Урок "Давньогрецький театр, його характерні особливості. Основні жанри давньогрецької драми"

Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія і комедія. Есхіл (бл.525 – бл.456 рр. до н.е.). Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і театру. Утілення міфу про Прометея у трагедії «Прометей закутий». Основний конфлікт трагедії. «Дари» Прометея людству. Ідеї служіння, самопожертви, свободи.

Мета: ознайомити учнів з розвитком давньогрецького театру, розкрити його значення у житті давніх греків, характерні особливості, роль Есхіла у розвитку театру; розкрити провідні ідеї трагедії Есхіла «Прометей закутий», сенс зображення конфлікту Прометея і Зевса; розвивати навички виразного читання, конспектування, аналізу драматичних творів, зв’язне мовлення учнів; сприяти вихованню у школярів високих моральних рис, гуманізму, благородства у стосунках, вірності своїм принципам, сприяти формуванню естетичних смаків учнів.

Обладнання: портрет Есхіла (скульптура), план грецького театру, зображення античних масок та реконструкцій давньогрецьких театрів, мультимедійна презентація «Театр Давньої Греції».

Тип уроку: урок формування нових знань, умінь та навичок.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

— Друзі, чи доводилося вам бувати в театрі? Чи відчували ви приховане хвилювання, коли піднімається завіса, відкриваючи сцену, і перед вами виникає якесь особливе життя? Мимоволі ви починаєте переживати разом із героями вистави їхні радощі і біди і самі стаєте начебто учасником усього, що відбувається на сцені. А чи задумува­лись ви над питанням, коли виник театр і кого із письменників вважають фундаторами основних театральних жанрів — комедії, трагедії, драми?

 Вправа «Асоціації на тему…»

Скажіть, будь ласка, з чим у вас асоціюється слово ТЕАТР? У мене, наприклад, зі словом ПЕРЕВТІЛЕННЯ. А у вас?

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

Пригадайте, які драматичні твори ви вивчали на уроках зарубіжної літератури та української літератури.

Який твір називається драматичним?

Які драматичні жанри ви знаєте?

А хто' пам’ятає, скільки було муз у давньо­грецькій міфології?

Як звали муз комедії та трагедії?                                                                                                                             

ІV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1.Слово вчителя

— Батьківщина театру — Давня Греція. Давня Греція… Вона  захоплює чарівними пейзажами, величчю і витонченістю, огортає теплими барвами, манить легендами і загадковістю. Саме Давня Греція навчила людство співати і танцювати, писати вірші і поеми, саме на цій землі вперше прозвучала ліра.

Ця країна подарувала нам імена: Василь, що означає цар, Орися, Ірина, що означає спокій, Григорій, Юрій – хлібороб, Тарас – бунтівник. Ім’я Денис теж давньогрецьке, воно пов’язане з іменем бога, який причетний до виникнення давньогрецького театру.

 Ви­никнення театру пов’язане з народною творчістю, з міфологією, насамперед з обрядами на честь покровителя землеробів Діоніса. Діоніс – бог-страдник, покровитель землеробства. Культ Діоніса з’являється в Греції з появою винограду. Міф розповідає, що Діоніс привіз виноградну лозу з да­леких країн, але вкоріненню дивовижної рослини часто чинили опір, і Діонісові доводилося силою підкоряти міста і села. Згодом бог-виноградар ото­тожнюватиметься з родючими силами природи. Чотири рази на рік в Елладі відбувались урочис­ті відправи, присвячені Діонісові,— діонісії. Мі­стами і селами ходили юрби народу з музиками. Люди танцювали, співали пісень на честь Діоніса. Співаки й танцюристи, вдягнені в шкури цапів хутром назовні, зображали почет Діоніса — коз­лоногих сатирів із бородою цапа, хвостом коня та ріжками — удаваних супутників бога вина. Визначення термінів: дифірамби, корифей, трагедія, комедія, театральні жанри).

На честь Діоніса співали дифірамби – гімни, що складались з партії хору. Очолював хор заспівувач і керівник – корифей. Відтак, виникла трагедія, тобто «пісня цапів». Слово комедія походить від «комос» та «оде», що означає «пісня юрби гульвіс».

