Урок для згуртування класного колективу

Тема: Я і колектив

Мета: Допомагати усвідомити цінність особистості, важливість колективу в житті людини; розвивати життєві навички толерантності; сприяти більш швидкому встановленню товариських відносин між підлітками.

Обладнання та матеріали: малюнок великого сонця, маленькі сонечка-смайлики, скринька з дзеркалом, роздатковий текстовий матеріал, різнокольорові паперові долоньки, аудіо записи веселої музики, дитячі кубики, кошик для сміття, кольоровий папір, презентація.

Форма проведення заходу : година спілкування з елементами тренінгу.

Хід заходу

(Учнів заздалегідь об’єднано в 4 групи)

Учитель: Діти! На вулиці холодно і непривітно, а в нашому класі тепло і затишно, бо п’ятикласники зібралися разом, щоб провести годину спілкування. А ще тому, що до нас у клас завітало сонечко. Подивіться, яке воно добре, усміхнене. У нього, мабуть, сьогодні хороший настрій! А який настрій у вас? У вас на партах є теж сонечка – смайлики. Будь ласка, оберіть і покажіть той, який відповідає вашому настрою. Я бачу, що не у всіх усміхнені сонечка – смайлики. Мабуть, хвилюєтеся. Сподіваюсь, що в процесі спілкування ваш настрій стане кращим.

Тема нашої години спілкування: «Я і колектив».

Мета заняття:

        Вчитися розуміти один одного, аналізувати думки, вчинки своїх товаришів;

        Перевірити, як ми ставимось до себе, до оточення;

        Вчитися жити в мирі та злагоді;

        Налагоджувати доброзичливі стосунки в колективі;

        Прищеплювати навички культури спілкування;

        Виховувати повагу один до одного, відповідальність за свої слова і вчинки.

        Сьогодні ви працюватимете в групах, тому пригадаймо правила роботи в них:

        Будь  активним.

        Якщо хтось говорить, слухай.

        Кожний говорить по черзі, а не всі водночас.

        Якщо хочеш висловитись, підніми руку.

        Не смійся, коли хтось говорить (за винятком, коли хтось жартує).

        Кожна думка має право на існування і висловлення.

– Якщо ви будете дотримуватись цих правил, то наше заняття буде обов’язково хорошим і сонячним.

Учитель: А почнемо ми нашу роботу з однієї цікавої вправи. Станьмо в одне велике коло. (Учні утворюють коло). Скажіть, як ви розумієте значення слова «унікальний»? (Інший, не схожий не інших, неповторний). У мене в руках чарівна скринька. Зараз ви передаватимете її один одному. Той, хто одержує скриньку, повинен зазирнути всередину. Там, на дні, ви побачите найунікальнішу людину на землі. Посміхніться їй мовчки і передайте скриньку сусідові.

Вправа «Дзеркало».

Звучить музика «Від усмішки хмурий день світліш».

Учитель: Хто ж ця унікальна й неповторна людина? (Відповіді учнів).

Як же вам відповіла ця людина на вашу посмішку? (Відповіді учнів).

Отже, кожен з вас – унікальна і неповторна людина. Як же нам треба ставитися до цієї унікальної та неповторної людини?Щоб відповісти на це запитання зробимо таку вправу.

Вправа «Будь собою».

Кожна група зараз отримає картку з висловлюваннями. Обговоріть зміст картки в групі та знайдіть свій коментар-висновок щодо поведінки учнів у класі.

Висловлювання для першої групи: «Як би садівникові не подобалися троянди, він не здатен змусити всі квітки у своєму саду стати подібними до них».

Висловлювання для другої групи: «На колір і смак товаришів брак».

Висловлювання для третьої групи: «Будь тим, хто ти є, і роби те, що зможеш».

Висловлювання для четвертої групи: «У кожного свої недоліки».

(Поки учні готуються, соціальний педагог прикріплює кожному на спину папірці зеленого та синього кольору, а одному – білого).

Учитель: До слова запрошуємо спікерів.(Кожна група по черзі презентує результати своєї роботи).

Який висновок ми можемо зробити із цієї вправи?

