Урок "Доба Європейського Відродження, її хронологічні межі. Ідейний рух гуманізму.Скарби культури Ренесансу."

Тема: Доба Європейського Відродження, її хронологічні межі. Ідейний рух гуманізму.    Скарби культури Ренесансу.

 

Кожна людина – дитина своїх справ.

Сервантес

 

Мата: Розкрити особливості епохи Відродження та її значення для європейської і світової культури. Підготувати учнів до сприйняття творів представників цієї епохи.

Ознайомити учнів із найвідомішими творами й митцями доби.

Розвивати навички дослідницької роботи, уміння готувати повідомлення, робити мистецтвознавчий та літературознавчий коментар.

Виховувати інтерес до культури епохи Ренесансу.

 

Тип уроку:     урок засвоєння нових знань ( урок-презентація доби).

 

 

Обладнання: підручники, презентація епохи,

                         репродукції творів митців Відродження    (презентація).

 

Хід уроку

 

І Мотивація навчально-пізнавальної діяльності.

 

Вступне слово вчителя.

 

 «Кожна людина  - дитина своїх справ». Ці слова письменника епохи Відродження Сервантеса актуальні і сьогодні, як багато років назад, у ХVI столітті, коли вони були написані. П’ять віків відділяє нас від того часу, коли людство у своїх вчинках, більше не сподіваючись на Бога, зважилось розраховувати на себе. Це було пробудження від тисячолітнього сну Середньовіччя, повернення до повноцінного життя.

Чи була ця доба прогресивним переворотом зі всіх, пережитих до того людством, ми з’ясуємо в кінці уроку.

 

Дослідницьке завдання: прослідкувати, які нові риси світогляду почали домінувати в добу Відродження порівняно з добою Середніх віків?

 

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

 

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

 

1.                     Лекція вчителя.

У XIV  -  XV століттях почалася епоха повільного, але невпинного згасання Середньовіччя. Втрачали свою привабливість спосіб життя і культура лицарства. «Осінню Середньовіччя» назвав цей час один із істориків. Зароджується нова епоха, що отримала назву Відродження або Ренесансу

Вперше термін «Відродження» використав у XVI ст. художник Джорджо Вазарі в трактаті «Життєписи знаменитих живописців, скульпторів і архітекторів» (1550). Цей термін пов’язаний з ідеєю відродження античної спадщини в Нову добу.

  

 2. Словникова робота.

Відродження, або Ренесанс – (франц. renaissance – розквіт) – могутній ідеологічний і культурний рух, зумовлений переходом суспільства Західної та Центральної Європи до нової соціально-економічної формації.

(2 пол. XV ст. (в Італії – з XIVст.) до середини XVIIст.)

 

Мистецтво Відродження пройшло кілька етапів.

 

Періоди епохи Відродження

1. Період Передвідродження – кінець ХІІІ – початок XIV ст. (Італія), XIV - XVст. –  в інших країнах.
2. Період Раннього Відродження – кінець XV- початок XVI ст. ( Франція, Нідерланди, Німеччина, Польща).
3. 3. Період Зрілого і Пізнього Відродження – друга половина XVI – початок XVII ст. (Англія, Іспанія, Чехія).

 

Початок Відродження став прологом нового часу, провіщав  майбутнє. Але ця доба була тісно пов’язана з Середньовіччям.

Як саме ця епоха була пов’язана з епохою Середньовіччя?

Які соціальні, економічні, ідеологічні  зрушення відбулися в цей період?

Які чинники викликали до життя ці зрушення?

Про це ми дізнаємось із повідомлень, які підготувала група учнів – істориків.

 

3.Повідомлення.

 

У 14 ст. епідемія чуми знищила майже третину населення Європи. «Чорна смерть» сіяла паніку, в пустих селах, серед занедбаних ланів відчувалися лише тривога і напружене очікування гіршого. Одним з її наслідків стала спроба повернутися до панщини, повної залежності селян від сеньйора. Королівські чиновники вимагали податків і забирали останні гроші. У1337 р. між Францією і Англією розпочалася війна за французькі землі, які залишилися під владою англійського короля. Ця війна ввійшла в історію під назвою «Столітня», бо тривала вона з короткими перервами понад сто років. Найбільше від війни потерпали селяни. Все це здавалося порушенням встановленого Богом порядку. У містах і селах з’явилися проповідники, які іменем Господа закликали шукати захисту у короля або знищувати ненависних сеньйорів. «Коли Адам орав, а Єва пряла, то хто був дворянином? – так з гіркою дотепністю виклав свої аргументи проти сеньйорів англійський проповідник Джон Болл.

