Урок "Декоративно-ужиткове мистецтво України кінця 18- першої половини 19 століття"

Предмет. Історія України

Клас. 9

Тема. Декоративно-ужиткове мистецтво України кінця 18 – першої половини19 століття.

Мета. Ознайомити учнів з видами декоративно-ужиткового мистецтва  України кінця 18- першої половини 19 століття.

Розвивати вміння розрізняти види декоративно-ужиткового мистецтва.

Виховувати любов до України.

Тип уроку. Комбінований

Обладнання. Презентація до уроку, вишиті речі, глечики тощо.

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку.

Епіграф уроку.

 О.Довженко зауважував, що народ, який не знає свою історію є народ сліпців.

- Як ви розумієте його слова?

ІІ. Превірка домашнього завдання.

 Я вам буду показувати картини, а ви скажете який жанр живопису зображено.

1-пейзаж

2-натюрморт

3-портрет

4-іконопис

• Як називалося видання Т.Шевченка?
• Із скількох офортів воно складалося?
• Чому на картинах переважають темні кольори?
• Які риси були притаманні класицизму?

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

• Скажіть, для чого людині потрібні килими?
• А витинанки?
• А посуд?
• Сьогодні ми опрацюємо тему уроку «Декоративно-ужиткове мистецтво»

ІV. Оголошення теми і мети уроку.

Тема «Декоративно-ужиткове мистецтво України кінця 18 – першої половини 19 століття»

План.

1. Вишивка.
2. Ткацтво і килимарство.
3. Писанкарство.
4. Різблення по дереву.
5. Лозоплетіння
6. Гончарство
7. Витинанки

V.Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя.

А чи знаєте ви ,що означає декоративно-ужиткове мистецтво?

 «Декоративне» означало «прикрашати», а «ужиткове» вказувало, що речі мають окрім естетичного, практичне значення. Головне призначення творів декоративно-ужиткового мистецтва – одягу, декоративних тканин,килимів, меблів, художнього скла, фарфору, ювелірних та інших художніх виробів – зробити гарним речове середовище людини, її побут.

 Вишивка. Найпопулярнішим видом прикладної народної творчості було вишивання. Воно не потребувало громіздкого обладнання. Для вишивання найчастіше використовували нитки червоного та чорного кольорів. Вишивкою прикрашали рушники, скатерки, простирадла. Вона була майже неодмінним елементом одягу. Вишивкою оздоблювали хустки, фартухи, кожухи, а особливо рукави, манжети, коміри сорочок, які називали «вишиванками». І на сьогоднішній день широко використовуються «вишиванки». Пізніше народні майстрині почали використовувати фабричні нитки й барвники. Не було такого села, у якому б не ткали килимів, рушників, скатертин, божників. Останніми прикрашали  ікони на покутті. Виготовляли також домоткані пояси, крайки та різноманітні декоративні елементи: бомбончики, підвіски, китиці, бахрому тощо. Для кожного народу були характерні свої візерунки вишивки. Так, ще кілька століть тому, одяг з легкістю замінював паспорт українців. Характер вбрання та орнаменти на сорочці безпомилково вказували на соціальний та майновий стан людини, її регіональну приналежність. Подейкують, ніби за візерунками на вишиванці  можна було легко встановити, чи у шлюбі жінка, скільки у неї дітей. Основне місце у орнаментальному мистецтві волинян займають символи води, землі та сонця, котрі утворюють життєдайну традицію, також характерні рослинні мотиви.

• Що прикрашали вишивкою?
• Які кольори переважали?
• Що називали «Вишиванками»?
• Чому «вишиванки» популярні тепер?
• А вам подобається вишитий одяг? Чому?

