Зарубіжна література. 6 клас.
Ч. Діккенс. «Різдвяна пісня у прозі»
ТЕМА: ДИВО РІЗДВА
МЕТА:
ОБЛАДНАННЯ: мультимедіа за темою уроку, текст художнього твору «Різдвяна пісня у прозі», різдвяні картинки, вислови Ч. Діккенса. Епіграф до уроку: «Різдво – то ж єдиний час, який я тільки знаю в довгому календарі року, коли всі люди…, мовби за мовчазною згодою, вільно відкривають свої серця, що досі були немовби замкнені на замок, і переймаються співчуттям до знедолених… Вірю, що воно мені й приносило, і приносить, і приноситиме добро…» (Ч. Діккенс).
ТИП УРОКУ: нестандартний (урок-зустріч свята Різдва Христова)
Х І Д У Р О К У
Слово вчителя. З усіх свят, що існують на землі, людям найбільше подобаються Різдво, Новий рік. Ми всі виносимо з дитинства віру в дивовижну казку про Діда Мороза, який приносить подарунки. У ці дні кожна людина чекає на диво. Різдво – це велике свято, свято добра й радості. Воно заходить у кожний дім, засвічуючи різдвяні ялинки.
Звернемося до епіграфу сьогоднішнього уроку (слайд 1).
(Запис учнями теми уроку та епіграфу до зошитів).
І. Мотивація навчальної діяльності
(Характерними українськими стравами є кутя, вареники, голубці, оселедець і ін. Вечеряють, коли на небі з’явиться перша зірка. Вечеря починається молитвою при запаленій свічці, а під вікном лунають колядки, які величають народження Ісуса Христа).
Учитель зачитує вірш Б. Лепкого «І знов Різдво…»
І знов Різдво...
Ах, скільки раз
Воно неначе казка, міф
З давно-давно минулих літ
Являлося посеред нас!
З надвір’я сніп входив до хати,
Ставав в кутку і колосками
Щось шелестів,
Хотів сказати,
Що знов Христос родивсь між нами,
Родилась правда, мир, любов....
(На слайдах 3-8 зачитуються колядки, одна на вибір записується учнями у зошит).
ІІ. Узагальнення й систематизація знань
Письменник щиро вірить у можливість перетворення «мертвої» душі на живу, впевнений, що «кожна християнська душа, роблячи добро навіть у найскромнішій царині, вважатиме своє земне життя занадто швидкоплинним для безмежних можливостей добра».
(Учні по черзі записують помилки Скруджа на дошці і зрівнюють свої відповіді із записом на слайді 10)
Фантастика – не існуюче в дійсності, створене фантазією, уявою.
(Дух Минулого Різдва схожий на дитину і має в собі джерело незгасимого, яскравого світла – можливо, це те найкраще, що є в людях у дитинстві і що вони з часом старанно прагнуть приховати.
Дух Нинішнього Різдва – життєрадісний, сильний, веселий. З усіх трьох Духів він – найенергійніший і найприємніший. Можливо, тому, що це Різдво – його, і Скрудж може змінитися на краще саме нині.
Дух Майбутнього Різдва – найпохмуріша постать, невизначена, мовчазлива. Вона має такий вигляд через те, що нічого приємного показати Скруджу не зможе. Смерть, зрада, радість людей через його загибель – все це вражає і разом з тим зцілює душу героя.)
(Вони покликані змусити душу Скруджа здригнутися, перетворити людиноненависника на людинолюбця, гуманіста (слайд 11).
(Подорож у просторі й часу; образи привидів.)
У «різдвяних» творах традиційно використовуються надприродні образи вихідців з того світу, грішників, приречених на вічні муки: «…до Скруджа донеслися якісь незрозумілі звуки: неясні і безладні, але невимовно жалібні плачі і стони, тяжкі зітхання каяття і гіркого жалю. Він побачив безліч привидів. З жалібними криками вони неспокійно носилися у повітрі туди і сюди, й усі, як і дух Марлі, були у ланцюгах».
Надприродний світ, що стривожив Скруджа в Святвечір, був покликаний не стільки налякати, скільки попередити про наслідки грішного життя, життя без Бога у серці.
Лише фантастична подорож у часі і просторі могла так сильно вплинути на героя, чия душа зачерствіла.
(Це особливість «різдвяного» твору, так виявляється віра письменника у силу добра, у здатність людини переродитися.)
(З народними і літературними казками, тому що щасливий фінал – неодмінна прикмета казки.)
(Подарунок не завжди буває матеріальним. Подарувати можна посмішку, погляд, добре слово і цим зробити людину щасливою.)
ІІІ. Підбиття підсумків уроку
Заключне слово вчителя.
Так, переродження Скруджа нагадує швидше казкове перетворення, ніж реальну подію. В житті, на жаль, такого не буває… а письменнику так хотілося, щоб усі пошерхлі серця, усі заскорузлі душі вмить, за велінням різдвяних чарів, перетворилися на добрих і чуйних! Він вірив у Любов і Людяність! Але, як справжній реаліст, Діккенс чесно зображав «духовний холод» і «кам’яні серця» ділків і фінансистів, які так і не стали добрими «дядечками Скруджами».
Але ми з вами, дякуючи доброму генієві письменника, тепер знаємо, що людське щастя не залежить від багатства. І лише добрій, щедрій, щирій людині відкриті істинні радості буття! Тож давайте в ці святкові дні будемо уважнішими до оточення і близьких, не забуваймо про посмішку, тому що в різдвяні дні вона має дуже високу ціну.
Закінчити наш урок я вважаю доречним читанням вірша О. Яшина «Спешите делать добрые дела».
Мне с отчимом невесело жилось,
Все ж он меня растил –
И оттого
Порой жалею, что не довелось
Хоть чем-нибудь порадовать его.
Когда он слег и тихо умирал, -
Рассказывает мать, -
День ото дня
Все чаще вспоминал меня и ждал:
«Вот Шурку бы… Уж он бы спас меня!»
Бездомной бабушке в селе родном
Я говорил: мол, так ее люблю,
Что подрасту и сам срублю ей дом,
Дров наготовлю,
Хлеба воз куплю.
Мечтал о многом,
Много обещал…
В блокаде ленинградской старика
От смерти б спас,
Да на день опоздал,
И дня того не возвратят века.
Теперь прошел я тысячи дорог –
Купить воз хлеба, дом срубить бы мог…
Нет отчима,
И бабка умерла…
Спешите делать добрые дела!