У Франції й Англії спалахнули селянські повстання ( Жакерія, повстання Вота Тайлера). Війна потребувала не тільки багато грошей, а й розвитку певних галузей виробництва. Тому в цей час відбувався бурхливий розвиток економічних міст. Багаті купці, банкіри, ремісники, відчуваючи свою значимість в економіці держави,вимагали і права на владу, економічну та політичну свободу.

На кінець 15 ст. у розвитку європейських держав ясно окреслилися два різні шляхи. В Англії, Франції завершувалося «Збирання» земель і міцна єдина королівська влада енергійно підкоряла підданих єдиним законам, єдиній системі управління, вводила постійні податки, забороняла інші, не королівські, військові сили. Інакше кажучи, здійснювалися об’єднання і централізація держави.

Однак в Італії та Німеччині нічого подібного не відбулося. В Німеччині імператор не мав реальної влади над численними князівствами і вільними містами. А італійські Генуя, Флоренція, Венеція були окремими містами-державами.

Однак в Італії та Німеччині нічого подібного не відбувалося. В Німеччині імператор не мав реальної влади над численними князівствами та вільними містами. А італійські Генуя, Флоренція, Венеція були окремими містами-державами.

 

4. Творче завдання. Робота в групах.

 

- За влучним висловом англійського філософа Френсіса Бекона, «вигляд і стан цілого світу» змінили три великі винаходи: компас, порох і друкарство. Спираючись на знання з історії, обґрунтуйте цю тезу.

 

Великим відкриттям, яке справило величезний вплив на світову цивілізацію, було винайдення паперу і друкарства. Винахід паперу і друкарства пришвидшив розповсюдження культурної і наукової інформації, що сприяло прискоренню науково-технічного прогресу.

 

Великим відкриттям, яке справило величезний вплив на світову цивілізацію, було винайдення компаса. Використання компаса дало поштовх для розвитку мореплавства, що, у свою чергу, сприяло торговельному, економічному і культурному обміну між Сходом і Заходом.

 

Великим відкриттям, яке справило величезний вплив на світову цивілізацію, було винайдення пороху. Що ж до його винайдення, то цілком очевидна його важлива роль у військовій справі та будівництві.

 

 

Продовження лекції вчителя.

Передусім, Відродження стало реакцією на кризу середньовічного релігійного світосприйняття.

Культура Ренесансу склалася в численних розвинутих містах Італії – саме там античні традиції були найбільш міцними. Римська імперія зосередилася на кращому: свобода наукових диспутів, розмаїття філософських шкіл, чиста, неспотворена мова. Так утвердилася підходяща назва для її життя – Відродження. Ренесанс охоплював різні галузі культури, але найяскравіше виявився в архітектурі, живописі, літературі, філософії..

В основі епохи культури Відродження лежить принцип гуманізму.

 

5. Словникова робота

Гуманізм (лат.humanus – людський, людяний), утвердження краси й гідності людини, її розуму й волі, творчих сил і можливостей.

 

6. Повідомлення «Гуманістичний характер культури Відродження»

Для людей Відродження гуманізм – це все те, що допомагає вивчити і зрозуміти людину.

Образ людини, що залежала від волі Бога, але шукає недосяжної справедливості, розкрило середньовічне мистецтво. А образ людини вольової, розумної, творчої створило тільки Відродження...

Естетичний ідеал Відродження – образ людини, що сама себе створює. В творах митців цієї доби цей образ набував живої сили, надзвичайної реальності. Люди у зображенні ренесансних майстрів виглядають і зовсім живими, реальними, і водночас надзвичайними, не такими, як усі. Вони належать одночасно і до земного, і до вищого планів буття.

Ідеали епохи Відродження охоплюють не тільки мистецтво, а й науку, політику, економічне життя, сферу ідеології.