Висновок учнів: Кожна людина унікальна і неповторна. Кожен з вас –  унікальний та неповторний. Але ви на світі не одні. Вас оточують люди, з якими ви спілкуєтеся, відпочиваєте, навчаєтеся. І вам потрібно вчитися жити в колективі, зокрема в класному колективі. Тому ми повинні дбайливо, з любов’ю та повагою ставитися до себе й оточення, приймати себе й інших такими, як є, тобто ставитись до себе й інших толерантно.

Вправа «Самотній білий».

Учитель:А тепер трішки розважимося. Кожному з вас я тільки що почепила на спину аркуші певного кольору. Об’єднайтеся в групи за кольором: зелені з одного боку, сині – з іншого. Отже, хто швидше створить команду: сині чи зелені? Приготувалися: раз, два, три! Перемогла команда….

(Діти об’єдналися в дві групи, лише один учень не ввійшов до жодної групи – у нього папірець білого кольору).

Учитель: (запитує у «самотнього білого»).

– А чому ти залишився один?

– Що ти відчував, коли зрозумів, що ти такий один і тобі немає пари?

– Чи потрапляв ти в подібну ситуацію в житті?

– Чи схожі почуття ти переживав в цій ситуації?

Далі учитель пропонує запитання до учасників, які знайшли схожих на себе:

Якими були ваші відчуття?

Як ви знайшли одне одного?

– Що ви відчували стосовно самотнього учасника?

Чи хотіли б ви опинитися на його місці? Чому?

Який висновок ми можемо зробити із цієї вправи?

Висновок учнів: Важко бути самотньому. Тому важливо не відкидати людей, якщо вони чимось нам не подобаються, терпимо ставитись до кожної людини.

Вправа « Асоціації».

Учитель: Що ви уявляєте, коли чуєте слово»колектив»?

(Учні створюють асоціативний кущ до слова «колектив», підбирають синоніми).

Колектив: дружба, спільні захоплення, спільна праця, повага одне до одного, допомога, підтримка, друзі, спілкування, спільна мета.

Учитель: Які ж риси нам потрібні, щоб у колективі всім було затишно і комфортно? Спробуємо разом виробити риси колективізму. Зараз я вам роздам картки з надрукованими казками. Ваше завдання: зробити з казки висновок, який би перегукувався з темою нашого заняття.

(Учні виконують завдання).

 Текст для першої групи: «Лебідь, рак і щука».

Текст для другої групи: «Ріпка».

Текст для третьої групи: «Маленька рибка і біб».

Текст для четвертої групи: «Ведмідь і павучок».

Висновки:

перша група: спільна мета,

друга група: взаємодопомога,

третя група: уміння спілкуватися,

четверта група: взаєморозуміння.

Вправа «Казка».

Учитель: А я підготувала вам свою казку.

Жила-була на світі сім’я. Вона була непроста. Налічувала понад сто чоловік, і усі були такі різні. Сім’я займала ціле село. Так і жили всією ріднею, всім селом. Ви запитаєте: «Хіба мало великих сімей на світі?» Але річ у тому, що сім’я була особлива. Мир і злагода панували в ній. В селі не було ні сварок, ні бійок.

Дійшов поговір про цю родину до самого владики країни. І вирішив він дізнатися, як селяни досягли такого ладу Прийшов до голови родини і сказав: «Розкажи, як ти досягаєш такої злагоди та миру в своїй сім’ї?» Той взяв аркуш і став писати. Писав довго, потім передав папірець владиці.

Як ви думаєте, які слова написав на аркуші голова родини?

(Відповіді учнів) 

На ньому було написано три слова: «любов», «прощення», «терпіння». І в кінці аркуша: «сто разів любов», «сто разів прощення», і «сто разів терпіння». Прочитав владика, почухав за вухо і сказав:

Це і все?

Так, – відповів старий, – це і є основа будь якої сім’ї.

І, подумавши, додав:

– І світу теж.

Отже, для того, щоб колектив був міцним, треба мати спільну мету, допомагати одне одному, розуміти одне одного, уміти спілкуватися, любити та прощати одне одного.

Ваш клас – це маленька сім’я. Хотілося б, щоб у вашій сім’ї завжди панували доброта, пошана, любов, взаєморозуміння.

Вправа «Утвори речення».

Про важливість дружби говорили з давніх-давен. Утворіть і запишіть речення – прислів’я,

з’єднавши правильно ліву та праву частину.