Таким чином, Діонісії започаткували такі театральні жанри: трагедія та комедія.

(слайд  Зображення Мельпомени і Талії).

А за­раз зустрічаємо гостей, які завітали до нас із Дав­ньої Греції.

 Із якою метою вони до нас завітали, повідомлять самі.

2. Виступ-розповідь муз про давньогрецький театр

Мельпомена. Вітаємо вас, юні друзі, шану­вальники театру!

Талія. Добридень, юні, веселі, нерозважливі хлопці та дівчата!

Мельпомена. Сьогодні ми завітали до вас не випадково. А от чи здогадалися ви, хто ми такі?

(Відповіді учнів.)

Отже, якщо учні 8-го класу так добре знають нас, муз, мабуть, можна розповісти їм і про серйозніші речі             

Талія. І про цікавіші! І про веселіші!

Мельпомена. Ми розповімо вам про виникнення давньогрецького театру, про його облашту­вання, про те, як відбувалися вистави.

Талія. А все почалося зі свята! Улюблений бог давніх греків Діоніс постійно потребував свят, розваг, веселощів. А давні греки вміли веселитися. Тричі на рік вони влаштовували свята на честь бога Діоніса: у грудні (малі діонісії), у січні- лютому (ленеї) та у березні-квітні (великі діонісії). Але драми ставили лише під час великих діонісій та леней. Перша постановка відбулася 534р.до н. е.

Мельпомена. Театр у житті давніх греків відігравав значну роль. Під час постановок при­пинялося життя міста, і всі громадяни не тільки з великим задоволенням йшли до театру, а й вва­жали це за свій обов’язок. Якщо у бідних не ви­стачало грошей на білети, вони отримували спеці­альну допомогу — субсидію.

Талія. Як же організовувалось свято? Керів­ником дійства, до якого готувалися заздалегідь, був хорег — забезпечений громадянин міста, від щедрості якого залежали пишність постанов­ки та її успіх. Вибір хору і акторів теж був його обов’язком.

Мельпомена. Постановки п’єс відбувалися у межах змагання між трьома поетами, які спо­чатку виступали також у ролі музиканта і балет­мейстера. В Афінах, наприклад, журі складалося з 10 громадян, по одному представникові з кожно­го афінського округа. Саме журі визначало пере­можця, ім’я якого увічнювалося на мармурових табличках. Інші учасники теж отримували на­городи, але переможцем вважався лише один із трьох поетів.

Талія. Як виглядав театр давніх греків?

Одна з найважливіших відмінностей давньо­грецького театру від сучасного полягає в тому, що гра відбувалася просто неба, при денному світ­лі. Відсутність даху і використання природного освітлення пов’язані були також і з величезними розмірами грецьких театрів, які значно переви­щували розміри навіть найбільших сучасних те­атрів. Наприклад, афінський театр міг умістити17 тисяч, а театр міста Мегалополя в Аркадії — 44 тисячі глядачів.

В Афінах вистави спочатку відбувалися на одному з міських майданів, де для глядачів були споруджені дерев’яні помости. Після того як вони одного разу розвалилися під час гри, з цією ме­тою почав використовуватися південний скеля­стий схил Акрополя, до якого прикріплювалися дерев’яні сидіння.

Мельпомена. Зверніть увагу на план театру.

Основна частина театру — орхестра (майдан­чик перед сценою, де грали актори), де розміщу­валися хор і жертовник богу Діонісу; театр (місця для глядачів), де у першому ряді було розташова­не місце для жерця бога Діоніса; скена (споруда, розташована позаду орхестри, де перевдягалися актори).

 

На початку V ст. до н. е, дерев’яні лави були замінені кам’яними. Орхестра, на якій розташо­вувалися хор і актори, набула форми підкови. В еллінські часи актори вже грали на високій кам’яній естраді — проскенії.

Талія. Якими були актори давнього театру? Спочатку головною фігурою дійства був хор, що складався з 12-15 осіб. У піснях хору засуджува­лися або вихвалялися діяння героїв. Приблизно з VI ст. до н. е. з хору виділився драматичний ак­тор, за часів Есхіла акторів стало двоє, а Софокл увів ще й третього актора.

