Урок "Демографічні зміни. Повсякденне життя повоєнних років. Доля жінки".

Історія України 11 клас (профільний рівень)

Практичне заняття№2. Демографічні зміни. Повсякденне життя повоєнних років. Доля жінки.

Тема 2. Україна в перші повоєнні роки (1945 – початок 1950-х р. р.)

Мета.

 Навчити:

•   Формувати в дітей хронологічні компетентності повоєнних років, що відбулися на території УРСР та сформувати взаємозв'язок із сьогоденням;
•   Орієнтуватися в історичній термінології: «репатріанти», «спецпоселення», «національна свідомість», «куркуль»;
•   Творчо застосовувати набуті знання з теми практичного заняття: Демографічні зміни. Повсякденне життя повоєнних років. Доля жінки, висвітлюючи у своїх творчих проектах.
•   Аналізувати історичні джерела про життя в УРСР у повоєнні роки.

Розвивати просторову уяву: 

•   використовувати карту як джерело інформації про адміністративно-територіальні зміни в УРСР і основні події в політичному, соціально-економічному і культурному житті повоєнної України;

Виховувати:

•   Висловлювати і аргументувати учням власні судження про причини зміцнення тоталітарного режиму в повоєнній УРСР;
•   Формулювати власні судження щодо ролі та місця УГКЦ на західноукраїнських землях;
•   Повагу, любов, патріотичне і шанобливе ставлення до своєї історії і рідної Батьківщини.

Тип уроку. Комбінований.

Вид уроку. Практичне заняття.

Поняття:

Репатріант - особа, яка повернулась на батьківщину внаслідок репатріації.

Спецпоселенець (спецпереселенець) - особа, виселена з місця проживання, переважно у віддалені райони країни без судової або квазісудової процедури. Особлива категорія репресованого населення СРСР.

Націона́льна свідо́мість — сукупність соціальних, економічних, політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

План

1. Демографічні зміни.

2. Повсякденне життя повоєнних років.

А) Грошовий обіг в УРСР.

Б) Релігійне життя у повоєнний період.

3. Доля жінки.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Хочу розпочати урок крилатим висловом  В. О. Сухомлинського:

«Пам’ятай, що Батьківщина — це твоя колиска, твій отчий дім, джерело твого

щастя, це земля твоїх предків, на якій пролито багато крові та

поту»

• Діти, прокоментуйте даний вислів.
• На сьогоднішньому уроці ви будете  захищати свої практичні проекти на тему: Демографічні зміни. Повсякденне життя повоєнних років. Доля жінки.

ІІІ.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.
Матеріали до заняття

І. Розвиток умінь і навичок орієнтування в історичному просторі та часі.

Джерело 1.

Пометун О. І. Історія України : підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. : (рівень стандарту, акад. рівень) / О. І. Пометун, Н. М. Гупан. – К. : Освіта, 2011. – С. 330.

•   Розгляньте карту. Використовуючи умовні позначки, опишіть процес формування сучасної території України після Другої світової війни.
•   Які адміністративно-територіальні зміни відбулися в УРСР упродовж першого десятиліття після вигнання німецьких загарбників?
•   Назвіть документи, ухвалені за наслідками Другої світової війни, що гарантують непорушність кордонів України. 
•   Уважно розгляньте карту. Назвіть країни, що після Другої світової війни стали сусідами УРСР.

 

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Демографічні зміни.

• Вступне слово вчителя  

Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі.

Кореспондент газети «Saturday Evening Post», після відвідин в 1945 році України

Для більшості радянських людей (у тому числі для мешканців України) післявоєнний період в сенсі виживання виявився не менш складним, ніж час війни. Він характеризувався жорсткою соціально- економічною політикою держави, зміцненням вертикалі влади. Незважаючи на втрати, суспільство продемонструвало великі мобілізаційні можливості і життєздатність.

Загрозливих обрисів для майбутньої української нації набула демографічна ситуація: катастрофічний статевий дисбаланс населення, загибель гігантської кількості чоловіків репродуктивного віку призвели до різкого падіння народжуваності(у 1944 р. на 1000 осіб народжувалось 5, а помирало 7 осіб)

Жахливими соціальними наслідками війни стали:

• Колосальне сирітство;
• Інвалідність мільйонів людей;
• Деформована психіка всіх без винятку мешканців України.