Дружба та братство… …і вовків не боїться

В нашій дружбі… …дорожче багатства

Дружний табун… …і один за всіх

Всі за одного… …мало меду наносить

Одна бджола… …наша сила

Хто не шукає дружби з ближнім… …той сам собі заклятий ворог

Гра «Так чи ні»

Мета. Вчити висловлювати оцінні судження

– Чи завжди ви погоджуєтеся з думкою товариша?

– А чи бувають випадки, коли ви думаєте інакше?

– А погодитесь ви з моїми думками?

Друг – це той, з ким мені добре. (так)

2.Мій друг дружить тільки зі мною. (ні)

3.Мій друг не може гратися з іншими, бо я ображуся. (ні)

4.Друг має бути сміливим і захищати мене. (ні)

5.Друг завжди робить те, що я хочу.(ні)

6.Друг завжди поруч зі мною.(та)

7.Друзі ніколи не сваряться.(ні)

8.Друг завжди допоможе в біді.(так)

9.Я не дружу з тими, хто негарний. (ні)

Друг – це той, хто не вчить поганого. (так)

(Якщо думка дитини не збігається з думкою більшості, треба заслухати її думку.)

Тест «Чи гарний ви друг»:

Учитель: Ви хочете щоб до вас гарно ставились, дружили з вами. А чи гарні ви друзі? Допоможе це з’ясувати тест «Чи гарний ти друг?»

Ви знаєте багато цікавих історій про одного зі своїх приятелів. Що ви зробите:

а) розповісте їх іншим людям;

б) розповісте, не назвавши імен;

в) залишите історії при собі?

Ваш друг часто бере щось у вас, але ніколи не повертає взяту річ. Зараз він хотів би взяти коштовну відеокамеру. Що ви будете робити:

а) скажете, що зараз камери у вас немає;

б) дасте її, порадившись з батьками;

в) відмовите, якщо є причина?

Друг випадково розбив ваш годинник. Ваші дії:

а) відмовитесь від нового годинника, але влаштуєте маленький скандал.

б) вимагатимете гроші;

в) скажете, що і без того збиралися купити новий;

Ваш друг підтримує відносини з людиною, яка вам не подобається. У такому випадку:

а) скажете другові, що він повинен вибрати між вами й іншим.

б) припините стосунки з другом; :

в) нічого не скажете і будете продовжувати дружні відносини;

Почуваєте, що у вашого друга незабаром будуть великі неприємності. Тоді ви:

а) порвете стосунки з ним, щоб не постраждати самому;

б) продовжите дружбу.

в) відверто поговорите з ним;

Вважаєте, що дійсний друг повинен:

а) ділитися з вами всім;

б) залишати свої думки і проблеми при собі.

в) говорити тільки те, що хоче;

Вам відомо, що другові потрібні гроші, і у вас їх досить, щоб, йому їх дати. Ви говорите:

а) «переб’єшся! Мені вони й самому стануть у нагоді».

б) «візьми їх, доставиш мені задоволення»;

в) «згадай, скільки разів ти мені допомагав. Моя послуга ніщо в порівнянні з цим»;

Що ви зробите, якщо вам потрібно позичити гроші в друга:

а) натякнете здалеку;

б) попросите в борг;

в) нічого йому не скажете.

Ваш друг купив одяг, що, як вам здається, йому не пасує, тоді ви:

а) скажете, що він виглядає смішно;

б) скажете, що ця річ не для нього, і поясните, чому;

в) нічого не скажете.

Ви вважаєте, що ваш друг:

а) менш розумний, ніж ви;

б) більш розумний, ніж ви;

в) ви обидва на одному інтелектуальному рівні.

Підрахунок балів

а б в

1 2 3

Результати

21—З0 балів: ви справжній друг, ви будете робити так само.

15—20 балів: у вас є друзі, але, як більшість з нас, ви іноді не виказуєте в стосунках належного розуміння. Коли не знаєте, як реагувати, спробуйте поставити себе на місце іншої людини.

10—14 балів: ви схильні більше звертати увагу на себе, ніж на інших. Ця ваша риса — бар’єр перед справжньою дружбою. Щоб стати гарним другом, потрібно виявляти більше інтересу до інших людей.