Великі географічні відкриття Х. Колумба, Васко да Гами, Ф. Магеллана прокладають шляхи до світлої торгівлі. Слід відзначити й успіхі у природознавстві, медицині, астрономії, математиці, філософії ( Коперник, Дж. Бруно, Ф. Бекон та ін.).

Гуманізм переконує людину, що вона сама творить власну долю. Людина повинна сама наполегливо, цілеспрямовано йти до своєї мети. І ця мета конкретна, цілком досяжна: особисте життя, отримання нових знань, зростання по службі.

Своєю славою Відродження зобов’язане і тим, хто творив нове мистецтво, таке схоже на мистецтво Середньовіччя. Центром раннього Відродження була Флоренція – батьківщина великих поетів, письменників, скульпторів, архітекторів. Італійська література була створена генієм Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарки, Джованні Бокаччо.

Англійське Відродження розпочалося пізніше, ніж в інших європейських країнах, але було надзвичайно інтенсивним та плідним. Вільям Шекспір – один з найвеличніших постатей цієї доби. Його творчість стала своєрідним підсумком епохи, яка була сповнена віри в безмежні можливості людини.

 

Продовження лекції вчителя.

Отже, епоха Відродження – це оновлення у всіх сферах суспільного буття й передусім – великий переворот у культурі, що виявився у таких рисах

 

Характерні особливості епохи:

 

• Гуманістичне світобачення;
• Індивідуалізм;
• Відродження античної спадщини;
• Світський характер;
• Людина, а не божество стоїть в центрі світогляду гуманістів;
• Ідеал гуманістичної культури – всебічно розвинена людська особистість, здатна насолоджуватися природою, любов’ю, мистецтвом,досягненнями людської думки, спілкуванням з друзями;
• Провідна тема літератури і мистецтва – людина, її внутрішній світ.

 

Епоха Відродження – яскрава і неповторна. Вона вражає нестримним злетом фантазії митців, піднесенням духу, великою вірою в творчі можливості людини. Ніколи ще мистецтво не відігравало такої значної ролі в житті суспільства, ніколи не було таким велично прекрасним.

Ось імена найяскравіших митців епохи Ренесансу: Леонардо да Вінчі – великий живописець, математик, механік. Альбрехт Дюрер – гравер, скульптор, архітектор. Мікеланжело – скульптор, художник, поет. Франсуа Рабле – письменник, лікар, юрист. Майже всі митці писали вірші (Рафаель, Мікеланжело, Дж. Бруно, Т.Мор, Е. Роттердамський).

Доба Відродження дала світу плеяду блискучих художників. Вони складали в своєму мистецтві справжній гімн фізичній і духовній красі людини, розкривали чарівність оточуючого світу.

Передові ідеї художники втілювали у творах на релігійні теми. Церква залишалася чи не найголовнішим замовником мистецьких творів.

Також вони черпали натхнення з творів античного світу. Їх твори стали шедеврами мистецтва і посідають чинне місце у відомих музеях світу.

 

7. Перегляд репродукцій.(Демонстрація оглядової презентації творів митців епохи Відродження).

 

Коментар групи учнів-«мистецтвознавців:

 

-Леона́рдо да Ві́нчі — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження. Нашим сучасникам Леонардо в першу чергу відомий як художник, але він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу. Тому художня спадщина Леонардо кількісно невелика. Проте його внесок в світову художню культуру є виключно важливим. Одними з найвизначніших художніх творів Леонардо є: «Мадонна в гроті», «Таємна вечеря», «Пані з горностаєм».

 Найбільш знаменита картина Леонардо да Вінчі і, напевно, всього живопису – портрет Мони Лізи, дружини багатого флорентійця Франческо дель Джокондо, написаний художником близько 1503 року.

«Мо́на Лі́за» (або « Джоконда»)—відома всьому світу. Це принципово новий портрет, так раніше ніхто не писав. При зовнішній нерухомості моделі художник передав «життя душі», заклавши таким чином основи психологічного портрета. Леонардо зображує жінку просто і природно. Розумне, спокійне обличчя торкнула ледь помітна посмішка, яка говорить проте, що жінка поринула в світ мрій та спогадів. Обличчя Мони Лізи ніби на очах змінює свій вираз: у ньому і мрійливість, і таємниче кепкування, і схована печаль. Великий відкритий лоб, жвавий уважний погляд, волосся, яке падає на плечі, плавні лінії фігури – все справляє враження дивної простоти та природності.  В очах «Джоконди» - світло і воогий блиск, немовби в живих очах, а в повіках помітні лілові жилки. Та великий художник створив нечуване – він написав ще й повітря, яке обгортає фігуру прозорим серпанком.