Запитання:

• Дайте визначення «старіння нації»
• Пригадайте термін «друга кріпаччина»

 

• Захист проекту «Депортація»

Масштаби депортацій були вражаючими. Друга світова повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України «зникли» такі впливові раніше національні меншини як німці(їх вигнали на схід СРСР в 1941, 1944 і 1945  та наступних роках), кримські татари, що впродовж віків були важливим фактором історії причорноморського регіону. В 1944 році вони були депортовані з Криму в Середню Азію, із майже 3 млн. українських євреїв війну пережили 800 тис. осіб(згодом 140 тис. з них виїхало до Польщі), із 2,5 млн. поляків залишилося менше 400 тис. Натомість, кількість росіян із довоєнних 4 млн. зросла за перше повоєнне десятиліття до 7 млн. осіб. Фактично із країни з багатьма крупними етнічними меншинами Україна перетворилася на державу з єдиною та постійно зростаючою російською меншиною.

Запитання:

1. Хто такі «куркулі»
2. Пригадайте термін «спецпоселення», «депортація»

 

Демографічне становище

• Вступне слово вчителя:

На демографічну ситуацію в Україні впливали такі фактори:

•   втрати у війні;
•   міграція населення;
•   входження до складу УРСР західноукраїнських земель;
•   голод 1946–1947 рр.;
•   відбудова народного господарства.

Значний відбиток на демографічному розвитку України залишили процес входження до складу СРСР західноукраїнських земель та голод 1946-1947 pp. Через демографічні зміни 40-х років населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн. осіб, що на 4,1 млн. менше, ніж у довоєнному 1940 р.

Робота з підручником

Запитання:

•   Поясніть значення понять «демографія», «міграція», «депортація», «урбанізація».
•   Які чинники впливали на демографічну ситуацію в Україні в 1940-х рр.?

Робота зісторичним джерелом

 

Турченко Ф. Г. Історія України. 11 клас : підруч. для загальноосвіт. навч. закл. : профіл. рівень / Ф. Г. Турченко. – К. : Генеза, 2011. – С. 90.

•   Прочитайте текст. Про що в ньому мовиться?

•   Як на Вашу думку, населення УРСР сприймало рішення радянської влади про депортації та виселення?
•   Хто виступав організатором опору депортаціям та виселенням, що їх організовувала влада?
•   Чому такий опір був приречений?

•    Про вислання дітей учасників визвольних змагань станом на 1 січня 1948р. послухайте повідомлення.

Кульчицький С. В. Історія України : підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. :

рівень стандарту, академ. рівень / С. В. Кульчицький, Ю. Г. Лебедєва. –

К. : Генеза, 2011. – С. 107.

•   Чому виселяли дітей учасників визвольних загань?
•   Чому влада забороняла виселенцям повертатися додому?
•   Продовжіть речення репатріант це… - особа, яка повернулась на батьківщину внаслідок репатріації.

2. Повсякденне життя повоєнних років.

• Виступ вчителя
• Захист учнівських проектів

 

А) Грошовий обіг в УРСР.(Представлення свого учнівського проекту)

Матеріальний стан населення в повоєнні роки.

У 1935 році була проведена грошова реформа,через яку зовнішній вигляд монети було кардинально змінено. Зник напис «Пролетарии всех стран соединяйтесь!»

Вивчаючи монети 1945-1950 років, я дізналася,що номінали монет були різними. Це були монети номіналами 1,2,5,10,15,20 та 50 копійок.

Монети виготовлялися із міді, нікелю, бронзи та алюмінієвої бронзи.

Війна і повоєнна розруха спричинили катастрофічне падіння рівня життя населення. В повоєнні роки не вистачило продовольства і найнеобхідніших речей. За ними люди довго стояли в чергах. Не змогла суттєво поліпшити життєвий рівень населення грошова реформа.

Ціни на продукти були просто божевільними.  В 1946 році державна ціна кілограма хліба становила півтора два рублі, в 1947 році - 7 рублів. Кілограм сала в 1946 році коштував 70-75 рублі за кілограм і т.д.

