистих?

Прошу: не треба, зачекай в дорозі,                      Нехай береза ще потішить око

Я ще не одспівала своє літо.                                 І журавлі ще хай не відлітають                              

Присядь спочити на моїм порозі.                         Ти зупинися, мовби ненароком,

Поглянь – вино у келихи налите,                         І зачекай. Я теж ще почекаю.

Столи накриті для гостей жданих,

 

 

                                   

 

 

                     

 

 

 

 

Учень 7. Полтавщини зернина проросла

                  І Чигиринщині дала дозрілий колос

                  І промінь світла що колосся це зростив.

 

                                                       Іван Приходько

 

Народився і топтав дитячі та юнацькі стежки з 1931року на Полтавщині, поблизу Лубен.Після закінчення середньої школи вступив до Київського Державного університету, в 1955році за призначенням прибув у чигиринську газету, де й пройшов увесь трудовий, життєво – творчий шлях.

 

Учитель. Чому навчає поезія І.Приходька «Полуда»?

                   Яких друзів хотіли б мати?

 

                                                         Полуда

 

В тобі – весь світ, чарівний і прекрасний.         Закохані – це люд незрячий

І помахи крила, і голубінь небес.                        Та ще до всього – і глухий:

Я довго марив – сам собі нещасний.                  Холодне важить за гаряче,

А потім у тобі воскрес.                                        А терен не помітить, що терпкий.

Хотів знати себе, я рвався із тенет.                    Коли з очей полуда худко зникне

Ти ж володіла мною, рабом.                               І розум знову всядеться на трон,

Волів – у супутники планет.                               Від здивування тільки пхикнеш,

А був лиш особистим скарбом.                          Що був чужим серед ворон.

Прозрів, збагнувши холод зради                        Як часто чорне бачиш білим

І кривду в сяєві зірок,                                          І блиск бляшанки – золотим.

Фальшивих посмішок і збави.                            Насправді ж наче грішне тіло

Несхожість слів твоїх й думок.                           В житті буває праведно – святим.

 

Діти. Роздуми з приводу прочитаного.

 

Учень 8. Промінчик сонечка несміливого пробивсь

                  Крізь темряву, щоб дарувати світло.

 

                                                     Світлана Забіяка

 

Народилася 27 липня 1971 року в Чигирині. З срібною медаллю закінчила десятирічку,

а за тим Київський педагогічний інститут.  Працювала в дитячому садку. Дебютувала в «Чигиринських вістях» в 1991 році.

 

Учитель. Якій порі року присвячена поезія ?

                   Якщо сподобалась, то чим ?

                   Які художні засоби слід відзначити ?

 

                                                

 

                                         

 

                                          Бабине літо 

 

 

Бабине літо,                                            Палене листя

Бабине літо…                                         Мені нагадало,

Айстрою в нашім садочку                    Бабине літо

Розквітло                                                Туманом лягало.

І павутинням                                          Дідова осінь,

Прилипло до личка,                              Бабине літо

Віття верби                                            Привидом щастя

Заплітаю в косички.                              Блукає по світу.  

Бабине літо,                                           Вісті про холод

Дідова осінь…                                      Повсюди розносить

Білі хмарини                                         Бабине літо

Місяцем косить                                    Дідова осінь.

 

 

 

 

 

 

 

Діти.  Виразне читання поезії, відповіді на запитання .

 

 

 

Учень 9. Промінчик світла, хоч і юний,

                   Та вже чарує серця струни.

 

                                              Світлана Шинкарук

 

Наймолодший, але яскравий промінчик побачив світ у вересні 1983 року. Спочатку дивував тата й маму, а потім вчителів Чигиринської середньої школи № 1. несміла перша спроба пера відбулася в початкових класах відвідування занять літературної студії стало початком яскравого спалаху творчості Світлани. Її поезію помітили літгуртківці Черкас і відтоді цей промінчик став окрасою обласного

літгуртка. Тепер Світлана – аспірантка Київського національного Університету ім.. Т. Шевченка. Це досить кропітка праця, результат якої  - перемога у Всеукраїнській універсіаді «Інтелектуал 21 століття» і Грант на безкоштовне здобуття вищої освіти освіти. Знання – найбільше багатство людини.

 

Учитель. Чим схвилювала поезія Світлани Шинкарук «Напишу тобі, доле, листа».

 

      Напишу тобі доле листа,

      І думки у рядочки посію.

      Та уперті папери біліють,

      Тільки вітер слова відміта.

                 

                  Десь мереживом нотним скрипаль

                  Виткав музику з краплі простої.

                  О, скрипалику, що ти накоїв –

                  В очі знов задивилась печаль…

    

      Напишу я росою з отав,

      Тихим лагідним плачем лелечим…

      Посміхається стомлено вечір

Тінню неба в куточку листа.

                                 

 

Діти. Роздуми з приводу прочитаного, прослуханого.

 

 

                                          Підсумок уроку

 

 

Учитель. Ось подорож підходить до кінця, але знайомство з талановитими людьми Чигиринщини, що дарували нам душі оце прекрасне свято, у кого і думки крилаті, і промінь сонечка сіяє у душі, не завершилось. Воно продовжується  і буде продовжуватись… Твори яких авторів найбільше запам’ятались  Чому ?

 

 

 

Домашнє завдання.  Вивчити одну з поезій майстрів слова Чигиринщини напам’ять(яка найбільше сподобалась)