Вправа «Кошик для сміття».

Учитель

– А які ж риси ускладнюють відносини в колективі?

(Учні називають: невпевненість у собі, пихатість, гордість, брехливість, злість, недовіра, підозрілість, коли в очі кажуть одне, а поза очі інше, коли доносять одне на одного)

Учитель :

– А тепер запишіть риси, які ускладнюють ваше життя на окремих аркушах, спробуйте найдужче їх зім’яти і викиньте ваші погані риси у кошик для сміття.

(Учні викидають папірці в кошик для сміття)

 

– Ось ми і позбавились тих рис характеру, які заважають нам жити в колективі. І тепер наш клас – це великий дружний колектив, у якому діти вміють між собою спілкуватися, толерантні, допомагають один одному і мають спільну мету.

Вправа «Долоні».

Учитель:

– Діти, у вас на партах є долоньки. Посередині долоньки напишіть своє ім’я, а на пальцях свої найкращі риси характеру, які допомагають вам дружити, які мають бути у справжнього друга. Прикріпіть долоньки до нашого великого сонечка колективу. А допоможе вам в цьому інформаційна карта «Риси характеру».

(Учні виходять до сонечка і кріплять долоньки.)

Учитель:

Притча про цвяхи

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. У перший день він забив37 цвяхів. Згодомнавчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції,ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це.

Тоді батько звелів синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько відповів: «ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан уже ніколи не буде таким, як колись».

Якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів ви потім перепросите. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.

Не залишайте на своєму шляху дірок! Не забивайте цвяхів ворожнечі, непорозуміння, жорстокості в душі людей! Будьте толерантними!

Якщо ви про­тягом сьогоднішньої розмови відчули, що досі поводилися не так, як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне — вчас­но усвідомити свою помилку, подивитися на себе критич­но і разом спробувати знайти шляхи подолання труднощів у спілкуванні.

Рефлексія.

Прийом «Незакінчені речення».

Сьогодні на занятті я зрозумів…

Я дізнався, що …

Щоб поліпшити відносини в нашому класі, потрібно…

Людину можна назвати другом, якщо вона…

–  Діти, чи досягли ми поставленої мети? Просигналізуйте, будь ласка смайликами.

Подивіться, усі смайлики посміхаються? Пам’ятайте, майже все в людині призначене для себе: очі – дивитися, вуха – слухати, рот – приймати їжу, і тільки посмішка призначена для інших. Тож посміхайтеся частіше і світ навколо вас стане кращим.

(Перегляд відеоролику про посмішку).

 

Хай на вашому життєвому шляху ніколи не зустрічаються грубість і лють вітру. Хай доброта і дружелюбність сонця, тепло і ніжність його променів завжди зігрівають і освітлюють вас. У кожного з ас є крапелька сонця. Геніальний Сократ вивів формулу: «У кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити». Хай ваше сонце сяє яскраво, ясно і довго. Хай негаразди, невдачі, прикрощі не зможуть його згасити. Поділіться своїм світлом і теплом з оточенням.

Знову станьмо в коло та проголосимо девіз усіх дружніх колективів.

(П’ятикласники стають в коло, кладуть долоньку до долоньки і проголошують: «Один за всіх, і всі – за одного!».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Ведмідь і павучок

(Українська народна казка)

Одного разу після довгої мандрівки по лісу Ведмідь заліз у cвій барліг й заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе Павучок.

– Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! – роздратовано закричав Ведмідь. Розсердився на павучка і хотів був його вбити. Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня

– Даруйте, дядьку! Я більше не буду, – почав благати Павучок ведмедя. – Відпустіть, я Вам ще в пригоді стану!

– Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? – здивувався старий Ведмідь. – Яка може бути з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького і відпустив.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині, то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже повертатися, але несподівано натрапили на сліди Ведмедя.

—О,Миколо,дивись!Та то ж сліди!

— О, то мабуть ведмідь. То його сліди!

Отож мисливці почали за ним ганятися. Бідний ведмідь не знав куди подітися, щоб урятуватись від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил. Аж раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. Павучок це бачив і одразу про все здогадався.

Поліз скоренько до тієї ями і швидко-швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі.

– А може наш бурмило сидить у тій ямі, що під скелею? – сказав один з мисливців.