Пильно, з розумінням дивиться на світ і людей Мона Ліза.

Мабуть нікому і ніколи не пощастить пояснити, чому цей витвір мистецтва має таку притягальну силу. Тому що це полотно – витвір божественної, а не людської руки.

 

Рафае́ль Са́нті  — італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Втілив у своїх творах гуманістичні ідеали високого Відродження.

Міркуючи про своєрідність творчості Рафаеля, відомий мистецтвознавець Б. Р. Віппер пише: Леонардо перевершив його силою інтелекту, Мікеланджело могутніший, Джорджоне мелодійніший, Тиціан – барвистіший, прекрасніший. Але справа в тому, що в нього є і велика сила інтелекту, і могутня фантазія, і витонченість». Геній Рафаеля з’єднав, синтезував творчі досягнення попередників. Вважається,що всіх своїх великих сучасників Рафаель перевершив у майстерності композиції.

У Ватикані маляр залишив по собі славетні «станци» (розмальовані зали у палаці). Всесвітньовідома фреска Рафаеля «Афінська школа». У ній Рафаель показує блискуче вміння змальовувати античні теми, та показувати емоції та сутність кожного із зображених персонажів.

У творчості Рафаеля знайшов багатогранне втілення образ Мадонни. На цю тему ним написано багато картин: «Мадонна в луках», «Мадонна Альба» та ін.., але найбільш прославлена з них  - «Сікстинська Мадонна».

 «Сикстинська Мадонна» належить до всесвітньовизнаних вершин Високого Відродження.

Її було написано на замовлення монастиря святого Сікста.

Це велике вівтарне полотно зображує Божу Матір, що смиренно несе свого сина в світ до людей на муки і смерть заради їхнього спасіння. В обрамленні зелених завіс по світлих хмаринах іде Марія з Дитям на руках. Мудрий погляд її темних очей випромінює любов і тривогу водночас.

В образі Дитяти Божого втілено найчистіші людські поривання і мрії: його мудрий погляд напрочуд щирий та живий.

 Божу Матір із дитям зустрічає свята Варвара, опустивши очі в побожному замилуванні. Внизу ми бачимо двох замріяних Янголят. Шанобливо опустився на коліна і папа Сікст ІУ (Рафаель вводить у біблійний сюжет реальну особу). Усі персонажі картини перейняті повагою і любов’ю до Мадонни й Дитяти.

Картина ясна,світла, сповнена душевної чистоти та віри в людину

 

Мікела́нджело Буонарро́ті— італійський скульптор, художник, архітектор, поет й інженер. Його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого майстра.

У Римі Мікеланджело на замовлення Папи виконує розписи Сикстинської капели. Художник використовує біблійні сюжети – створення світу, великий потоп, але творить не смиренні християнські образи, а могутні титанічні фігури. Це – гімн Людині, її красі, її творчому началу. Враження від живопису Мікеланджело сучасники визначали терміном, який українською мовою звучить як «грізна велич».

Серед найвідоміших його скульптурних робіт — «Давид», «Мойсей», «П'єта».

Першим загальновизнаним скульптурним шедевром Мікеланджело стала «П’єта»,створена в 1498-1501 рр. і вже тоді поміщена в Собор Святого Петра в Римі. Мікеланджело створив «П’єту» у віці 24 років, будучи ще не відомим художником. Нічого не знаючи про Буонарроті, римляни почали приписувати скульптуру іншим майстрам. Тоді Мікеланджело вночі пробрався до собору і підписав роботу своїм ім’ям, висікши на одежі Богородиці слова: «Мікеланджело флорентієць». «П’єта» стала єдиною підписаною роботою, про якого скоро дізналася вся Італія і плоди чиєї праці привласнювати вже ніхто не наважувався.