Отже, досліджуючи повсякденне життя в повоєнні роки я дізналися, що український народ неймовірними зусиллями намагався подолати тяжкі наслідки Другої світової війни та мав величезну підтримку трудящихся народів. Проте український народ і за таких умов досяг значних здобутків в економіці та культурі

• Показ відеоролика

Грошові кошти в СРСР.mp4

- А   яке ж  релігійне  життя українського народу було в 1945 – 1950 р.р.? 

   Б) Релігійне життя у повоєнний період. (Захист учнівського проекту із супроводом презентації)

Відродження Православної Церкви у післявоєнний час.

Велика кількість храмів відновилася на Україні у післявоєнний час. У деяких частинах (західних) намагалися відновити уніатство, католицизм, але ці дії були марними, бо істина - у Православ'ї.

Видатними Православними церковними діячами у післявоєнний час на Україні були єпископи: Черновицький Андрій, Уманський Іларіон, Кіровоградський Євстратій.

У 40 - 50 р.р. продовжувалося кількості віруючих. Міські храми були переповнені. Серед вірних чад Православної Церкви були видатні діячи культури та науки: А.Ахматова, М.В. Юдіна, І.С. Козловський, В.П. Філатов. Віра Православна відроджувалася, багато паломників збиралося у Лаврах:

Київській та Почаївській. Загальна кількість Православних парафій в Україні на 1 січня 1947 року становила 8815 ( 52 % з них відкрито в період тимчасової окупації України). Наприклад, після Великої Вітчизняної в Харківській області у Лозівському районі було відчинено чотири приходи: в Панютино, в Краснопавлівці, Орільці, Лозовій.

• Показ презентації

Religiyne_zhittya_v_povoyenni_roki.pptx

3. Доля жінки.

Показ свого учнівського відео - фрагменту про свідчення очевидця 1945 – 1950 р. р.

На відкритий урок!.mp4

Забудська Катерина Іванівна - очевидець Другої світової війни та учасник німецького полону, що тривав 2 роки про війну та її наслідки:

• Катерино Іванівно,скажіть,як ви потрапили в полон до Німеччини?

«Коли почалась війна,було мені 16 років,я деякий час ховалась в своєї тітки. І от повернулась додому,а там мама топлять грубу. А оце я виглянула в вікно і бачу іде староста-фашист,поліцай і ще один поліцай. Моя баба злякалась, і заховала мене  під штандарт (лаву). Приходять ті поліцаї, заходять в хату, а я сиджу під лавою. Мама мовчать, баба також, не кажуть де я. Поліцаї знайшли мене. Витягли за руки. Тягли сильно…І арештували.»

• А як же вони діяли далі?

«Було нас троє дівчат з Стебного, яких забрали туди, до Германії: Тетяна, Ярина, і я. Було нам всім по 16 років. Завезли нас спочатку до школи. А там дітей старших вже відправили до Германії. Школа пуста була геть…Після цього завезли нас в город (м. Звенигородка) і кинули в тюрму. Держали нас там три тижні,не давали майже їсти,поки не назбиралось ще дівчат, щоб відправляти вже туди…В полон.. Носили матері нас їсти часом. І моя носила якось. Був там сторож. такий величезний! Та матері ж біля нас були, а він як крикне:"Одправляють!!!". І привезли нас всіх на станцію, окружили нас ті німці колом таким а потім стояли, охороняли, щоб ніхто не втік. Погрузили нас в вагони. Їхали ми на Польщу, а тоді з неї також поїздом до Германії.. Важко було…»

• А куди ж ви прибули потім?

«Прибули ми в місто Ерфурт. Гарне місто. Пустили нас з вагонів на вулицю. Побачила я тоді багато пухлих людей. Просто на вулиці лежали. Мабуть від голоду помирали. Та тоді ж страшне творилось і голод, і страх.. Страшне…Покотом лежали і ті, хто раніше з України прибували…Не виживали, бідні…

Привезли нас до байраків і арештували. Поставили нас рядами,та і стоїмо собі… Якийсь німець як крикне "Ану швидко в байрак!!". Ну я вже не пам’ятаю, як воно на німецькій мові. Отак я і потрапила туди…»

• А чим же ви займались там, в полоні?

