Урок "Деревина і її властивості. Добір та визначення кількості пиломатеріалів для виробу. Технологія виготовлення деталей виробу"

Тема уроку: Деревина і її властивості. Добір та визначення кількості пиломатеріалів для виробу. Технологія виготовлення деталей виробу.

Мета уроку:

• навчальна: формувати знання дітей про технології обробки деревини, добір та визначення кількості пиломатеріалів для виробу; закріпити знання про технології виготовлення деталей виробу.
• виховна: виховувати потребу проявити себе в різноманітних видах творчої діяльності; виховувати прагнення до досконалості виробів з деревини та вміння застосовувати одержанні знання на практиці.
• розвиваюча: розвиток образного мислення та творчої уяви, вмінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки.

Обладнання: ноутбук, проектор, дошка, зошити з трудового навчання, олівці, лінійки.

Дидактичне забезпечення: навчальний посібник, навчальна презентація, роздаткові матеріали з зображеннями об’єктів що вивчаються, шаблони технологічних карток, рисунки з технології виконання операцій, відеоролик «Особливості технології обробки деревини».

Об’єкт праці: органайзер.

Тип уроку: комбінований.

Література:

План уроку

1. Організаційна частина (1-3 хв.)
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (3-5 хв.)
3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку (2-3 хв.)
4. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів (2-3 хв.)
5. Вивчення нового матеріалу (10-15 хв.)
6. Закріплення вивченого матеріалу (3-5 хв.)
7. Практична робота (10-15 хв.)
8. Заключна частина (3-5 хв.)

Хід уроку

1. Організаційна частина

• перевірка присутності учнів на занятті (за журналом).
• призначення чергових (за графіком).
• перевірка наявності спецодягу.

2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Фронтальне опитування:

1. Які технології обробки деревини ви знаєте ?
2. Які властивості деревини ви знаєте?
3. Чи однакові властивості деревини вздовж і впоперек волокон??

3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

(відповідно до теми уроку та освітньої мети).

4. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів

З давніх-давен людина прагнула до краси. Вона не тільки бачила й відчувала її, а й відтворювала у своїх виробах. Завжди цінувалися й цінуються речі, зроблені власноруч. І ми з вами навчимося творити красу своїми руками. Для цього нам потрібні будуть певні знання, уміння і, звичайно ж, бажання.

5. Вивчення нового матеріалу

Ділову деревину обробляють за допомогою різноманітних інструментів: ножів, пилок, стамесок, доліт тощо. (слайд 2)

Всі ці інструменти мають важливу особливість. Їх різальні частини – різці мають форму клина. Під дією прикладеної до інструмента сили різець заглиблюється в деревину, розколюючи або розриваючи її. Цей процес називають різанням.

Розрізняють два види різання: без зняття шару матеріалу та із зняттям. Найпоширеніший – другий вид. У результаті заглиблення вузенького клину в деревину, від неї відділяються дрібненькі частини у вигляді тирси. Цей процес називають пилянням.

Здійснюють пиляння багаторізцевими різальними інструментами – пилками. (слайд 3-5)

Столярна пилка – 
це металева стрічка з нарізними на ній з одного боку зубцями.

   Пилка-ножівка – це металеве полотно з нарізаними на ньому з одного боку зубцями  і ручкою з широкого боку полотна.

Кожен зубець має форму клина. Між зубцями є проміжки – пазухи. Під час різання тирса попадає в пазухи, а при виході зубців з деревини – висипається на зовні.

Лучкова пила (слайд 6)

1. пилкове полотно
2. поперечник
3. тятива
4. закрутка
5. середник
6. ручка

Отримала таку назву, оскільки її полотно кріпиться у пристрої, який має назву «лучок», мабуть, через схожість із стрілецьким луком та наявність у нього такого елементу, як тятива.

Місце різання, яке утворилося в деревині називають пропилом, а початок пиляння – запилом. Щоб пиляння і виготовлення виробів були якісними, зубці пилки повинні бути добре загостреними. А щоб полегшити процес пиляння та зменшити витрати сил на його виконання, зубці пилки почергово, один за одним відгинають на певну відстань у протилежні сторони. Цей процес називають розведенням зубців. Виконують його розводкою. (слайд 8)

 Правила пиляння

• Затискати заготовку не надто високо, інакше вона розгойдуватиметься або вібруватиме під час пиляння.
• Користуватися напрямним бруском і ніколи не спрямовувати полотно ножівки пальцем.
• Працювати розмірено, не прискорюючи темпу пиляння.
• Використовувати під час пиляння середню частину ножівки.
• Контролювати лінію пропилу з протилежного боку заготовки.
• Слідкувати під час пиляння за положенням руки, яка тримає заготовку, та правильністю постави, щоб не травмуватися та не зашкодити здоров'ю. (слайд 9)

Деревина з давніх часів була улюбленим і цінним матеріалом. Порода деревини - це біологічний вид дерева. Кожна порода має набір своїх унікальних властивостей.

Учитель повідомляє, що деревина як конструкційний матеріал характеризується низкою властивостей. Надалі слід перейти до ознайомлення з основними властивостями деревини, використовуючи метод демонстрації.

Розрізняють механічні, технологічні та фізичні властивості деревини.

З більшістю понять, що стосуються властивостей, учні поверхово ознайомлені з попередніх класів. Завдання вчителя полягає в їх конкретизації. Вивчення цього матеріалу можна розпочати з бесіди про механічні властивості.

До механічних властивостей належать: міцність, твердість, жорсткість, ударна в’язкість.