 Ткацтво та килимарство. З початку ХІХ століття дедалі більше механізується килимарство й ткацтво. Воно існувало на українських землях ще з доісторичних часів. Ткацтво належить до найпоширеніших видів ремесла і народного мистецтва й поширене по всій етнічній території. Про прадавність цього виду господарської діяльності свідчать як архаїчне приладдя ("прядки", "верстати", "кросна" і т.ін.), так і давня термінологія, що має багато спільного з термінологією найбільш близьких українцям сусідніх народів - сербів, хорватів, македонців, західних слов'ян.
Матеріалом для ткацтва з прадавніх часів були волокна льону, коноплі, а також вовна.
До початку ХХ століття ткацтво було на всій території України фактично найпоширенішим домашнім ремеслом, яке чи не на 100 % забезпечувало потреби в тканинах мешканців села і - значною мірою - міста. Традиційною, найбільш важливою і поширеною галуззю народного ткацтва в Україні є килимарство. Перша згадка про килими як усталений елемент народного побуту походить ще з 998 року. Килими широко використовувались як при дворах князів та шляхти, так і в найвіддаленіших селах і хуторах. Вони служили для утеплення і прикрашення житла, використовувались в обрядах та ритуалах. Килими були обов'язковою частиною віна, ними сплачували данину, виготовляли їх на продаж.
Сировиною для виготовлення килимів була вовна, льон та коноплі. По всій території України побутували великі килими та вузькі й довгі килимові доріжки. Побіч різних технік виготовлення килимів (лічильна, гребінкова, ворсова) склались також цілі школи та напрямки українського народного килимарства - килими решетилівські, дігтярівські, гуцульські, хотинські, бесарабські. Але практично всі українські килими є двосторонніми.

• Що ви знаєте про ткацтво?
• Для чого люди виготовляли килими?

 Писанкарство. Чисте гладкофарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов'язують виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями (страстями Христа) тощо.

Писанки виготовляли навесні, перед Паскою, сільські дівчата і жінки, монастирські ченці й іконописці, міські панночки, пекарі та ін. Тому й техніка декорування' різнилася. На селі яйця фарбували в один колір, інколи продряпували візерунки, орнаментували воском і фарбували у кілька кольорів, тоді як у місті вдавалися до різних штучних способів — наклеювали шматки кольорового паперу, фольги, тканини, нитки тощо. Писанки переважно виготовляли для себе і лише зрідка для продажу на ярмарку

Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам старшого покоління у багатьох давніх осередках цього виду мистецтва. Писанки продаються на ярмарках, у художніх салонах. Оригінальний орнамент писанок, не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого. Українська писанка в світі є символом нашого народу.

• Джерелом чого було яйце у багатьох народів?
• Як спочатку фарбували яйця на селі?
• А чи поширене писанкарство нині?
• Коли переважно фарбують яйця?

Учні опрацьовують матеріал самостійно.

 Різблення по дереву. Різьблення по дереву у 18-19 століття досягло найвищого рівня.  Різьбленням оздоблювали деталі будівель — одвірки, сволоки, балки, наличники, піддашні дошки, горішні вікна. В інтер'єрі житла різьбленням прикрашали віконниці, одвірки, полички, мисники. Особливу увагу різьбярі приділяли сволоку(балок на стелі у хаті) , який займав більше місця в інтер'єрі. Часто його оздоблювали плосковиїмчастим різьбленням з мотивами розеток, кіл, смужок, ламаних ліній, бокові частини іноді профілювали крученим орнаментом. Традиція оздоблення сволоків існує в народному будівництві досі. Майстри щедро оздоблювали різьбленням предмети побутового і господарського призначення. Скрині, столи, ліжка, миски, тарілки прикрашались орнаментальним різьбленням. Майстри-різьбярі оздоблювали різьбленням дерев'яні цвинтарні та придорожні хрести, що споруджувалися на роздоріжжях, перехрестях шляхів, коло церков і криниць. До наших часів збереглися унікальні зразки різьблених виробів — чумацьких маж, саней, різного хатнього начиння, предметів домашнього вжитку. Важливою галуззю художньої деревообробки в українців було виготовлення музичних інструментів: ударних, духовних, струнних. Народні музичні інструменти є одним із відгалужень традиційної культури і за своїм походженням, розвитком, стилістичними засадами пов'язані з народною обрядовістю і побутом українців.