– Та ні. Туди він не міг залізти – озвався другий мисливець. – Хіба не бачиш – там повно павутиння. Якби Ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би, хіба не так?.

– Це правда! Це правда! Це правда! – підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутились та й пішли далі на пошуки. А старий бурмило сидить тихенько у тій ямі та від страху, ані живий, ані мертвий… Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутись і сидів там довго-довго. Та врешті вирішив визирнути, подивитись, чи немає якоїсь небезпеки. Лізе ведмідь з тої ями і очам своїм не вірить. Яма поснована густим павутинням. А павучок гойдається на ньому і сміється.

– Бачите, дядьку! – озвався він до ведмедя – Якби не моє павутиння, то Вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли то і я Вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається!»

– Щиро тобі дякую, Павуче, що ти врятував мене від смерті, – відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.

Відтоді Ведмідь ставився до Павучка з великою повагою і вдячністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

Лебідь, рак та щука

(байка)

У товаристві лад — усяк тому радіє;

Дурне безладдя лихо діє,

І діло, як на гріх,

Не діло — тільки сміх.

Колись-то Лебідь, Рак та Щука

Приставить хуру узялись.

От троє разом запряглись,

Смикнули — катма ходу…

Що за морока? Що робить?

А й не велика, бачся, штука,—

Так Лебідь рветься підлетіть,

Рак упирається, а Щука тягне в воду.

Хто винен з них, хто ні — судить не нам,

Та тільки хура й досі там.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ріпка

(Українська народна казка)

В одному чудесному селі жив коли давно-предавно чоловік, котрий мав жінку, внучку Марушку,  собаку Жучку, кота Мурчика.

Коли наступила тепла весна, все навкруги зазеленіло, дід взяв лопату і пішов на грядки, скопав і посадив зернятко ріпки. Росла ріпка, росла, а дід за нею доглядав.

А коли прийшла золота осінь пішов дід ріпку рвати. Обійшов кругом неї, а вона така велика-превелика виросла, взяв дід за чуб ріпку тягне-тягне, а витягти не може. Пішов дід кликати бабу.

– Йди, поможи мені ріпку витягти!

Прийшла баба на город, взявся дід за ріпку, а баба за діда. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішла баба кликати на допомогу внучку Марушку.

– А йди, онучко, не сиди, ріпку вирвати поможи!

Прийшла Марушка на допомогу. Взявся дід за ріпку. Баба за діда, внучка за бабу, тягнуть-тягнуть, а витягти ріпку не можуть. Пішла внучка кликати собачку Жучку.

– А йди, Жучко, та поможи нам витягти ріпку?

Прибігла собачка ріпку виривати. От взялися: дід за ріпку, баба за діда, внучка за бабу, Жучка за внучку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Побігла Жучка кликати кота Мурчика.

– А йди, Мурчику, та допоможи нам витягти ріпку!

Прибіг кіт, взявся за собачку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, дід за ріпку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішов Мурчик кликати на допомогу мишку. Прибігла мишка, взялася за кота, кіт за собаку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, дід за ріпку. Тягнуть-тягнуть, та як попадають, і ріпка зверху. А мишка плиг під ріпку і заховалася. От таку велику ріпку виростив дід у себе на городі.

І я там була, ту ріпку бачила, а хто не вірить, хай перевірить.

 

Маленька рибка і біб

(Українська народна казка)

Над берегом річки ріс біб, а в річці плавала маленька рибка. Побачила рибка боба, згадала, що слід привітатися та й сказала:

— Як ся маєш, старечий (бідняцький) хлібе?

Біб розсердився і не залишився в боргу, а відповів уїдливо:

— А як ти ся маєш, Розплюйхлібе?

Образилась маленька рибка і зі слізьми попливла до мами, пожалітися на дошкульні слова боба. Вислухала її мама і вирішила повчити доньку ввічливості.

Попливли вони двоє до берега річки, і звернулась старша рибка до боба

— Як ся маєш, Ситий Столе?

Тоді Біб усміхнувся і шанобливо відповів:

— Здоровенька була, Панський Столе!

Обернулася старша рибка до здивованої доньки і сказала:

— Як ти привіталася, так тобі і відповіли. Який «добридень», таке й «доброго здоров’я».