Міцність - здатність деревини чинити опір руйнівній дії сили, яка діє на деревину (Рис. 5). Учитель може додатково пояснити, що міцність деревини поперек волокон в 30-50 разів менша від міцності вздовж волокон (залежно від породи). Крім того, міцність деревини зменшується зі зростанням вологості.

Рис. 5. Визначення міцності деревини

Що міцніша деревина, то більші навантаження вона витримує.

Твердість - здатність деревини чинити опір проникненню в неї тіла певної форми. Від твердості деревини залежить, важко чи легко можна її обробити різальним інструментом. Що твердіша деревина, то важче її обробляти.

Учитель повідомляє, що найбільш поширеним тестом для визначення твердості деревини є визначення твердості методом Янка (шкала Янка) (Рис. 6). Цей метод заснований на вдавлюванні кульки в деревину. Вимірюється сила в кг/см2.

Рис. 6. Визначення твердості за Янком: а - схема (1 - експериментальний зразок; 2 - металева кулька; 3 - шток):

б - загальний вигляд

Твердість - показник терміну служби верхнього шару деревини. Що вища твердість, то повільніше йде знос. Виходячи з умов навчальних майстерень, учитель може продемонструвати цю властивість водночас на зразках твердих та м’яких порід деревини, запропонувавши учням забити цвях або металеву кульку в експериментальні бруски дуба та сосни (Рис. 7) або перепиляти поперек волокон кілька підготовлених зразків (ялина, береза, дуб, бук).

Рис. 7. Демонстрація твердості

Ударна в’язкість - здатність деревини поглинати енергію без руйнування. Особливо добре можна відчути ефект поглинання енергії, ударивши молотком з дерев’яною ручкою або, для порівняння, дерев’яним та металевим прутом.

До технологічних властивостей належать: розколюваність, здатність утримувати металеві кріплення, здатність до гнуття.

Розколюваність - це здатність деревини розщеплюватися вздовж волокон. Вона має практичне значення, оскільки деякі вироби та заготовки (клепка, сірники) виготовляють розколюванням.

Здатність деревини утримувати металеві кріплення - важлива її властивість. Під час вбивання в деревину певного тіла волокна частково перерізаються чи розсуваються і, таким чином, спричиняють на бічну поверхню цвяха тиск, який називають тертям, що утримує цвях у деревині. Опір деревини витягуванню шурупів приблизно у 2 рази більший, ніж опір витягуванню цвяхів.

Здатність деревини до гнуття використовується під час виготовлення багатьох виробів (меблів, сувенірів) (Рис. 8). Краще процесу вигинання піддаються дуб, ясен, бук, береза. У хвойних порід здатність до гнуття невисока. У вологої деревини ця здатність вища, ніж у сухої. Тому для згинання деревину пропарюють.

Рис. 8. Гнуття деревини: а - шаблон; б - зразки виробів

До фізичних властивостей належать: зовнішній вигляд, запах, вологість і пов’язані з нею зміни (всихання, розбухання, розтріскування, короблення), щільність.

Зовнішній вигляд деревини визначається її кольором, блиском та текстурою. У молодих дерев деревина звичайно світліша, ніж у старих. Стійкий колір мають дуб, груша, біла акація, каштан.

Запаху деревині надають смоли, ефірні олії, дубильні та інші речовини, що є в ній. Характерний запах скипидару є у хвойних порід: сосни та ялини. Дуб має запах дубильних речовин.

Пояснення поняття вологості деревини доцільно розпочати з аналізу властивостей свіжозрубаної деревини. Вона важка й сира, оскільки в ній міститься багато вологи. Ця волога була необхідна для життя і росту дерева, але коли вона залишиться в зрубаній деревині, яку використовують як конструкційний матеріал, ця деревина швидко загниє. Тому її потрібно висушувати.

6. Закріплення вивченого матеріалу
   Фронтальне опитування:

1. За допомогою яких інструментів обробляють деревину ?
2. Які правила пиляння ви знаєте ?
3. Які властивості деревини ви знаєте ?

7. Практична робота
   1.  Зміст завдань

Виконати технологічну картку на виготовлення власного виробу (органайзера) згідно власного креслення.

2.  Вступний інструктаж

Перелік необхідного обладнання, інструментів, пристосувань, матеріалів, їхнє розміщення на робочому місці (за зонами).

3. Самостійна робота учнів (обходи)

• перший обхід: перевірити дотримання санітарно-гігієнічних вимог, наявність необхідного оснащення, правильність організації робочого місця.
• другий обхід: перевірити правильність тримання інструментів, пристосувань, виконання трудових дій, прийомів.
• третій обхід: перевіряти дотримання технологічної послідовності виконання завдання, технологічних вимог до виконання кожної операції, проведення самоконтролю кожним учнем.
• постійно перевіряти дотримання безпечних прийомів роботи та організацію робочого місця.
• поточний інструктаж: контроль якості виконуваних робіт, вказати на недоліки в роботі і шляхи їхнього усунення.
  4. Заключний інструктаж

• короткий аналіз виконаної роботи;
• акцентувати увагу на важливості наукової організації робочого місця (своєчасне його прибирання, догляд за інструментами після роботи тощо; виставлення оцінок за практичне завдання).

8. Заключна частина

Рефлексія:

1. Які завдання були визначені сьогодні на уроці?
2. Чи справились ви з цим завданням?
3. Які труднощі виникли у вас під час виконання практичної роботи?

Аналіз кращих робіт учнів.

Мотивація оцінок.

Контроль за прибиранням робочих місць

Робота зі щоденником (виставлення оцінок, повідомлення домашнього завдання)