Мельпомена. Усі ролі виконували лише чоловіки. Актори повинні були не тільки добре промовляти слова п’єси, а й співати і танцювати.

Актори одягали маски, які змінювалися не тільки під час зміни ролі, а навіть під час виконання од­нієї ролі, якщо герой знаходився під впливом різ­них почуттів. Необхідність використання маски була зумовлена величезними розмірами грецького театру, адже міміку було б погано видно глядаче­ві. Щоб збільшити свій зріст, актори носили взут­тя на високій підошві — котурни. Одяг трагічних акторів був надзвичайно пишним, прикрашеним різнокольоровими вишивками. Актори комедії були вдягнені звичайно.

Слово вчителя

— Театр був трибуною, з якої зверталися до демосу, суспільним інститутом, що формував по­гляди і переконання вільних громадян Еллади. Під час великих діонісій навіть в’язнів випускали з тюрем, щоб вони мали можливість взяти участь у всенародному святі.

Отже, театр у житті давніх греків посідав особ­ливе місце. Він був державною справою, кращою школою виховання не лише естетичного, а й па­тріотичного, громадянського, морального, релі­гійного спрямування. Робота з картками-інформаторами (в групах)

Завдання групам

♦ Опрацювати поданий матеріал, підготувати виступ за ним, зробити  висновки.

Робота в групах

Перша група. Театральні вистави мали змагальний харак­тер. До змагань допускали трьох трагічних поетів і трьох комічних, кожен трагік мусив представи­ти три трагедії й одну драму. Ці чотири п’єси на­зивалися тетралогією. Комедіограф представляв одну комедію. Журі, обране з громадян, визнача­ло переможця.

Публіка була надзвичайно вимогливою. Задо­волена видовищем, вона висловлювала свої емоції й почуття бурхливими оплесками, а якщо п’єса не подобалася, мала право припинити гру і вимагати виконання нової п’єси.

Друга група. Протягом трьох днів жителі міст з ранку до вечора дивилися вистави, враженнями від яких жили весь рік.

Актори посідали почесне становище у суспіль­стві, їх обирали на найвищі державні посади, їх звільняли навіть від податків і гарантували їм не­доторканність. Для драматургів-переможців існувало три на­городи: І, II, III місця. Драматург отримував від держави гонорар та вінок з плюща.

Третя група. Своєрідним є не тільки виконання давньо­грецької драми, а й сама її побудова. Хорові пісні складаються із частин. Початок вступу назива­ється прологом; пісня, яку співає хор,— це парод; подальші діалогічні частини називаються епісодіями; хорові партії між двома епісодіями — це стасими, тобто стоячі пісні, оскільки хор вико­нував їх стоячи. Хор був головною й необхідною складовою давньогрецької драми.

Порівняння сучасного і античного театрів

(в групах)

І група визначає спільне, що об’єднує давньогрецький і сучасний театри. ІІ і ІІІ- визначають відмінність театрів.

Спільне:

-          Окрема будівля

-          Є сцена, місце для оркестру, зберігання декорацій, перевдягання акторів

-          Місце для глядачів

-          Квитки

-          Грають  комедії і трагедії

Відмінне:

Грецький                                            Сучасний

-          Грають тільки чоловіки             - Грають чоловіки й жінки

-          Грають у масках                         - Грають без масок

-          Вистави тричі на рік                  -  Вистави впродовж усього року

-          Вистави тільки вдень                 - Вистави у будь-який час доби

-          Комедії і трагедії                        - Багато різних жанрів

Словникова робота

Драма (від гр.— дія) — один із трьох літератур­них родів (поряд із епосом і лірикою), який зма­льовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Трагедія (від гр.— козлина пісня) — драматич­ний твір, що ґрунтується на гострому, неприми­ренному конфлікті особистості з середовищем, у якому вона живе. Конфлікт трагедії має гли­бокий філософський зміст, є надзвичайно акту­альним у політичному, соціальному, духовному планах, відзначається високою напругою психо­логічних переживань героя і майже завжди за­кінчується його загибеллю.

Повідомлення вчителя

(Учні складають конспект.)

