Урок для 10 класу на тему "Паризька мирна конференція. «14 пунктів» В.Вільсона. Версальський договір"

Урок 8                                                 Всесвітня історія                                                10 клас

Тема: Паризька мирна конференція. «14 пунктів» В.Вільсона.  Версальський договір.

Мета: охарактеризувати Паризьку мирну конференцію та визначити основне її завдання; навчити визначати особливості механізму створення, переваги й недоліки Ліги Націй; пояснювати поняття й терміни: «Па­ризька мирна конференція», «Рада чотирьох», «репарації», «Ліга Націй».

розвивати вміння учнів робити узагальнюючі висновки на підставі аналізу окремих фактів; уміння розглядати історичні явища в конкрет­но-історичних умовах;

виховувати та прививати в учнів почуття дипломатії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, атлас.

Основні терміни Паризька мирна конференція, «Рада чотирьох», «Рада і поняття: десяти», репарації,  Ліга Націй, мандатна система.

Основні дати: 18 січня 1919р.—21 січня 1920р.—робота Паризької мирної конференції; 28 червня 1919 р.— укладення Вер­сальського мирного договору з Німеччиною; 10 вересня 1919р.— укладення Сен -Жерменського мирного договору з Австрією; 27 листопада 1919р.— укладення Нейїського мирного договору з Болгарією; 4 червня 1920 р.— укла­дення Тріанонського мирного договору з Угорщиною; 10 серпня 1920 р.— укладення Севрського мирного дого­вору з Туреччиною; 23 липня 1923р.— укладення Лозанн­ського мирного договору з Туреччиною.

Хід уроку

І.  ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 Привітання та перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Війна рано чи пізно закінчується і винний у її розв’язанні повинен понести покарання. Для вирішення долі повоєнної Європи країни сіли за круглий стіл Паризької мирної конференції. Що  стала символом миру для Європи. Тому ми розпочинаємо розгляд нової розділу курсу під назвою «Повоєнне облашту­вання світу»

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання і завдання:

1. Назвіть дату та основні причини закінчення війни?

2. Які політичні та економічні наслідки спіткали повоєнну Європу?

3. Який з воюючих блоків отримав перемогу? Хто входив до складу переможців?

4. Яка з країн вийшла з війни і цим значно вплинула на подальший хід війни?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

1. Паризька мирна конференція.

2. Версальський договір та створення Ліги Націй.

3. Мирні договори з союзниками Німеччини.

1. Паризька мирна конференція.

Для розробки й укладення мирних договорів із переможеними країнами держави-переможниці зібрали в Парижі міжнародну конференцію, що працю­вала від 18 січня 1919р. з перервами до 21 січня 1920р. У її роботі брали участь декілька тисяч делегатів від 27 держав і британських домініонів. Переможені дер­жави вперше в історії дипломатії не брали участь у переговорах. На конференцію не запросили також представників Росії, де точилася громадянська війна. Ви­значальну роль у виробленні рішень конференції відігравали:

Робота зі схемою

«Рада чотирьох»,

 що складалася з голів урядів Великої Британії, Франції, США та Італії, і «Рада десяти», що складалася з голів урядів і міністрів закордонних справ Великої Британії, Франції, США, Італії та Японії. Однак фактично робота конференції спрямовувалася так званою «Великою трійкою» — прем'єр-міністром Великої Британії Д. Ллойд Джорджем, прем'єр-міністром Франції Ж.Клемансо і прези­дентом США В. Вільсоном.

Проблемне запитання:

Чому під час роботи делегатів називали «Велика трійка»? Якими подіями це було спричинено?Амбіції якого світового лідера були проігноровані?

Обговорення проектів мирних договорів із переможеними країнами, що фор­мально розроблялися на основі «14 пунктів» Вільсона, виявило наявність зна­чних суперечностей між учасниками конференції, обумовлених цілями, яких намагалися досягти їхні держави.

Франція, на території якої велися бойові дії, більше за інші держави по­страждала у війні. Клемансо був налаштований реалізувати популярне серед французів гасло «Німці за все заплатять»,

• позбавити Німеччину можливостей для реваншу в майбутньому і посилити вплив Франції у Європі.
• поверненні французам Ельзасу і Лотарингії,
• отриманні Саарського вугільного басейну й відсуненні кордону з Німеччиною до Рейну.
• На німецьких землях уздовж лівого берега Рейну передбачалося створення буферних держав під німецьким впливом.
• Французькі політики прагнули економічно ослабити Німеччину величезними репараціями (500 млрд марок золотом) і отримати час­тину її колоній в Африці.