«Потрапила я на завод, де пулі робляться. Коли я працювала, біля мене сторожила одна німка. Вона така була «зачудяна». Перебирала я пулі,інша дівчина їх робила. Приїжджав французький солдат,забирав пулі і вивозив на фронт. На заводі стояло 75 станків,на яких робили пулі, і стояло 100 німок,крім нас. Отак і працювали.  А бувало коли бомбили американські літаки,гуде сигнал тривога,то нас запихають в підземні сховища.  І кричать одно «Larve!!!!». А вдень не було тривоги,сирени не гуділи. Пробула я 2 роки в полоні….Страшний був час….Важкий….»

• Важко було працювати на заводі?

«Так, дуже важко. Важко було і робити пулі. Важко було морально,бо кричали на нас, могли і вдарити, і побити нас. Часто таке бувало. Дуже часто… Була там одна така дратівна німка, щіпала мене за руки постійно, щоб я ящики носила з пулями. Щіпала дуже боляче, аж руки так боліли сильно… Пішла я до старших майстрів. Там перебирали також пулі. Пішла я до Ліди,була вона вчителькою, говорила українською. Пожалувалась я на ту німку, а вона почула. І підійшла вона до Ліди і вдарила її по обличчю, за те що вона говорила зі мною. Отакі були вони жорстокі. А потім я вже працювала з Надею, вона була з Харкова. Отак і  працювала  2 роки.»

• А як ви виживали? Вас як годували?

Ой,та як годували.. А майже ніяк…Ото бувала беруть ту капусту, нарізають її клаптями,та кидають в воду киплячу. Ото і суп такий був. Давали нам його рано черпачок та і ввечері, як пощастить. А по суботах маленький кусочок хліба давали,та оце і вся їжа. Були ті,хто з голоду пухли,було таких багато…

• А яким чином ви втікли з полону?

«Та як втікла... Дитинко, не тікали ми, бо боялись, що погано буде нам. Чекали коли війна закінчиться. І от коли війна закінчилась, нас почали додому віправляти.. Не всіх, звичайно. Бо багато померли. Пам’ятаю, там була така річка Ельба в Німеччині, і ми ж там були самі дівчата. То оті дівчата, що вміли плавати,то стрибали та пливли на той берег Ельби. А там стояли вже наші, радянські солдати. А та річка, ой ,яка широченна була. Вони її перепливали,бо швидше хотілось додому.

А я додому потрапила вже іншим чином. Пішли ми на поле,там жито було таке гарне-прегарне. І приїхав наший начальник,він вже по-українському говорив. І говорить нам:"Дівчата, ви їдете додому!". Ой ,я така була рада і щаслива, що додому потраплю. Маму не бачила 2 роки. Так вже скучила за нею. Поїхали ми на станцію,а потім на поїзді в Польшу,а з неї в Україну,а потім і додому.»

• А як же було після Другої світової війни повертатись?

«Ой,дитино,важко було навіть повертатись додому з полону. Схудла я сильно, змарніла геть. Війна вже закінчилась, коли я додому повернулась. Було мені 18 років. Приїхала я ж додому з станції,з города, пам’ятаю, як в село приїхала, а село пусте…Майже всі хати були розвалені, були такі, які і стояли, підпираючись на палицю. Багато після війни загинуло. Зайшла я в двір, та мама так зраділи з бабою. Та почали обіймати, цілувати, роздивлятись мене. А потім, коли всі дізнались, що з полону я приїхала, ну чоловік 100 в двір поприходило подивитись на мене. Розпитували в мене, як там, що так. Отак я і додому вернулась.»

• Скажіть, а як же було жити після війни?

«Ой, це словами навіть не пояснити…Дуже сильно важко…Коли війна закінчилась,була страшна розруха,все було повалено, зруйновано, розбомблено. Ой, страшне творилось…Пам'ятаю, коли ходили до сусідів, то в них і хати не було майже. Все німці розвалили. Ні колгоспи не було, ні магазини не працювали, ні базари, нічого геть…Безвихідь страшна була. Хоч війна і закінчилась,та все одно важко мені було. Морально важко було привикати до такого життя. Переживши 2 роки в жорстокому полоні, я не зразу привикла до такого спокійного життя.

