Урок-дослідження у 10 класі «За двома зайцями» М. Старицького – перлина українського театру

О.М. Кизименко, учитель української мови

та літератури, ЗОШ № 142, м. Харків

Урок-дослідження у 10 класі

«За двома зайцями» М. Старицького – перлина українського театру

Мета: ознайомити учнів зі  змістом та історією написання п’єси «За двома зайцями» М. Старицького; формувати вміння цілісного ідейно-художнього аналізу твору, аналізувати художні образи; розвивати інтелектуальні здібності, багатство й образність мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення, навички аналізу й синтезу прочитаного, самостійного добору інформації, презентації в цікавій формі; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці; розвивати образне та логічне мислення, творчі здібності учнів; прищеплювати любов до  театрального мистецтва.

Форма уроку: урок-дослідження.

Обладнання:  текст п’єси «За двома зайцями» М. Старицького, підручники, портрет письменника, уривки з фільму, спектаклю, мюзиклу «За двома зайцями», презентації учнів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)

Комедія «За двома зайцями» М. Старицького – «національний хіт»

В. Панченко

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

Слово учителя

Сьогодні ми будемо говорити про п’єсу Михайла Старицького «За двома зайцями», якій виповнюється 135 років. Наш  урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями:

1. Дослідження історії написання п’єси.
2. Дослідження особливостей назви п’єси.
3. Дослідження жанру твору.
4. Дослідження сюжету п’єси.
5. Дослідження проблематики п’єси.
6. Дослідження персонажів п’єси.
7. Сценічна історія п’єси.

Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки. Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете поставити після закінчення доповідей.

ІІІ. Захист творчих проектів

Виступ І творчої групи «Дослідження історії написання п’єси».

На початку 1880-х років українська театральна та письменницька інтелігенція створила культурний гурток, який мав на меті «розширення та збагачення» українського репертуару. Михайло Старицький, який входив до цього гуртка, почав обробляти п’єсу Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». Навесні 1883 року роботу було закінчено і залишилося тільки домовитися з автором оригінального твору. Так, 17 березня 1883 року Михайло Старицький звернувся до нього з листом, в якому зазначив: «…Драматичний комітет мені допоручив переглядіть Ваші «Кожум’яки» і виробить план, як би їх пририхтувать до сцени. Я зробив це і читав свій план, і його дуже хвалили; отож тепер засилаю його до Вас на санкцію... І дію треба зробити зовсім наново, а также здебільша й IV. II дія вирихтується із різних шматочків I Вашої і VI із нових додатків; III зостанеться без переміни…»

Сам твір вважався спільним і перша його публікація містила прізвища обох письменників. У тому ж році перероблена п’єса була дозволена цензурним комітетом до постанови театральною трупою М. Старицького. Після її прем’єри 4 листопада 1883 року у Києві комедія мала великий успіх і вже не сходила з репертуару українського театру. Відомо, що роль цирульника Голохвостого зіграв Панас Саксаганський, Проні – Марія Садовська, Сірка – Іван Карпенко-Карий.

У 1887 році І. Нечуй-Левицький самостійно переробив первісну редакцію твору, але ця версія не набула популярності. Для всіх класичною лишилася саме редакція Михайла Старицького.

Виступ ІІ творчої групи «Дослідження особливостей назви п’єси».

Сценічне життя «Зайців» почалося 4 листопада 1883 року в Києві. Щоправда, на тодішніх афішах писали іншу назву, яка відповідала поширеній традиції використання народних прислів’їв: «Панська губа, та зубів нема». І лише в дужках додавали: «За двома зайцями». Утаємниче­ні київські театрали знали, що твір, за яким поставлено спектакль, був переробкою напи­саної ще 1875 року «міщанської комедії» І. Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». П’єсі свого часу не пощастило: за нею закріпилася репутація твору, малопридатного для сцени. Розгледівши ідейно-естетичний потенціал драми Нечуя-Левицького, Старицький бе­реться до роботи та модифікує цю п’єсу для сучасного йому театру.