Велика Британія на початок конференції вже отримала все, заради чого вела війну.

• Німеччина перестала бути її суперником на морях і конкурентом на світо­вих ринках.
• Британські домініони захопили німецькі колонії, а сама Велика Бри­танія контролювала значну частину «спадщини» Османської імперії на Близько­му Сході. Британці прагнули лише утримати й закріпити досягнуте. У визначеннікордонів післявоєнної Європи, на думку Ллойд Джорджа, необхідно було дотри­муватися принципів національної приналежності й права народів на самовизна­чення
•  виступали проти запропонованої в «14 пунктах» В. Вільсона свободи судноплавства й за підтримки Франції та Японії наполягали на згортанні амери­канських програм будівництва воєнно-морського флоту. Завдяки цьому британ­ці сподівалися зберегти свою морську перевагу. За роки війни Велика Британія, як і Франція, перетворилася з кредитора на боржника.

США внаслідок війни суттєво змінили своє становище у світі.

• З боржника вони перетворилися на кредитора.
• Сполучені Штати дали в позику країнам Єв­ропи близько 10 млрд доларів. їхній валовий національний продукт за роки ві­йни збільшився більше ніж у 2 рази.

Італія на конференції розраховувала домогтися прийняття рішення про пере­дачу їй тих територій, які їй пообіцяли за участь у війні на боці Антанти, а саме Південного Тиролю, східного узбережжя Адріатичного моря і частини Малої Азії. Однак незначний внесок італійців у війну не спонукав «Велику трійку» підтри­мати їхні вимоги. Румунія наполягала на передачі їй Трансільванії, Буковини й Банату з австро-угорської спадщини, обіцяних їй у 1916р. До того ж вона оку­пувала Бессарабію, яка раніше належала Російській імперії. Лише за активну участь у придушенні Угорської революції вимоги румунів задовольнили.

Японія претендувала на колишні німецькі колонії в Тихому океані і півострів Шаньдун у Східному Китаї, що до війни орендувала Німеччина. Усі ці території японці в роки війни захопили. Вимоги Японії підтримувала Велика Британія, вважаючи, що це допоможе їй ослабити зростання впливу США.

Запитання на закріплення.

1)    Коли розпочала роботу Паризька мирна конференція? Чому саме цього дня?

2)    Які країни відігравали ключову роль на конференції?

3)    Охарактеризуйте позиції основних учасників конференції.

2. Версальський договір та створення Ліги Націй.

У квітні 1919р. країни-переможниці узгодили текст мирного договору з Німеччиною й запросили її представників до Парижа. Спроби німецьких дипломатів внести зміни до цього документа було відхилено з погрозою про відновлення воєнних дій. 28 червня представники Німеччини в Дзеркальній залі Версальського палацу уклали мирний договір. Версальський договір, як і інші угоди із союзниками Німеччини, укладені на Паризькій конференції, розпочинався статутом Ліги Націй.

Німеччина повинна була сплатити репарації для відшкодування «всіх втрат» союзників. Аванс становив 20 млрд марок, а загальна сума мала бути визначеною згодом. Окремі статті договору зводили Німеччину до становища залежної країни. Так, авіація держав-переможниць отримала право на повну свободу літати над її територією і приземлятися на неї. Річки Ельба, Одер, Неман і Дунай, а також Нільський канал оголошувалися відкритими для іноземних держав. Заборонялися будь-які обмеження ввозу до Німеччини товарів із країн-переможниць. Гарантією виконання Німеччиною договору, як передбачалося, повинна була стати окупація союзниками території на за­хід від Рейну терміном від 5 до 15 років.

Робота з термінами і поняттями

Репарації — повне або часткове відшкодування державою заподіяних нею збитків іншій або іншим державам у грошовій чи іншій формах. Виплата репарацій передбачається в мирному договорі після закінчення війни.

Проблемне запитання: Французький маршал Фош, ознайомившись з умовами Версальського. миру, вигукнув: «Це не мир. Це перемир'я на двадцять років!». Які умови Версальського миру дозволили маршалу зробити такий висновок?

УТВОРЕННЯ ЛІГИ НАЦІЙ.

3 учні самостійно за допомогою підручника опрацьовують матеріал підручника на сторінці 109 і відповідають на запитання групи та вчителя.

Запитання.

1. Що таке Ліга Націй? На яку сучасну організацію вона схожа?

2. Коли вона була утворена і з якою метою?

3. Охарактеризуйте карикатуру з собакою на сторінці 111? Поясніть чому на собаці намордник?