— Розквіт давньогрецької трагедії пов’яза­ний з іменами трьох афінських великих поетів- драматургів — Есхіла, Софокла та Еврипіда, які жили за класичного періоду (V-ІV ст. до н. е.) ел­лінської культури.

 До цього періоду належить початок творчості Есхіла (525/524-456 рр. до н. е.), якого вважають батьком трагедії.

Есхіл, Софокл, Еврипід вважали, що драма­тург має бути наділений даром співчуття. Цей дар був притаманний кожному з них.

Для розвитку світового театру новації Есхіла мали найважливіше значення. Саме Есхіл увів дру­гого актора (за деякими версіями — і третього), що сприяло зростанню ролі діалогу, посилювало на­пруженість дії — основи театрального мистецтва, поглиблювало трагічний конфлікт. Він формалізу­вав роль хору, перетворивши трагедію з мімічної хорової лірики на драму в сучасному розумінні.

Після смерті Есхіла, як свідчать мистецтво­знавці, постановки його п’єс здобули численні перемоги у драматичних змаганнях. Традиції, за­кладені Есхілом, наслідували його сучасники — Софокл і Еврипід, а згодом і всі драматурги Захід­ної Європи. Він був і залишився першим великим трагічним поетом.

Хоча, як не дивно, на могилі Есхіла є такий напис:

Мужність його пам’ятають

марафонська діброва та

Плем’я довговолосих мідян,

що в битві його пізнали...

Жодного слова про театральну діяльність. Які ж відомості залишилися про Есхіла?

Есхіл, син аристократа-землевласника, на­родився в Елевсіні в Аттиці. Існує думка, що він був посвяченим в елевсінські містерії на честь Деметри, які посідали важливе місце у грецькому богошануванні. Есхіл був хоробрим воїном, брав участь у битвах під Марафоном (490 р. до н. е.), при Саламіні (480 р. до н. є.). Він помер на Сицилії, в м. Гелі.

Головних творчих успіхів Есхіл досяг в Афі­нах, де з 484 р. до н. е. здобув тринадцять перемог на святах Діоніса.

З іменем поета пов’язано багато легенд, які ви­никли значно пізніше.

Одна з них оповідала, що поетичний хист з’явився в Есхіла після того, як уві сні бог Діоніс наказав йому писати трагедії. Поетичну діяль­ність він розпочав після 20 років, але його висту­пи на драматичних змаганнях спочатку виявили­ся невдалими. Перемога прийшла лише в 484 році до н. е., а взагалі перші місця він здобував трина­дцять разів поспіль, поки його не переміг Софокл.

Двічі Есхіл залишав Афіни. Вперше у 470 році до н. е., коли його запросив сицилійський тиран Гієрон, який полюбляв збирати при своєму дво­рі видатних письменників і філософів. Там Есхіл вдруге написав трагедію «Перси», що мала такий самий успіх, як і в Афінах.

Незадовго до смерті драматург із невідомих причин вдруге залишив Афіни й переселився до Сицилії.

Про смерть Есхіла також існує легенда. Ора­кул сповістив, що той загине від небесного удару. Боячись, щоб у місті щось не впало йому на голо­ву, поет почав писати свої твори в полі. Одного разу над полем пролітав орел із черепахою у па­зурах, шукаючи скелю, об яку можна було розби­ти панцир жертви. Побачивши лису голову поета і вважаючи її блискучою скелею, орел випустив черепаху...

Учені вважають, що Есхіл написав близько 90 п’єс, однак до наших днів дійшло лише сім із них та заголовки й уривки інших творів. Се­ред найбільш відомих творів драматурга можна назвати такі трагедії, як «Перси», «Семеро проти Фів», «Благаючі», трилогію «Орестея» та інші.

Найбільш відомою з усіх творів Есхіла стала його трагедія «Прометей закутий», яка й сьогодні дуже популярна. На думку вчених, цей твір є ча­стиною трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Про­метей»). В основі твору лежить давньогрецький міф про Прометея.

 Бесіда

Що з давньогрецьких міфів вам відомо про Прометея?

(Прометей був одним із титанів. Свого часу він допоміг Зевсові перемогти Кро­носа, Зевсового батька, й прийти до влади. Але Прометей украв із небесного вівтаря во­гонь і приніс його людям. За це Зевс розгнівав­ся на титана й наказав прикувати його до скелі.)