Ми можемо припустити, що назва п’єси походить від прислів’я «За двома зайцями поженешся – жодного не впіймаєш», яке означає «Намагатися одночасно здобути успіх у двох і більше справах; братися за кілька справ одночасно».

Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження жанру твору».

Драматичний твір –  п’єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Персонажі – переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.

Ознаками драматичного твору є:

а) яскраво виражений конфлікт;

б) список дійових осіб;

в) численні пейзажі;

г) ремарки;

ґ) ліричні й авторські відступи;

д) відсутність автора у творі.

П’єса – назва всіх драматичних творів, незалежно від їх жанрової приналежності (трагедія, комедія тощо).

Комедія – драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи тварини.

Основні ознаки комедії:

а) наявність комічного персонажа;

б) конфлікт з сатиричним забарвленням;

в) наявність засобів сміху;

г) дійові особи як носії високого і прекрасного;

ґ) наявність жвавих діалогів;

д) розвінчання негативних суспільних та побутових явищ.

Отже, жанр твору «За двома зайцями» –  комедія із міщанського побуту зі співами і танцями в 4-х діях.

Виступ ІV творчої групи «Дослідження сюжету п’єси».

Тема. Зображення життя представників різних верств населення, мешканців Києва 2-ої половини ХІХ століття.

Ідея. Засудження людського прагнення до наживи, висміювання людей, що відвернулися від свого родинного та національного коріння.

Cюжет. Легковажний цирульник, Свирид Голохвостий, вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність, він починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш.

Експозиція: Розмова Сірків; прогулянка Голохвостого вулицями міста.

Зав’язка: Зустріч Проні з Голохвостим.

Розвиток дії: освідчення Голохвостого Проні, залицяння до Галі, гостювання його у Cірків та Секлити, підготовка до весілля та саме весілля.

Кульмінація: прихід Секлити на весілля.

Розв’язка: викриття авантюри Голохвостого.

Виступ V творчої групи «Дослідження проблематики п’єси».

У п’єсі порушено такі проблеми: 

1. Проблема соціальної нерівності.

2. Проблема кохання та шлюбу.

3. Проблема батьків і дітей.

4. Проблема «злочину й кари».

5. Проблема освіченості й неосвіченості.

6. Проблема моральної деградації особистості.

Виступ VІ творчої групи «Дослідження  персонажів п’єси».

Головними персонажами п’єси є Голохвостий та Проня. Голохвостий – типовий збірний образ пройдисвіта, який, протративши свої статки і багато заборгувавши, хоче розрахуватися з боргами і заможно зажити за рахунок інших. Причому, персонаж готовий піти задля цього на все. Крім того, він є палким цінителем жіночої краси, як зовнішньої, так і внутрішньої, що виявляється у сюжетній лінії з Галею. Будучи гарним стратегом – будуючи плани з власного збагачення – Голохвостий забуває про людську порядність, маючи на меті розвивати любовні стосунки з Галею. Таким чином, Старицький інтерпретує споконвічний образ ловеласа-афериста.

Проня – образ комічний, але водночас і трагічний. Будучи єдиною дитиною в заможній сім’ї, вона брала від життя все, що хотіла. Проня не була красунею, не мала хисту до навчання, роки навчання в пансіоні провела марно – не навчалася і не займалась власним розвитком. Забула Проня про моральні аспекти людського життя: повагу не лише до старших людей, а й до власних батьків, яким мала б завдячувати, культуру поведінки, культуру спілкування. Трагізм її образу полягає в тому, що вона, зациклившись на собі, не розуміє, наскільки смішно, а іноді навіть жалюгідно вона виглядає в очах оточуючих. Тому фінал п’єси можна трактувати не лише як закономірну розв’язку авантюри Голохвостого, а й як «Господнє покарання» Проні.

Проні та Голохвостову, які цура­ються усього народного, протиставляються позитивні персонажі – Га­ля та Степан. Вони є національним ідеалом людини в драмі.  Принципом творення образів Галі та Степана є на­родне розуміння таких понять, як кохання, повага, свобода, обов’язок. Оскільки дві пари персонажів (Проня – Голохвостий, Галя – Степан) належать до різних соціальних прошарків (селянство і міщанство), драматургові вдається перенести акценти з побутових на соціальні. Він висміює обивательські інтереси київсько­го міщанства, прагнення до легкої наживи та «панського» життя. Однак конфлікт п’єси має не тільки соціальний характер. Важливим йо­го елементом є народнопоетична традиція любовної колізії – «трикутник» Голохвостий – Галя – Степан.