Президент США В. Вільсон, відповідно до своїх «14 пунктів», одразу після початку роботи Паризької конференції став наполягати на першочерговій розробці уставу Ліги Націй, який мав стати складовою всіх мирних догово­рів. Велика Британія, Франція, Італія та Японія виступили проти цього, по­боюючись, що це перешкодить їм реалізувати свої територіальні та фінансові претензії до переможених країн. Ллойд Джордж за підтримки французької, італійської, японської та деяких інших делегацій запропонував спочатку ви­рішити долю німецьких колоній і територій, які раніше належали Осман­ській імперії. Вільсон категорично заперечив проти негайного перерозподілу колоній, заявивши: «Світ скаже, що великі держави спочатку поділили без­захисні частини світу, а потім створили союз народів». Це викликало роздра­тування його опонентів. Однак Вільсон, який очолював комісію з розробки статуту Ліги Націй, через декілька днів подав його на затвердження учасни­ками конференції.

Робота з термінами і поняттями

Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення безпеки і миру між народами на Паризькій конференція 1919—1920 рр.

14 лютого 1919р. Паризька конференція затвердила статут Ліги Націй, яка повинна була відповідно до нього сприяти розвитку співробітництва між усіма народами, гарантувати мир і безпеку. її засновниками стали держави-переможниці й новостворені країни Польща, Чехословаччина і Хі-джас. Керівними органами Ліги Націй були щорічна Генеральна асамблея (збори) і Рада Ліги, а місцем їх перебування — Женева. Рада Ліги повинна була складатися з п'яти постійних членів (США, Велика Британія, Франція, Італія, Японія) і п'яти непостійних членів. Однак оскільки американський сенат не ратифікував Версальський мирний договір з Німеччиною і вклю­чений до нього статут Ліги Націй, США, будучи ініціатором створення цієї організації, не увійшли до неї. Текст статуту Ліги Націй був складовою всіх договорів із переможеними країнами. Проте самі вони, а також радянська Росія не увійшли до цієї міжнародної організації.

За допомогою Ліги Націй країни-переможниці здійснили перерозподіл колоній. Було запроваджено так звану мандатну систему, за якою окремим державам надавалося право на управління територіями, які були колоніями держав, що зазнали поразки у війні. Так, колишні німецькі колонії в Ти­хому океані, Південно-Західній і Південно-Східній Африці фактично стали власністю країн, які отримали мандати,— Японії, Австралії, Нової Зеландії та Південно-Афмандати на колишні території Османської імперії (Сирія, Ірак, Палестина та ін.), мали право самостійно визначити, коли вони стануть здатними до самоврядування, і надати їм у зв'язку з цим незалежність.

3. МИРНІ ДОГОВОРИ ІЗ СОЮЗНИКАМИ НІМЕЧЧИНИ.

Договір із Німеччиною разом із тими, що були укладені з її союзниками по війні — Австрією, Болгарією, Угорщиною і Туреччиною,— склали Версальську систему мирних договорів.

Самостійна робота з підручником  (сторінка 111)

10 вересня 1919р. у містечку Сен-Жермен-ан-Ле, поблизу Парижа, було укладено мирний договір з Австрією, який фактично узаконював розпад Австро-Угорської імперії й заснування на її уламках нових незалежних держав — Австрії, Угорщини, Чехословаччини, Королівства сербів, хорватів і словенців. Це спричинило зміну державної приналежності західноукраїнських земель: Польща отримала Галичину, Ру­мунія — Буковину, Чехословаччина — Закарпаття. На Австрію, як і на Ні­меччину, накладалися воєнні обмеження. Відтепер країні дозволялося утри­мувати армію кількістю не більше ніж 30 тис. осіб, скасовувалася загальна військова повинність, заборонялося мати військово-морський флот, військо­ву авіацію, танки і важку артилерію тощо. Австрія повинна була сплачувати репарації, хоча їх сума не визначалася. У рахунок репарацій вона передавала весь свій торговельний і риболовецький флот переможцям. Окремою стат­тею, як і у Версальському договорі, заборонялося об'єднання Австрії з Німеч­чиною.

27 листопада 1919 р. у Паризькому передмісті Нейї-сюр-Сен було укладено мирний договір із Болгарією. Нейїський договір передбачав територіальні поступки Болгарії на користь Греції, Румунії й Королівства сербів, хорватів і словенців. Унаслідок поступок на користь Греції вона фактично втратила вихід до Егейського моря. Кількість болгарської армії обмежувалася 20 тис. осіб, скасовувалася загальна військова повинність. Сума репарацій визна­чалася в 2,25 млрд франків золотом, які необхідно було сплатити протягом 37 років.