 

«П'єт́а» або «Опл́акування Христа́» — мармурова скульптура, що зображає Богоматір, яка тримає тіло свого сина-Бога. Вазарі писав, що «у цьому творі відчувається вся міць і сила» мистецтва Мікеланджело. Богоматір молода, наче це не Мати і Син, а сестра, що оплакує передчасну смерть брата. У неї спокійне обличчя, опущені очі. Скорбота її виражена схиленою головою, втілюючи собою спокій і біль. Мертве тіло Христа здається невагомим, і його оголеність контрастує із пишним, багатим одягом Богоматері.

Не дивлячись на складність з'єднання в одній статуї двох настільки крупних фігур,               композиція «Пьети» бездоганна. Фігури по                                                                                                  трактовані як єдине ціле, їх з'єднання приголомшує злиттям. В той же час скульптор тонко протиставляє чоловіче і жіноче, живе і мертве, голе і прикрите, вертикальне і горизонтальне, чим вносить до композиції елемент напруги. «Пьета» послужила зразком для подальших трактувань цього іконографічного сюжету.

Крупні складки одіяння Мадонни, що ламаються, не лише навмисно підсилюють драматичний злам лежачого на її колінах тіла, але і служать своєрідним п'єдесталом для всієї пірамідальної композиції. У цих витончених складках вгадується прихована потужність, як духовна, так і фізична, контрастуюча з м'якими рисами обличчя Богоматері. По мірі закінченості і опрацювання деталей «Пьета» перевершує майже всі інші скульптурні твори Мікеланджело.

 

Тиціан Вечелліо – італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження у Венеції. Мав великий вплив на творчість митців різних країн і епох. Він брався писати портрети і добре це робив, наприклад: « Портрет папи Павла III», «Жінка перед дзеркалом», «Невідомий з червоним капелюхом», «Елеонора Гонзага».

«Динарій кесаря» - відома картина великого художника.

Картина дивно проста, позбавлена навіть натяку на ефектність. Художник немов роздумуючи, зіставляє на площині дві фігури. І в цьому зіставленні немає відкритого драматизму: фарисей з'являється справа з-за рами картини, протягує противникові золоту монету. Обернувшись до спокусника, Христос дивиться на нього і уважно, і розсіяно. Відмовившись від яких-небудь деталей, Тиціан  монументалізував фігури героїв.  Зосередивши на них всю увагу, він досяг величезної ємності і образної сконцентрованості. Фігура Христа величаво панує в картині, заповнюючи її майже цілком. Вона виділяється на темному фоні акордом рожево-червоних і синіх тонів.

Якщо в образі Христа переважає ідеально-піднесений початок, то в подобі фарисея рішуче підкреслена деяка заземлена конкретність, його низькість, нікчемність, повна пороками. Його рука смуглява і жилава, горбоносий профіль різкий, особа зморшкувата, у вусі  поблискує сережка. Це як би сама реальність, наділена енергією і наполегливістю, груба і огидна.

 Тему зустрічі двох протилежних світів, світу піднесених ідеалів і реальної дійсності, немов скріплює і завершує, створює деякий зв'язок, виразний контраст тонкої руки Христа, яка ніколи не торкнеться монети, на яку вказує Христос, і потужної руки фарисея, що міцно стискує шматочок золота.

 

 

8. Бесіда.

1. Яке ваше враження від репродукцій картин?

2. Чиї роботи сподобалися найбільше?

3. Які принципи гуманістичного світогляду відображені в живописі?

( У центрі зображення – людина, вона має реальні риси, індивідуальний характер; для неї характерна піднесена одухотвореність і висока краса зображуваного,; картини природи).

 

9. Творче завдання.

Один із діячів доби Відродження Піко делла Мірандола писав у своєму філософському трактаті: «Не даємо ми тобі, Адаме, ні певного місця, ні власного образу, ні особливих обов’язків, аби і місце, і лице, і обов’язки ти  мав за власним бажанням, згідно з твоєю волею, твоїм рішенням… Я ставлю тебе в центр світу, щоби звідти тобі зручніше оглядати все, що є у світі».

Подумайте, чому Бог не дає людині ні місця, ні образу, ні обов’язків? Цим він принижує чи звеличує людину?

( Цим Бог спонукає людину до творчості, свободи вибору).

 

10. Робота в групах.

 

І група: Скласти сенкан на тему «Ренесанс».