Оце зараз згадую про нього та й думаю собі:"Якби знала, що такі муки переживу,то сама б собі смерть вчинила…"

Але потім почався неспокій в нашому житті…. Почався голод 46-47 років….Боже, який то страшний час був, уявити навіть важко…Як же страшно було дивитись, як люди мучаються.. А все через оту владу…Бачила я на свої очі страшенні муки людей,які помирали на очах. Багато людей голодували,і діточок малих також…Дитино, їсти геть не було нічого, з голоду люди пухли. Хто що міг, те шукав їсти. Бувало, їли і картоплю сиру,і мерзлу. А що ж, жити то хотілось. Батьки мої були ще живі, то якось діставали нам їжу, хоч яку небудь. Отаке життя після війни було, важке, страшне і жорстоке…»

• А як же ви пережили той голод?

Ой,та як пережили..Важко і страшно…Ну ми старались хоч якось допомагати один одному. Пам’ятаю, що коли були сильно голодні,то ходили оце з Стебного пішки в Катеринопіль. Брали вдома якісь грошики та і ішли собі. Важко так було жити. Не знати,чи виживеш ти,чи ні. Чи повернешся ти додому,чи ні… Ішли ми туди,та купляли в місцевого дядька ячмінь. Хоча,то ячменем важко назвати. Там і сміття було, і палиці якісь, але ж купляли,бо треба було щось готувати їсти. Купляли ми оце мішок того ячменю і знову пішки ішли додому. Приходили додому та несли його на млин. Перемелювали його там, на млині в таке борошно. Пам’ятаю, принесла я додому те борошно, сіла на лаві, а мама почали пекти такі блинчики на сковороді. Ото замішала те борошно з водою, додала олії трохи і пекла. Отак і виживали ми. Їли ті блинчики, та й раді були, що хоч щось є, а були такі сім'ї, в яких ні крихти не було. Ой, багато таких було….

• А яке ж далі було жити після війни?

Якось люди пережили голод,та й я пережила. Вже якось спокійніше і легше стало. Але ж розруха страшна була. Бачила я одну хату, то в неї веранди не було,та навіть не було палиці, щоб підперти її. Але з часом почало все налаштовуватись на краще. Почала я працювати після війни в колгоспі. Важко було працювати там. Працювала я обліковцем в нашому колгоспі,заробляла гроші на те що якось жити. Була якось жнива, а я як обліковець, ходила міряла, скільки люди на полі виорали чи викосили сіно, або задавала людям роботу кожного дня, мішки носила з зерном, переписувала данні. Отак і працювала собі. Так і пережили ми оце все страховіття. Вийшла я пізніше заміж, скрута була, звичайно, а потім якось краще стало, заробляти стали ми гроші, та і синочка народила. Так ми і прожили оцю страшну війну.

Робота із фотографіями

 

Повоєнне село Стебне

Київ. Вулиця Хрещатик, середина 50-х років ХХ століття

•   Які події відображають фото? Які враження вони справили на Вас?
•   Розглянувши фото, опишіть: в якому одязі люди ходили в повоєнні роки, які знаряддя праці використовувалися, яким було житло?
•   Яку роль відігравали жінки у відбудові господарства України після Другої світової війни? Яку працю вони виконували? Чи можна вважати таку працю жіночою?

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ.

•   Яким був побут людей (у селі, в місті) після війни? Яким був рівень життя громадян УРСР в перші повоєнні роки? Чи можна вважати такий рівень прийнятним?
•   Як змінювались умови та особливості життя українців у селах (містах) упродовж першого повоєнного десятиліття? Що, на Вашу думку, вимагало покращення?
•   Зіставте і порівняйте спосіб життя мешканців українських сіл і міст упродовж першого повоєнного десятиліття. Чим пояснюється відмінність між ними? Як це впливало на свідомість людей, зокрема на їх ставлення один до одного? Чи збереглися такі відмінності сьогодні? Що Ви про це думаєте?
•   Поясніть, з якою метою люди писали листи до керівництва СРСР чи УРСР? Які відповіді могли отримати автори цих листів?
•   Як Ви гадаєте, якими були умови життя Ваших ровесників у повоєнні роки?
•   Якою була доля жінки у повоєнні роки? Чому саме у повоєнний період жінки виступають головними героїнями текстових уривків і світлин?

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ:

VІІ. Домашне завдання.