4 червня 1920 р. у Великому Тріанонському палаці Версаля держави-переможниці уклали договір З.Угорщиною. Він, як і Сен-Жерменський до­говір, підводив риску під існуванням Австро-Угорщини й визнавав раніше встановлені кордони сусідніх держав. За Тріанонським договором Угорщина змушена була погодитися на передачу ряду територій Румунії, Чехословаччи-ні, Австрії й Королівству сербів, хорватів і словенців. Вона втрачала вихід до Адріатичного моря. Умови договору спричинили скорочення території Угор­щини в 3 рази, а її населення — у 2,5 разу порівняно з 1914 р. Кількість угор­ської армії скорочувалася до 35 тис. осіб, скасовувалася загальна військова повинність. Військово-морський флот, у тому числі кораблі Дунайської фло­тилії, передавався союзникам. Країні заборонялося мати на озброєнні авіа­цію, танки, важкі гармати тощо. Угорщина в односторонньому порядку на­давала державам-переможницям режим найбільшого сприяння на транзит, ввіз і вивіз товарів. Сума репарацій визначалася в 200 млн крон золотом.

10 серпня 1920р. у французькому місті Севр переможці уклали мирний договір з Туреччиною, який узаконив розпад і розподіл Османської імперії. Він був фактично нав'язаний уряду країни в умовах окупації військами Ан­танти ряду її стратегічно важливих регіонів — Стамбула, зони чорномор­ських проток і Смирни (Ізміра), а також наступу грецької армії проти ту­рецьких військ. За Севрським договором Туреччина позбавлялася всіх своїх колоніальних володінь — Сирії, Лівану, Палестини, Месопотамії (Іраку), Аравійського півострова, Єгипту тощо. Вона визнавала анексію острова Кіпр британцями і незалежність Вірменії. Мармурове море і протока Босфор зали­шалися відкритими для всіх суден у мирний і воєнний час. Велика Британія отримала мандати на управління Палестиною, Трансіорданією та Іраном, Франція — Сирією та Ліваном. Ряд її територій передавався Греції та Італії. Кількість турецької армії обмежувалася 50 тис. осіб. На території Туреччинивстановлювався «режим капітуляції», що фактично позбавляло її незалеж­ності. Однак перемога Національної революції 1920—1923 рр. перешкодила повній реалізації умов Севрського договору.

Для врегулювання стосунків із Туреччиною на більш компромісній основі у швейцарському місті Лозанна 20 листопада 1922р. відкрилася мирна кон­ференція, що тривала з перервами до 23 липня 1923 р. У переговорах із Ту­реччиною брали участь делегації Великої Британії, Франції, Італії, Японії, Греції, Румунії, Королівства сербів, хорватів і словенців, Болгарії та радян­ських республік (Росії, України, Грузії).

23 липня 1923 р. було укладено Лозаннський мирний договір, який ви­значав нові кордони Туреччини. їй поверталися території, передані раніше Греції та Вірменії. Знімалися всі обмеження щодо кількості турецької армії, видів і кількості озброєнь. Країна звільнялася від виплати репарацій. Під час конференції було укладено окрему конвенцію про режим Чорноморських проток, що передбачала у випадку нейтралітету Туреччини вільний прохід через Босфор і Дарданелли військових суден будь-яких країн як у мирний, так і воєнний час. Учасники конференції визнали незалежність Туреччини й скасували «режим капітуляцій» щодо неї.

IV. Закріплення нових знань.

I варіант

Бесіда за запитаннями

1. Укажіть дату роботи Паризької мирної конференції.

2. Що таке репарації?

3. Хто входив до «Великої четвірки».

4. Назвіть основні завдання Ліги Націй.

5. Яка кількість німецької армії встановлювалася Версальським дого­вором?

6. Яку назву мали мирні договори, укладені з Австрією, Болгарією, Угор­щиною і Туреччиною?

V. Підсумки уроку.

• Значні розбіжності між державами-переможницями в баченні шляхів розбудови післявоєнного світу і свого місця в ньому обумовили гостру боротьбу на конференції.

• Версальський договір став основою післявоєнної системи мирного врегу­лювання. Однак його умови, зачіпаючи суверенітет Німеччини як дер­жави, мали небезпеку поширення ідей реваншу в майбутньому. Не менш важкими за своїми умовами були мирні договори із союзниками Німеч­чини, а «рівновага» між державами надзвичайно нестійкою.

VІ. Домашнє завдання.

1)   Опрацювати §8.

2) Закінчити таблицю мирних договорів із союзниками Німеччини.

3) Напишіть реферати за темами: «Версальський мир – це мир чи перемир'я», «Позиції основних учасників на Паризькій мир­ній конференції».