 

Ренесанс

Революційний, гуманістичний (прогресивний, оптимістичний)

Навчає, виховує, надихає

Плекає ідеал розвиненої людини

Відродження (Розквіт людства)

 

ІІ група: Скласти гроно на тему « Відродження».

 

 

Гуманізм         Великі наукові та географічні      Індивідуалізм

                                     відкриття

 

                                     Відродження       

 

Створення                                                            Формування  літературних  мов, націй

національних держав                                                                                                      

 

 

Світський характер  Відродження античної    Провідна тема літ-ри – Людина

                                            спадщини

 

ІІІ група: Написати  твір-мініатюру на тему: «Ввідродження».

 

 

(В історії людської цивілізації є епохи, що спалахують, мов зорі, і вже ніколи не згасають, посилаючи нащадкам яскраве світло.

Такою яскравою зіркою в історії світової літератури стала епоха Відродження.

Це була доба смілих сміливих мореплавців, шукачів пригод, які відкривали невідомі землі, це був час релігійних війн, епоха нового покоління вчених.

Доба Відродження вражає нестримним злетом фантазії митців, величним піднесенням духу, вірою в творчі можливості Людини.

Епоха Ренесансу дала світу плеяду блискучих художників: Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело, Тиціан, шедеврами яких захоплюється весь світ.

Мистецтво, краса, Духовність. Саме ці виміри людського буття характерні для дюби Відродження).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IV.Підведення підсумків уроку.

 

Вчитель: Сьогодні ми лише поверхово познайомилися з епохою Відродження, з іменами великих гуманістів, які у своїй творчості возвеличили людину. Попереду нас чекає ґрунтовне знайомство з художньою літературою доби Ренесансу, з її найкращими представниками. І почнемо ми з Італії – батьківщини нових віянь, країни з багатими культурними традиціями. Але це вже тема наступного уроку.

Отже, ми  отримали, хоч і неповне, уявлення про епоху Відродження. Повернемося до дослідницького питання, яке ви отримали на початку уроку.

Які нові риси світогляду почали домінувати в епоху Відродження порівняно з середніми віками? Чи був це прогресивний крок суспільства?

( Учні звертають увагу на те, що в результаті географічних  та астрономічних відкриттів богословські уявлення людей про світ, засновані на авторитеті Біблії. З’являється нова філософія, яка утверджувала право людини на щастя вже тут, на землі. Гуманістичні ідеали стали вже панівними в цю добу. З’являються нові, гуманістичні теорії виховання людини.

Висновок: Це була доба сміливих мореплавців і шукачів пригод, які відкривали нові землі, час релігійних війн, що охопили майже всі держави Європи, епоха нового покоління вчених, які, заперечуючи догмати богослов’я і схоластики, стали створювати нові науки, основані, з одного боку, на пізнанні навколишнього світу, а з іншого – на вивченні творчості письменників та філософів античної Греції і Давнього Риму. Відродження вражає нестримним злетом фантазії, величним піднесенням духу, вірою в творчі можливості людини.

Отже, перехід від епохи Середніх віків до Нового часу – це прогресивний крок суспільства).

V. Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника, матеріал конспекту.

Скласти усний роздум на тему «Мої враження від мистецьких шедеврів Відродження».

Підготувати повідомлення про Франческо Петрарку.

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕСТИ

 

 

Прізвище та ім’я:

 

 

 

 1.Епоха Відродження розпочалася:

а) в Німеччині;

б) в Італії;

в) у Франції.

 

2. В основі творчості Відродження лежить ідея звеличення

 а) Бога;

 б) Людини;

 в) Імператора.

 

3.Ідеалом епохи Відродження стала людина:

а) вільна, гармонійна, фізично розвинута;

б) що знаходиться у зв’язку з Богом;

в) яка корилась владі церкви.

 

4.Центром італійського Відродження були:

а) Флоренція, Генуя, Рим;

б) Флоренція, Генуя, Венеція;

в) Генуя, Неаполь, Рим.

 

5. «Гуманний» означає:

а) Людський, людяний;

б) Гармонійний;

в) Добрий.

 

6. «Сікстинська Мадонна» написана:

а) Мікеланджело Буонарроті;

б) Рафаелем Санті;

в) Леонардо да Вінчі.