Іншими персонажами п’єси – народними улюбленцями є батьки Проні –Прокіп Сірко та Явдокія Пилипівна Вони все ладні віддати за щастя дочки. Їхнім антиподом (зовсім інших правил та з протилежним поглядом на виховання дітей) постає владна жінка – їхня родичка Секлета Лимериха.

Подруги Проні – Наталка та Настя – типові образи, які позаочі можуть говорити капості про Проню, висміювати її за несмак, але при її присутності щиро захоплюються весільним вбранням, прикрасами. Вони привернули увагу своєю комічністю та точністю створених образів, оригінальністю та безпосередньою поведінкою.

Виступ VІІ творчої групи «Сценічна історія п’єси».

У 1961 році на кіностудії ім. О. Довженка в Києві режисером Віктором Івановим було знято комедійний фільм «За двома зайцями» за мотивами однойменної п’єси М. Старицького. Фільм був знятий українською мовою, оскільки спочатку отримав другу категорію і планувався до показу тільки на території Українскої РСР. Пізніше, коли фільм завоював величезну популярність, він був частково переозвучений цими ж акторами російською мовою, потім був запущений у всесоюзний прокат. Оригінальна звукова доріжка українською мовою довгий час вважалася загубленою, проте була знайдена в маріупольському фільмофонді у 2013 році. 27 жовтня 2013 фільм з оригінальною україномовною озвучкою був представлений широкій публіці в Києві.

Оскільки популярність фільму не згасла і більш ніж через 35 років після його зйомки, в 1999 році автору сценарію та режисеру-постановнику Іванову Віктору Михайловичу (посмертно), кінооператорові-постановнику Іллєнку Вадиму Герасимовичу, акторам Борисову Олегу Івановичу (посмертно), Кринициній Маргариті Василівні, Наум Наталії Михайлівні – за видатний творчий внесок у створення художнього фільму «За двома зайцями» було присуджено Державну премію ім. О. Довженка. У зв’язку з тим, що колоритні персонажі фільму – Проня і Голохвостий – на кілька десятиліть припали до вподоби глядачам, у 1999 році на Андріїівському узвозі в Києві їм встановлено пам’ятник.

Завдяки майстерно зіграній ролі Проні актриса Маргарита Криницина завоювала у глядацькій аудиторії тривалу фантастичну популярність. «Зiркова роль» Проні Прокопівни дісталася Кринициній випадково. Режисер картини «За двома зайцями» Віктор Іванов, одного разу побачивши в коридорі кіностудії ім. О. Довженка Криницину, попросив її підіграти на пробах акторам Яковченку та Кушніренко, які згодом зіграли батьків Проні. Як згадував Іванов, Криницина в кадрі виглядала дуже органічно та смішно – знімальна група просто покотилася зі сміху. Особливо Іванову сподобався зламаний передній зуб (напередодні актриса невдало гризла горіхи) і режисер затвердив актрису на роль Проні. Дует з Олегом Борисовим у Маргарити Кринициної склався чудовий, а фільм «За двома зайцями» приніс цій парі величезну популярність.

Іншою легендарною Пронею стала уже нині народна артистка України Тамара Яценко, актриса Київського академічного молодого театру. Слава до актриси прийшла в 1980 р. теж після виконання ролі Проні у п’єсі «За двома зайцями», яка стала абсолютним рекордсменом української сцени (демонструвалася більше 800 разів). У даній постановці Тамара брала участь більше 700 разів. Перед постановкою режисер Віктор Шулаков усьому складу театру робив анкетування, на якому було всього два запитання: «Яку роль можете грати в п’єсі?» і «Яку роль хочете грати в п’єсі?». Тамара на обидва запитання відповіла однаково: Проню. Проте цю роль дали досвідченішій акторці. Згодом під час репетицій режисерові не сподобалась якась деталь, і даний фрагмент попросили прочитати Тамару. Під час виконання монологу Тамарою всі присутні в залі падали зо сміху. Шулаков сміявся до сліз. Саме так Тамара отримала цю роль. І після перших спектаклів 25-річна Тамара Яценко отримала всенародне визнання – її раптом почали пізнавати на вулицях, дарувати квіти.