 Лозоплетіння. Лозоплетіння – це виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини, одне з найдавніших ремесел. Плетені вироби з лози – один з найстародавніших промислів на Україні, процес досить тривалий і кропіткий. Вироби використовували для збереження, транспортування та перенесення продуктів, для виготовлення огорож, господарських приміщень. Традиційне плетіння охоплює широку сферу предметів від елементів будівництва, меблів до дрібних виробів та іграшок. Плетіння було глухе та ажурне. Ажурне плетіння застосовували переважно при плетінні меблів. Лозоплетіння розвивалося в тих місцевостях, де росла лоза. Вона податлива до гнуття і при згинанні чи сплетінні не ламається. Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості. Мистецтво лозоплетіння доступно не тільки чоловікам. Тут важлива не фізична сила. Прийоми прості — їх можна освоїти за кілька вечорів. І можна прикрасити свій будинок простими предметами — підставками під гаряче, підносами, панно.

Завдання «Словесний теніс»

• Кожен має поставити по одному запитанню, всі учні по черзі відповідають на запитання до тексту.

Виступи учнів.

 Гончарство. Гончарство — виготовлення з опаленої гончарної глини різноманітних виробів, зокрема посуду, кахлів, іграшок тощо. Це досить стародавнє ремесло виникло в епоху неоліту, а згодом стало різновидом народного мистецтва. Глина є пластичною під час формування і досить твердою після випалу (близько 900°). Мало широкий спектр природних барв — від білої, кремової, охристої до червоної, коричневої і темно-сірої. Чарівного ефекту гончарним виробам надають керамічні фарби, виготовлені з кольорової глини (ангоби), а також прозорі та декоративні поливи (глазурі). Первісні гончарі формували вироби вручну, обліплюючи кошичок, камінь, дерев’яну форму скибками глиняної маси завтовшки в палець або обкручуючи за спіраллю стрічку глини, поступово зліплюючи і вивершуючи конусоподібну посудину з гострим дном. Посуд виходив товстостінний, з порушенням округлості та силуету форми. Однак ця примітивна стародавня техніка витримала конкуренцію з гончарним кругом і була добре відома слов’янам. Винахід гончарного круга (IV тис. до н. є.), спочатку ручного й повільнообертового, а у середньовіччі швидкісного, з ножним приводом, став переворотом у розвитку гончарного ремесла. Техніка точення на крузі давала змогу не лише збільшити випуск продукції, а й поліпшити її художній рівень. Посуд, виготовлений на крузі, досить легкий, тонкостінний, з гармонійно-симетричними обрисами форми, чіткими орнаментальними смугами, лініями тощо. У 19 столітті налічувалося близько 700 гончарних осередків.  У гончарстві з’являються небачені до того форми, декор запозичають з інших видів мистецтва, передусім із вишивки.

• З чого виготовляли різні вироби?
• Чому саме з глини?
• Який посуд виходив у первісних гончарів?
• Що змінилося з появою гончарного круга?

 Витинанки. Цей вид декоративного мистецтва зародився в Україні лише наприкінці 18 століття, що зумовлено здешевленням паперу, який використовували у техніці витинанки. Паперовими витинанками оздоблювали стіни, печі, полиці, вікна. Переважали геометричний та рослинний орнаменти витинанок, хоча траплялися фігурки людей і тварин, зображення предметів побуту, архітектури тощо. Для витинання окремих фігур папір не перегинали, натомість орнаментальні узори та прикраси витинали , складаючи аркуш кілька разів(Удвоє, вчетверо, увосьмеро, навіть ушіснадцятеро). Від кількості складань залежало розмаїття форм та композиція узорів. Подекуди з паперу витинали цілі рушники, доповнювали їх аплікаціями або й розмальовували.

• Коли з’явилися витинанки в Україні?
• Для чого їх виготовляли?
• А з чого їх виготовляли?

VІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Завдання «Реставрація»

Уявіть собі, що ви працівники архіву  і знайшли древні аркуші, що місцями почорніли від вологи, чорнило в багатьох місцях вицвіло. Вам треба відновити текст. .

 Найпопулярнішим видом прикладної народної творчості було вишивання оно не потребувало громіздкого обладнання ля вишивання найчастіше використовували нитки червоного та чорно кольоріввишивкою прикрашали рушникискатерки простирадла вона була майже неодмінним елементом одягу

Завдання «Складіть розповідь від імені сучасника»

Завдання «Продовжіть речення»

Я сьогодні на уроці дізнався про…

VІІ. Підсумок уроку

VІІІ. Домашнє завдання.

Розглянути матеріал підручника параграф 15, підготуватись до практичного заняття.