Хто звільнив Прометея? (Через багато сто­літь від тяжких мук Прометея звільнив Ге­ракл.) 

Виразне читання вчителем уривка з трагедії Есхіла «Прометем закутий»

 (епісодій 2,вірші 436-525)

Аналітична бесіда

Хто є учасниками розмови, що подається в уривку? (Прометей розмовляє з хором.)

Як називаються ці види розмов? (Монолог і діалог)

Яка їхня роль у трагедії? (Діалог є голов­ним засобом зображення дій та характерів персонажів. У монолозі висловлюються роздуми, переживання, вагання героя.)

Яка роль хору у творі?

(Хор виконує роль опові­дача, тобто пояснює, що відбувається на сцені.)

Як хор ставиться до го­ловного героя? (Хор сим­патизує титанові, спів­чуває йому.)

Якими Прометей сприймає людей? (Пасивними, безси­лими. Він розумів, що вони потребують допомоги.)

Яке його ставлення до них?

(Титан співчуває людям. Адже вони лише смертні.)

      Яким зображено Прометея? (Він мужньо зно­сить своє нещастя, глибо­ко страждає в глибині душі. У героя ще є сили співчувати недолі людей.)

Гронування «Благодіяння Прометея»

Запишіть, чого навчив людей Прометей.

Бесіда

Як ви розумієте слова Прометея: «Я перетерп­лю, поки з пут цих визволюсь...»? (Титан ро­зуміє, що мусить зтерпіти все, що йому суди­лося, адже така його доля. «Неминучість — це і є доля». В цих словах героя виявилася віра давніх греків у фатум (долю).)

Про яку таємницю, що приховує Прометей, йдеться у творі? (Прометей зберігав таємницю долі самого Зевса, адже він був ще й провидцем. Як розповідається у міфі, титан розкрив пізніше цю таємницю, оскільки не міг бачити страждань своєї матері.)

Яка риса вдачі героя підкреслюється в цьому епізоді? (Титан зображений чесним, він не бажає ціною послуги Зевсові врятувати власне життя.)

VI. УЗАГАЛЬНЕННЯ РОБОТИ НА УРОЦІ

Бліцопитування

1.Урочистості на честь якого бога дали початок античному театру? (Діонісія).

2. Як називали ватажка театру? (Корифей).

3.Один із основних видів драми,  якому життєві явища та події викликають сміх. (Комедія).

4. Кого вважають «батьком» давньогрецького театру? (Есхіла).

5. Жанр твору «Прометей Закутий»…(Трагедія).

6. Де відбувається дія твору? (У Скіфії).

7. Чого Прометей не робив для людей; приручив диких тварин; навчив добувати корисні метали; навчив медицини; навчив освоювати космос? (Навчив освоювати космос).

8. Про кого Прометей каже: «Йому своєї кари не уникнути»? (Про Зевса).

9. Яку таємницю зберігав Прометей? (Про долю Зевса).

10. Сценічне взуття на високих підставках, винахід Есхіла. (Котурни).

Взаємоперевірка

Інтерактивний прийом «Продовжте речення»…

Сьогодні на уроці ми:

продовжили роботу над.„:

дізналися про...;

познайомилися з...;

вчилися працювати з... .

Узагальнююче слово вчителя

— Образ Прометея є носієм високих моральних ідеалів, що мають велике виховне значення для наступних поколінь. Саме тому він започатковує галерею вічних образів світової літера­тури, до яких звертаються мит­ці різних часів і народів. Греки говорили: «Життя — це великий театр, і ми всі без виключення, граючи свої ролі, повинні взяти позитивний урок».

♦ Як ви розумієте цей вислів?

 Оцінки за урок

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Завдання для класу. Опрацювати мате­ріал статті підручника про Есхіла та його творчість, прочитати уривки трагедії «Про­метей закутий».

Достатній рівень: скласти план характеристи­ки образу Прометея.

Високий рівень: виконати одне із завдань.

Написати твір-мініатюру «Мої роздуми над об­разом Прометея».

Підготувати повідомлення про образ Прометея у літературі та мистецтві