У 2004 році режисер Максим Паперник зняв новорічний телемюзикл з однойменною назвою. Головні ролі виконали Алла Пугачова (Тоня Коровяк), Максим Галкін («стиліст-міжнародник»), Вєрка Сердючка (тітка Світлана Марківна) та інші.

Перегляд уривків з фільмів, інсценізація уривка на вибір вчителя. 

ІV. Рефлексія. Закріплення нових знань

Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про п’єсу «За двома зайцями» М. Старицького».

V. Підбиття підсумків

1) Вправа  «Вільний мікрофон»

1.               Чи сподобався вам твір?
2.               У чому, на вашу думку, секрет такої популярності п’єси?
3.               Чи актуальна п’єса «За двома зайцями» сьогодні? Чим?
4.               Яку роль відіграла п’єса в розвитку українського театру?
5.               Яке виховне значення вона має?

2) Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи, відповідно виставляються оцінки за урок)

VІ. Домашнє завдання

1. Написати відгук про переглянутий фільм або п’єсу «За двома зайцями».

2. Створити буктрейлер п’єси.

Підсумкове слово учителя

Результат переробки М. Старицьким комедії І. Нечуя-Левицького «На Кожум’яках», п’єса «За двома зайцями», сповнена динамізму, влучності й сценічної виразності. Це дозволило залучити до твору значно ширшу читацьку і глядацьку аудиторію, зро­бивши п’єсу актуальною і цікавою багатьом наступним поколінням. І ось уже 135 років комедія «За двома зайцями» з великим успіхом ставиться в драматичних театрах України, Росії, Білорусі й інших країн. 

Література

1.               За двома зайцями (п’єса) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу:http://uk.wikipedia.org/wiki/За_двома_зайцями_%28п%%27єса%29
2.               За двумя зайцами (фильм, 1961) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: https://ru.wikipedia.org/wiki/За_двумя_зайцами_%28фильм,_1961%29

3. Капура О.М. Фольклорно-літературні засоби в драмі М. Старицького та Нечуя-Левицького «За двома зайцями…» / О.М. Капура // Філологічні науки (літературознавство): Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. – Миколаїв, 2014. – Вип. 4.14. –    С. 83-86.

4.               Каташинская Е. Та, которая подарила нам Проню Прокоповну. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://kp.ua/culture/466513-tamara-yatsenko-ta-kotoraia-podaryla-nam-pronui-prokopovnu
5.               Панченко В. Голохвостий іде! / Володимир Пан­ченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // w w w .in teresn iy .k iev .u a/n a-p am y at-o - kieve/kiev-na-kinoplenke/golohvostiy-ide/
6.               Солод Ю. Українська література: конспект / Юлія Солод. – К.: Козаки, 1996. – 384 с.
7.               Старицький М.П. Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1971. – 468 с.
8.               Цибаньова О. Лаври і терни... Життєвий і творчий шлях Михайла Старицького / О. Цибаньо­ва. – К.: Український державний центр культу­рних ініціатив, 1996. – 188 с.
9.               http://litzbirnyk.com.ua/wp-content/uploads/2014/10/16.14.14.pdf
10.          https://studopedia.info/9-66666.html
11.          http://lessons.com.ua/tvorchij-dorobok-mixajla-starickogo/
12.          https://uk.wikipedia.org/wiki/Драма_(жанр)
13.          https://uk.wikipedia.org/wiki/Комедія
14.          http://md-eksperiment.org/post/20151030-mihajlo-starickij-bagatogrannist-talantu
15.          http://prosvita-ks.co.ua/nemchenko-g-myhaylo-staryckyy-i-rozvytok-ukrayinskoyi-zvychayeopysovoyi-dramy